ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №813/1431/18

У Х В А Л А

про відмову у забезпеченні адміністративного позову

17 квітня 2018 року

Суддя Львівського окружного адміністративного суду Сподарик Наталія Іванівна, розглянувши заяву позивача  про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Військової прокуратури Західного регіону України до Міністерства культури України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгового підприємства «Бодекс», третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору но стороні відповідача – Управління охорони історичного середовища  Львівської міської ради, Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації про визнання протиправними дій та скасування припису, -

                                           В С Т А Н О В И В :

16 квітня 2018 року на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Військової прокуратури Західного регіону України до Міністерства культури України, із вимогами:

-          визнати протиправними дії Міністерства культури України щодо проведення перевірки на об’єктах «Будівництво багатоквартирного житлового будинку для військовослужбовців військової прокуратури Західного регіону України та членів їх сімей на вул. І.Мечникова, 16» та «Будівництво багатоквартирних житлових будинків для військовослужбовців військової прокуратури Західного регіону України та членів їх сімей з вбудованими громадськими приміщеннями і підземним паркінгом на вул. І.Мечникова, 16» та видачі припису від 15.03.2018 року №16/10-5/74-18;

-          визнати протиправним та скасувати припис Міністерства культури України від 15.03.2018 року №16/10-5/74-18, яким зобов’язано негайно припинити проведення земляних та будь-яких інших будівельних робіт на об’єктах  «Будівництво багатоквартирного житлового будинку для військовослужбовців військової прокуратури Західного регіону України та членів їх сімей на вул. І.Мечникова, 16» та «Будівництво багатоквартирних житлових будинків для військовослужбовців військової прокуратури Західного регіону України та членів їх сімей з вбудованими громадськими приміщеннями і підземним паркінгом на вул. І.Мечникова, 16» та вжити заходів із приведення діяльності у відповідність до вимог законодавства у сфері охорони культурної спадщини.

Ухвалою суду від 17.04.2018 року в адміністративній справі відкрито провадження та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-торгового підприємства «Бодекс» та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору но стороні відповідача – Управління охорони історичного середовища  Львівської міської ради.

Одночасно із позовною заявою позивач подав до суду заяву про забезпечення позову, шляхом зупинення дії припису Міністерства культури України від 15.03.2018 року №16/10-5/74-18, яким зобов’язано негайно припинити проведення земляних та будь-яких інших будівельних робіт на об’єктах  «Будівництво багатоквартирного житлового будинку для військовослужбовців військової прокуратури Західного регіону України та членів їх сімей на вул. І.Мечникова, 16» та «Будівництво багатоквартирних житлових будинків для військовослужбовців військової прокуратури Західного регіону України та членів їх сімей з вбудованими громадськими приміщеннями і підземним паркінгом на вул. І.Мечникова, 16» та вжити заходів із приведення діяльності у відповідність до вимог законодавства у сфері охорони культурної спадщини. Заява обгрунтована тим, що зупинення будівельних робіт спричинить шкоду об’єкту будівництва, конструкціям, будівельним матеріалам та обладнанню та може завдати значних матеріальних витрат в разі консервації об’єкта будівництва.

Заява про забезпечення позову розглядається судом в порядку ст.154 Кодексу адміністративного судочинства України без повідомлення учасників справи.

Перевіривши матеріали позовної заяви й заяву, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.151 КАС України, адміністративний позов може бути забезпечено забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Частина 2 ст.151 КАС України передбачає, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Із системного аналізу вимог наведених статей слідує, що заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим позовним вимогам, безпосередньо пов’язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

Як передбачено ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

Виходячи із наведеного, у випадку звернення сторони із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із такою заявою.

Таким чином, із цією метою обов’язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Проте, із поданої заяви про забезпечення адміністративного позову не вбачається підставності вжиття таких, а лише міститься посилання на понесення матеріальних витрат при консервації будівельного об’єкта.
Також, позивачем, окрім того, що у позовній заяві лише вказано на протиправність дій відповідача при винесенні припису і протиправність самого ж припису, не наведено суду істотних обставин та не надано жодних доказів, які б вказували, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист та поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, або ж вказували на наявність очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, та порушення у зв’язку із цим прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду.

Судом такі підстави також не встановлені.

Більш того, суд до доводів позивача у заяві про забезпечення позову ставиться критично, позаяк оцінку вказаним діям відповідача буде надано за наслідками розгляду справи по суті заявлених позовних вимог, а не на стадії розгляду заяви про забезпечення позову.

Окрім цього, слід зазначити, що сам факт подання адміністративного позову не може бути підставою для забезпечення адміністративного позову. Водночас, важливим є зауважити, що при розгляді заяви про забезпечення позову не вирішується питання про законність або обґрунтованість позовних вимог по суті.

Водночас, суд вбачає за необхідне наголосити на тому, що порушене право позивача буде відновлене з моменту його порушення, якщо таке буде судом встановлено при розгляді справи по суті.

Таким чином, подана заява про забезпечення адміністративного позову є необґрунтованою та непідтвердженою жодними доказами, а вжиттям такого заходу забезпечення позову фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, без встановлення будь-яких обставин, дослідження доказів у судовому засіданні, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову, тому у її задоволенні слід відмовити.

Керуючись ст.ст.150, 154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

                                                 У Х В А Л И В :

У задоволенні заяви позивача про забезпечення позову     - відмовити повністю.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду в порядку, передбаченому ст.297 Кодексу адміністративного судочинства України, та у строки визначені ст.295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки визначені ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя                                                                       Сподарик Н.І.