№ 2-38/09

 РІШЕННЯ

         ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

11 грудня 2009 року                             м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:

            головуючого -  судді         Суркової В.П.,

            при секретарі              Владиченко І.В.,

            за участю представника

            третьої особи                      Мухіної Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні  цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа – товариство з обмеженою відповідальністю «Гулівер-Транс», про стягнення суми, -

ВСТАНОВИВ:

04.09.2006 року ОСОБА_2  звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Гулівер-Транс» (далі ТОВ «Гулівер-Транс»), третя особа – ОСОБА_3 про стягнення суми.

В позові зазначив, що 30.08.2004 року між позивачем та ОСОБА_3 було укладено договір позики, за умовами якого ОСОБА_3 зобов’язався перед ОСОБА_2 повернути позику в розмірі 134872 долара США строком погашення до 30.08.2007 року у порядку, передбаченому  договором позики.

Умовами договору позики від 30.08.2004 року визначено порядок повернення суми позики частинами. Відповідно до п. 2 Договору позики у період з вересня 2004 року по липень 2006 року позичальник ОСОБА_3 повинен був повернути частину позики в сумі 57 041 долар США.

08.09.2004 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Гулівер-Транс» було укладено договір застави, зареєстрований  в реєстрі за №  2000  приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Петрушенко Т.І., за яким ТОВ «Гулівер-Транс» виступило заставодавцем майна, а саме пасажирського автобуса марки «VOLVO B12 500H», 1966 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1,  в якості  забезпечення  вимоги ОСОБА_2, що витікають  із договору позики від 30.08.2004 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Станом на 29.08.2006 року ОСОБА_3 за договором позики від 30.08.2004 року повернено позивачу частину позики у сумі 32 428 доларів США.

Таким чином, на 29.08.2006 року ОСОБА_3 прострочено повернення позивачу частини позики у сумі 24613 доларів США.

14.06.2006 року на адресу ОСОБА_3 була надіслана  вимога про погашення заборгованості у сумі 24613 доларів США до 24.06.2006 року, а на адресу відповідача ТОВ «Гулівер-Транс», як майнового поручителя ОСОБА_3, повідомлення про пред’явлення вказаної вимоги.

29.06.2006 року на адресу ОСОБА_3 була надіслана вимога про дострокове повернення частини позики, що залишилась неповернутою в розмірі 103898 доларів США до 15.07.2006 року, а на адресу відповідача – повідомлення про пред’явлення  такої вимоги із застереженням про можливість використання прав позивача як заставодержателя  майна відповідача.

Станом на 29.08.2006 року залишилась неповернутою частина позики в сумі 102444 доларів США.

Враховуючи, що ТОВ »Гулівер-Транс», як заставодавець, несе майнову відповідальність за позичальника ОСОБА_3, 29.08.2006 року позивачем був оформлений виконавчий напис про звернення стягнення на майно відповідача ТОВ «Гулівер-Транс» за договором застави від 08.09.2004 року для задоволення вимог позивача в сумі 102444 доларів США..

  У зв’язку з зазначеними обставинами позивач просив стягнути з відповідача на його користь пеню за період з 30.08.2005 року по 29.08.2006 року в розмірі  228 628 грн. 14 коп.,  три проценти річних  в розмірі 3768 грн. 46 коп. та судові витрати.

15.12.2006 року позивач збільшив позовні вимоги: просив стягнути з відповідача на його користь  суму пені за період з 30.08.2005 року по 15.12.2006 року у розмірі 507 992 грн. 92 коп., суму трьох відсотків річних в розмірі 8360 грн. 75 коп., всього 516 353 грн. 67 коп. та судові витрати.

У ході судового розгляду справи ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про зміну позовних вимог та просив суд  звернути стягнення на предмет застави – пасажирський автобус марки «VOLVO B12 500H», 1996 року випуску, реєстраційний номер  НОМЕР_1, який належить на праві власності ТОВ «Гулівер-Транс» і переданий під заставу ОСОБА_2 на підставі договору застави від 08.09.2004 року, посвідченому приватним нотаріусом  Петрушенко Т.І. 08.09.2004 року за  реєстровим № 2000, за рахунок коштів, отриманих від реалізації  шляхом проведення публічних торгів зазначеного пасажирського автобусу, задовольнити вимоги ОСОБА_2  в сумі пені 100 592 долара США 66 центів, що за офіційним курсом НБУ 7,6252 грн. за один долар США складає 767 039 грн.15 коп., а також в сумі трьох процентів річних 9065 доларів США, що за офіційним курсом НБУ 7,6252 грн. за один долар США складає 69 123 грн. 88 коп. Початкову ціну предмета застави – пасажирського автобусу марки «VOLVO B12 500H», 1996 року випуску для його подальшої реалізації на публічних торгах на підставі  оцінки майна, яку провести із залученням державним виконавцем суб’єкта оціночної діяльності. Якщо суми, отриманої від реалізації зазначеного автобуса недостатньо для повного задоволення вимог ОСОБА_2  щодо суми пені 767039 грн.15 коп.. а також суми трьох процентів річних  69123 грн. 88 коп., звернути стягнення  на інше майно ТОВ Гулівер-Транс» у першочерговому порядку.

