Постанова

Іменем України

29 березня 2018 року

м. Київ

справа № 1512/7524/2012

провадження № 61-5537св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Висоцької В.С. (суддя-доповідач), Пророка В. В.,

Фаловської І. М.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

представники позивача: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,

відповідачі: ОСОБА_8, ОСОБА_9,

представники відповідача ОСОБА_8: ОСОБА_10,

ОСОБА_11, ОСОБА_12,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_8 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2016 року у складі судді Калініченко Л. В. та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 11 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Погорєлової С. О., Дрішлюка А. І., Заїкіна А. П.,

ВСТАНОВИВ :

У травні 2012 року Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області звернулась до суду з позовом до ОСОБА_8, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради, ОСОБА_4 про зобов'язання ОСОБА_8 провести перебудову об'єкта нерухомості по АДРЕСА_3 у м. Одеса, шляхом приведення його у відповідність до архітектурних вимог.

У вересні 2012 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_8, ОСОБА_9 про зобов'язання провести перебудову об'єкта нерухомості.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 9 жовтня 2012 року об'єднано справу за позовом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області до ОСОБА_8, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради, ОСОБА_4, про зобов'язання вчинити певні дії та справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_8, ОСОБА_9 про зобов'язання провести перебудову об'єкта нерухомості в одне провадження.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 18 грудня 2015 року закрито провадження по справі за позовом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області до ОСОБА_8, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради, ОСОБА_4, про зобов'язання вчинити певні дії, як такої, що не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

У позовній заяві ОСОБА_4, із врахуванням уточнених позовних вимог, просить визнати факт пошкодження її будинку та зобов'язати ОСОБА_8 та ОСОБА_9 відшкодувати їй матеріальну шкоду у розмірі 222 258 грн, моральну шкоду у розмірі 80 000 грн та понесені нею судові витрати.

Позовна заява ОСОБА_4 мотивована тим що вона є власником земельної ділянки площею 941 кв.м та дачного будинку по АДРЕСА_1. Власниками сусідніх земельних ділянок є: ОСОБА_13 - по АДРЕСА_2, ОСОБА_8 - по АДРЕСА_3, та ОСОБА_9 - по АДРЕСА_4. На вказаних земельних ділянках розташовувався одноповерховий будинок зі спільним дахом. У 2010 році ОСОБА_8 зруйнував частину будинку, розташованого на його земельній ділянці та, без погодження з власниками сусідніх земельних ділянок, розпочав будівництво нового двоповерхового будинку із глибоким підвальним приміщенням. Позивач вказує, що будівництво ОСОБА_8 здійснювалось із порушенням містобудівних норм та правил, без дотримання правил пожежної безпеки та спричинило труднощі для реалізації права власності на її земельну ділянку, а також призводить до руйнування її будинку.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2016 року позов ОСОБА_4 задоволено частково. Встановлено факт, що пошкодження та руйнування належного ОСОБА_4 будинку по

АДРЕСА_1 пов'язано з комплексом технологічних порушень допущених при будівництві, які здійснювались ОСОБА_8, житлового будинку розташованого на земельних ділянках, суміжних та граничних із земельною ділянкою ОСОБА_4, по АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4. Стягнуто з ОСОБА_8 на користь

ОСОБА_4 222 258 грн у відшкодування матеріальної шкоди,

40 000 грн - у відшкодування моральної шкоди та 19 112,66 грн судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що пошкодження і руйнування належного ОСОБА_4 будинку спричинено комплексом технологічних порушень, допущених ОСОБА_8 при будівництві житлового будинку. Вказаний факт є таким, що встановлений судом та підтверджується висновком додаткової судово-будівельної експертизи від 28 серпня 2014 року.

Суд вважає, що стягнення з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_4 моральної шкоди в розмірі 40 000 грн буде справедливим та достатнім відшкодуванням завданої позивачу моральної шкоди.

Оскільки позивачем не було надано доказів на підтвердження участі відповідача ОСОБА_9 у будівництві, суд вважав позовні вимоги в частині стягнення грошових коштів з останньої на відшкодування матеріальної та моральної шкоди позивачу безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 11 грудня 2017 року рішення Київського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2016 року залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, юридична природа спірних правовідносин та закон, який їх регулює, визначено правильно. Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість стягнення з відповідача ОСОБА_8 моральної шкоди та втрат на правову допомогу є неспроможними та спростовуються матеріалами справи.

У касаційній скарзі, поданій у січні 2018 року, ОСОБА_8 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що окрім нього, власником сусідньої земельної ділянки - ОСОБА_14 також здійснювались будівельні роботи, що не було взято до уваги у судових експертизах, які наявні у матеріалах справи.

