ПОСТАНОВА

Іменем України

11 квітня 2018 року

м. Київ

справа № 2-а-98/10(6-а/209/14/16)

адміністративне провадження № К/9901/34404/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Анцупової Т. О.,

суддів - Кравчука В. М., Стародуба О. П.,

розглянувши у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу № 2-а-98/10 (6-а/209/14/16)

за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної ради м. Дніпродзержинська, третя особа - Відділ примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області, про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,

за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної Кам'янської міської ради на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду (у складі суддів Чепурнова Д. В., Сафронової С. В., Мельника В. В.) від 30 травня 2017 року, установив:

І. ПРОЦЕДУРА

1. У липні 2016 року ОСОБА_3 звернулась до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, в якій просила замінити померлого ОСОБА_4 у виконавчому провадженні щодо виконання постанови Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 16 червня 2010 року у справі № 2а-98/2010 його правонаступником ОСОБА_3.

2. В обґрунтування вказаної заяви заявниця зазначала, що вона є дружиною померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4, якому за рішенням суду була перерахована і призначена грошова допомога як інваліду війни, яку він за життя не отримав.

3. Ухвалою Дніпропетровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 08 серпня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року, заяву задоволено; замінено померлого ОСОБА_4 у виконавчому провадженні щодо виконання постанови від 16 червня 2010 року Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у справі № 2а-98/2010 його правонаступником ОСОБА_3.

4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної Кам'янської міської ради звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить:

- скасувати ухвалу Дніпропетровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 08 серпня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року;

- розглянути справу відповідно до вимог ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України);

- про винесене рішення повідомити Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної Кам'янської міської ради.

5. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

6. 06 березня 2018 року касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Дніпродзержинську ради на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року у справі № 2-а-98/10(6-а/209/14/16) передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

7. Ухвалою Верховного Суду від 04 квітня 2018 року справу прийнято до провадження та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

8. Станом на день розгляду справи відзиви на касаційну скаргу не надійшли.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

9. Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 16 червня 2010 року у справі № 2-а-98/2010 адміністративний позов ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Дніпровської районної ради м. Дніпродзержинська та Центру по нарахуванню та виплаті допомог та здійсненню контролю за правильністю призначення та виплати пенсій і цільових допомог Дніпропетровської обласної держаної адміністрації про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень та зобов'язання перерахувати та виплатити недоплачену одноразову щорічну допомогу інваліду війни - задоволено частково; визнано протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Дніпровської районної ради м. Дніпродзержинська по нарахуванню та виплаті щорічної разової грошової допомоги ОСОБА_4 як інваліду війни відповідно до ст. 13 ч. 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення виконкому Дніпровської районної ради м. Дніпродзержинська перерахувати та виплатити ОСОБА_4 недоплачену щорічну разову грошову допомогу як інваліду війни відповідно до ст. 13 ч. 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2005-2009 роки у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, тобто:

- за 2005 рік - у розмірі семи величин прожиткового мінімуму за кожний рік для осіб, які втратили працездатність, встановленого Законом України «Про затвердження прожиткового мінімуму» за 2005 рік;

- за 2006 - 2009 роки - у розмірі семи величин прожиткового мінімуму за кожний рік для осіб, які втратили працездатність, встановленого відповідно законами України «Про державний бюджет України» за 2006 - 2009 роки; у останній частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.

10. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2011 року задоволено частково апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Дніпровської районної ради м. Дніпродзержинська; постанову Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 16 червня 2010 року в частині задоволення позовних вимог за 2005 - 2008 роки скасовано та відмовлено в задоволенні позовних вимог в цій частині; в іншій частині постанову суду залишено без змін.

11. 14 січня 2014 року Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області виданий виконавчий лист.

12. ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії АДРЕСА_1.

13. Заявник - ОСОБА_3 є спадкоємцем майна за законом після смерті ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 18 грудня 2013 року.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

14. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи заяву про заміну сторони виконавчого провадження, виходив із наявності підстав для заміни позивача його спадкоємцем у відповідності до положень ст. 264 КАС України.

ІV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

15. В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник, з посиланням на ст. 99 КАС України, зазначає, що заявником пропущено строк звернення до суду із відповідною заявою, а тому вважає, що судами допущено порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, в зв'язку з чим касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувані ухвали скасуванню.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

16. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

17. Відповідно до ст. 55 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваних рішень) у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступну правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були обов'язкові для особи, яку він замінив.

18. Частиною 4 ст. 257 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваних рішень) встановлено, що примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

19. Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначений цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

20. Відповідно до ч. 1 ст. 264 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваних рішень) у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд може замінити сторону виконавчого провадження її правонаступником.

21. Аналогічні положення закріплені у ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження».

22. Відповідно до ст. 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» сума разової грошової допомоги, що належала особі згідно з цим Законом і залишилася не одержаною у зв'язку з її смертю, не включається до складу спадщини і виплачується батькам, чоловіку (дружині), дітям особи, якій передбачена виплата разової грошової допомоги, або родичам, що проживали разом з нею

23. Судом встановлено, що ОСОБА_3 є дружиною ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1, а тому разова грошова допомога, що належала ОСОБА_4 згідно з Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і залишилася ним не одержаною у зв'язку з його смертю повинна бути виплачена, зокрема дружині - ОСОБА_3.

24. Як встановлено в ч. 4 ст. 124 Конституції України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваних рішень) судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

25. Відповідно до ч. 2 ст. 8 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваних рішень) суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

26. Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованою Україною 17 липня 1997 року, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

27. У рішенні Європейського суду з прав людини від 15 жовтня 2009 року у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява № 40450/04) зазначено, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Заявникові не можна дорікати за неподання до державної виконавчої служби заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження. Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

28. У рішенні Європейського Суду з прав людини від 29 червня 2004 року у справі «Півень про України» визначено, що право на судовий розгляд, гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, також захищає і виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишаться невиконаними, завдаючи шкоди одній стороні.

29. Отже, виконання судового рішення є складовою частиною судового розгляду та завершальною стадією судового провадження, а неможливість виконати рішення суду призведе до порушення прав, гарантованих ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

30. Відповідно до ст. 24 КАС України Верховний Суд переглядає судові рішення місцевих та апеляційних адміністративних судів у касаційному порядку як суд касаційної інстанції.

31. Як зазначено у ч. 4 ст. 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

32. Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

33. До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об'єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

34. Враховуючи вищевказані обставини, суди попередніх інстанцій цілком правомірно здійснили заміну сторони виконавчого провадження керуючись ст. 264 КАС України (у редакції до 15 грудня 2017 року) з огляду на те, що виконання триває.

35. Щодо посилання скаржника на пропуск заявником заяви про заміну сторони виконавчого провадження строку звернення до адміністративного суду, визначеного ст. 99 КАС України, колегія суддів вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки вказана норма не може бути застосована до спірних правовідносин у зв'язку з тим, що правонаступництво можливе на всіх стадіях виконавчого провадження - з моменту відкриття виконавчого провадження до його закінчення.

36. Згідно ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

37. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні

Керуючись ст. 242, 341, 345, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної Кам'янської міської ради залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року у справі № 2-а-98/10(6-а/209/14/16) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Т. О. Анцупова

Суддя В. М. Кравчук

Суддя О. П. Стародуб