№ 2-5416/2009
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 грудня 2009 року Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючого – судді Бондаренко Г.М., при секретарі Пархоменко М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Ялти цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення матеріальної і моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду в порядку цивільного судочинства з позовом про стягнення шкоди, нанесеної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (а. с. 4-5, 44-45). Позовні вимоги уточнювалися неодноразово. Остаточно просили стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 витрати на поновлення пошкодженого автомобіля у розмірі 40055,31 грн., на користь ОСОБА_2 – 10800,00 грн. матеріальної шкоди (упущеної вигоди); 430,00 грн. витрат, пов’язаних з оцінкою пошкоджень автомобіля; 5000,00 грн. моральної шкоди та 5000,00 грн. витрат на послуги адвоката.
Мотивуючи свої вимоги, позивачі зазначали, що внаслідок зіткнення транспортних засобів Foton (державний номер НОМЕР_1, власниця – ОСОБА_3.), яким керував ОСОБА_4, та Chevrolet (державний номер НОМЕР_2, власник – ОСОБА_1.), яким керував ОСОБА_2, автомобіль Chevrolet було істотно пошкоджено. В результаті ДТП ОСОБА_2 отримав травми, що призвело до фізичних і душевних страждань. ОСОБА_2 також просив стягнути матеріальну шкоду у вигляді упущеної вигоди, що не була отримана ним від оренди автомобіля, та шкоду, пов’язану з його звільненням з роботи, яке, на думку позивача, сталося у зв’язку з неможливістю подальшої експлуатації пошкодженого автомобіля.
Представник ОСОБА_3 позов визнав частково та пояснив, що витрати на поновлення пошкодженого автомобіля та моральна шкода підлягають стягненню з ОСОБА_4, водночас факт нанесення шкоди у вигляді упущеної вигоди, на його думку, у судовому засіданні доведений не був.
ОСОБА_4 позов визнав частково та погодився відшкодувати моральну шкоду. В іншій частині позову просив суд відмовити.
Вислухавши пояснення осіб, вивчивши надані сторонами докази, дослідивши обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 22 липня 2008 року о 12 год. 30 хв. на автодорозі Харків – Сімферополь – Алушта – Ялта, автомобіль Chevrolet Nubira (державний номер НОМЕР_2), який належить ОСОБА_1, отримав механічні ушкодження: деформовано капот, передні крила, передній бампер, радіатори, передня панель, розбито лобове скло, передні фари тощо (а. с. 6-28).
Вина ОСОБА_4 у скоєнні ДТП встановлена постановою Ялтинського міського суду від 6 серпня 2008 року у справі про адміністративне правопорушення № 3-12255/08 (суддя – Шумов В.В.) (а. с. 33).
З зазначеної постанови вбачається, що, керуючи транспортним засобом, ОСОБА_4 порушив п. 11.2 Правил дорожнього руху – виїхав на зустрічну смугу, де допустив зіткнення з автомобілем ОСОБА_1 , яким керував ОСОБА_2
Суд бере до уваги положення ч. 4 ст. 61 ЦПК України, яка зазначає, що постанова суду у справі про адміністративне правопорушення є обов'язковою для суду, що розглядає питання щодо цивільно-правових наслідків дій особи, стосовно якої ухвалено постанову, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Згідно з висновком спеціаліста № 12708 з оцінки шкоди, спричиненої володільцю автомобіля Chevrolet Nubira 1,8і, розмір матеріальної шкоди, завданої позивачу, з урахуванням зносу деталей, що замінюються, та втратою товарної вартості автомобіля, складає 65055,31 грн. (а. с. 14).
Частина цієї суми у розмірі 25000,00 грн. виплачено в якості страхового відшкодування.
Для встановлення суми витрат на поновлення пошкодженого автомобіля ОСОБА_2 звертався до спеціаліста-оцінщика, робота якого коштувала 430,00 грн., що підтверджується розрахунковою квитанцією від 24 липня 2008 року № 187 (а. с. 89).
Відповідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Спірні правовідносини регулюються главою 82 ЦК України, яка встановлює порядок відшкодування позадоговірної матеріальної та моральної шкоди.
В силу ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
У ст.1192 ч. 1ЦК України встановлено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Це дає підстави стверджувати, що визначальним для суду при вирішенні питання щодо способу відшкодування нанесеної матеріальної шкоди є вимога особи, яка потерпіла від правопорушення.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Вирішуючи питання щодо розміру матеріальної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача, суд бере до уваги, що згідно з частиною 1 ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування завданої нею шкоди, зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням.
За таких підстав, суд дійшов висновку, що матеріальна шкода, спричинена ОСОБА_1 винними діями ОСОБА_4, підлягає стягненню в частині, що непокрита страховою виплатою (40055,31 = 65055,31 - 2500,00).
Водночас суд не знаходить підстав для стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 упущеної вигоди, оскільки факт нанесення таких збитків не підтверджено належними доказами.
Посилання ОСОБА_2 на отримання прибутку від надання автомобіля в оренду не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки в силу частини 2 ст. 799 ЦК України договір найму (оренди) транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню. Такого договору суду надано не було.
Твердження ОСОБА_2, що він втратив роботу з причини пошкодження автомобіля у дорожньо-транспортній пригоді, спростовуються матеріалами справи. З наданих сторонами пояснень та долучених письмових доказів вбачається, що ОСОБА_2 звільнено з роботи не у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці, зокрема скорочення чисельності або штату працівників (наприклад, скорочення посади водія) (пункт 1 ст. 40 КЗпП України), а за власним бажанням (ст. 38 КЗпП України).
За таких підстав, вимоги про стягнення упущеної вигоди у зв’язку зі звільненням підлягають відхиленню.
В частині вимог про стягнення моральної шкоди суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст.ст.23, 1167 ЦК України моральна шкода, заподіяна фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її заподіяла, за наявності її вини.
При цьому встановлено, що у зв’язку з отриманими травмами ОСОБА_2 дійсно іспитував незначні фізичні страждання та душевні переживання, які призвели до короткочасного погіршення його здібностей та позбавлення можливості їх повноцінної реалізації. Суд дійшов висновку, що дії ОСОБА_4 заподіяли позивачу моральну шкоду, яка виразилась в нетривалому погіршенні здоров'я та тимчасовому порушенні звичного способу життя.
Водночас позивач не зміг обґрунтувати принцип визначення грошового еквівалента своїх моральних страждань, тому, враховуючи обставини справи, принцип розумності та справедливості, суд вважає за необхідне зменшити розмір моральної шкоди і стягнути з відповідача суму у розмірі 1000 гривень.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 15, 16, 22, 23, 799, 1166, 1167, 1187, 1188, 1190, 1194 Цивільного кодексу України, ст.ст. 10, 11, 57-61, 79, 84, 85, 88, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд
в и р і ш и в :
Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 40055,31 грн., судові витрати у розмірі 481,00 грн., а усього – 40536,31 грн. (сорок тисяч п’ятсот тридцять шість гривень 31 коп.).
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 1000,00 грн., витрати на проведення оцінки заподіяної шкоди у розмірі 430,00 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн., судові витрати у розмірі 135,80 грн., а усього – 6565,80 грн. (шість тисяч п’ятсот шістдесят п’ять гривень 80 коп.).
В іншій частині позову відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання до Апеляційного суду АРК через Ялтинський міський суд заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги у порядку передбаченому ст.ст. 294-296 ЦПК України.
Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 223 ЦПК України. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
С у д д я –