7

 

                                                                               

              

                                                                               

    Справа №2-276/07

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

25 квітня 2007 року                    Індустріальний  районний суд м.

Дніпропетровська

в складі : головуючого  судді       Зосименко С.Г.

                при секретарі                Карпенко В.Ю.,

     розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду  м.

Дніпропетровська цивільну  справу за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи:

приватний нотаріус ОСОБА_4, приватний нотаріус ОСОБА_5 про визнання недійсними довіреності та договору купівлі-продажу, відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

         

ВСТАНОВИВ:

 

        У листопаді 2006 року позивач звернувся до суду з позовом  до

відповідачів про визнання недійсними довіреності та договору купівлі-продажу,

відшкодування моральної шкоди, який потім доповнив щодо відшкодування

матеріальної шкоди  посилаючись на те, що він з дружиною вирішили придбати

квартиру для дочки. Оскільки він погано бачить, усіма питаннями щодо придбання

квартири займалася дружина.  20.08.2006 року до позивача додому у смт.

Кіровське приїхав приватний нотаріус ОСОБА_3 і повідомив, що позивач

повинен поставити підпис про те, що він не заперечує, щоб його дружина придбала

квартиру. Позивач декілька разів поставив свій підпис там де зазначив нотаріус.

Текст документів йому ніхто не читав. Крім того, нотаріус взяв його паспорт,

щоб переписати дані.  Через деякий час дружина повідомила позивача про те, що

вона придбала квартиру. 17.09.2006 року дружина сказала, що вони деякий час

поживуть у новій квартирі  і погрузивши речі у автомобіль, вони переїхали на

квартиру по АДРЕСА_1. ІНФОРМАЦІЯ_1 дружина

позивача померла. Після її поховання позивач дізнався, що його будинок у смт.

Кіровське було продано за договором купівлі-продажу від 29.08.2006 року

нотаріусу ОСОБА_3 за довіреністю, яку позивач начеб то давав на ім'я

ОСОБА_2 Вважає, що договір купівлі-продажу та довіреність є незаконними,

оскільки він ніяких документів щодо продажу свого будинку та  довіреності не

підписував, не мав наміру продавати свій будинок і чому замість нього у

довіреності розписувалася його дружина -  не знає. Вважає, що неправомірними

діями відповідачів йому було завдано моральної шкоди, яку він оцінює в 100000

грн.  А оскільки, будинок, який йому належав, було порушено, вважає що

відповідачі повинні відшкодувати йому матеріальну шкоду у розмірі 50000 грн.

Просив визнати довіреність до договір купівлі-продажу  від 29.08.2006 року

недійсними та стягнути з відповідачів на його користь матеріальну та моральну

шкоду.

Позивач у судовому засіданні підтримав свої вимоги. Суду пояснив, що вони з

дружиною мали заощадження, на які хотіли придбати квартиру, але він, як власник

будинку АДРЕСА_2 , ніколи не мав наміру його продавати. З ОСОБА_2

особисто не знайомий. Вважає, що довіреність, яка була видана від його імені на

ім'я ОСОБА_2 та підписана його дружиною та договір купівлі-продажу будинку

від 29.08.2006 року  були укладені в результаті зловмисної домовленості  між

його дружиною, відповідачем ОСОБА_3. та  ОСОБА_2, який діяв від імені

позивача. Грошей за продаж будинку позивач ні від ОСОБА_3. ні від ОСОБА_2 ніколи не отримував. І тому просив позов задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені вимоги і просив

задовольнити у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав і просив у задоволенні позовних вимог

відмовити. Суду пояснив, що з позивачем його познайомив ОСОБА_3, з яким

він також познайомився тільки на початку липня 2006 року по рекомендації

знайомої.  На прохання ОСОБА_3. він підшукав для ОСОБА_6 квартиру

по АДРЕСА_1, договір купівлі-продажу якої було оформлено ОСОБА_3., як нотаріусом, 21.08.2006 року. Він діяв від імені ОСОБА_6 за довіреністю. 29.08.2006 року він зустрівся з ОСОБА_3. біля нотаріальної контори по вул. Совхозній у м. Дніпропетровську для передачі йому документів по квартирі. ОСОБА_1, які були там присутні, запропонували йому оформити на нього довіреність від імені ОСОБА_1 на продаж будинку. Ця довіреність була оформлена у приватного нотаріуса ОСОБА_4, а післяцього був оформлений договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_2 між ним, за довіреністю від ОСОБА_1,  та ОСОБА_3., який був посвідчений приватним нотаріусом  ОСОБА_5 При укладанні договору купівлі-продажу будинку, який належав ОСОБА_1, гроші за цим договором ОСОБА_3 йому не передавав.  Після цього допомагав перевести речі ОСОБА_1 на квартиру по АДРЕСА_1 та за дорученням ОСОБА_3. віддав ОСОБА_1 10000 грн. на лікування.

