АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 529/283/17 Номер провадження 22-ц/786/447/18Головуючий у 1-й інстанції Гвоздик А. Є. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2018 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді: Чумак О.В.

суддів: Дряниці Ю.В. Пилипчук Л.І.

за участю секретаря: Ткаченко Т.І.

представника позивача Титаренка О.І., представника відповідача ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «ім. Довженка» на рішення Диканського районного суду Полтавської області від 21 листопада 2017 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «ім. Довженка» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, Приватного нотаріуса Решетилівського районного нотаріального округу Полтавської області Довбиша Сергія Миколайовича про визнання договору оренди недійсним та скасування державної реєстрації права оренди та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» про визнання договору недійсним.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2017 року ТОВ «Агрофірма ім. Довженка» звернулося в суд з вказаним позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, Приватного нотаріуса Решетилівського районного нотаріального округу Полтавської області Довбиша Сергія Миколайовича про визнання договору оренди недійсним та скасування державної реєстрації права оренди, посилаючись на те, що 03.09.2012 року між позивачем ТОВ "Агрофірма "ім. Довженка" та ОСОБА_4 було укладено договір оренди землі, відповідно до якого даний відповідач передав позивачу земельну ділянку, яка розташована на території Чапаєвської сільської ради Диканського району Полтавської області площею 3,45 га строком на 5 років, яка належить йому на підставі державного акту на право власності на землю серія НОМЕР_1. Даний договір оренди було зареєстровано у відділі Держкомзему у Диканському районі 10.12 2012 року під записом № 532100004001182.

У подальшому вказана земельна ділянка передана згідно договору оренди № 45 від 10.08.2016 року у користування ОСОБА_5 терміном на 49 років, який зареєстрований приватним нотаріусом Решетилівського районного нотаріального округу Довбишем С.М.

Оскільки укладення та реєстрація вищевказаного договору оренди землі від 10.08.2016 року грубо порушує право ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» на користування земельною ділянкою на умовах діючого договору оренди землі від 03.09.2012 року, просили суд визнати недійсним договір оренди землі № 45 від 10.08.2016 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, скасувати державну реєстрацію права оренди шляхом скасування рішення приватного нотаріуса Решетилівського районного нотаріального округу Полтавської області Довбиша С.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16. 08. 2016 року, індексний номер 30954522, а також стягнути з відповідача ОСОБА_4 понесені судові витрати в розмірі 3200,00 грн.

27.06.2017 року ОСОБА_4 та його представник звернулися до суду з зустрічним позовом про визнання недійсним договору оренди землі від 03.09.2012 року, укладеним між ОСОБА_4 та ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» та визнати недійсним запис у Державному реєстрі земель № 532100004001182 від 10.12.2012 року про реєстрацію договору оренди землі від 03.09.2012 року. Свої позовні вимоги обґрунтовували тим, що вказаний договір оренди ОСОБА_4 особисто не підписував та згоди на його укладання не надавав. Також, вважає, що слід визнати недійсним реєстрацію зазначеного договору оренди, оскільки договір оренди землі підлягає державній реєстрації на підставі ч. 1 ст. 201, ч. 3 ст. 640 ЦПК України, ч. 2 ст. 125 ЗК України й ст. 18 Закону України Про оренду землі та є укладеним з моменту його підписання та державної реєстрації. Крім того, просив зобов'язати позивача за первинним позовом повернути йому спірну земельну ділянку.

Рішенням Диканського районного суду Полтавської області від 21 листопада 2017 року у задоволенні первинного позову ТОВ "Агрофірма "ім. Довженка" Шишацького району до ОСОБА_4, ОСОБА_5, приватного нотаріуса Решетилівського районного нотаріального округу Полтавської області Довбиша Сергія Івановича про визнання договору оренди землі недійсним та скасування державної реєстрації права оренди відмовлено в повному обсязі за безпідставністю.

Зустрічний позов ОСОБА_4 до ТОВ "Агрофірма "ім. Довженка" Шишацького району, третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання договору недійсним задоволено.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 3,45 га, кадастровий номер НОМЕР_2, укладений 03 вересня 2012 року між ОСОБА_4 сергієм Івановичем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ім. Довженка" Шишацького району і зареєстрований Відділом Держкомзему у Диканському районі у Державному реєстрі земель 10 грудня 2012 року за № 532100004001182.

Визнано недійсним та скасовано запис у Державному реєстрі земель від 10 грудня 2012 року за № 532100004001182 про реєстрацію договору оренди землі від 03 вересня 2012 року, укладеного між ОСОБА_4 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ім. Довженка" Шишацького району.

Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ім. Довженка" Шишацького району повернути ОСОБА_4 належну йому земельну ділянку площею 3,45 га, кадастровий номер НОМЕР_2, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Чапаєвської сільської ради Диканського району Полтавської області.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ім. Довженка" Шишацького району на користь ОСОБА_4 понесені ним судові витрати по справі у загальному розмірі 10 803 (десять тисяч вісімсот три) грн. 20 коп.

З даним рішенням суду не погодився позивач ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка», оскарживши його в апеляційному порядку. У поданій апеляційній скарзі представник позивача на підставі довіреності Вінник Р.В. прохає рішення суду першої інстанції скасувати з підстав неповного з'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального та матеріального права, ухвалити нове рішення про задоволення первісного позову та відмовити в задоволенні зустрічного позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що ОСОБА_4 отримував орендну плату в грошовій та натуральній формам за оспорюваним договором оренди протягом 2012-2017 років; заперечень чи претензій проти договору оренди не висловлював, виконував його умови, тому погодився на використання ними земельної ділянки. З зустрічним позовом до ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» про визнання договору оренди недійсним ОСОБА_4 звернувся лише у 2017 р., після звернення товариства з первісним позовом.

15.12.2017 року набрала чинності нова редакція ЦПК України, п. 9 статті 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень якого передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та мотиви апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017 р.), суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України, за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 03.09.2012 року між позивачем ТОВ "Агрофірма імені Довженка" та відповідачем ОСОБА_4 було укладено договір оренди землі, відповідно до якого ОСОБА_4 передав в оренду ТОВ «Агрофірма ім. Довженка» земельну ділянку, яка розташована на території Чапаєвської сільської ради Диканського району Полтавської області площею 3,45 га строком на 5 років. Дана земельна ділянка належить ОСОБА_4 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_1.

Зазначений договір оренди було зареєстровано у відділі Держкомзему у Диканському районі 10.12.2012 року за № 532100064001182.

Договором оренди сторони погодили, що після закінчення строку договору позивач має право поновлення його на новий строк, а також на передання у семиденний термін після державної реєстрації.

Згідно з актом приймання-передачі від 10.12.2012 року ОСОБА_4 передав, а ТОВ «Агрофірма ім. Довженка» прийняв в оренду дану земельну ділянку. Термін дії договору закінчується 10.12.2017року.

Обґрунтовуючи зустрічний позов, ОСОБА_4 послався на те, що вказані договір оренди землі від 03.09.2012 року та акт приймання-передачі земельної ділянки від 10.12.2012 року він особисто не підписував та довіреності на підписання цього договору іншій особі не надавав.

Відповідно до висновку комісійної судово-технічної експертизи документів та судово-почеркознавчої експертизи № 1163/1164-1165 від 04 жовтня 2017 року, виконаних експертами Полтавського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С.Бокаріуса підписи від імені ОСОБА_4 у договорі оренди землі від 03.09.2012 року у розділі "Підписи Сторін" у графі "Орендодавець ___" та акті приймання-передачі земельної ділянки в оренду від 10.12. 2012 року у графі "Орендодавець: ___ (підпис)" та у наданих для проведення експертизи документах та експериментальних зразках підписів і почерку ОСОБА_4 виконані різними особами (т. 2 а.с. 3-6).

Вказаний висновок ТОВ «Агрофірма ім. Довженка» під сумнів не ставило.

Відмовляючи у задоволенні позову ТОВ «Агрофірма ім. Довженка» та задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що договір оренди від 03.09.2012 р. та акт приймання-передачі земельної ділянки відповідач не підписував, отже, в нього було відсутнє волевиявлення на його укладення, що в силу ст.ст. 203, 215 ЦК України є підставою для визнання договору недійсним та на підставі ст. 216 ЦК України земельна ділянка підлягає поверненню позивачу за зустрічним позовом. Та у зв'язку з цим не підлягає задоволенню первісний позов.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим по справі обставинам та ґрунтуються на нормах права, виходячи з наступного.

Згідно ст. ст. 1, 2 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Пунктом 42 оспорюваного договору оренди землі від 03.09.2012 року передбачено, що він набуває чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Як установлено ст. ст. 14, 16, 18, 20 ЗУ "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент укладення договору оренди землі від 03.09.2012 року) договір оренди землі укладається у письмовій формі після досягнення домовленості з усіх істотних умов та набирає чинності з моменту державної реєстрації у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Волевиявлення є важливим чинником без якого неможливо вчинити правочин, що узгоджується з свободою договору.