За рахунок коштів, отриманих від реалізації іншого майна ТОВ «Гулівер-Транс» задовольнити вимоги ОСОБА_2  щодо суми пені 767039 грн. 15 коп., а також суми трьох процентів річних 69 123 грн.88 коп. та судовий збір в розмірі 1700 грн.

Пізніше позивач уточнив позов: просив звернути стягнення на предмет застави - пасажирський автобус марки «VOLVO B12 500H» за рахунок коштів, отриманих від реалізації автобуса шляхом проведення публічних торгів задовольнити вимоги ОСОБА_2 в сумі пені 765701 грн. 27 коп., а також в сумі трьох процентів  річних 69003 грн. 32 коп. Якщо суми, отриманої від реалізації автобуса недостатньо для повного задоволення вимог ОСОБА_2Д щодо суми пені  765701 грн. 27 коп., а також в сумі  трьох процентів річних 69003 грн. 32 коп., звернути стягнення  на інше майно ТОВ «Гулівер-Транс» у першочерговому порядку.

За рахунок коштів отриманих від реалізації іншого майна ТОВ «Гулівер-Транс» задовольнити вимоги  ОСОБА_2 щодо суми пені  765 701 грн.27 коп., а також в сумі трьох процентів річних 69 003 грн. 32 коп. та  витрати по сплаті судового збору 1700 грн.

Ухвалою суду від 16.09.2009 року за клопотанням представника позивача замінено відповідача ТОВ «Гулівер-Транс» належним відповідачем ОСОБА_3, ТОВ «Гулів ер-Транс» залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.

Позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_3  на його користь суму неповернутої позики 818 169 грн., пеню в сумі  441 811 грн. 26 коп.,  три процента річних  в сумі 77 106 грн. 86 коп., всього 1 337087 грн. 12 коп.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позов, наполягає на його задоволенні.

Відповідач позов не визнав, пояснив, що гроші у ОСОБА_2 не брав, хоча договір позики від 30.08.2004 року підписував, просить застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволенні позову.

Представник третьої особи Мухіної Л.С.  пояснила, що рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18 листопада 2008 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гулівер-Транс», 3-я особа - ОСОБА_3, про звернення стягнення на предмет застави вже  вирішено питання  про стягнення  суми основного боргу. Що стосується позовних вимог про стягнення пені та трьох відсотків річних просить застосувати строк позовної давності та відмовити в задоволенні позову.

Вислухавши пояснення сторін, доводи представника третьої особи, перевіривши матеріали справи суд  вважає, що позов задоволенню з не підлягає з  наступних підстав.

Судом встановлено, що 30.08.2004 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір позики, за умовами якого ОСОБА_3 зобов’язався  повернути позику в розмірі 134 872 долара США строком погашення до 30.08.2007 року у порядку, передбаченому п. 2 договору позики (т. 1, а.с. 11).

08.09.2004 року між ОСОБА_2 та ТОВ Гулівер-Транс» було укладено договір застави, зареєстрований  в реєстрі за № 2000 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Петрушенко Т.І., за яким  ТОВ «Гулівер-Транс» виступило заставодавцем майна, а саме пасажирського автобуса марки «VOLVO B12 500H», 1996 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1. В якості забезпечення  вимоги ОСОБА_2 , що витікають із договору позики від 30.08.2004 року, укладеного між  ОСОБА_2  та ОСОБА_3. За умовами цього договору  позичальник ОСОБА_3 зобов’язаний перед ОСОБА_2 повернути позику в розмірі 134 872 долара США строком погашення до 30.08.2007 року у порядку, передбаченому договором позики від 30.08.2004 року (т. 1, а.с. 12).    

Умовами договору позики від 30.08.2004 року визначено порядок повернення суми позики частинами. Відповідно до п. 2 договору позики  у період з вересня 2004 року по травень 2006 року позичальник ОСОБА_3 повинен був повернути частину позики в сумі 55587 доларів США.

Станом на 29.06.2006 року за договором позики від 30.08.2004 року позичальником ОСОБА_3  повернуто частину позики у сумі 30974 долара США.

Таким чином на 29.06.2006 року позичальником ОСОБА_3 було прострочено повернення ОСОБА_2 частини позики в сумі 24613 доларів США.  

У зв’язку з чим 14.06.2006 року на адресу ОСОБА_3 була надіслана вимога про погашення заборгованості в сумі 24613 доларів США до 24.06.2006 року, а на адресу ТОВ «Гулівер-Транс», як майнового поручителя  ОСОБА_3 – повідомлення про пред’явлення вказаної вимоги (т. 1, а.с. 29,33).

Враховуючи, що ОСОБА_3 протягом встановленого у вимозі часу не погасив заборгованість, а ТОВ «Гулівер-Транс» як майновий поручитель ОСОБА_3 не сприяв погашенню заборгованості ОСОБА_3 перед ОСОБА_2 , 29.06.2006 року на адресу ОСОБА_3 була надіслана вимога про дострокове повернення частини позики, що залишилась неповернутою в розмірі 103898 доларів США до 15.07.2006 року, а на адресу ТОВ «Гулівер-Транс» - повідомлення про пред’явлення такої вимоги із застереженням про можливість використання прав позивача як заставодержателя майна ТОВ «Гулівер-Транс».

10.07.2006 року ОСОБА_3 було повернуто  ОСОБА_2  суму 1454 долара США, таким чином неповернутою залишена сума боргу в розмірі 102444 долара США.

Позивач ОСОБА_2Д,  звернувся до приватного нотаріуса Петрушенко Т.І., якою 29.08.2006 року був вчинений виконавчий напис, зареєстрований  в реєстрі № 1983, згідно якому запропоновано звернути стягнення  на пасажирський автобус «VOLVO B12 500H», 1996 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить на праві власності ТОВ Гулівер-Транс» і переданий під заставу ОСОБА_2 на підставі договору застави від 08.09.2004 року, запропоновано  задовольнити вимоги ОСОБА_2 достроковим поверненням частини позики, що залишилась несплаченою в розмірі 102 444 долара США, що еквівалентно 517342 грн. 20 коп. за офіційним курсом НБУ 5,05 грн. за 1 долар США, крім того підлягає стягненню сума у розмірі 5 400 грн. – за відшкодування  сплаченої стягувачем плати нотаріусу за виконавчий напис.

ТОВ «Гулівер-Транс»  оскаржив зазначений виконавчий напис та 24.05.2007 року апеляційним судом Запорізької області виконавчий напис було скасовано.

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором позики від 30.08.2004 року задоволенню не підлягають, виходячи з того, що  рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18.11.2008 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гулівер-Транс», третя особа – ОСОБА_3, про звернення  стягнення на предмет застави вже задоволено позов ОСОБА_2: звернуто стягнення на предмет застави - пасажирський автобус марки «VOLVO B12 500H», 1996 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить на праві власності ТОВ «Гулівер-Транс» і переданий під заставу ОСОБА_2 на підставі договору застави від 08.09.2004 року, посвідченому  приватним нотаріусом Петрушенко Т.І., зареєстрований за реєстровим № 2000.

За рахунок коштів, отриманих від реалізації зазначеного автобуса шляхом проведення публічних торгів задоволено вимоги ОСОБА_2 щодо повернення частини позики, що залишилась не сплаченою у розмірі 102444 долара США, що за курсом НБУ на час розгляду справи 5,8261 грн. за 1 долар США складає 596848 грн. 99 коп. (т. 1, а. с. 135-138).

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача  заборгованості за договором позики від 30.08.2004 року задоволенню не підлягають тому, що рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18.11.2008 року, яке ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 04.03.2009 року залишено без змін, вже задоволенні вимоги ОСОБА_2 щодо повернення частини позики, що залишилась не сплаченою за договором позики від 30.08.2004 року.

Оскільки позовні вимоги про стягнення пені та трьох відсотків річних є похідними від позовних вимог про стягнення суми боргу, а у відповідності із ч. ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі  доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, суд не вбачає підстав для задоволення позову.

 Керуючись ст. ст.  10, 11, 59, 60, 208, 209, 212-215  ЦПК України, ст. ст. 526, 625, 1046, 1047- 1049 ЦК України, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3   про стягнення суми відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області через             Шевченківський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання заяви протягом десяти днів з дня проголошення  рішення  та подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                 В.П. Суркова