Cправа № 127/26807/17

Провадження № 6-а/127/40/18

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

Іменем України

16 квітня 2018 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

                    в складі: головуючого - судді Прокопчук А.В.,

                                              при секретарі -  Крижанівському В.В.,

за участю представника заявника ГУ ПФУ у Вінницькій області -

ОСОБА_1,

стягувача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці заяву Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про розстрочення виконання постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 29 грудня 2017 року в адміністративній справі № 127/26807/17 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання бездіяльності щодо не проведення перерахунку пенсії протиправною та зобов'язання перерахувати пенсію, -

В С Т А Н О В И В:

В березні 2018 року Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області звернулося в суд з заявою про розстрочення виконання постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 29 грудня 2017 року в адміністративній справі № 127/26807/17 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання бездіяльності щодо не проведення перерахунку пенсії протиправною та зобов'язання перерахувати пенсію.

Заява мотивована тим, що Вінницьким міським судом Вінницької області 29 грудня 2017 року розглянуто позов ОСОБА_2м. та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2, згідно довідки № 13210 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, починаючи з 01.01.2016р. Дане рішення суду набрало законної сили.

Заявник зазначає, що Кабінетом Міністрів України 21 лютого 2018 року прийнято постанову № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб». Даною постановою визначено, що сума перерахованої доплати до пенсії для виплати за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року обчислюється органами Пенсійного фонду України станом на 1 січня 2018 року та виплачується після виділення коштів на їх фінансування з державного бюджету в наступному порядку: в 2018 році здійснюється доплата до пенсії розрахована за період з 01.01.2018 (до моменту здійснення такого перерахунку) та щомісячна виплата пенсії в розмірі встановленому на виконання рішення суду. З урахуванням зазначеного та на виконання рішення суду, головним управлінням здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_2 з 01.01.2016 по 31.12.2017 в сумі 60 798,97 грн., яка буде виплачена в порядку встановленому постановою КМУ №103. Доплата до пенсії за період з 01.01.2018 по 31.03.2018 в розмірі 7249,26 грн. виплачена у березні поточного року. Кошти для виплати пенсій за період з 1 січня 2016р. по 31.12.2017р. з державного бюджету не виділялись, тому Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області змушене було звернутися до суду з даною заявою та просить розстрочити виплату донарахованої суми пенсії з січня 2016 року по грудень 2017 року у розмірі 60 798,97 грн. відповідно до графіку, визначеному в додатку 2.

В судовому засіданні представник заявника ГУ ПФУ у Вінницькій області ОСОБА_1 заяву підтримав, посилаючись на викладені в ній обставини. Просив задовольнити заяву у повному обсязі.

Заінтересована особа (стягувач) ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечив щодо задоволення заяви Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про розстрочення виконання постанови суду, оскільки Постанова КМУ звротоньої сили не може мати. Дана постанова № 103 була прийнята після набранням законної сили постянови суду. Просив відмовити в її задоволенні.

Вислухавши думку представника заявника ГУ ПФУ у Вінницькій області - ОСОБА_1, стягувача ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 29.12.2017 року у справі № 127/26807/17 задоволено позов ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання бездіяльності щодо не проведення перерахунку пенсії протиправною та зобов'язання перерахувати пенсію. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_2 з 01 січня 2016 року на підставі довідки № 13210 про розмір грошового забезпечення. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2, згідно довідки № 13210 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, починаючи з 01 січня 2016 року. Стягнуто із Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на користь ОСОБА_2 640 грн. судового збору за рахунок бюджетних асигнувань, що передбачені на утримання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (а.с. 32-36). Слід зазначити, що на дану постанову суду було подано апеляційну скаргу, проте в зв'язку з неусунення недоліків вона була повернута особі, яка її подала (а.с. 53).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 28 лютого 2018 року звернувся в суд з заявою про видачу виконавчого листа (а.с. 59). На виконання вимог заяви судом 22.03.2018 року було видано два виконавчі листи, на підставі вищевказаного рішення суду (а.с. 61).

З Додаткової відомості від 15.03.2018 року вбачається, що ОСОБА_2 було здійснено доплату до пенсії за період з 01.01.2018 по 31.03.2018 р.р. в розмірі 7249,26 грн., яка виплачена в березні поточного року (а.с. 64).

Частиною пршою статті 378 КАС України визначено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

З системного аналізу наведених норм вбачається, що відстрочення, розстрочення виконання рішення суду здійснюється у виняткових випадках і є правом, а не обов'язком суду, а відповідне рішення приймається судом на основі закону та власних переконань.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч. 3 ст. 378 КАС України).

Відповідно до ч. 4 ст. 378 КАС України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання самої особи або членів її сім’ї, її матеріальне становище;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Суд зазначає, що порядок виконання рішення - це визначена законодавством послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем, а також права і обов'язки суб'єктів виконавчого провадження під час їх вчинення.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини право на виконання рішення, яке виніс суд, є невід'ємною частиною "права на суд", а ефективний захист сторони у справі, а отже, і відновлення справедливості, передбачає зобов'язання адміністративних органів виконувати рішення (наприклад, пункт 40 рішення від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції").

