КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" квітня 2018 р. м. Київ Справа № 925/1358/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Яковлєва М.Л.

Отрюха Б.В.

секретар судового засідання: Кондратенко Н.О.

за участю представників учасників процесу:

від позивача: не з'явився; від відповідача: : не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Волошина Олега Миколайовича

на рішенняГосподарського суду Черкаської області

від07.12.2017

суддя Спаських Н.М.

повний текст складено10.12.2017

за позовомРегіонального відділення Фонду державного майна України по Черкаській області, м. Черкаси

дофізичної особи-підприємця Волошина Олега Миколайовича, м. Умань, Черкаська обл.

простягнення 56 228,17 грн.,

За результатами розгляду апеляційної скарги Київський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Черкаській області (надалі-позивач) звернулось до Господарського суду Черкаської області із позовною заявою до фізичної особи-підприємця Волошина Олега Миколайовича (надалі-відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 56 228,17 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між позивачем та відповідачем 24.01.2009 було укладено договір оренди індивідуально визначено (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності № 715, строк дії якого (договору) було визначено до 23.01.2012. Однак, не зважаючи на те, що вказаний договір припинив свою дію у зв'язку з закінченням строку, на який його було укладено (зазначене встановлено постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2015 у справі № 925/1186/14), відповідач не виконує свого обов'язку щодо звільнення безпідставно зайнятого ним приміщення. Враховуючи те, що фізична особа-підприємець Волошин Олег Миколайович продовжує використовувати приміщення позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати за період з лютого 2017 року по вересень 2017 року в розмірі 52 284,38 грн. та 3 943,79 грн. пені.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 26.10.2017 порушено провадження у справі № 925/1358/17 та призначено її до розгляду.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 07.12.2017 у справі № 925/1358/17 (суддя Спаських Н.М., м. Черкаси, повний текст складено 10.12.2017) позов задоволено повністю; стягнуто з відповідача на користь позивача 52 284,38 грн. боргу по орендній платі 3 943,79 грн. пені на підставі договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 715 від 24.01.2009 року.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Місцевий господарський суд виходив з того, що матеріалами справи підтверджуються обставини продовження використання відповідачем нежитлового приміщення, що відповідно до ст. 526 ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України є підставою для стягнення з відповідача, як орендаря, заборгованості з орендної плати за зазначений період і, відповідно, прийшов до висновку про задоволення позовних вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по Черкаській області в повному обсязі.

Не погодившись з рішенням Господарського суду Черкаської області від 07.12.2017 у справі № 925/1358/17, фізична особа - підприємець Волошин Олег Миколайович (надалі-скаржник/ФОП Волошин О.М.) звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити повністю в задоволенні позову.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної ФОП Волошин О.М. вважає, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, незаконним та таким, що підлягає скасуванню з підстав неправильного застосування норм матеріального та норм процесуального права.

Так, скаржник зазначає, що місцевим господарським судом не було враховано те, що договір оренди індивідуально визначено (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності № 715 від 24.01.2009 припинив свою дію на підставі рішення Господарського суду Черкаської області від 27.01.2015 у справі № 925/1186/14, а тому на думку ФОП Волошина О.М., суд не повинен був застосовувати положення вже припиненого договору оренди.

Крім того, за твердженнями скаржника, судом першої інстанції не було враховано акт державного виконавця Уманського міського відділу державної виконавчої служби Уманського міськрайонного управління юстиції від 31.08.2015.

Як вказує скаржник, місцевим господарським судом також не було встановлено факту використання ФОП Волошиним О.М. орендованого приміщення.

Також, як на підтвердження не використання приміщення ФОП Волошин О.М. посилається на довідку № 417 від 16.06.2017, видану публічним акціонерним товариством «Черкасиобленерго», а тому за доводами скаржника, місцевим господарським судом повинні були засновані положення ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2018 у справі № 925/1358/17 апеляційну скаргу ФОП Волошина О.М. на рішення Господарського суду Черкаської області від 07.12.2017 у справі № 925/1358/17 - залишити без руху.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2018 у справі № 925/1358/17 задоволено клопотання ФОП Волошина О.М. та поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Черкаської області від 07.12.2017 у справі № 925/1358/17; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФОП Волошина О.М. на рішення Господарського суду Черкаської області від 07.12.2017 у справі № 925/1358/17 та призначено її розгляд на 27.02.2018; встановлено строк Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Черкаській області та ФОП Волошину О.М. для подання відзивів, заперечень на апеляційну скаргу та інших заяв/клопотань протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали (всі документи та письмові докази подаються виключно через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів забезпечення Київського апеляційного господарського суду (канцелярію суду) за адресою: м. Київ, вул. Шолуденка, 1 (перший поверх); зупинено дію рішення Господарського суду Черкаської області від 07.12.2017 у справі № 925/1358/17 до закінчення її перегляду в апеляційному порядку.