ОСОБА_8 звертає увагу суду касаційної інстанції, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази причинно-наслідкового зв'язку між проведенням будівельних робіт ОСОБА_8 та руйнуванням будинку ОСОБА_4

У касаційній скарзі міститься посилання на необґрунтованість розміру моральної шкоди та безпідставність її стягнення з відповідача, а також вказується на відсутність у матеріалах справи доказів, якими міг бути підтверджений факт звернення позивача до медичних установ у зв'язку із обставинами, які стали підставою для звернення до суду.

Відповідачем також висловлюється незгода із розміром стягнених з нього судових витрат та витрат на правову допомогу, які він вважає необґрунтованими. Та, крім цього, вказує, що саме ним здійснювались розрахунки з експертною установою, а тому стягнення з нього на користь позивача 5 000 грн за проведення додаткової судової будівельно-технічної експертизи є безпідставним.

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_4 зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції є законними та обґрунтованими, прийняті у відповідності до вимог законодавства із повним з'ясуванням обставин справи. А тому просить касаційну скаргу ОСОБА_8 залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду відзиву на касаційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги до касаційного суду не направили.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Касаційна скаргаОСОБА_8 не підлягає задоволенню.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини третьої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 є власником земельної ділянки та розташованого на ній дачного будинку по АДРЕСА_1. Власниками сусідніх земельних ділянок є ОСОБА_13 - по АДРЕСА_2, ОСОБА_8 - по АДРЕСА_3, та ОСОБА_9 - по АДРЕСА_4.

1 вересня 2011 року Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт від 30 серпня 2011 року з будівництва дачного будинку на земельній ділянці, площею 0,0426 га, по АДРЕСА_3, замовником якої є ОСОБА_8

Позивач посилалась на те, що знесення старого будинку та будівництво на його місці нового ОСОБА_8 здійснювалось з порушенням діючих норм та правил, що призвело до руйнування її будинку в тому числі до появи тріщин на стінах.

Відповідно до частин першої, другої статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, що її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для визначення підстав застосування такої міри відповідальності як відшкодування шкоди суду необхідно з'ясувати наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, розміру шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача і шкодою, вину відповідача.

Для повного та об'єктивного розгляду справи, встановлення усіх її обставин, місцевим судом було призначено проведення трьох судових будівельно-технічних експертиз, результатом яких є: висновок експерта Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України Сторожук О. Г. № 1155 від 12 вересня 2013 року, висновки № 044/2014 від 28 серпня 2014 року та № 27/2016 від 5 травня 2016 року експерта ПП «Одеський науково-дослідний центр експертних досліджень ім. Скибінського С. С.» Чорної Ю. П.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 року «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» судам роз'яснено, що у випадках, коли в справі щодо одного й того ж предмета проведено декілька експертиз, суд повинен дати оцінку кожному висновку з точки зору всебічності, повноти й об'єктивності експертного дослідження.

У ході розгляду справи місцевий суд на підставі аналізу зібраних по справі доказів вірно виходив із необґрунтованості висновку № 1155 від 12 вересня 2013 року, що не дає підстав для його прийняття у якості доказу по справі.

Більше того, вказаний висновок № 1155 спростований наданим до суду позивачем висновком експерта державного підприємства «Чорноморський експертно-технічний центр Держгірпромнагляду України» Дойчева А. Д. № 51.-08.-31.-0073.13 від 9 жовтня 2013 року (т. IV а. с. 12-46) та висновком № 044/2014 від 28 серпня 2014 року додаткової судової будівельно-технічної експертизи.

Із матеріалів справи вбачається, що за клопотанням ОСОБА_8 від 4 березня 2014 року, поданого його представником у судовому засіданні, ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 4 березня 2014 року було призначено повторну судову будівельно-технічну експертизу (т. IV, а. с. 114-124).

Так, згідно з висновком № 044/2014 встановлено наявність причинно-наслідкового зв'язку між технологічними порушеннями при будівництві нового житлового будинку, розташованого на земельних ділянках по АДРЕСА_3 і АДРЕСА_4 і виявленим комплексом аварійних деформацій конструкцій дачного будинку по АДРЕСА_1. Негативні наслідки сталися із-за усадкових явищ, що виникли із-за неприпустимої близькості облаштування глибоких фундаментів будинку на ділянках АДРЕСА_4, посилених послабленням жорсткості частини будинку, що залишилася, на ділянці АДРЕСА_1 в результаті демонтажу загальної будівлі, особливо його частини на ділянці АДРЕСА_4. Вартість ремонтно-відновлювальних робіт, які необхідно зробити по усуненню пошкоджень і дефектів дачного будинку по АДРЕСА_1, які виникли в результаті будівництва житлового будинку на суміжних земельних ділянках АДРЕСА_3, АДРЕСА_4, складає 178 474 грн.

