Справа № 534/2197/15

Провадження № 2/534/927/15

Рішення

Іменем України

03 листопада 2015 року Комсомольський міський суд

Полтавської області

в складі головуючого судді Окунь Т.В.

при секретарі Гончар С.Т.

з участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представників відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4

третьої особи ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Комсомольську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Міськсвітло» /третя особа на стороні відповідача ОСОБА_5/ про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування завданої моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

В вересні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зазначеним позовом, в якому просила з 07 серпня 2015 року поновити її на роботі на посаді «начальника дільниці» в Комунальне підприємство «Міськсвітло» /далі по тексту КП «Міськсвітло»/, стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та компенсацію завданих моральних збитків в розмірі 20 000 грн.

Зазначені вимоги, уточнені позивачем з відкриттям провадження у справі (а.с. 100-104) та підтримані нею в судовому засіданні, обґрунтовуються посиланням на порушення відповідачем норм КЗпП України, всупереч яким її звільнення з роботи було проведене за відсутності правової підстави для застосування п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Вважаючи звільнення незаконним з наведених вище мотивів, ОСОБА_1 зазначила, що основною причиною для її звільнення стало передвзяте відношення до неї з боку директора підприємства, як до небажаного працівника, «який взяв на себе сміливість піти проти інтересів адміністрації підприємства» (а.с. 66-69). Обгрунтовуючи пояснення з цього приводу, позивач зазначила, що із зміною керівництва вона почала піддаватись незаконним дисциплінарним стягненням, що неодноразово ставало предметом судового розгляду (а.с. 15-18). Проведене у штучний спосіб скорочення чисельності штату, що мало місце чотири місяці поспіль після поновлення її на роботі, і під яке по суті попала лише займана нею посада, більш того, покладення частини виконуваних нею обов’язків на електромеханіка підприємства, що доводить потребу підприємства у трудовій функції, яку вона виконувала, за посиланням позивача є безспірним доказом передвзятості адміністрації, що мала на меті звільнити її з роботи за будь-яких обставин. Середній заробіток за час вимушеного прогулу просить стягнути на час ухвалення судового рішення.

.Представник відповідача позов не визнала з підстав, наведених в письмових поясненнях на позов (а.с. 55-58). Обґрунтовуючи власну позицію, суду показала, що на підприємстві КП «Міськсвітло» фактично відбулося скорочення чисельності штату з метою удосконалення організаційної структури підприємства та оптимізації управлінської роботи підрозділами підприємства «Міськсвітло». Відсутність на час розгляду справи в суді у штатному розкладі підприємства посади з переліком обов’язків, які би відповідали змісту трудової функції та колу обов’язків, виконуваних в свій час ОСОБА_1, за посиланням представника відповідача є беззаперечним свідченням тому, що на підприємстві дійсно мало місце скорочення чисельності штату. Вимогу про поновлення на роботі вважає необґрунтованою, оскільки звільнення було проведене з дотриманням правової підстави та безпосередньо самої процедури звільнення, з огляду на що просить в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Залучений до участі в справі в якості третьої особи директор підприємства – ОСОБА_5 (а.с. 73), посилаючись на проведене скорочення чисельності штату на підприємстві, висловив аналогічну позицію у справі, позов ОСОБА_1 вважає необґрунтованим і в його задоволенні просить відмовити повністю.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши представлені ними на обґрунтування заявлених вимог та заперечень докази, встановив наступне:

18 квітня 2005 року ОСОБА_1 була прийнята на роботу на посаду начальника дільниці в КП «Міськсвітло» (а.с. 14).