22.02.2018 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду (канцелярію) від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Черкаській області (позивача) надійшов відзив № 10.08.1067 від 20.02.2018 на апеляційну скаргу.

26.02.2018 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду (канцелярію) від ФОП Волошина О.М. (відповідача) надійшли: 1) заява б/н від 21.02.2018; 2) заява № 2 від 23.02.2018.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2018 розгляд справи відкладено на 20.03.2018.

12.03.2018 через відділ автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Черкаській області на виконання вимог ухвали суду від 27.02.2018 були подані документи.

20.03.2018 розгляд апеляційної скарги ФОП Волошина О.М. на рішення Господарського суду Черкаської області від 07.12.2017 у справі № 925/1358/17 не відбувся у зв'язку з перебуванням судді Отрюха Б.В. у відпустці.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2018 розгляд ФОП Волошина О.М. рішення Господарського суду Черкаської області від 07.12.2017 у справі № 925/1358/17 призначено на 10.04.2018.

Про призначення розгляд апеляційної скарги ФОП Волошина О.М. на 10.04.2018 учасників спору додатково також було повідомлено телефонограмами від 02.04.2018, які містяться в матеріалах справи.

Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (надалі-ГПК України), відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю останнього.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та письмових пояснень, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Підпунктом 9 п.1 Перехідних положень ГПК України роз'яснено, що справи у судах апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Місцевим господарським судом встановлено та вбачається з матеріалів, що 24.01.2009 між позивачем, як орендодавцем та відповідачем, як орендарем було укладено договір оренди індивідуально визначено (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності № 715 (надалі-договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене нерухоме майно: частину приміщень 1-го та 2-го поверху будинку монастиря Василіанів, загальною площею 463 кв. м., розміщене за адресою: Черкаська область, м. Умань, вул. Леніна, 1, що обліковується на балансі Державного історико-архітектурного заповідника "Стара Умань", вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 01 жовтня 2008 року і становить 610054 (шістсот десять тисяч п'ятдесят чотири) грн.

Пунктом 1.2. договору визначено, що майно передається в оренду з метою - розміщення кафе-бару, що здійснює продаж товарів підакцизної групи (у вихідні дні) та що не здійснює продаж товарів підакцизної групи ( у будні дні).

За умовами п. 3.6. договору орендна плата перераховується орендарем самостійно щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним у співвідношенні:

50 % - 2 670,20 грн. до державного бюджету на відповідний рахунок Держказначейства за місцем знаходженням об'єкта оренди;

50 % - 2 670,20 грн. на розрахунковий рахунок балансоутримувача, відповідно до пропорцій розподілу, установлених кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

У разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до Державного бюджету та балансоутримувачу ( п. 3.11. договору).

Договір укладено строком на 2 (два) роки 364 дня, що діє з 24 січня 2009 до 23 січня 2012 включно ( п. 10.1 договору).

Згідно з п. 10.9. договору у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу.

У разі, якщо орендар затримав повернення майна, він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження.

Відповідно до п. 10.10 договору майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов'язок щодо складання акту приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря та балансоутримувача.

Якщо орендар не виконує обов'язку щодо повернення майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення (п. 10.11 договору).

В подальшому, 30.01.2009 між сторонами було укладено договір № 1 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, з якого вбачається, що на підставі рішення господарського суду Черкаської області від 11.04.2008 № 02/1496 сторони домовилися (п. 5.4), що "Протягом шести місяців після укладення договору оренди погасити заборгованість до Державного бюджету в сумі 47 216,66 грн. (сорок сім тисяч двісті шістнадцять грн. 66 коп.), що виникла на час користування майном та надати до регіонального відділення копію платіжного документу з відміткою банку".

Відповідно до постанови Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2015 № 925/1186/14, яким залишено без змін рішення господарського суду Черкаської області від 27.01.2015, відповідача зобов'язано звільнити приміщення за адресою м. Умань, вул. Радянська, 31.

Як вказує позивач, відповідач не повернув орендоване майно у встановленому договором порядку та безоплатно ним користується всупереч рішенню суду про примусове його повернення по даний час.

Так, рішення господарського суду Черкаської області від 19.05.2017 у справі № 925/280/17 з відповідача на користь позивача було стягнуто заборгованість в сумі 55 324,93 грн. боргу по орендній платі за період з травня 2016 року по січень 2017 року та 5 329,63 грн. пені.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Черкаській області зазначає, що за період з лютого 2017 року по вересень 2017 року відповідач має заборгованість до державного бюджету в розмірі 52 284,38 грн.

Предметом даного спору є вимога позивача до відповідача про стягнення

відповідача 52 284,38 грн. боргу по орендній платі та 3 943,79 грн. пені.

