Україна
Апеляційний суд міста Києва
Справа № 11-а-369/10 Головуючий у суді першої інстанції Дідик М. В.
Категорія - ч.2 ст. 286 КК України Доповідач Єфімова О.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 березня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого судді − Бєлан Н.О.
суддів − Таргоній С.В., Єфімової О.І.,
за участю прокурора − Карпука Ю.А.
представників потерпілого - ОСОБА_2, ОСОБА_3,
захисника - Корнілова В. А.,
засудженого - ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальну справу за апеляціями захисника засудженого ОСОБА_5 - Корнілова В. А., представників потерпілого - ОСОБА_2, ОСОБА_3 на вирок Голосіївського районного суду міста Києва від 08 грудня 2009 року,
ВСТАНОВИЛА:
Вироком суду
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, не судимого, що зареєстрований та проживає в м. Києві за адресою: АДРЕСА_1,
засуджено:
за ст. 286 ч.2 КК України на три роки шість місяців позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на три роки.
Запобіжний захід ОСОБА_5 залишено без змін - утримання під вартою в Київському СІЗО № 13 ДДУПВП.
Вироком постановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 129 388 грн. на відшкодування завданої матеріальної шкоди та 100 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Вироком суду ОСОБА_5 засуджений за те, що 18 грудня 2006 року о 16:30 год., керуючи автомобілем марки «БМВ» державний номерний хнак НОМЕР_1, на передньому пасажирському сидінні якого знаходився ОСОБА_6, рухався по Столичному шосе в. Києві в напрямку м. Обухів, по вологому асфальтобетонному покриттю, в крайній лівій смузі, при наявності трьох смуг попутного напрямку руху.
Позаду автомобіля ОСОБА_5, в середній смузі попутного напрямку руху, рухався автомобіль «МАН», державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_7
ОСОБА_5, при перестроюванні в середню смугу руху, не переконавшись що це буде безпечним і не створить перешкод іншим учасникам дорожнього руху, не надавши дорогу транспортному засобу, автомобілю «МАН» д.н.з. НОМЕР_2, що рухався в попутному напрямку по смузі, на яку мало відбутись перестроювання, порушив п. п. 10.1, 10.3 правил дорожнього руху України, в результаті чого сталось зіткнення автомобіля «МАН» з правою частиною автомобіля «БМВ».
В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля «БМВ», ОСОБА_6, отримав тяжкі тілесні ушкодження, які є небезпечними для життя.
Порушення ОСОБА_5 п. п. 10.1, 10.3 Правил дорожнього руху України знаходяться в прямому причинному зв»язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.
В апеляційній скарзі представники потерпілого, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, просять вирок суду скасувати та постановити новий вирок, яким ОСОБА_5 визнати винним за ст. 286 ч. 2 КК України та призначити йому покарання в максимальних межах санкції статті, - у виді позбавлення волі строком на вісім років, а також задовольнити позовні вимоги ОСОБА_3 по відшкодуванню моральної шкоди у розмірі 250 000 грн. Обґрунтовуючи свої вимоги, апелянти вказують, що судом при призначенні покарання не враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу ОСОБА_5, а також позицію представників потерпілого щодо обрання останньому більш суворого покарання.
