6

 

 

                                                                               

                       Справа № 2-17/07

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

03 квітня 2007 року                      Індустріальний  районний суд м.

Дніпропетровська

             у   складі : головуючого  судді         Зосименко С.Г.

                               при секретарі                   Карпенко В.Ю.,

      розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду  м.

Дніпропетровська цивільну  справу за позовом ОСОБА_1,

ОСОБА_2до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: КВЖРЕП Індустріального району м. Дніпропетровська про

відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

 

ВСТАНОВИВ:

 

            У грудні 2001 року позивачі звернулися до суду з позовом  до

ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа: КВЖРЕП Індустріального

району м. Дніпропетровська, який потім неодноразово уточнювали, про

відшкодування матеріальної та моральної шкоди посилаючись на те, що 24.06.1999

року з вини відповідача ОСОБА_3 була залита квартира № АДРЕСА_1 у м. Дніпропетровську, яка належить

позивачам на праві власності. У той же день працівниками ЖЕУ № 29 було складено

акт, під підпису якого відповідач відмовився. Згідно кошторису  вартість

ремонту складає 1236 грн. У добровільному порядку відповідач відмовився

відшкодувати завдану шкоду.  Крім того позивачам було завдано моральну шкоду,

яка виразилася у тому, що їм було спричинені незручності для проживання у

квартирі, вони були позбавлені можливості користуватися електричною енергією,

пошкоджено їх майно та особисті речі, залиття квартири стало причиною

травмування їх онуки. Моральну шкоду позивачі оцінили у 1500 грн. Просили

стягнути з ОСОБА_3., ОСОБА_4. матеріальну шкоду у розмірі 1236 грн.,

моральну шкоду у розмірі 1500 грн. та сплачене державне мито.

 Згідно свідоцтва про смерть  І-КИ № НОМЕР_1ОСОБА_5 помер

ІНФОРМАЦІЯ_1року.

У липні 2006 року позивачі уточнили свої позовні вимоги, визначивши ОСОБА_6 в якості третьої особи. В уточненій позовній заяві позивачі

посилаються на те, що  власниками квартири № АДРЕСА_2

АДРЕСА_7у м. Дніпропетровську були ОСОБА_5 та ОСОБА_6. З ІНФОРМАЦІЯ_3року користуватися квартирою стали

відповідачі, які з цього часу в ній поселилися та розпочали проводити ремонтні

роботи.  Залиття квартири позивачів 24.06.1999 року відбулося з вини

відповідача ОСОБА_3., який самостійно ремонтував опалення на кухні, а

саме: зняв радіатор, не заглушив труби, не перекрив воду на центральне опалення

на квартиру. Спочатку відповідач в присутності  всіх потерпілих з восьми

квартири та слюсарів в усній формі визнав  свою провину і обіцяв відшкодувати

збитки, що частково ним було виконано, а саме: відповідач висушив палас,

замінив мішок ушкодженого цукру. Потім відповідачі відмовилися вирішити спір

позасудовим шляхом, що змусило звернутися позивачів з позовом до суду.   За

заявою сторін була проведена будівельно-технічна експертиза. Експерти були

попереджені про кримінальну відповідальність. ОСОБА_3. був присутній при

проведенні експертизи. Зауважень від нього не було. Висновком експерта від

25.05.2005 року  було встановлено розмір завданої шкоди в сумі 2523 грн. 92

коп. Відповідачі не погодилися з висновком експертів і за їх клопотанням була

проведена повторна експертиза, висновком якої від 19.03.2006 року в повному

обсязі не встановлено розмір збитків. Не було зроблено  оцінки відновлення

залитої і пошкодженої  електропроводки та матеріалів на її відновлення. 

Вважають, що своїми діями відповідачі завдали їм значної моральної шкоди,

оскільки вони пенсіонери, не працюють і відремонтувати квартиру за власні кошти

не мають можливості. Відсутність електропроводки не дає їм можливості

користуватися електроприладами. Інтер'єр не відремонтованої квартири понад сім

років негативно впливає на стан їх здоров'я. У зв'язку із залиттям квартири

порушено нормальний ритм їхнього життя та спілкування. Сім років позивачі

знаходяться під напругою. Просили стягнути з солідарно відповідачів суму

матеріальної шкоди у розмірі 2523 грн. 92 коп. , моральної шкоди у розмірі 1500

грн. та понесені судові витрати.