Доказів на спростування обставин, встановлених у зв'язку із проведенням додаткової судової будівельно-технічної експертизи, результатом якої є висновок № 044/2014 від 28 серпня 2014 року, відповідачем ОСОБА_8 до судів першої та апеляційної інстанції подано не було.

Доводи касаційної скарги стосовно того, що вказаний висновок № 044/2014 не є належним та допустимим доказом по справі зводяться до переоцінки доказів, що в силу положень частини першої статті 400 ЦПК України, знаходяться поза межами повноважень касаційного суду.

Згідно із частиною першою статті 150 ЦПК України (в редакції, чинній на момент розгляду справи місцевим судом), якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам).

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 17 лютого 2016 року за клопотанням представника позивача призначено додаткову судову будівельно-технічну експертизу. Ухвала обґрунтована тим, що зі встановленої експертним висновком № 044/2014 від 28 серпня 2014 року вартості ремонтно-будівельних робіт пройшов значний проміжок часу (півтора року), а тому необхідним є визначення точної вартості ремонтно-відновлювальних робіт дачної будівлі по АДРЕСА_1 з урахуванням індексу інфляції на період виконання експертного дослідження.

Так, згідно з висновком № 27/2016 судової будівельно-технічної експертизи від 5 травня 2016 року, встановлено, що вартість ремонтно-відновлювальних робіт дачної будівлі по АДРЕСА_1, враховуючи висновок № 044/2014 від 28 серпня 2014 року, складає 222 258 грн.

Виходячи з наведеного, суди попередніх інстанцій на підставі наявних у справі доказів дійшли вірного висновку, що є встановленим факт того, що пошкодження та руйнування належного позивачу ОСОБА_4 будинку по АДРЕСА_1 пов'язано з комплексом технологічних порушень допущених при будівництві, які здійснювались ОСОБА_8, житлового будинку, розташованого на земельних ділянках, які суміжні та граничать із земельною ділянкою позивача по АДРЕСА_1.

Стосовно доводів касаційної скарги щодо того, що поза увагою суду залишено факт той, що власником сусідньої земельної ділянки - ОСОБА_14 також було здійснено реконструкцію належної йому частини будинку, колегія суддів зазначає наступне.

За приписами цивільного процесуального законодавства суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом за захистом своїх прав, які вона вважала порушеними саме діями ОСОБА_8 та ОСОБА_9 У зв'язку з цим з'ясуванню підлягають обставини, на які посилалась ОСОБА_4, зокрема, щодо наявності або відсутності причинного зв`язку між діями відповідачів по справі та порушенням майнового права позивача.

Судом установлено, що шкода майну, яке належить позивачу, завдана саме внаслідок допущених ОСОБА_8 технологічних порушень при будівництві житлового будинку, розташованого на земельних ділянках, які суміжні та граничать із земельною ділянкою позивача. За таких обставин вірним є висновок суду про стягнення з ОСОБА_8 на користь позивача 222 258 грн матеріальної шкоди.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині вимог відшкодування шкоди з ОСОБА_9 суд правильно виходив з того, позивачем не було надано належних доказів на підтвердження участі ОСОБА_9 у будівництві будинку, розташованого на земельних ділянках АДРЕСА_3, АДРЕСА_4.

У зв'язку із наведеним, здійснення судом перевірки обставин порушення майнових прав позивача діями ОСОБА_14, на які посилається ОСОБА_8, буде виходом за межі позовних вимог.

Частиною першою, пунктом 3 частини другої статті 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (частина перша статті 1167 ЦК України).

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Суди попередніх інстанцій врахували вказані вимоги закону, принцип розумності та справедливості, конкретні обставини справи та дійшли вмотивованого висновку про те, що винними діями ОСОБА_8 позивачу також завдана моральна (немайнова) шкода, яка підлягає відшкодуванню в розмірі 40 000 грн. На підтвердження стягнутої суми судом наведені відповідні мотиви.

Вказаним спростовуються доводи заявника щодо необґрунтованості розміру моральної шкоди, що підлягає стягненню з нього на користь позивача.

Питання про розподіл судових витрат місцевим судом вирішено з дотриманням вимог статей 84, 88 ЦПК України (в редакції, чинній на момент розгляду справи) та Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» (чинного на момент ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення).

Крім того, посилання заявника на безпідставність стягнення з нього на користь позивача 5 000 грн за проведення додаткової судової будівельно-технічної експертизи не знайшли свого підтвердження.

Із наявної в матеріалах справи копії квитанції (т. V, а. с. 22) вбачається, що оплату рахунку № 22 від 29 травня 2014 року за виконання експертизи було здійснено саме ОСОБА_4

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що при вирішенні даної справи судами першої та апеляційної інстанції правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 11 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

В.В. Пророк

І.М. Фаловська