В апеляції захисник засудженого - Корнілов В. А., просить вирок суду скасувати та направити справу на новий судовий розгляд у зв'язку з однобічністю та неповнотою досудового та судового слідства, істотним порушенням кримінально-процесуального закону, а також невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого. Зокрема, зазначає, що показання свідка ОСОБА_7 на різних стадіях слідства містять значні суперечності. Вважає, що висновок автотехнічної експертизи, взятий за основу підтвердження вини ОСОБА_5, є необ'єктивним, оскільки ґрунтується лише на протоколі відтворення обстановки та обставин події за участю ОСОБА_7 без врахування свідчень ОСОБА_5, свідка ОСОБА_8 та інших матеріалів справи. В апеляції захисник вказує також на те, що судом першої інстанції безпідставно було відмовлено у задоволенні
клопотань про проведення у справі авто технічної та трасологічної експертиз, а також на те, що без згоди потерпілого ОСОБА_6 до участі у справі були допущені як представники його батько та сестра, адвокат ОСОБА_9 Вирішуючи питання щодо задоволення цивільного позову, суд порушив вимоги КПК України, прийнявши цивільний позов після початку судового слідства. На думку апелянта, призначаючи ОСОБА_10 покарання, суд першої інстанції безпідставно не застосував ст. ст. 75, 76 КК України, оскільки не врахував його особу і такі пом'якшуючі обставини як позитивні характеристики, наявність постійного місця проживання, відсутність судимостей, те, що в результаті ДТП ніхто не загинув, що ОСОБА_5 постійно перераховував грошові кошти на лікування ОСОБА_6
В змінах до апеляції захисник Корнілов В.А. змінив апеляційні вимоги, просив вирок суду щодо ОСОБА_5 змінити, призначити за ст. 286 ч. 2 КК України більш м»яке покарання із застосуванням ст. 69 КК України у вигляді позбавлення волі строком на два роки та застосувати ст. 75, 76 КК України, звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання, при цьому захисник посилається на те, що ОСОБА_5 позитивно характеризується, до вчинення злочину мав місце роботи, має молодий вік, також за станом здоров»я потребує хірургічного втручання з приводу видалення металоконструкції з ключиці. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 захисник просить відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, який вважав вирок законним та обґрунтованим, просив залишити його без мін, а в задоволенні апеляцій представників потерпілого та захисника засудженого - відмовити, пояснення представників потерпілого, ОСОБА_2, ОСОБА_3, які підтримали подану апеляцію та просили задовольнити її в повному обсязі, призначити ОСОБА_5 більш суворе покарання та збільшити суму морального відшкодування до 250 000 гривень, як було пред»явлено в цивільному позові, заперечували проти задоволення апеляції захисника засудженого, пояснення захисника Корнілова В.А., який підтримав зміни до своєї апеляції, просив вирок суду змінити, призначити ОСОБА_5 більш м»яке покарання за ст.286 ч. 2 КК України та застосувати до нього ст. 75 КК України − звільнити засудженого від відбуття покарання з випробуванням, у задоволенні апеляції представників потерпілого − відмовити, пояснення засудженого, який просив вирок суду змінити, при цьому зазначив, що повністю визнає себе винним у вчиненому, щиро кається, просить врахувати позитивні характеристики, стан його здоров»я та призначити йому покарання з випробуванням, у задоволенні апеляції представників потерпілого просить відмовити, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово засудженого, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляцій, судова колегія вважає, що апеляція захисника засудженого задоволенню не підлягає, а апеляція представників потерпілого підлягає задоволенню частково.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_5 у вчиненні зазначеного у вироку злочину при обставинах, встановлених судом, відповідає
фактичним обставинам справи і підтверджений розглянутими в судовому засіданні доказами, які детально викладені у вироку та перевірені при проведенні судового слідства.
Зокрема, свідок ОСОБА_7, в судовому засіданні пояснив, що 18 грудня 2006 року, він приблизно о 16 год. 30 хв. - 17: 00 год., керуючи автомобілем «МАН» державний номерний знак НОМЕР_2, рухався по Столичному шосе у другій (середній) смузі руху в напрямку м. Обухів зі швидкістю 55 - 60 км/год. Зліва від нього, у третій смузі руху рухався автомобіль «БМВ» державний номерний знак НОМЕР_1, коли він наблизився до вказаного автомобілю, автомобіль, різко змінивши напрямок руху, без увімкнення сигналу повороту, почав здійснювати маневр перестроювання у другу смугу руху, в якій рухався він, тобто праворуч, він почав гальмувати, враховуючи, що дорога була мокра, автомобіль не дуже реагував, відбулось зіткнення з автомобілем «БМВ». Через хвилин 15 на місце ДТП приїхав автомобіль іноземної марки, в який сів водій «БМВ» ОСОБА_5 та залишив місце події.
Дані показання ОСОБА_7 повністю узгоджуються з його поясненнями, які він дав на досудовому слідстві 18 грудня 2006 року та 19 грудня 2006 року (т. 1 а. с. 25, 27), протоколом допиту в якості свідка (т. 1 а.с. 29), протоколами відтворення обстановки та обставин події та схем до цих протоколів від 07 серпня 2007 року та від 11 вересня 2008 року (т. 1 а. с. 144- 146; т. 2 а.с. 219-225).
