6

 

 

Справа  № 2-149/07

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

27 березня 2007 року                Індустріальний районний  суд    м.

Дніпропетровська

у складі: головуючого   судді   Зосименко С.Г.

               при секретарі             Карпенко В.Ю.

               за участю адвоката   Маркело В.О.,

            розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.

Дніпропетровська цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою

відповідальністю  фірми „Три К”  до ОСОБА_1про 

відшкодування шкоди та зустрічним позовом ОСОБА_1до

Товариства з обмеженою відповідальністю фірми „Три К”, ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3про визнання договору

оренди недійсним,

ВСТАНОВИВ:

 

 У лютому 2002 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача  про

відшкодування матеріальної   шкоди посилаючись на те, що 12.08.1999 року

відповідач, керуючи автомобілем „ДЕУ-Нексія”, державний номер НОМЕР_1,

допустив зіткнення з автомобілем „Форд-Транзт”, державний номер НОМЕР_2, під

керуванням водія ОСОБА_4. Власником автомобіля „ДЕУ-Нексія” є позивач.

Відповідач керував автомобілем на підставі договору оренди від ІНФОРМАЦІЯ_1року.

В результаті ДТП  автомобіль „ДЕУ-Нексія” був ушкоджений. Відповідно до акту

авто товарознавчого дослідження сума завданої шкоди складає 13312 грн. 77 коп.,

яку позивач просив стягнути з відповідача. Крім того, позивач просив стягнути з

відповідача сплачене державне мито у розмірі 134 грн.

Відповідач звернувся із зустрічним позовом до позивача про поновлення строку

позовної давності  та визнання договору оренди недійсним. У зустрічній позовній

заяві ОСОБА_1. посилається на те, що  ІНФОРМАЦІЯ_1року він був прийнятий на

роботу до ТОВ фірми „Три К” в якості водія. Він написав заяву при прийом на

роботу, яку віддав директору фірми ОСОБА_2. Яким чином він був

оформлений на роботу, йому не було відомо. Вважає, що знаходився з ТОВ фірмою

„Три К” у трудових правовідносинах. 12.08.1999 року  він працював на автомобілі

„ДЕУ-Нексія”, державний номер НОМЕР_1,  і з його вини було скоєно ДТП.

ІНФОРМАЦІЯ_2року директор фірми запропонував йому підписати договір оренди

автомобіля    та договір про повну матеріальну відповідальність, посилаючись 

на те, що це необхідно зробити для отримання страхового відшкодування. В цих

документах була зазначена дата укладання - ІНФОРМАЦІЯ_1року. Між ним та

відповідачем була досягнута усна домовленість про те, що він відшкодує завдану

шкоду власнику автомобіля „Форд-Транзит”, а відповідач не буде пред'являти до

нього претензій щодо ушкодженого автомобіля „Деу-Нексія”. Але відповідач не

дотримався цієї домовленості і звернувся з позовом до суду про відшкодування

шкоди. Вважає, що договір оренди автомобіля є недійсним, оскільки був укладений

внаслідок обману та не відповідав вимогам закону на момент його підписання. Так

договір оренди міг бути укладений між відповідачем та особою, яка є приватним

підприємцем і має ліцензію на перевозу пасажирів. Позивач не був приватним

підприємцем  і не мав відповідної ліцензії. Не була визначена вартість об'єкту

оренди, відповідач не страхував автомобіль до укладання договору та не

передавав страховий поліс позивачу, позивач не вносив  безвідсоткову фінансову

допомогу.  Вважає, що дізнався про порушене право тільки після звернення

відповідача з позовом до суду про відшкодування шкоди, тому просив поновити

йому строк позовної давності та визнати недійсним договір оренди автомобіля

„Деу-Нексія”, державний номер НОМЕР_1, НОМЕР_3 від ІНФОРМАЦІЯ_1року. У позові ТОВ

фірми „Три К” відмовити.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14.02.2005

року  у позові ТОВ фірми „Три К” відмовлено. Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені. Поновлено ОСОБА_1. строк позовної давності та визнано

договір оренди автомобіля „Деу-Нексія”, державний номер НОМЕР_1, недійсним.