Представник відповідача ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала. Просила у

задоволенні позову відмовити.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання з'явився. Позовні вимоги не визнав.

Суду пояснив, що улітку 2006 року, будучи в гостях у своїх знайомих у смт.

Кіровське, сказав, що хоче придбати там будинок або земельну ділянку. Йому

порекомендували звернутися до ОСОБА_1, які хотіли продати свій будинок. Коли

він звернувся до ОСОБА_1, вони йому сказали, що хочуть обміняти будинок на

квартиру у місті Дніпропетровську на першому поверсі.  За домовленість з

подружжям ОСОБА_1  він підібрав для них квартиру і був укладений договір

купівлі-продажу квартири. Питання щодо вартості будинку, який належав ОСОБА_1, сторонами не обговорювалося. Від імені ОСОБА_6 діяв ОСОБА_2,

якому вона дала довіреність. Гроші за квартиру продавцеві платив ОСОБА_3 у

розмірі 26 000 доларів.  Документи на нову квартиру забрала ОСОБА_6-

дружина позивача. Через тиждень був підписаний договір купівлі-продажу будинку

між ним та ОСОБА_2, який діяв за довіреність від позивача.  ОСОБА_1 

відмовився особисто укладати договір і сам попросив, щоб оформили довіреність

на ОСОБА_2 При укладанні договору купівлі-продажу будинку АДРЕСА_2гроші нікому не платилися.  Потім поїхали до ОСОБА_1 та запропонували їм свої послуги по перевезенню їх речей з будинку на квартиру, на що  вони погодилися. Після переїзду ОСОБА_1 на квартиру, він віддав ОСОБА_1 особисто ще 12 000 грн. Вважає, що позовні вимоги надумані і просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_3. у судовому засіданні підтримала

заперечення відповідача та просила відмовити у задоволенні заявлених вимог.

Третя особа приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу

ОСОБА_4 у судове засідання з'явився. Суду пояснив, що

29.08.2006 року  до нього в нотаріальну контору  звернулися подружжя ОСОБА_1 з

проханням посвідчити довіреність на ім'я ОСОБА_2 на продаж будинку АДРЕСА_2. Були пред'явлені паспорта ОСОБА_1 та його дружини. Їм було роз'яснені права і прочитана уголос довіреність. Крім того, дружина позивача прочитала довіреність.  Позивач користувався окулярами, але попросив, щоб замість нього підпис у довіреності поставила саме дружина. Довіреність забрав ОСОБА_1

Третя особа приватний нотаріус  Дніпропетровського районного нотаріального

округу ОСОБА_5 у судове засідання з'явилася. Суду пояснила, що 29.08.2006 року до неї вранці звернувся ОСОБА_3 з проханням посвідчити договір купівлі-продажу будинку. Вона йому відмовила. Оскільки була зайнята, але призначила час зустрічі о 17 годині вечора того ж дня.  У зазначений час приїхав ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з довіреністю на його ім'я від ОСОБА_1 Всі документи на будинок АДРЕСА_2 були у ОСОБА_3. Вона, як нотаріус, перевірила відсутність заборон на будинок, всі документі та посвідчила договір купівлі-продажу. Сторони розрахунки в нотаріальній конторі не проводили, а підтвердили, що розрахунки вже проведені.

Суд вислухавши пояснення сторін, показання свідків, ознайомившись з матеріалами

перевірки Обласного управління юстиції Дніпропетровської області за скаргою

ОСОБА_1, вивчивши матеріали справи,  вважає, що позов підлягає частковому

задоволенню за наступних підстав.