Частиною першою ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно з ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Як установлено ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За вказаних обставин суд, вирішуючи спір повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання правочинів недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту правочину вимогам закону; додержання встановленої форми правочину; правоздатність сторін; в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення правильного вирішення спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Проаналізувавши наведені правові норми, а також встановивши, що ОСОБА_4 особисто не підписував договір оренди землі від 03 вересня 2012 року та акт приймання-передачі земельної ділянки в оренду від 10.12.2012 року, що підтверджується висновком судово-почеркознавчої експертизи та не заперечувалося в судовому засіданні представником ТОВ "Агрофірма "ім. Довженка", суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що у ОСОБА_4 було відсутнє вільне волевиявлення на укладення вказаного договору. Тому на підставі ч. 3 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України суд першої інстанції обґрунтовано визнав недійсним вказаний договір та запис про реєстрацію у Державному реєстрі земель за № 532100004001182 від 10 грудня 2012 року.

Крім цього, суд першої інстанції з урахуванням положень ч. 1 ст. 216 ЦК України прийшов до вірного висновку про задоволення зустрічного позову в частині зобов'язання ТОВ "Агрофірма "ім. Довженка" повернути ОСОБА_4 належну йому земельну ділянку загальною площею 3,45 га, розташовану на території Чапаєвської сільської ради Диканського району.

У суді першої інстанції представник ТОВ "Агрофірма ім. Довженка" посилався на те, що ОСОБА_4, отримуючи протягом 2012-2015 років орендну плату, не вимагав у товариства повернути належну йому земельну ділянку та своїми діями фактично схвалив договір оренди земельної ділянки від 03.09.2012 року, та вважав, що тривале виконання умов договору оренди свідчить про наявність волевиявлення на укладення договору оренди.

Разом з тим, суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги зазначені пояснення, пославшись на те, що підписання договору оренди землі належить лише власнику землі або уповноваженій ним у встановленому законом порядку особі, тоді як підписання договору іншою, не уповноваженою власником землі особою свідчить про порушення законних прав орендодавця під час укладення та підписання договору оренди.

Крім цього, відповідно до роз'яснень, наведених у п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що факт отримання орендної плати за оспорюваним договором оренди та невитребування земельної ділянки має значення лише для визначення наслідків недійсності договору, а правового значення для вирішення спору про визнання договору оренди землі недійсним не має.

Судом першої інстанції також було встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 10 серпня 2016 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладено договір оренди земельної ділянки, яка розташована на території Чапаєвської сільської ради Диканського району Полтавської області, площею 3,45 га, яка належить ОСОБА_4 на підставі державного акту на право власності на землю серія НОМЕР_1.

12.08.2016 року приватним нотаріусом Решетилівського районного нотаріального округу Полтавської області Довбишем С.М. була проведена державна реєстрація права оренди за вказаним договором (т. 1 а.с. 28-29).

В обґрунтування первісного позову ТОВ «Агрофірма ім. Довженка» послалося на те, що укладення та реєстрація вищевказаного договору оренди землі від 10.08.2016 року грубо порушує право ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» на користування земельною ділянкою на умовах діючого договору оренди землі від 03.09.2012 року.

Разом з тим, рішення суду першої інстанції в частині задоволення зустрічного позову про визнання недійсним договору оренди землі від 03.09.2012 року, укладеним між ОСОБА_4 та ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» та запису у Державному реєстрі земель № 532100004001182 від 10.12.2012 року про реєстрацію договору оренди землі від 03.09.2012 року відповідає вимогам закону та залишається без змін судом апеляційної інстанції.

Отже, і висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні первісного позову ТОВ «Агрофірма ім. Довженка» про визнання недійсними договору оренди, укладеного 10.08.2016 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та проведеної 12.08.2016 р. державної реєстрації права оренди за вказаною особою відповідають обставинам справи, а рішення в цій частині також є законним та обґрунтованим.

Рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування з мотивів, наведених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Таким чином, апеляційну скаргу ТОВ «Агрофірма ім. Довженка» необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «ім. Довженка» залишити без задоволення.

Рішення Диканського районного суду Полтавської області від 21 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 05.04.2018 р.

Головуючий: /підпис/ Чумак О.В.

Судді: /підпис/ Дряниця Ю.В.

/підпис/ Пилипчук Л.І

ЗГІДНО:

Суддя Апеляційного

суду Полтавської області О.В.Чумак