Додатковим рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від

31.10.2005 року з ОСОБА_1 на користь держави було стягнуто державне мито у

розмірі 42 грн. 50 коп., з ТОВ фірми „Три К” на користь держави було стягнуто

державне мито у розмірі 21 грн. 50 коп.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 30.03.2006 року 

рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14.02.2005 року

скасовано і справу направлено на новий розгляд.

При новому розгляді справи  ухвалою Індустріального районного суду м.

Дніпропетровська від 26 серпня 2006 року було залучено до участі у справі і

якості співвідповідача по зустрічному позову ОСОБА_2 і у

якості третьої особи по зустрічному позову ОСОБА_3.

Представник позивача у судовому засіданні уточнив правові підстави  стягнення з

відповідача завданої позивачу шкоди, посилаючись на ст. 440 ЦК України (в

редакції 1963 року). Суду пояснив, що вина ОСОБА_1 у завданій позивачу

шкоді  підтверджена постановою про відмову у порушенні кримінальної справи.

Вважає, що ОСОБА_1. не перебував з позивачем у трудових правовідносинах,

оскільки заяви про прийом на роботу не писав, заробітної плати не отримував,

оформлений на роботу не був.  Автомобіль у розпорядження відповідач отримав

саме на підставі договору оренди, укладеного з позивачем, який був добровільно

підписаний відповідачем. ОСОБА_1. при підписанні цього договору  мав змогу

з ним ознайомитися, оскільки договір був набраний на комп'ютері і у тексті

договору були визначені основні  умови договору.  Тому посилання ОСОБА_1

на те, що він підписував   чистий бланк договору оренди безпідставні, оскільки

від руки у договорі вносяться тільки реквізити орендодавця та  реєстраційні

дані автомобіля.  ОСОБА_1. мав змогу відмовитися від підписання цього

договору. При цьому представник позивача вважає, що при укладанні договору

оренди автомобіля орендодавець не повинен був  вимагати від відповідача

документів, які посвідчують його підприємницьку діяльність та ліцензію на

перевозу пасажирів, оскільки згідно ст. 1 Закону України „Про підприємництво”,

який діяв на момент укладання договору оренди,  підприємництво є самостійною,

на власний ризик діяльністю, пов'язаною з отриманням прибутку, і обов'язок

дотримуватися діючого законодавства лежав тільки на ОСОБА_1. Представник

позивача заперечував і те, що позивачем не були виконані деякі пункти умови

договору оренди. Так п. 1.1 договору  щодо визначення вартості об'єкту оренди 

не є суттєвим при укладанні такого договору  і дійсність договору не залежить

від відсутності вартості об'єкту оренди. Посилання відповідача на те, що

автомобіль позивачем не був застрахований, не відповідають дійсності, так як 

на момент укладання договору автомобіль був застрахований, про що свідчить

страховий поліс  № 19-3158322.  Невнесення ОСОБА_1 фінансової допомоги

також не можу бути підставою для визнання договору оренди недійсним, оскільки 

така допомога оформлюється окремим договором і є  вільним волевиявленням

сторін. Договір про повну матеріальну відповідальність було укладено з

відповідачем з метою  захисту своїх їх прав власника. Надання відповідачеві

подорожніх листів та проходження ним медичного огляду не заборонено главою 25

ЦК України (в редакції 1963 року) , яка регулює відносини майнового найму.

Просив задовольнити позовну заяву у повному обсязі, у задоволенні зустрічного

позову відмовити.

           Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання з'

явився. Позовні вимоги не визнав у повному обсязі і просив у задоволенні

відмовити. Зустрічні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити. Суду

пояснив, що  у 1999 році він навчався у Металургійній академії і на час літніх

канікул вирішив заробити грошей. З цією метою він прийшов до ОСОБА_2,

який був директором ТОВ фірми „Три к”.  Трудової книжки  у нього не було. Чи

оформили його на роботу, він не цікавився.  Кожного дня він отримував

подорожній лист, проходив медичний огляд і  виїжджав на автомобілі для перевози

пасажирів. Ввечері він здавав у касу 100 грн. Заробітної плати він не

отримував. Грошима розпоряджався вільно.  Вважає, що знаходився з ТОВ фірмою

„Три К” у трудових правовідносинах і в  обов'язки ТОВ входило оформлення цих

відносин.  Після ДТП із заявою про звільнення не звертався та не з'ясовував, чи

звільнили його з ініціативи адміністрації. Вважає, що його при підписанні

договору оренди ОСОБА_2. та його батько ввели в оману, оскільки сказали,

що  договір оренди та договір про повну матеріальну відповідальність потрібні

для отримання страховки. Договір оренди не міг був укладений, оскільки він не

був приватним підприємцем і не мав ліцензії на перевозу пасажирів.

Відповідач по зустрічному позову ОСОБА_2 у судове

засідання з'явився.  Позовні вимоги  не визнав та просив у задоволенні

відмовити. Суду пояснив, що він з 1998 року працює директором ТОВ фірми „Три

К”. У червні 1999 року до нього звернувся ОСОБА_1. з проханням надати йому

на час літніх канікул автомобіль для того, щоб він міг заробити грошей. Саме з

цього приводу і було укладено договір оренди автомобіля.  Подорожні листи

видавалися ОСОБА_1. для того, щоб контролювати технічний стан автомобіля. 

Договір оренди ОСОБА_1. підписував добровільно, він розумів суть цього

договору  і не заперечував проти його підписання.  Договір про повну

матеріальну відповідальність був підписаний з метою  захисту свого право

власності на майно. Після ДТП, яка трапилася з вини ОСОБА_1, договір

оренди було розірвано, про що ОСОБА_1 було повідомлено. Посилання ОСОБА_1. на те, що переговори з ним стосовно завданої  ним шкоди вів ОСОБА_3. є безпідставними, оскільки ОСОБА_3 в ТОВ не працював, а відповідач 

не уповноважував його на ведення будь-яких переговорів.

Третя особа по зустрічному позову ОСОБА_3у судове

засідання не з'явився. В матеріалах справи є нотаріально посвідчена заява

ОСОБА_3. з якої вбачається, що  він просить розглядати справу у його

відсутності. В письмових поясненнях, наданих ОСОБА_3 разом із заявою

останній посилається на те, що ОСОБА_1він знає як однокласника сина. 

ОСОБА_3 ніколи не пропонував йому підписувати будь-які договори та

угоди, оскільки ніякого відношення до укладання договорів на фірмі, якою керує

син, не має.

           Суд, вислухавши пояснення сторін, показання свідка, вивчивши

матеріали справи, вважає, що  первісний позов підлягає задоволенню, а

зустрічний позов задоволенню не підлягає за наступних підстав.

           Судом встановлено, що 12 серпня 1999 року ОСОБА_1, керуючи автомобілем „Деу-Нексія”, державний номер НОМЕР_1, не

справився з керуванням та допустив зіткнення з автомобілем „Форд-Транзит”,

державний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_4  Вина ОСОБА_1. у скоєні цього ДТП  підтверджується постановою про відмову у порушенні 

кримінальної справи від 19.08.1999 року ( а. с. 4). Крім того, ОСОБА_1.  у

судовому засіданні визнав, що він був винний у скоєні ДТП, яке відбулося

12.08.1999 року. Дану обставину визнали позивач по первісному позову,

відповідач по зустрічному позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими

особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Таким чином, винним у скоєні ДТП 12.08.1999 року був ОСОБА_1., який керував

автомобілем „Деу-Нексія”, державний номер  НОМЕР_1.