Позивачка у судовому засіданні від свого імені та за дорученням від імені свого

чоловіка  ОСОБА_2підтримала позовні вимоги та просила

задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_3та ОСОБА_4позовні

вимоги не визнали і просили у задоволенні позову відмовити. У судовому

засіданні та у письмових запереченнях на позов відповідачі посилаються на те,

що  до кінця серпня 1999 року вони проживали у належній їм квартирі № АДРЕСА_3 у м. Дніпропетровську. На початку серпня

1999 року між ними та ОСОБА_6 і ОСОБА_5 була досягнута

попередня усна домовленість про обмін квартирами: належній їм квартирі № АДРЕСА_3 у м. Дніпропетровську на квартиру № АДРЕСА_2 у м. Дніпропетровську. Договір міни було

укладено 20.08.1999 року.  Ключі від квартири вони отримали після укладання

договору і 27.08.1999 року перевезли свої меблі і речі до квартири, що

підтверджується квитанцією про сплату автомобільних послуг від 27.08.1999 р.

Відповідачі та їх дочка прописалися у квартиру № АДРЕСА_2 11.10.1999 року. До 01.10.1999 року ОСОБА_6. сплачувала

комунальні послуги за свою квартиру. Вважають , що посилання відповідачів на

те, що ОСОБА_3. є винним у залитті їх квартири не відповідає обставинам

справи, оскільки на момент залиття квартири власниками квартири НОМЕР_4 були

ОСОБА_6, які і були там прописані. І тому ОСОБА_3. не міг бути

відповідальним квартиронаймачем, як зазначено в акті від 24.06.1999 року,

складеного працівниками КВЖРП. Відповідно до листа ДМКП „Дніпротепломережа” від

09.09.2004 року з квітня по червень 1999 року заповнення теплотрас на ж/м

Клочко-6 не проводилося. За станом здоров'я відповідачі не могли у той час

займатися ремонтом чи перевозити речі. Вважають, що дійсна причина залиття не

встановлена, тому просили у задоволенні позову відмовити.

 ОСОБА_6, яка дала свої пояснення у судовому засіданні як

третя особа, суду пояснила, що 31.03.1999 року до неї та її чоловіка звернувся

ОСОБА_3. та запропонував їм здійснити обмін їх 3-х кімнатну квартиру № АДРЕСА_2на 2-х кімнатну квартиру № АДРЕСА_3, яка належала ОСОБА_3. Подружжя ОСОБА_5

погодилося  на такий обмін, оскільки будинки знаходилися в одному дворі і не

потрібно було далеко перевозити речі. ОСОБА_3. віддав частину грошей за

квартиру  та попросив, щоб вони звільнили квартиру якомога швидше. Домовилися,

що вони виселяться з квартири після 12 квітня 1999 року. 01 квітня вона

виписала з квартири своїх дітей, а вона з чоловіком не виписувалася тому, що не

були готові документи на обмін квартири. 12 квітня 1999 року ОСОБА_3.

заніс до квартири ОСОБА_5 частину своїх речей і наполягав на тому, щоб вони

скоріше переїжджали у його квартиру і дали йому можливість у травні почати

ремонт. ОСОБА_3. перевів свій телефон на квартиру ОСОБА_5. 23 квітня

1999 року ОСОБА_6 переселилися у квартиру ОСОБА_3, яка була вже вільна від

речей. При переїзді їм допомагав сусід ОСОБА_7. У той же день ОСОБА_3 та

ОСОБА_6 віддали ключі від своїх квартир один одному.   Одразу після цього

ОСОБА_3. установив броньовані двері на площадці 5-го поверху. 27 квітня

1999 року ОСОБА_3. приніс записані на листі паперу показники електричного

лічильника, а ОСОБА_6 записали йому показники лічильника квартири № АДРЕСА_3. В усній формі вони домовилися сплачувати

за електроенергію у тій квартирі, де кожні жили, а інші комунальні платежі -

кожен за свою квартиру доки не будуть готові документи на обмін квартир.

Роблячи ремонт у квартирі № АДРЕСА_2 у м.

Дніпропетровську, ОСОБА_3. не довів до відома ОСОБА_5 та ЖЕУ № 29 про

свій намір замінити батарею на кухні. Він самовільно зняв батарею, заглушки не

поставив, в результаті цього відбулося залиття восьми квартир. Про це ОСОБА_6 дізналася особисто від ОСОБА_3., коли зустріла його у липні-серпні

1999 року.

