3

 

 

Справа № 2-335/07

 

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

 

16 квітня 2007 року                      Індустріальний районний суд м.

Дніпропетровська

у складі:  головуючого   судді  Зосименко С.Г.

                при секретарі             Карпенко В.Ю.,

            розглянувши у відкритому судовому  засіданні в залі суду м.

Дніпропетровська цивільну справу за позовом  ОСОБА_1,

ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: ЖКП

„Північне” про визнання особи такою, що втратила право користування житловим

приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

 

У грудні 2006 року  позивачі звернулися до суду з позовом до відповідачки про

визнання її  такою, що втратила право користування житловим приміщенням

квартирою АДРЕСА_1, посилаючись

на те, що відповідачка була зареєстрована у спірній квартирі як член сім'ї

позивача. 21.05.2003 року шлюб між позивачем та відповідачкою було розірвано. У

2005 році позивачі звернулися до суду з позовом про визнання відповідачки

такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1.  Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24.03.2005 року позивачам у задоволенні позову було відмовлено, а зустрічні позовні вимоги відповідачки про вселення було

задоволено. З моменту набрання рішенням суду законної сили, тобто з 26.04.2005

року відповідачка у спірній квартирі не проживає, спроби вселитися у квартиру

не приймала, тому просили визнати її такою, що втратила право користування

житловим приміщенням.

У січні 2007 року відповідачка пред'явила зустрічний позов про вселення у

спірну квартиру. Однак 16.03.2007 року у судовому засіданні відповідачка подала

письмову заяву про відмову від зустрічного позову і ухвалою Індустріального

районного суду м. Дніпропетровська від 16.03.2007 року була прийнята відмова

ОСОБА_3 від зустрічного позову і провадження у справі за зустрічним

позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_1, третя особа: ЖКП „Північне” про вселення закрито. Позивач ОСОБА_1 у судове засіданні з'явився. Суду пояснив, що

відповідачка є його колишньою дружиною. Після того, як він важко захворів, вона

його покинула і зараз проживає з іншим чоловіком. Він не ніколи заперечував

проти проживання відповідачки у квартирі, але вона сама того не бажає. Після

рішення суду відповідачка не намагалася вселитися у квартиру. Їх син має ключі

від квартири і регулярно приїздить провідувати його та бабусю, але відповідачка

з ним ніколи не приходила.

Позивачка ОСОБА_2 у судове засідання з'явилася. Суду

пояснила, що відповідачка пішла від них 25.12.2002 року після того як її сину -

ОСОБА_1 зробили важку операцію на мозку і за ним був необхідний постійний

догляд. З того часу відповідачка у квартирі не з'являлася, у її вселення у

квартиру ніхто не перешкоджав.

Представник позивачів у судовому засіданні підтримав позовні вимоги  і просив

задовольнити.

Відповідачка у судове засідання з'явилася. Позовні вимоги не визнала та просила

у їх задоволенні відмовити. Суду пояснила. що вона не може проживати у спірній

квартирі по причині постійних сварок. Окремої кімнати у квартирі вона не має, а

розміняти спірну квартиру позивачі  не хочуть. Кожного місяця вона передає

через сина 50 грн. за рахунок оплату комунальних послуг за спірну квартиру.

Двічі приходила у квартиру після рішення суду, але двері були зачинені. Іншим

чином вселитися у квартиру не намагалася. Зараз проживає у квартирі ОСОБА_4, який безоплатно  здає їй одну кімнату для проживання.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився. У матеріалах справи є

заява, з якої вбачається, що представник ЖКП „Північне” просить розглядати

справу без його участі.