Автомобіль „Деу-Нексія”, державний номер НОМЕР_1, належить на праві власності

ТОВ фірма „Три К”, згідно Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ( а. с.

5).  В результаті ДТП автомобілю „Деу-Нексія” були завдані технічні ушкодження.

Відповідно до акту № НОМЕР_4 автотоварознавчого дослідження від 30.08.1999 року (а.

с. 7-12), шкода , завдана власнику автомобіля „Деу-Нексія” перевищує залишкову

вартість автомобіля , тому матеріальні збитки відповідно до залишкової вартості

складають 13312 грн. 77 коп.

 Відповідно до ч. 1 ст. 440 ЦК України ( в редакції 1963 року) шкода, завдана

особі або майну громадянина відшкодовується особою, яка її завдала.

Відповідно до п. 2  Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику

розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” від

27.03.1992 року № 6 відповідно до статей 440 і 450 ЦК шкода, заподіяна особі і

майну громадянина або майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному

обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були

неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина

зазначеної особи.

У судовому засідання знайшло підтвердження  спричинення позивачу матеріальної

шкоди у зв'язку з пошкодженням його автомобіля з вини відповідача. Тому позовні

вимоги по первісному позову підлягають задоволенню у повному обсязі.

  ІНФОРМАЦІЯ_1року між ТОВ фірмою „Три К” та ОСОБА_1

було укладено договір оренди автомобіля (а. с. 13-15). За умовами якого ТОВ

фірма „Три К” передала в оренду ОСОБА_1. автомобіль „Деу-Нексія”, державний

номер НОМЕР_1, на строк до 29.06.2000 року. Орендна палата встановлена у

розмірі 100 грн. кожного дня.  Автомобіль був переданий згідно акту передачі

автомобіля в оренду від ІНФОРМАЦІЯ_1року (а. с. 17). Позивач просив визнати

договір оренди автомобіля від ІНФОРМАЦІЯ_1року недійсним на підставі статей 48,

57 ЦК України (в редакції 1963 року).

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову

практику в справах про визнання угод недійсними” від 28.04.1978 року № 3 ст. 48

ЦК застосовується при порушенні встановленого порядку вчинення громадянами й

організаціями дій, спрямованих на встановлення, зміну чи припинення цивільних

прав і обов'язків, при ущемленні угодою особистих або майнових прав

неповнолітніх дітей, а також в інших випадках їх невідповідності вимогам

чинного законодавства, якщо для них не встановлені особливі правила визнання

угод недійсними (статті 45-47, 49-58 ЦК).

В даному випадку, оскільки  позивач у зустрічному позові та у судовому

засіданні посилається одночасно на  ст. 48 ЦК  та на ст. 57 ЦК  України як на

підстави визнання договору оренди недійсним, суд розглядає зустрічні позовні

вимоги тільки  на підставі ст. 57 ЦК України (в редакції 1963 року), яка є

особливим правилом визнання угоди недійсною.

Відповідно до ст. 57 ЦК України (в редакції 1963 року) угода, укладена

внаслідок обману, насильства, погрози, зловмисної угоди представника однієї

сторони з другою стороною, а також угода, яку громадянин змушений був укласти 

на вкрай  невигідних для себе умовах внаслідок збігу тяжких обставин, може бути

визнана недійсною за позовом потерпілого або за позовом державної чи

громадської організації.

Відповідно до п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову

практику в справах про визнання угод недійсними” від 28.04.1978 року № 3 під

обманом слід розуміти умисне введення учасника угоди шляхом повідомлення

відомостей, що не відповідають дійсності, або замовчування обставин, які мають

істотне значення для угоди, що укладається.