 Згідно Свідоцтва про смерть І-КИ № НОМЕР_2 ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_2року.

            Представник третьої особи у судове засідання не з'явився. У

матеріалах справи є лист КВЖРЕП Індустріального району м. Дніпропетровська з

якого вбачається, що третя особа просить розглядати справу без їх представника.

            Суд, вислухавши пояснення сторін, показання свідків, вивчивши

матеріали справи, вважає , що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

            Судом встановлено, що  ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві власності належить квартира № АДРЕСА_1 у м. Дніпропетровську згідно Свідоцтва про право

власності на житло від 21.01.1997 року (т. 1 а. с. 16).  24 червня 1999 року

відбулося залиття цієї квартири. Згідно акту, складеного 24.06.1999 року

майстром ЖЕУ № 29 ОСОБА_8, слюсаря сантехніка ОСОБА_9. та жильця кв.

НОМЕР_3 ОСОБА_1. (т. 1 а. с. 18), залиття було з вини жильця квартири НОМЕР_4

ОСОБА_3, який зняв на кухні батарею, труби не заглушив і не

перекрив воду на центральне опалення. В результаті залиття у квартирі НОМЕР_3 було

ушкоджено: стеля, стіни та підлога у кімнаті, бічна стінка шафи,

електропроводка. Акт був належним чином посвідчений начальником ЖЕУ № 29. Від

підпису акту ОСОБА_3. відмовився, так як не була зазначена сума

матеріальних збитків. Згідно висновку НОМЕР_5 судово-технічної експертизи від

25.05.2005 року (т. 1 а. с. 124-135), яку суд вважає найбільш повною, сума

матеріальної шкоди, завданої власникам квартири НОМЕР_3 в результаті залиття,

складає  2523 грн. 92 коп.

  Квартира № АДРЕСА_2АДРЕСА_7у м. Дніпропетровську

належала ОСОБА_6 та ОСОБА_5 на

підставі Свідоцтва про право власності від 22.04.1999 року (т. 1 а. с. 68). У

судовому засіданні встановлено, що за усною домовленістю між ОСОБА_6,

ОСОБА_5 та ОСОБА_3. про укладання договору міни належних їм

квартир, подружжя ОСОБА_5  ІНФОРМАЦІЯ_3 року  переселилися у квартиру

ОСОБА_3., а ОСОБА_3. розпочав робити ремонт у квартирі ОСОБА_5. Це

підтверджується тим, що ОСОБА_3. переніс свій телефонний номер НОМЕР_6 у

квартиру ОСОБА_5 за адресою: м. Дніпропетровськ, АДРЕСА_2  17 квітня 1999 року, де він знаходиться по теперішній час, що вбачається

з листа ДФ ТОВ „Оптима Телеком” НОМЕР_479 від 01.12.2006 року (т. 2 а. с. 35).

Також це підтверджується показаннями свідків, які були допитані у судовому

засіданні.

Так свідок ОСОБА_7., який проживає в квартирі № АДРЕСА_4

по вул. АДРЕСА_7у м. Дніпропетровську суду показав, що він особисто допомагав

перевозити речі ОСОБА_5 у квартиру ОСОБА_3 і це було у квітні 1999 року.

Свідок ОСОБА_10 - співробітниця ОСОБА_6, суду показала, що

раніше вона проживала в одному будинку із ОСОБА_6, а у квітні 1999 року

ОСОБА_6 обміняли квартиру і переїхали у будинок напроти. У травні 1999 року

вона була у гостях у ОСОБА_6 вже в новій квартирі.

Свідок ОСОБА_13 - сусідка подружжя ОСОБА_3, яка проживає в квартирі № АДРЕСА_5 у м. Дніпропетровську, суду показала, що

вона знала ОСОБА_5 з моменту їх вселення у квартиру. У квітні 1999 року вони

обміняли свою квартиру на іншу і у квартирі НОМЕР_4 з'явилися нові господарі.

Одразу у квартирі почали робити ремонт. Про те, що ОСОБА_3 залили сусідів вона

дізналася від ОСОБА_4, яка запросила її до квартири подивитися на

ремонт і розповіла, що міняли батарею, тому відбулося залиття. Постійно

подружжя ОСОБА_3 стали проживати у квартирі НОМЕР_4 з кінця літа 1999 року.