Суд, заслухавши пояснення сторін, показання свідків, вивчивши матеріали справи,

вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Як встановлено у судовому засіданні, згідно ордеру НОМЕР_1 від жовтня 1969 року

(а. с. 8) ОСОБА_5  була надана квартира АДРЕСА_1 на склад сім'ї трьох осіб: дружина - ОСОБА_2, син - ОСОБА_1, дочка - ОСОБА_6 Відповідно до

свідоцтва про смерть (а. с. 9) ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Особовий рахунок був переоформлений на ОСОБА_2. З 1980 року як член сім'ї у спірній квартирі зареєстрована відповідачка ОСОБА_3, яка була дружиною ОСОБА_1.  Згідно

свідоцтва про розірвання шлюбу (а. с. 10) шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було розірвано 23.07.2003 року. У 2005 році ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом про  визнання ОСОБА_3 такою, що втратила право користування спірною квартирою. ОСОБА_3 подала зустрічну позовну заяву про вселення. Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24.03.2005 року  (а. с. 6-7) у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було відмовлено, зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 були задоволені. Рішення суду в апеляційному порядку не оскаржувалося і набрало законної сили 26 квітня 2005 року. З цього часу відповідачка у квартиріАДРЕСА_1 не проживала. Це підтверджується актами  від 21.11.2006 року (а. с. 11) та  від 27.11.2006 року

(а. с. 12), показаннями свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8,ОСОБА_9, 

ОСОБА_4, ОСОБА_10 З довідки Шостої міської клінічної лікарні НОМЕР_2

від 27.02.2007 року (а. с. 98) вбачається, що ОСОБА_3, яка зареєстрована

за адресою: АДРЕСА_1 з квітня 2005 року за медичною допомогою не зверталася, амбулаторної картки у поліклініці немає.

Згідно довідки Поштамту - ЦПЗ № 1 за НОМЕР_3 від 28.02.2007 року (а. с.

99) ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 з вересня 2006 року до лютого 2007 року  рекомендованої кореспонденції не отримувала,  періодичні видання не виписує. 

Після набрання   рішення суду про вселення законної сили, відповідачка не

намагалася вселитися у спірну квартиру. Згідно довідки ДВС в Індустріальному

районі м. Дніпропетровська НОМЕР_4 від 20.11.2006 року (а. с. 13) до ДВС

виконавчий лист про вселення ОСОБА_3 у квартиру АДРЕСА_1 на виконання не надходив. З довідки ЖКП „Північне” НОМЕР_4 від 23.11.2006 року (а. с. 14) та НОМЕР_5 від 14.02.2007 року (а. с. 87) вбачається, що ОСОБА_3 із  заявами щодо чинення їй

перешкод у вселенні чи проживанні у квартирі або наданні їй документів для

розміну квартири до ЖКП „Північне” не зверталася. Згідно довідки

Індустріального РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області НОМЕР_6 від

14.02.2007 року (а. с. 86) ОСОБА_3 до РВ із заявами про чинення їй

перешкод у вселенні чи проживанні у квартирі АДРЕСА_1. Син відповідачки - ОСОБА_10, допитаний у судовому засіданні як свідок, суду показав, що замки у квартирі не мінялися, він має ключі від квартири ще з того часу, як проживав там з батьками і може вільно туди заходити.  Два роки тому мати останній раз звернулася до нього з приводу того, щоб забрати свої речі з квартири. Вона ніколи не казала, що має намір жити у цій квартирі.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше

як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на

підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідачка у судовому засіданні не надала суду доказів того, що позивачі

якимось чином перешкоджають їй у вселенні у спірну квартиру та проживанні у

ній.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності  наймача або

членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення   протягом шести місяців.

Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про деякі

питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового Кодексу України”

наявність рішення суду про право громадянина користуватися жилим приміщенням не

є перешкодою до розгляду і задоволенню позову про визнання його таким, що

втратив це право з мотивів, що після набрання рішенням законної сили або після

його виконання він був відсутнім понад шість місяців, у тому числі й в тих

випадках, коли строк для виконання рішення не скінчився.

Таким чином, не проживання  відповідачки за місцем реєстрації понад шість

місяців без поважних причин знайшло своє підтвердження у судовому засіданні і

тому позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 71, 72 ЖК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України

„Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового Кодексу

України” від 12.04.1985 року № 2,  ст. ст. 11, 15, 60, 212, 213, 214, 215 ЦПК

України,

ВИРІШИВ:

 

Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати ОСОБА_3 такою, що втратила право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1

        Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області

через Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі у 10-ти

денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і

подання після цього протягом 20-ти днів апеляційної скарги або без подання

заяви про апеляційне оскарження шляхом подачі апеляційної скарги на протязі

10-ти днів з дня проголошення рішення.

 

Суддя                                                                          

                     С.Г. Зосименко