При розгляді справи ОСОБА_1. не надав суду доказів того, що даний договір

оренди був підписаний ним внаслідок обману. Так, ОСОБА_1. та допитаний у

судовому засіданні як свідок його батько ОСОБА_5, посилаються на те, що

ОСОБА_1. підписував чистий бланк договору оренди, однак як видно з самого

договору оренди НОМЕР_3 від ІНФОРМАЦІЯ_1року (а. с. 13) всі суттєві умови договору

оренди були набрані на комп'ютері, а від руки вносилися тільки дата укладання

договору, дані автомобіля, який надавався в оренду, та реквізити сторін.  

Оскільки ОСОБА_1. мав змогу ознайомитися з умовами договору,  відмовитися

від його підписання, з боку директора ТОВ фірми „Три К” ОСОБА_2., або

інших осіб, не було замовчування обставин, які мають істотне значення для цієї

угоди, суд не вбачає обману ОСОБА_1 при укладанні цієї угоди. Крім того,

даючи пояснення суду ОСОБА_1. посилався на те, що він підписував чистий

бланк договору, у той час як у зустрічній позовній заяві він вказує на те, що в

договорі оренди стояла дата його укладання -  ІНФОРМАЦІЯ_1року, яка була

написана саме рукою. ОСОБА_1. не надав суду доказів того, що ОСОБА_2.  або ОСОБА_3 умовили його підписати договір оренди, мотивуючи це

отриманням страхового відшкодування. ОСОБА_1., підписуючи договір оренди,

мав усвідомлювати, що навіть якщо   збитки, завдані внаслідок ушкодження

автомобіля, відшкодує страхова компанія, вона має право звернутися з регресним

позовом до самого ОСОБА_1, який був винний у спричиненні цих збитків. Крім

того, договір страхування укладається саме з власником автомобіля, а не

орендарем і для цього не потрібен договір оренди автомобіля. Також згідно п.

2.1 договору оренди НОМЕР_3 від ІНФОРМАЦІЯ_1року  до фактичної передачі автомобіля

в оренду орендарю, орендодавець зобов'язаний за власний рахунок застрахувати

автомобіль та видати орендарю на руки копію  договору страхування. Згідно п.

2.2 цього є договору  автомобіль повинен бути застрахований не пізніше 3-х днів

після підписання договору оренди. Згідно страхового полісу № 19-3158322 (а. с.

22) автомобіль „ДЕУ-Нексія”, державний номер НОМЕР_1,  власником якого є ТОВ

фірма „Три К”  був застрахований ВАТ  Українська страхова компанія „Гарант-

Авто” ІНФОРМАЦІЯ_3року. Термін дії договору страхування закінчився ІНФОРМАЦІЯ_4

року.

Таким чином, позовні вимоги по зустрічному позову не знайшли свого

підтвердження у судовому засіданні і задоволенню не підлягають.

  Керуючись ст. ст. 57, 440 ЦК України (в редакції 1963 року), Постановою

Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами цивільних справ

за позовами про відшкодування шкоди”, Постановою Пленуму Верховного Суду

України „Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” від

28.04.1978 року № 3 , ст. ст. 11, 15, 60, 61, 88, 212, 213, 214, 215 ЦПК

України,

 

ВИРІШИВ:

 

Позовні вимоги  Товариства з обмеженою відповідальністю фірми „Три К”

задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1на користь Товариства з обмеженою

відповідальністю фірми „Три К” суму матеріальної шкоди у розмірі 13312 грн. 77

коп.,  сплачене  державне мито у розмірі 134 грн.,  всього - 13446 грн. 77 коп.

У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1відмовити.

Рішення може  бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області

через Індустріальний районний суд шляхом подачі у 10-ти денний строк з дня

проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього

протягом 20-ти днів апеляційної скарги або без подання заяви про апеляційне

оскарження шляхом подачі апеляційної скарги на протязі 10-ти днів з дня

проголошення рішення.

 

 

Суддя                                                                          

         С.Г.  Зосименко