На підставі розпорядження міського голови № 153-р від 19 березня 2014 року (а.с. 98-99) з метою удосконалення організаційної структури підприємства та оптимізації управлінської роботи підрозділами підприємства КП «Міськсвітло», наказом  директора підприємства за № 117 від 26 травня  2015 року (а.с. 23-24) з 07 серпня 2015 року були скорочені дві посади: начальник дільниці (дільниця мереж зовнішнього освітлення) – 1 штатна одиниця та начальник дільниці (дільнця ПКта В - парку культури та відпочинку) – 1 штатна одиниця - посада, яку обіймала ОСОБА_1 Цим же наказом до штатного розкладу підприємства з 07 серпня 2015 року були включені посади начальника служби з утримання мереж зовнішнього освітлення – 1 штатна одиниця та начальника служби з утримання парку культури та відпочинку – 1 штатна одиниця. Одночасно із виданням наказу за вих. № 206 від 26 травня 2015 року на ім’я ОСОБА_1 був підготовлений лист – попередження про наступне вивільнення, що матиме місце 07.08.2015 року із запропонуванням переліку вакантних посад на цьому ж підприємстві (а.с.27). З наказом та попередженням про звільнення ОСОБА_1 була ознайомлена під розпис наступного дня - 27 травня 2015 року (а.с.24, 27).

В цей же день, 27 травня 2015 року наказом директора № 119 до наказу № 117 від 26 травня 2015 року були внесені зміни – із штатного розкладу з 07 серпня 2015 року було виключено посаду начальника служби з утримання парку культури та відпочинку (а.с. 22) із одночасним внесенням відповідних змін до штатного розкладу та зобов’язанням відповідальних осіб розробити посадову інструкцію начальника служби з утримання мереж зовнішнього освітлення.

Підписом на попередженні про наступне звільнення ОСОБА_1 повідомила про власну незгоду з наказом про скорочення чисельності штату та висловила незгоду обійняти на підприємстві одну із запропонованих вакантних посад (а.с. 27).

Наказом № 137-ОК від 05 серпня 2015 року ОСОБА_1. була звільнена з посади начальника дільниці (дільниця ПК и В) з 06 серпня 2015 року  у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України (а.с. 125). З наказом була ознайомлена під розпис 06 серпня 2015 року, до суду звернулась із дотриманням передбачених ст.233 КЗпП України строків (а.с. 42).

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості заявлених ОСОБА_1 вимог, суд виходить з наступного:

Згідно із роз’ясненнями, що містяться в п.19 Постанови Пленуму ВСУ № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» розглядаючи спори, пов’язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясовувати, чи дійсно у відповідача відбулися зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не має можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.

Вирішуючи питання щодо того, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації праці та скорочення чисельності штату працівників, як однієї з обставин, дійсність якої оспорюється позивачем, суд виходить з наступного:

Передумовою для скорочення чисельності штату працівників КП «Міськсвітло» стало розпорядження міського голови № 153-р від 19 березня 2014 року (а.с. 98,99), яким були затверджені заходи щодо економного та раціонального використання коштів міського бюджету із одночасним зобов’язанням керівників комунальних підприємств з урахуванням затверджених згаданим розпорядженням заходів, затвердити власні заходи щодо економного та раціонального використання коштів, зокрема з проведенням аналізу наявної штатної чисельності підприємства та наданням пропозицій щодо її оптимізації протягом встановленого строку.

На виконання згаданого розпорядження протоколами оперативних нарад КП «Міськсвітло» (а.с. 91-95) відповідальні працівники підприємства - зокрема інженер по організації та нормуванню праці, інспектор по кадрам були зобов’язані до складання штатного розкладу з врахуванням завантаження персоналу та перегляду посадових інструкцій начальників дільниць (а.с. 29) та електромеханіка (а.с. 115-117).

У відповідності до розпорядження міського голови, за наслідками проведених оперативних нарад, наказами директора підприємства (а.с. 59-60), із внесенням відповідних змін до колективного договору (а.с. 61, 89-90), з метою удосконалення організаційної структури підприємства та оптимізації управлінської роботи підрозділами підприємства із штатного розкладу підприємства була виключені штатні одиниці начальника дільниці мереж зовнішнього освітлення та начальника дільниці ПК та В із одночасним включенням до штатного розкладу посади начальника служби з утримання мереж зовнішнього освітлення (а.с. 61) та перегляду /із внесенням відповідних змін/ посадової інструкції електромеханіка (а.с. 118-121).