За приписами ст. 526 Цивільного кодексу України (надалі- ЦК України) та ст. 193 Господарського кодексу України (надалі- ГК України) визначено, що зов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом ( ст. 525 ЦК України та ч. 7 ч. 193 ГК України).

Відповідно до ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків ( ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 626 ЦК України).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди.

Частиною 1 ст. 759 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). В силу ч.6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством ( ч. 1 ст. 286 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України унормовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вже зазначалось вище та вбачається з матеріалів справи, що відповідно до постанови Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2015 № 925/1186/14 (а.с. 15-18), яким залишено без змін рішення господарського суду Черкаської області від 27.01.2015, відповідача зобов'язано звільнити приміщення за адресою м. Умань, вул. Радянська, 31. Судом встановлено, що договір припинив чинність внаслідок закінчення строку, на який його було укладено, з 23 січня 2012 року.

Рішення господарського суду Черкаської області від 19.05.2017 у справі № 925/280/17 з відповідача на користь позивача було стягнуто заборгованість в сумі 55324,93 грн. боргу по орендній платі за період з травня 2016 року по січень 2017 року та 5329,63 грн. пені.

Даним рішенням встановлено, що орендна плата за договором була визначена на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (зі змінами) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - грудень 2008 - 5340,40 грн., з яких орендар сплачує 2670,20 грн. (50%) до державного бюджету на відповідний рахунок Державного казначейства за місцезнаходженням об'єкта оренди. Орендна плата за перший місяць оренди - січень 2009 визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за січень 2009 року (п.3.1-3.6 договору).

Пунктом 3.6. договору визначено, що орендна плата перераховується орендарем самостійно щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним у співвідношенні:

50 % - 2 670,20 грн. до державного бюджету на відповідний рахунок Держказначейства за місцем знаходженням об'єкта оренди;

50 % - 2 670,20 грн. на розрахунковий рахунок балансоутримувача, відповідно до пропорцій розподілу, установлених кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Місцевим господарським судом встановлено, що відповідач продовжує використовувати приміщення, хоча договір оренди припинений, тому враховуючи п. 3.11 вказаного договору позивач просить стягнути заборгованість до державного бюджету в розмірі 52 284,38 грн. за період з лютого 2017 року по вересень 2017 року.

Доказів протилежного відповідачем не надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції.

Таким чином вимога позивача про стягнення із відповідача основної заборгованості по орендній платі з лютого 2017 року по вересень 2017 року у розмірі 52 284,38 грн. за договором оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності є законною та обґрунтованою, а тому колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність правових та фактичних підстав для стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 52 284,38 грн.

Крім вимоги щодо стягнення з відповідача суми основного боргу, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені, яка правомірно була задоволена місцевим господарським судом, з огляду на таке.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За змістом ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідності до п. 3.11. договору орендна плата сплачується відповідачем до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Отже на цей же період на відповідача поширюється і відповідальність за несвоєчасне внесення орендних платежів, обумовлених договором між сторонами.

У відповідності до п. 3.7. договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або в неповному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному п. 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Встановлення сторонами у договорі відповідальності за невиконання грошового зобов'язання у виді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ відповідає ст. 551 ЦК України та вимогам ст.ст. 1, 3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", яким передбачено, що пеня встановлюється у договорі між сторонами, а при сплаті пені її розмір не повинен перевищувати подвійну облікову ставку НБУ, яка діяла в період нарахування.

У відповідності до ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

З огляду на викладене, апеляційна інстанція, здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені, вважає розрахунок місцевого господарського суду арифметично правильним, з огляду на що, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що стягненню з відповідача підлягає пеня в розмірі 3 943,79 грн.

Посилання заявника апеляційної скарги на ч. 6 ст. 762 ЦК України, згідно якої наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає, колегією суддів не приймаються до уваги, виходячи з наступного.

Так, судова колегія зазначає, що надана скаржником довідка № 417 від 16.06.2017, в якій зазначено, що споживання по кафе-клубу, яке знаходиться по вул. Небесної Сотні,31 не проводиться з 01.02.2016 не перешкоджало відповідачу фактично використовувати орендоване приміщення.

Посилання скаржника на акт державного виконавця Уманського міського відділу державної виконавчої служби Уманського міськрайонного управління юстиції від 31.08.2015, як на підтвердження факту виселення ФОП Волошина О.М., колегія суддів вважає неспроможними, оскільки за результатами розгляду скарги державного історико-архітектурного заповідника «Стара Умань» на дії Уманського міського відділу державної виконавчої служби Уманського міськайонного управління юстиції у Черкаській області ухвалою Господарського суду Черкаської області від 02.11.2016 було скасовано постанову державного виконавця від 31.10.2015 про закінчення виконавчого провадження.