Свідок ОСОБА_11., який проживає у квартирах АДРЕСА_6 у м. Дніпропетровську, суду показав, що  у день залиття 24.06.1999

року він знаходився удома і тому був безпосереднім свідком всіх подій. Його

квартиру також залило і він пішов до ЖЕУ. Слюсар перекрив воду. Зателефонували

ОСОБА_3., який приїхав з роботи у робочому одязі і відчинив квартиру НОМЕР_4.

З майстром ЄЕУ та слюсарем піднялися у квартиру НОМЕР_4 і побачили, що на кухні

була знята батарея. Після цього на площадці між поверхами зібралися жильці всіх

квартир, які були ушкоджені внаслідок залиття і ОСОБА_3.  визнав свою вину

та пообіцяв всім компенсувати збитки. Потім у добровільному порядку ОСОБА_3. відмовився відшкодувати завдану шкоду.

Суд критично відноситься до показаннь свідка ОСОБА_12., - співробітниці

ОСОБА_4., оскільки їй достовірно не відомо, чи проводилися у червні 1999

року ремонтні роботи у квартирі № АДРЕСА_2 АДРЕСА_7у м.

Дніпропетровську і якщо проводилися, то ким.

Вина відповідачів у завданні шкоди позивачам в результаті залиття квартири

опосередковано підтверджується тим, що після призначеної судом та проведеної

судово-технічної експертизи, відповідачка ОСОБА_4. заявила клопотання про

призначення по справі додаткової судової будівельно-технічної експертизи, тобто

відповідачка цим визнала, що саме вони винні у залитті квартири НОМЕР_3 будинку №

АДРЕСА_8 по вул. АДРЕСА_7у м. Дніпропетровську, але не згодні з оцінкою

завданої шкоди.  Договір міни між ОСОБА_3. та ОСОБА_6 і ОСОБА_5. було укладено 20.08.1999 року (т. 1 а. с. 67).

          Суд не  може прийняти до уваги посилання відповідачів на те, що вони

переселилися у квартиру № АДРЕСА_2АДРЕСА_7у м.

Дніпропетровську наприкінці серпня 1999 року, як на відсутність своєї вини у

завданні шкоди позивачам, оскільки ніхто не оспорює той факт, що подружжя

ОСОБА_3 стали постійно проживати у квартирі НОМЕР_4 тільки з кінця серпня 1999

року. У той же час даний факт не спростовує того, що відповідачі у квітні 1999

року почали робити ремонт у цій квартирі. Посилання відповідачів на те, що

ОСОБА_6. 22.04.1999 року уклала з ВРЖЕП Індустріального району м.

Дніпропетровська договір на участь у витратах на утримання будинку та  при

будинкової території і не укладала б його, якби була домовленість про переїзд в

іншу квартиру до укладання договору міни, суд не може також прийняти до уваги,

оскільки ОСОБА_6. укладала вищезазначений договір на підставі того, що на

той момент квартира  належала на праві власності їй та її чоловіку на підставі

Свідоцтва про право власності, виданого 22.04.1999 року, і вона не могла не

укладати такий договір, а тим паче укладати його від імені ОСОБА_3. чи

когось іншого. Квитанції про оплату  комунальних послуг (т. 1 а. с. 73-78), на

які посилаються відповідачі, як на підтвердження того, що ОСОБА_6. сама

здійснювала оплату за квартиру № АДРЕСА_2АДРЕСА_7у м.

Дніпропетровську включно по жовтень 1999 року не спростовують того, що

ОСОБА_6.  не проживала у цій квартирі, так як всі комунальні послуги не

могли сплачуватися на ім'я ОСОБА_3  чи іншої особи, оскільки  договір міни

квартир від 20.08.1999 року  був зареєстрований у КП ДМБТІ ОСОБА_3м В.Г.

тільки 04.10.1999 року, 01.10.1999 року ОСОБА_3. уклав із ВРЖЕП

Індустріального району м. Дніпропетровська договір на участь у витратах на

утримання будинку та  при будинкової території (т. 1 а. с. 81)  і згідно

довідки ЖЕД № 29 був зареєстрований у квартирі НОМЕР_4 11.10.1999 року (т. 1 а. с.

69).