Під час розгляду заяви встановлено, що підставою для звернення з даною заявою вказано те, що кошти для виплати пенсій за період з 01.01.2016р. по 31.12.2017р. з державного бюджету не виділялись. Ще однією підставою для звернення до суду з даною заявою є прийняття постанови КМУ від 21.02.2018 року № 103 «Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».

Також, слід зазначити, що інститут розстрочення виконання судового рішення спрямований на забезпечення виконання судового рішення протягом певних визначених проміжків часу у відповідних частинах, у разі наявності "виняткових" обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. На відміну від відстрочення виконання, розстрочення передбачає поступове часткове виконання рішення.

Суд звертає увагу, що заявником не надано жодного доказу відсутності коштів на виплати, що здійснюються на виконання судових рішень за позовами колишніх працівників органів внутрішніх справ України. Також заява Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області не містить терміну надання відстрочки та зазначення обставин, настання яких дозволить виконати рішення суду. Слід зазначити, що заборгованість пенсії позивача може бути виплачена лише після виділення коштів на їх фінансування з державного бюджету. Жодних гарантій що дана доплата позивачу буде виплачена протягом 2019-2021 року, заява не містить.

Судом встановлено, що Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 21.02.2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», якою врегульовано проведення перерахунку пенсій, відповідно до постанови КМУ від 11.11.2015 р. № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції».

Суд звертає особливу увагу на те, що постанова КМУ № 103 від 21.02.2018 р. прийнята та вступила в дію пізніше ніж прийнято рішення суду від 29.12.2017 р. по справі № 127/26807/17, а як наслідок не досліджувалась та не бралась до уваги судом під час прийняття рішення.                                                      

Частиною першою статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.                                             

У рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року №1-рп/99 у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів наголошується на тому, що до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.              

Крім того, правова позиція, яка викладена Верховним судом України у постанові від 22 лютого 2017 року у справі № 6-2705цс16 підтверджує, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ним чинності. Заборона зворотної дії є однією з важливих складових принципу правової визначеності.                 

Принцип неприпустимості зворотної дії в часі нормативних актів знайшов своє закріплення в міжнародно-правових актах, зокрема і в Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини (стаття 7).  Водночас Конституція України передбачає зворотну дію законів та інших нормативно-правових актів у часі у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи.                                            

Отже, постанова КМУ № 103 від 21.02.2018 року «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», якою врегульовано проведення перерахунку пенсії відповідно до постанови КМУ від 11.11.2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», яка прийнята пізніше ніж винесено судове рішення, виключає можливість застосування даної постанови до спірних правовідносин, по яких було ухвалено рішення 29.12.2017 року.  Слід відзначити, що в разі застосування постанови КМУ № 103 буде порушено вимоги частини першої статті 58 Основго Закону України.                                  

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Отже, держава взяла на себе зобов’язання забезпечувати своїх громадян у старості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Протоколу № 1 ратифікованої Україною 11.09.1997 р. Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), кожен має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Вимоги ст. 13 Конвенції визначають, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у справах, зокрема: «Кечко проти України», «Ромашов проти України», «Шевченко проти України», зазначає, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена в залежність від бюджетних асигнувань. Оскільки таке право декларовано державою, то відповідно держава через створювані нею органи несе обов'язок щодо своєчасної та повної виплати саме у розмірах, які нею ж визначені та закріплені в Законі. Органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Суд звертає увагу на те, що конвенційне поняття «майно» являє собою «існуюче майно» або засоби, включаючи право вимоги, відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» стосовно ефективного здійснення права власності (справа «Ганс-Адам ІІ проти Німеччини», заява № 42527/98, рішення від 12.07.2001 р. п. 83).

Крім цього, суд звертає увагу на те, що практика Європейського суду з прав людини орієнтує на необхідності забезпечення ефективності засобів юридичного захисту, визначаючи, що засоби юридичного захисту ефективними є тоді, коли вони можуть запобігти виникненню умов, які становлять порушення, або не допустити подальшого існування таких умов (справа «Мельник проти України», заява № 72286/01, рішення від 28.03.2006 р., щодо статті 13), при цьому Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що принцип верховенства права зобов'язує державу поважати і застосовувати запроваджені нею закони, створюючи правові й практичні умови для втілення їх в життя (справа «Броньовський проти Польщі», заява № 31443/96, рішення від 22.06.2004 р., п. 184).

Також, Європейський суд з прав людини в пункті 74 рішення у справі "ОСОБА_3 проти Італії" зазначив, що орган державної влади не має права посилатися на брак коштів на виправдання неспроможності виконати судове рішення про виплату боргу. Водночас статтею 6 Конвенції передбачено право на справедливий суд. Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі "Горнсбі проти Греції"зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов'язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін. Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції", пункт 68).

Існування будь-яких непереборних чи нездоланних обставин відносно відповідача матеріали справи не містять.

Фактів дії на відповідача стихійного лиха чи інших надзвичайних подій судом не встановлено.

За таких обставин, заява задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 248, 378 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про розстрочення виконання постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 29 грудня 2017 року в адміністративній справі № 127/26807/17 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання бездіяльності щодо не проведення перерахунку пенсії протиправною та зобов'язання перерахувати пенсію – залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Вінницький міський суд Віницької області протягом 15 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: