- відповідач: Симон Олеся Анатоліївна
- позивач: Симон Валерій Анатолійович
- Представник відповідача: Кашапова Вікторія Олексіївна
- Представник позивача: Шахрай Володимир Володимирович
Ім`я | Замінене і`мя | Особа |
---|
УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
Справа №295/5042/16-ц Головуючий у 1-й інст. Слюсарчук Н. Ф.
Категорія 5 Доповідач Шевчук А. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 березня 2018 року Апеляційний суд Житомирської області у складі:
головуючої судді Шевчук А.М.,
суддів: Коломієць О.С., Борисюка Р.М.,
з участю секретаря судового засідання Пеклін Л.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі
цивільну справу № 295/5042/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності та встановлення порядку користування житловим приміщенням
за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 18 вересня 2017 року, яке ухвалене під головуванням судді Слюсарчук Н.Ф. у м. Житомирі
в с т а н о в и в:
У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 Просив визнати за ним право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1 та встановити порядок користування вищезгаданою квартирою, за яким в його користування виділити жилу кімнату площею 10,3 кв.м, а в користування ОСОБА_2 виділити жилу кімнату площею 16,3 кв.м із балконом, вихід на який здійснюється з цієї кімнати, та жилу кімнату площею 11,7 кв.м із лоджією, вихід на яку здійснюється з цієї кімнати. У спільне користування сторін виділити коридор площею 12,3 кв.м, кухню площею 7,8 кв.м, туалетну кімнату площею 1,1 кв.м, ванну кімнату площею 2,7 кв.м та комору площею 1,6 кв.м. У обґрунтування своїх вимог посилався на те, що є власником ? частини спірної квартири, власником ? частин вказаного нерухомого майна є ОСОБА_2 Відповідач користується всією квартирою. Не визнає його право власності на частину майна та відмовляється у добровільному порядку встановити порядок користування спірним житлом. За таких обставин він позбавлений можливості користуватися своїм майном. Відповідач не надає йому правовстановлюючі документи на квартиру, а тому він не може зареєструвати своє право власності.
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 18 вересня 2017 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1. Встановлено порядок користування спірною квартирою, згідно з яким ОСОБА_1 виділено у користування жилу кімнату площею 10,3 кв.м, а ОСОБА_2 - жилу кімнату площею 16,3 кв.м із балконом та жилу кімнату площею 11,7 кв.м із лоджією. Коридор, кухню, ванну кімнату, туалет і кладову залишено у спільному користуванні сторін. Вирішено питання судових витрат.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким визнати за ОСОБА_1 право власності на 5/32 частин спірної квартири та відмовити йому у встановленні запропонованого ним порядку користування. Зазначає, що спірна квартира була приватизована нею спільно з батьками та сином батька - ОСОБА_1 Проте останній до приватизації був залучений формально. Позивач у спірній квартирі ніколи не проживав та не цікавився нею, не ніс витрат по її утриманню. Між її матір'ю та позивачем у 2013 році був укладений усний договір, за умовами якого ОСОБА_1 мав передати її матері у власність свою частку квартири в обмін на 9 000 дол. США. Однак суд першої інстанції даний факт та розписки позивача про отримання ним коштів до уваги не взяв. Вважає, що у зв'язку з отриманням позивачем від її матері коштів частка ОСОБА_1 у квартирі змінилася (зменшилася) та становить не ? ідеальну частку, а лише 5/32 ідеальних частин. Встановлений судом порядок користування квартирою порушує її права, як співвласника, оскільки позивачу фактично виділено у користування більшу площу ніж їй, незважаючи на те, що її частка у квартирі є більшою.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Зазначає, що спірні правовідносини не стосуються розподілу майна для припинення права спільної часткової власності і такий правовий режим зберігається. Суд лише виділив у користування сторонам майно в натурі, адекватне розміру їх ідеальних часток у праві власності на спільне майно. Чинне законодавство допускає відходження у незначних обсягах від відповідності реальних часток ідеальним у зв'язку з неможливістю забезпечити їх точну відповідність. При цьому рішення суду першої інстанції не змінило розміру часток співвласників (сторін) у праві власності на спільне майно, а відтак не порушило прав сторін як власників. За розписками ОСОБА_1 отримував грошові кошти в рахунок частки у спадщині, яка відкрилася після смерті його батька, що не стосується спірних правовідносин.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Із матеріалів справи вбачається та судом установлено, що кватира АДРЕСА_1 була приватизована ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у 1999 році, що доводиться свідоцтвом про право власності на житло НОМЕР_1 (а.с.127). У матеріалах справи відсутні докази недійсності правочину. За таких обставин у процесі приватизації кожна особа, що прийняла у ній участь, набула у власність ? ідеальну частку у вищевказаній квартирі.
Із відомостей з Реєстру прав власності на нерухоме майно слідує, що право спільної часткової власності щодо спірної кватири було зареєстроване 18 листопада 2011 року за ОСОБА_2 на ? ідеальну частку відповідно до свідоцтва про право власності на житло НОМЕР_1; ОСОБА_1 на ? ідеальну частку відповідно до свідоцтва про право власності на житло НОМЕР_1 та ОСОБА_5 на ? ідеальну частку на підставі свідоцтва про право власності на житло НОМЕР_1 та договору дарування від 04 листопада 2011 року, посвідченого у нотаріальному порядку (а.с.6).
Копією свідоцтва про право на спадщину за законом від 04 листопада 2016 року доводиться, що відповідач ОСОБА_2 після смерті матері, ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, набула у порядку спадкування за законом право власності на ? ідеальну частку в спірному житлі (а.с.83).
Наразі сторонам на праві спільної часткової власності належить квартира АДРЕСА_1, а саме: позивачу належить на праві власності ? ідеальна частка у спірному житлі, а відповідачу - ? ідеальних часток.
У всіх розписках про отримання грошових коштів від 01 листопада 2013 року, 31 грудня 2013 року, 31 січня 2014 року, 06 березня 2014 року, 19 травня 2014 року, 24 липня 2014 року, 25 серпня 2014 року зазначається про те, що ОСОБА_1 отримував від ОСОБА_4 готівку в рахунок виплати спадщини після смерті батька.
Доводи апеляційної скарги щодо начебто отримання позивачем коштів за його ідеальну частку в квартирі ґрунтуються на переоцінці доказів, які досліджував суд першої інстанції та яким останній надавав належну оцінку, як кожному доказу окремо, так і в їх сукупності. Окрім того, у розписках не конкретизовано майно, що увійшло до складу спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3, а лише зазначено, що частка спадщини складає 9 000 дол. США (а.с.68-72).
Відповідно до положень частини першої ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Право власності позивача посвідчується свідоцтвом про право власності на житло від 10 березня 1999 року НОМЕР_1, яке видане відділом приватизації державного житлового фонду згідно з розпорядженням з аналогічною датою та номером. Уповноваженими органами прийнято рішення про державну реєстрацію відповідного права та 18 листопада 2011 року запис внесений до Реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с.6,127 зворот). Докази того, що право позивача оспорюється у встановленому законом порядку в матеріалах справи відсутні. Правовстановлюючий документ, який засвідчує право власності чинний та не скасований у встановленому законом порядку. Також не визнанні у встановленому законом порядку незаконними дії щодо проведення державної реєстрації відповідного права. Отже, вимоги позивача про визнання за ним права власності на ? ід. частку в квартирі є передчасними та не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства. Окрім того, суд не повинен перебирати на себе функції інших органів влади.
Відповідно до положень ст.376 ЦК України апеляційний суд скасовує рішення суду першої інстанції в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на ? ід.частку в квартирі АДРЕСА_1 та ухвалює в цій частині нове судове рішення, яким відмовляє позивачу в задоволенні даної позовної вимоги.
Що ж стосується встановлення порядку користування спірною квартирою, то апеляційний суд в цій частині погоджується із висновками суду першої інстанції, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та узгоджуються із приписами ст.358 ЦК України, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції в цій частині не змінюють. Так, кватира має житлову площу 38,3 кв.м та складається із трьох житлових ізольованих кімнат площами 16,3 кв.м, 10,3 кв.м, 11,7 кв.м. Позивач за законом має право власності на ? ід. частку в квартирі (9,56 кв.м), а відповідач має право власності на ? ід. частки в квартирі (28,73 кв.м).
При встановленні порядку користування спірної квартирою суд першої інстанції врахував правову природу права спільної часткової власності, що сторонам належить так звана ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників спільної власності. Отже, кожній стороні належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно.
Суд першої інстанції обґрунтовано виділив позивачу в користування кімнату площею 10,3 кв.м, що адекватно розміру його ідеальної частки (9,56 кв.м) у праві власності на спільне майно. Незначний відступ реальної частки від ідеальної (0,74 кв.м) чинним законодавством не заборонений та неможливо у даному випадку забезпечити їх точну відповідність. Такий порядок користування квартирою не змінює розміру ідеальної частки відповідача у праві власності на спільну квартиру, а тому не порушує її прав як власника. Отже, рішення суду першої інстанції в частині встановленого порядку користування спірною кватирою, апеляційний суд залишає без змін, оскільки постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до положень ст.141 ЦПК України апеляційний суд змінює розподіл судових витрат. Так, зменшує розмір стягнутого з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судового збору з 1102 грн. 40 коп. до 551 грн. 20 коп., оскільки з однієї позовної вимоги немайнового характеру рішення ухвалюється не на користь позивача. Окрім того, стягує з позивача на користь відповідача половину судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374,376,381-384 ЦПК України, суд
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 18 вересня 2017 року в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на ? частину квартири скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні даної позовної вимоги.
Рішення в частині розподілу судових витрат змінити, зменшивши розмір стягнутого з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судового збору з 1102 грн. 40 коп. до 551 грн. 20 коп.
У решті рішення залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_6; місце проживання: АДРЕСА_7) на користь ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_1) сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 606 грн. 82 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 03 квітня 2018 року.
Головуюча Судді:
- Номер: 2/295/571/17
- Опис: визнання права власності та встановлення порядку користування квартирою
- Тип справи: на цивільну справу (позовне провадження)
- Номер справи: 295/5042/16-ц
- Суд: Богунський районний суд м. Житомира
- Суддя: Шевчук А.М.
- Результати справи: скасовано частково
- Етап діла: Розглянуто у апеляційній інстанції
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 01.04.2016
- Дата етапу: 29.03.2018
- Номер: 22-ц/776/45/18
- Опис: про визнання права власності та встановлення порядку користування житловим приміщенням
- Тип справи: на цивільну справу за апеляційною скаргою (а)
- Номер справи: 295/5042/16-ц
- Суд: Апеляційний суд Житомирської області
- Суддя: Шевчук А.М.
- Результати справи:
- Етап діла: Розглянуто: рішення набрало законної сили
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 05.10.2017
- Дата етапу: 29.03.2018