        Відповідно до ст. 440 ЦК України (в редакції 1963 року) шкода,

заподіяна особі або майну громадянина, а також шкода, заподіяна організації,

підлягає відшкодуванню особою, яка заподіяла шкоду, у повному обсязі, за

винятком випадків, передбачених законом.

        Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про

практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди”

від 27.03.1992 року № 6 шкода, заподіяна особі і майну громадянина підлягає

відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії

останньої були неправомірними, між ним і шкодою є безпосередній причинний зв'

язок та є вина зазначеної особи.

        При судовому розгляді даної цивільної справи було встановлено, що саме

неправомірні дії відповідача ОСОБА_3. призвели до залиття квартири

позивачів і завдали їм шкоду. Але так як ОСОБА_3. , проводячи ремонт у

квартирі, діяв не у власних інтересах, а інтересах подружжя, тому за завдану

шкоду відповідачі несуть солідарну відповідальність. Таким чином позовні вимоги

в частині відшкодування матеріальної шкоди обґрунтовані і підлягають

задоволенню.

        Відповідно до ст. 440-1 ЦК України (в редакції 1963 року)  моральна

(немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діяннями іншої особи,

яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду,

якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини.

        Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про

судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” від

31.03.1995 року № 4 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового

характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ,

заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю

інших осіб.

У судовому засіданні знайшло підтвердження завдання позивачам моральної шкоди.

ОСОБА_2та ОСОБА_1 є пенсіонерами і

згідно посвідчень (т. 1 а. с. 7-8)  за своїм статусом прирівняні до ветеранів

війни - учасників бойових дій.  В результаті залиття квартири, яка є їх єдиним

місцем проживання,  вони вимушені на протязі  сім років мешкати в ушкодженому

житлі, що негативно впливає на їх психологічний стан та стан здоров'я.  Розмір

пенсії позивачів не дозволяє їм зробити ремонт у квартирі. В результаті залиття

квартири  порушився нормальний ритм їхнього життя та спілкування. Вони не мають

змоги запросити у гості сторонніх людей, оскільки їх квартира  набула

непривабливого вигляду. З причини ушкодження електропроводки вони позбавлені

можливості користуватися електроприладами, що  змушує їх прикладати додаткових

зусиль для організації свого побуту. Неодноразове звернення до відповідачів з

проханням врегулювати виниклий  спір мирним шляхом та відмова останніх

принижує  гідність позивачів, оскільки вони виступають у ролі прохачів. 

Оцінюючи розмір моральної шкоди, завданої позивачам, суд приходить до висновку

про його відповідність характеру та обсягу фізичних, душевних та психологічних

страждань позивачів, обсягу витрачених позивачами зусиль для відновлення свого

порушеного права на нормальне існування.

Таким чином суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідачів

на користь позивачів моральної шкоди у  розмірі 1500 грн.

        Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню з

відповідачів на користь позивача понесені ним та документально підтверджені

судові витрати, а саме: витрати на проведення експертизи у розмірі 352 грн.,

витрати на надання правової допомоги у розмірі 330 грн., сплачене державне мито

у розмірі 59 грн. 50 коп., сплачені витрати на інформаційно-технічне

забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн.

        Керуючись ст. ст. 440, 440-1 ЦК України (в редакції 1963 року),

Постановою Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами

цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” від 27.03.1992 року № 6,

Постановою Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про

відшкодування моральної (немайнової) шкоди” від 31.03.1995 року № 4, ст. ст.

11,15, 60, 88, 212, 213, 214, 215 ЦПК України,

 

ВИРІШИВ:

 

        Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2

задовольнити.

        Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4

солідарно на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2

суму матеріальної шкоди у розмірі 2523 грн. 92 коп., суму моральної шкоди у

розмірі 1500 грн., витрати на проведення експертизи у розмірі 352 грн., витрати

на надання правової допомоги у розмірі 330 грн. та сплачене державне мито у

розмірі 59 грн. 50 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду

справи у розмірі 30 грн., всього - 4795 грн. 42 коп.

        Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської

області через Індустріальний районний суд шляхом подачі у 10-ти денний строк з

дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього

протягом 20-ти днів апеляційної скарги або без подання заяви про апеляційне

оскарження шляхом подачі апеляційної скарги на протязі 10-ти днів з дня

проголошення рішення.

 

 

 

Суддя                                                                          

                         С.Г. Зосименко