Крім того, вказаною ухвалою суду було встановлено, що 31.08.2015 державним виконавцем Уманського міського відділу ДВС Уманського міськрайонного управління юстиції було складно акт, в якому встановлено, що при виході за адресою: м. Умань, вул. Радянська, 31 для звільнення приміщення, приміщення загальною площею 463 кв.м. в будівлі пам'ятки архітектури монастиря Василіанів за адресою: вул. Радянська, 31, м. Умань, Черкаської області боржником Волошиним О.М. звільнено, вивезено речі, а саме: димова машина, тумба офісна, балон, бочку пластикову - 100л, апарат для розливу пива, кавовий апарат, гітара електрична, кеглі пивні - 4 шт. Зазначений акт містить підпис державного виконавця Гребенюк Л.В., боржника Волошина О.М., понятих ОСОБА_4, ОСОБА_5, а також посвідчений печаткою Уманського міського відділу ДВС Уманського міськрайонного управління юстиції.

Разом з тим судом при розгляді скарги на дії Уманського міського відділу державної виконавчої служби Уманського міськайонного управління юстиції у Черкаській встановлено, що стягувач (державний історико-архітектурний заповідник "Стара Умань") або його уповноважені представники не були присутніми під час проведення виконавчих дій, викладених у акті від 31.08.2015 і матеріали оскарження ухвали не містять доказів повідомлення стягувача про дату, час та місце вчинення таких дій. Також судом було зроблено висновок про те, що ні акту прийому - передачі майна, який би відповідав акту приймання - передачі приміщень (додаток №2 до договору оренди), який було складено між сторонами на виконання договору №715 від 24.01.2009, ні ключів від замків дверей приміщення загальною площею 463 кв.м. в будівлі пам'ятки архітектури монастиря Василіанів, що знаходиться за адресою: вул. Радянська, 31, м. Умань, Черкаської області стягувачу чи державному виконавцю передано не було.

Як встановлено судом, у спірному періоді орендоване приміщення фактично використовувалось відповідачем для розміщення свого майна, а у позивача, в свою чергу, не було підстав не нараховувати відповідачу орендну плату.

З огляду на наведене, підстави для звільнення відповідача від сплати орендної плати у спірному періоді відсутні.

Також колегія суддів зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Як зазначено в абзацах 3 та 4 п.5.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна", слід враховувати, що передбачені статтею 785 ЦК України наслідки, пов'язані з моментом припинення договору оренди (найму). Підстави припинення даного виду договорів визначені в частині другій статті 291 ГК України, згідно з якою договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено. Водночас у розгляді справ зі спорів, що виникають з договорів оренди будівель або інших капітальних споруд, господарські суди мають враховувати умови договору та спеціальні норми статті 795 ЦК України, в силу яких договір найму припиняється з моменту оформлення відповідних документів (актів), що підтверджують повернення наймачем предмета договору найму.

З наведеного випливає, що підставою для припинення дії договору оренди від 715 від 24.01.2009 є підписання акту приймання-передачі приміщення.

Доказів повернення об'єкта оренди та сплати орендної плати за період з лютого-вересень 2017 року матеріали справи не містять.

Як роз'яснено в абзаці 4 п.5.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна", з урахуванням положень статей 653, 795 ЦК України та умов договору, якщо останніми передбачено, що після закінчення або дострокового розірвання договору оренди нарахування орендної плати за фактичне користування майном припиняється з моменту підписання акта приймання-передачі приміщень орендодавцеві, нарахування орендної плати за відповідний період є правомірним.

Доводи апеляційної скарги про те, що місцевий господарський суд не забезпечив можливість для представника відповідача чи особисто відповідача бути присутнім під час розгляду справи чим порушив принцип рівності та змагальності учасників процесу є необґрунтованими, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Черкаської області від 26.10.2017 порушено провадження у справі № 925/1358/17, ухвалами Господарського суду Черкаської області від 13.11.2017 та від 29.11.2017 клопотання (телефонограма від 10.11.2017) відповідача та його представника (клопотання про відкладення від 29.11.2017) про відкладення справи було задоволено судом. Враховуючи викладене, отримавши позовну заяву разом з додатками, ухвали про порушення та відкладення розгляду справи, відповідач не був позбавлений можливості зазначити свої міркування щодо вказаних документів, ознайомитись з матеріалами справи, подати відповідні заперечення та направити у судове засідання уповноваженого представника. При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, передбачене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain). Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду в розумінні ст. 277 ГПК України, з викладених в апеляційній скарзі обставин.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Також, колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010).

Судові витрати на підставі ст.129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 11, 74, 129, 240, 267-270, 275, 281, 282-284 та Розділом ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Волошина Олега Миколайовича залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Черкаської області від 07.12.2017 у справі № 925/1358/17 залишити без змін.

2. Справу № 925/1358/17 повернути до Господарського суду Черкаської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено 12.04.2018

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді М.Л. Яковлєв

Б.В. Отрюх