Судовим розглядом установлено, що  ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 11.05.1994 року (а. с. 34-35) належав на праві власності будинокАДРЕСА_2. Згідно довідки  виконавчого комітету Кіровської селищної ради НОМЕР_1 від 25.04.2006 року (а. с. 36) за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровані ОСОБА_1 та ОСОБА_6. 21 серпня 2006 року приватним нотаріусом ОСОБА_3. - відповідачем по справі був посвідчений

договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 (а. с. 73) , укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_2, який діяв по довіреності від імені ОСОБА_6 від 19.08.2006 року (а. с. 78).  Згідно заяви ОСОБА_1 (а. с. 79) від 19.08.2006 року, він не заперечує проти купівлі його дружиною ОСОБА_6 вищевказаної квартири. Дану заяву ОСОБА_1 підписував власноруч і те, що він дійсно підписував заяву позивач у судовому засіданні підтвердив.  Однак, як пояснив позивач у судовому засіданні, він ніколи не виїжджав до нотаріальної контори і заяву він підписав дома, коли приїхав приватний нотаріус ОСОБА_3 і запропонував йому підписати документ про те, що він згоден на придбання квартири. У серпні 2006 року стан здоров'я позивача погіршився: почалися важкі болі  в області живота та втрата свідомості і він змушений був практично не підніматися з ліжка. Згідно довідки Клінічного об'єднання скорої медичної допомоги НОМЕР_2 від

12.10.2006 року (а. с. 10) позивач був госпіталізований до хірургічного

відділення з діагнозом: захворювання сигми, гостра кишкова непрохідність і

ОСОБА_1 28.09.2006 року була зроблена операція на черевній порожнині.

29 серпня 2006 року ОСОБА_2, діючий за довіреністю від імені ОСОБА_1

(а. с. 12),  уклав договір купівлі-продажу належного ОСОБА_1 на праві

власності будинку АДРЕСА_2 з ОСОБА_3 (а. с. 31). Даний договір був посвідчений приватним нотаріусом  Дніпропетровського районного нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований у реєстрі за НОМЕР_3. 17 вересня 2006 року

відповідачі перевезли речі позивача та його дружини на квартиру АДРЕСА_1. Як пояснив у судовому засіданні позивач, дружина сказала йому, що вони трохи поживуть на квартирі. 23 вересня 2006 року дружина позивача - ОСОБА_6 раптово померла, що

підтверджується Свідоцтвом  про смерть НОМЕР_4 (а. с. 6).

 У судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_1 не мав наміру

продавати належний йому будинок і у зв'язку із цим довіряти ОСОБА_2

вчинювати від його імені будь-які дії, пов'язані з відчуженням належного йому

майна. За словами ОСОБА_3.,  нотаріус  ОСОБА_5, до якої він

звернувся для оформлення договору купівлі-продажу будинку 29.08.2006 року 

вранці, відмовила йому, мотивуючи це зайнятістю і запропонувала їм приїхати о

17-00 годині того  дня. Як пояснив ОСОБА_3 у судовому засіданні, ОСОБА_1 відмовився приїжджати до нотаріальної контори о 17-00 годині і тому вирішили оформити довіреність від його імені на продаж будинку. До приватного нотаріуса ОСОБА_4 звернулися тому, що тільки він був вільний і зміг посвідчити довіреність. У судовому засіданні позивач пояснив, що він не знає ОСОБА_2 і особисто йому ніколи не давав доручення вчиняти будь-які дії від його імені. Довіреність, яка була посвідчена 29.08.2006 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 від імені ОСОБА_1 на ім'я ОСОБА_2 (а. с. 12), підписана не ОСОБА_1, а  як вбачається з тексту довіреності у зв'язку з поганим зором, на його особисте прохання та за його дорученням після прочитання нотаріусом тексту довіреності вголос, дружиною позивача - ОСОБА_6. Однак, як зазначає позивач у своєму позові та пояснював у судовому засіданні, він ніколи не був в нотаріальній конторі приватного

нотаріуса ОСОБА_4 Крім того, позивач не є сліпим.  Згідно висновку

офтальмолога (а. с. 8-9) позивач має проблеми із зором, але користуючись

окулярами, він може самостійно підписувати документи. Це підтверджується також

тим, що заяву, посвідчену приватним нотаріусом ОСОБА_3. 19.08.2006 року,

про його згоду на купівлю дружиною квартири в інтересах їхньої сім'ї, позивач

підписував особисто  і у нього не виникало з цим проблем. З матеріалів

перевірки Обласного управління юстиції Дніпропетровської області за скаргою

ОСОБА_1, оглянутих у судовому засіданні, вбачається, що у зв'язку із

поганим зором текст заяви був прочитаний нотаріусом ОСОБА_3. ОСОБА_1

уголос, але в порушення вимог п. 16 Інструкції Про порядок вчинення

нотаріальних дій  нотаріусом в тексті заяви не зроблена про це відмітка. Тобто,

навіть якщо ОСОБА_1 було важко прочитати текст, він міг підписати його. 