Як пояснив суду директор підприємства, подібна ротація обов’язків, а саме доповнення посадової інструкції електромеханіка від 31 липня 2015 року (а.с. 118-121) переліком обов’язків, перелічених в п.п.2.19.1 - 2.25, 2.44 (а.с. 118-121), за умови, що в силу наявної кваліфікації вони по суті і виконувались електромеханіком, хоча входили до кола обов’язків начальника дільниці ПК та В – посади, яку обіймала ОСОБА_1 (а.с. 29-32), фактично була обумовлена запровадженим для комунальних підприємств режимом економії бюджетних коштів, що змусило прийняти рішення про внесення змін в організацію виробництва, скорочення чисельності штатів із одночасним покладенням частини обов’язків, які виконувала ОСОБА_1 на електромеханіка, як працівника з більш високим рівнем кваліфікації та продуктивності праці.

В судовому засіданні ОСОБА_1 не заперечила, що певне коло її обов’язків, пов’язаних зокрема із забезпечення безпечної організації робіт в ПК та В, здійсненням контролю та технічного нагляду за будівництвом, монтажем і наладкою обладнання, дотриманням правил безпеки при експлуатації обладнання та проведенні ремонтних робіт на об’єктах ПК та В працівниками підрядних організацій, тощо, по суті виконував електромеханік, позивач також підтвердила ту обставину, що директор підприємства неодноразово пропонував їй пройти відповідний курс навчання, що не було нею виконане через відповідний брак коштів.

Отже, судом встановлена і не заперечується сторонами та обставина, що частина посадових обов’язків та підпорядковані ОСОБА_1 працівники після скорочення посади начальника дільниці ПК та В перейшли до електромеханіка, що підтверджене в матеріалах справи письмовими доказами, зокрема, штатним розкладом, що затверджений і діє на підприємстві з 07 серпня 2015 року (а.с. 89) та структурою КП «Міськсвітло» (а.с. 90), у відповідності до змісту яких, на час розгляду справи судом на підприємстві відсутня посада з повним колом обов’язків, яка би за змістом трудової функції відповідала посаді начальника дільниці ПК та В (а.с. 63), що дає суду всі підстави дійти висновку про те, що на комунальному підприємстві «Міськсвітло» дійсно мали місце зміни в організації виробництва та праці у зв'язку із затвердженими заходами щодо економного та раціонального використання коштів міського бюджету, що викликало потребу в скороченні чисельності штатів, із внесенням зміни до штатного розпису, виведенням одних посад і натомість уведенням інших в т.ч. із розширенням кола трудових функцій у вже існуючих посадах, що по суті і відбулось із посадою електромеханіка та проявилось у розширенні кола його повноважень та вплинуло на зміст його трудової функції.

В цьому контексті право власника або уповноваженого ним органу визначати чисельність працівників і штатний розпис нормативно закріплено щодо підприємств та їх об'єднань у ч. 3 ст. 64 ГК України. У відповідності до згаданої норми власник має право, на свій розсуд, вносити зміни в штатний розпис, абстрактно розмірковуючи, хоч кілька раз на день – у згаданому праві він не обмежений жодною нормою матеріального права. Причому, власник на свій розсуд має право чисельність працівників певної спеціальності та кваліфікації, чисельність одних посад зменшити, здійснити звільнення працівників, одночасно приймаючи рішення про прийняття на роботу працівників іншої спеціальності та кваліфікації, збільшити чисельність інших посад. Однак, незалежно від того, закріплене таке право законодавчо чи ні, право визначати чисельність і штат працівників належить тільки власникові або уповноваженому ним органу. Суд при розгляді спору про поновлення працівника на роботі зобов'язаний перевірити наявність підстав для звільнення (чи мало місце скорочення штату або чисельності працівників), але він не вправі обговорювати питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників.