Даючи пояснення у судовому засіданні третя особа - приватний нотаріус

ОСОБА_4 підтвердив, що до нього звернулося подружжя ОСОБА_1 з

проханням посвідчити довіреність, а відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні

пояснив, що він особисто звернувся  до нотаріуса ОСОБА_4 з

проханням посвідчити довіреність. Це підтвердив і свідок  ОСОБА_8, який, за

його свідченням, як водій таксі підвозив відповідача ОСОБА_2 та  якихось

чоловіка та жінку до нотаріальної контори, де була посвідчена довіреність. За

показаннями свідка, до нотаріальної контори ходили ОСОБА_2 та жінка.

Згідно п. 16 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами

України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України

від 3 березня 2004 р. N 20/5, якщо фізична особа внаслідок фізичної вади,

хвороби або з інших поважних причин не може власноручно підписати правочин,

заяву чи інший документ, за її дорученням і в її присутності та в присутності

нотаріуса правочин, заяву чи інший документ може підписати інша особа. Про

причини, з яких фізична особа, зацікавлена у вчиненні нотаріальної дії, не

могла підписати документ, зазначається у посвідчувальному написі. Якщо фізична

особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, неписьменна або сліпа,

нотаріус, крім того, прочитує їй текст документа, про що на документі робиться

відповідна відмітка. Якщо сліпа особа письменна, вона сама підписує документ.

Таким чином, ОСОБА_1, який за словами відповідачів та третьої особи,

приїхав особисто до нотаріальної контори, тобто фізичний стан його здоров'я

дозволяв йому пересуватися, за станом свого зору міг самостійно підписувати

будь-які документи. У той же час позивач, якби мав намір продати належний йому

будинок, міг дати  довіреність на право продажу будинку своїй дружині, а не

сторонній особі. Даючи пояснення у судовому засіданні, відповідач ОСОБА_2 не

зміг пояснити суду, чому за його  словами позивач попросив саме його вчинити

дії, пов'язані з відчуженням належного позивачеві майна.  ОСОБА_2 у судовому

засіданні пояснив, що 28 серпня 2006 року йому зателефонував ОСОБА_3 і

попросив його приїхати о 09-00 годині ранку до нотаріальної контори по вул.

Совхозній у м. Дніпропетровську для того, щоб ОСОБА_2 передав ОСОБА_3

договір купівлі-продажу на квартиру від 21.08.2006 року. ОСОБА_3 у

судовому засіданні пояснив, що він запросив ОСОБА_2 до нотаріальної контори

29.08.2006 року в якості водія, а договір купівлі-продажу квартири він віддав

ОСОБА_6 Крім того, ОСОБА_3, наполягаючи на тому,  що квартируАДРЕСА_1  він придбав для родини ОСОБА_1  замість будинку позивача, не зміг пояснити чому він, посвідчивши

договір купівлі-продажу квартири як нотаріус та віддавши гроші за квартиру, не

залишив договір купівлі-продажу квартири  у себе, а віддав його ОСОБА_6

На підставі цієї довіреності у той же день приватним нотаріусом  ОСОБА_5 був посвідчений договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_2.   З пояснень відповідачів,

третьої особи нотаріуса ОСОБА_5 у судовому засіданні вбачається, що

нотаріус призначила час посвідчення договору купівлі-продажу на 17-00 годину 

29.08.2006 року, однак  згідно довідки приватного нотаріуса ОСОБА_5                       НОМЕР_6 від 29.08.2006 року  (а. с. 42) житловий будинок, власником якого є

ОСОБА_1, на 15 год. 51 хв.  13 сек. 29 серпня 2006 року під  забороною не

перебуває. Згідно витягу про реєстрацію в Державному реєстрі право чинів (а. с.

32) договір купівлі-продажу від 29.08.2006 року, зареєстрований  у реєстрі

вчинення нотаріальних дій за НОМЕР_3, був зареєстрований 29.08.2006 року о 16

год. 11 хв.  Таким чином, пакет документів для посвідчення даного договору

купівлі-продажу нотаріусу ОСОБА_5 повинен був бути переданий до 16

години 29.08.2006 року. Згідно п. 2.1 договору купівлі-продажу від 29.08.2006

року (а. с. 31)  продаж житлового будинку  за домовленістю сторін вчиняється 

за 20900 грн., які отримані представником продавця від покупця під час

оформлення  цього договору. Однак у судовому засіданні було встановлено, що 

при укладанні сторонами договору купівлі-продажу будинку АДРЕСА_2 гроші не

передавалися. Це підтвердили відповідачі та приватний нотаріус ОСОБА_5 

Позивач також підтвердив, що він ніколи не отримував гроші за продаж належного

йому будинка ні від ОСОБА_2, який повинен був діяти в його інтересах, ні від

ОСОБА_3., який був покупцем за цим договором. Суд не може прийняти до

уваги посилання відповідача ОСОБА_3. на те, що згідно домовленості між ним

та подружжям ОСОБА_1 житловий будинок, який належав позивачу на праві

власності, був фактично обміняний на квартиру, яку придбала  дружина позивача.

Згідно розписки продавця квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_7 від 21.08.2006 року (а. с. 72), яку відповідач ОСОБА_3 надав в підтвердження своїх доводів, ОСОБА_7 отримала від

ОСОБА_3., як представника покупця, тобто ОСОБА_6 Той факт, що при

посвідченні ОСОБА_3., як приватним нотаріусом, договору купівлі-продажу

квартири від 21.08.2006 року  саме він передавав продавцю кошти за квартиру не

підтверджує того, що ОСОБА_3 платив саме свої кошти, а не кошти ОСОБА_6, оскільки остання також не приймала участі у підписанні та посвідчення цього

договору, а від її імені діяв ОСОБА_2 за довіреністю. Яка договореність

існувала між ОСОБА_3. та ОСОБА_6 встановити неможливо, оскільки

остання померла ІНФОРМАЦІЯ_1. Суд критично відноситься до показань свідка 

ОСОБА_9, оскільки вона показала, що договір купівлі-продажу квартири у її

присутності підписувала зі сторони покупця жінка, тобто ОСОБА_6, у той

час як даний договір був підписаний ОСОБА_2 (а. с. 73). Також суд не може

прийняти до уваги показання свідків  ОСОБА_10 та  ОСОБА_11,

оскільки вони особисто не були присутні при домовленості між ОСОБА_3. та

позивачем і його дружиною щодо продажу чи обміну будинку.

Відповідно до ч. 1 ст. 232 ЦК України правочин, який вчинений внаслідок

зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною,

визнається судом недійсним.

Таким чином, позовні вимоги в частині визнання недійсними довіреності та

договору купівлі-продажу як таких, що вчинені внаслідок зловмисної домовленості

між ОСОБА_6, ОСОБА_3. та ОСОБА_2 знайшли своє підтвердження і

підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 232 ЦК України довіритель має право вимагати від свого

представника та другої сторони солідарно відшкодування збитків та моральної

шкоди, що завдані йому у зв'язку із вчиненням право чину внаслідок зловмисної

домовленості між ними.

У судовому засіданні було встановлено, що неправомірними діями відповідачів

позивачу було завдано моральної шкоди, яка виразилася у втраті нормальних

життєвих зв'язків, докладанні додаткових зусиль для організації свого життя,

захисту своїх прав, але суд критично відносить до розміру моральної шкоди і

вважає, що сума, яка реально відображає завдану моральну шкоду становить 1000

грн. Тому в цій частині позовних вимог суд задовольняє їх частково.

Щодо стягнення з відповідачів на користь позивача суми матеріальної шкоди  у

розмірі 50000 грн., суд вимушений відмовити, оскільки позивачем у позовній

заяві та доповненні до неї, представником позивача у судовому засіданні не

надані суду докази зруйнування будинку, який належав позивачу та завдання цим

йому матеріальної шкоди.

Керуючись ст. ст. 216, 232 Цивільного Кодексу України, п. 16 Інструкції про

порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом

Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 р. N 20/5, ст. ст.15, 30, 60,

213, 214, 215 ЦПК України, суд,

                                     

ВИРІШИВ:

 

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати недійсною довіреність, видану від імені ОСОБА_1 на ім'я ОСОБА_2, посвідчену 29.08.2006 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстровану у реєстрі за НОМЕР_7.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_2,  укладений між ОСОБА_2, який діяв від імені ОСОБА_1 та ОСОБА_3,

посвідчений 29.08.2006 року приватним нотаріусом  Дніпропетровського районного

нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований у реєстрі за НОМЕР_3, зобов'язавши ОСОБА_3 повернути ОСОБА_1 у натурі майно, одержане за цим договором купівлі-продажу.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 солідарно на користь ОСОБА_1 суму моральної шкоди у розмірі 1000 грн.

 В іншій частині позовних вимог відмовити.        

 Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області

через Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі у 10-ти

денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і

подання після цього протягом 20-ти днів апеляційної скарги або без подання

заяви про апеляційне оскарження шляхом подачі апеляційної скарги на протязі

10-ти днів з дня проголошення рішення.

 

      

Суддя                                                                           

          С.Г. Зосименко