В цьому сенсі посилання позивача на передвзятість директора підприємства та його особисту зацікавленість у її звільненні на думку суду є таким, що не знайшло свого підтвердження в суді, а відтак, покладення частини обов’язків ОСОБА_1 на електромеханіка, який згідно до посадової інструкції належить до категорії «Керівники», відповідає кваліфікаційним вимогам ЕТКД (а.с. 122) і по суті виконував частину обов’язків ОСОБА_1 на час зайняття нею посади начальника дільниці ДК та В, цілком узгоджувалось із запровадженим для комунальних підприємств режимом економії бюджетних коштів та задекларованим в законі правом власника або уповноваженого ним органу визначати чисельність працівників та штатний розпис, і не може бути розцінене в якості штучного скорочення штату працівників, за умови збереження підприємством частини трудової функції, яку виконувала позивач, що за її посиланням є безспірним доказом передвзятості адміністрації, що мала на меті звільнити її з роботи за будь-яких обставин.

Два інші порушення, які за посиланням позивача мали місце з боку адміністрації під час її звільнення, а саме, та обставина, що під час звільнення їй було запропоновано вакантні посади, які вона не могла виконувати за станом здоров’я, та порушення адміністрацією положень п.5 ст.20 ЗУ «Про зайнятість населення» в частині неповідомлення державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівників, не можуть слугувати свідченням допущених відповідачем порушень через відсутність таких з наступних мотивів:

У відповідності до положень ч.3 ст.49-2 КЗпП України одночасно з попередженням про звільнення у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці власник пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, що по суті було зроблено адміністрацією за два місяці до звільнення ОСОБА_1 - 26 травня 2015 року (а.с. 62). При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві /що мало місце у випадку із ОСОБА_1П, яка письмово відмовилась від переведення на іншу роботу (а.с. 62), працівник на власний розсуд звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Отже, за умови, що ст.49-2 КЗпП України не пов’язує обов’язок адміністрації пропонувати працівникові іншу роботу з врахуванням стану його здоров’я, посилання позивача в цій частині є такими, що не ґрунтуються на вимогах КЗпП України.

Посилання позивача на порушення відповідачем положень п.5 ст.20 ЗУ «Про зайнятість населення», як однієї із підстав, що доводять незаконність дій адміністрації підприємства при її звільненні, також є такими, що не узгоджуються із нормою права, оскільки положення ЗУ «Про зайнятість населення» в редакції, що діяла на час звільнення ОСОБА_1, зокрема положення ст. 48 Закону передбачає обов’язок адміністрації повідомляти державну службу зайнятості в разі запланованого, масового вивільнення працівників, що з врахуванням наданого законом тлумачення терміну «масове звільнення», загальної кількості працюючих на КП «Міськсвітло» працівників в сукупності з загальною кількістю звільнених протягом одного місяця, не є свідченням порушень відповідачем положень ЗУ «Про державну службу» та положень ч.3 ст.49-2 КЗпП України зокрема, а відтак, не можуть бути розціненими в якості незаконних дій.

Отже, здійснюючи судочинство на засадах змагальності сторін, суд, з’ясувавши, що у відповідача мали місце зміни в організації виробництва та праці, власник дотримався норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, провівши аналіз представлених сторонами доказів, з врахуванням рівності прав сторін щодо їх подання та доведення перед судом їх переконливості, дійшов висновку про правомірність дій власника при звільненні ОСОБА_1 за п.1 ст. 40 КЗпП України, з огляду на що не вбачає підстав для задоволення заявленого нею позову.

Питання про судові витрати вирішене судом у відповідності до положень ч.2 ст.88 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст. 40 КЗпП України, ст. ст. 213, 215 ЦПК України, суд,

вирішив:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.

Судові витрати компенсувати за рахунок держави в порядку, встановленому КМУ.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя підпис ОСОБА_6

Згідно з оригіналом.

Суддя Т.В.Окунь