Показання свідка ОСОБА_7 з основних обставин події послідовні, конкретні, взаємодоповнюючі, а тому доводи в апеляції захисника Корнілова В.А. щодо суперечностей в показаннях свідка, безпідставні.
Вказані показання свідка ОСОБА_7 узгоджуються також з показаннями свідка, очевидця події, ОСОБА_8, який підтвердив суду, що він 18 грудня 2006 року їхав на велосипеді в районі посту ДАІ по Столичному шосе в м. Києві. В цей час повз нього проїжджав автомобіль «МАН» зі швидкістю приблизно 50 км/год. Подивившись на дорогу, він побачив, що автомобіль «МАН» вдарив на смузі свого руху автомобіль іноземної марки в праву сторону.
Крім того, із висновку експерта від 29 серпня 2007 року № 9-144, слідує, що дії ОСОБА_5 не відповідали вимогам п. п. 10.1; 10.3 Правил дорожнього руху України. В даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля «МАН» ОСОБА_7 не мав технічної можливості уникнути зіткнення шляхом застосування гальмування з моменту виникнення небезпеки для руху. (т. 1 а. с. 151-157).
За висновком судово-медичної експертизи, у потерпілого ОСОБА_6 виявлені тілесні ушкодження, що за ступенем тяжкості відносяться до тяжких та спричинені тупим/ми предметом/ми внаслідок автомобільної травми при знаходженні в салоні автомобіля (т. 1 а.с. 139 - 142).
Сам засуджений ОСОБА_5, будучи неодноразово допитаним як в ході досудового слідства, так і в суді першої інстанції, давав різні показання щодо обставин події злочину.
Так, будучи допитаним в ході досудового слідства в якості обвинуваченого ОСОБА_5 давав показання про те, що рухаючись в крайній лівій смузі, маючи намір припаркувати автомобіль з правого краю проїзної частини, він увімкнув сигнал правого повороту та, не подивившись у дзеркало заднього виду автомобіля, почав перестроюватися в середню смугу руху і, коли знаходився в середній смузі, відчув удар в праву частину автомобіля БМВ, яким він керував ( т.1, а. с. 170-172).
Будучи допитаним в судовому засіданні 10 квітня 2008 року ОСОБА_5 вказував, що правий поворот не включав, та в безпеці здійснення маневру перестроювання не впевнювався, а просто озирнувся назад і почав перестроюватись в середню смугу, після чого відчув удар ( а. с. 47, т.2).
Суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги ці показання ОСОБА_5, які він давав в ході досудового слідства та в суді 10 квітня 2008 року, оскільки вони узгоджуються з іншими доказами у справі.
Зміненим показанням засудженого ОСОБА_5 в судовому засіданні про те, що він рухаючись в крайній лівій смузі, маючи намір припаркувати автомобіль з правого краю проїзної частини, перед початком здійснення маневру перестроювання з крайньої лівої смуги в середню смугу, увімкнув правий поворот, подивився в дзеркало заднього виду і переконавшись, що це буде безпечним, почав перестроюватися в середню смугу і в середній смузі відчув удар, суд дав належну оцінку і обґрунтовано визнав їх такими, що направлені на уникнення відповідальності за вчинений злочин.
Безпідставними та такими, що не знайшли підтвердження при перевірці справи в апеляційній інстанції, є посилання в апеляції захисника засудженого на те, що вихідні дані, які були надані судовому експерту для складання висновку, ґрунтуються лише на показаннях водія ОСОБА_7 без врахування інших матеріалів справи.
Судовому експерту для складання висновку було надано сукупність необхідних фактичних даних про обставини дорожньо-транспортної пригоди, які досліджені ним у встановленому законом порядку. Підстав для сумніву у висновку експерта від 29.08.2007 року за № 9-144, відповідно до якого на момент проведення експертизи не відомі будь-які причини технічного характеру, які б завадили водію автомобіля БМВ ОСОБА_5 діяти у відповідності до вимог п. п. 10.1, 10.3 ПДР України, таким чином дії ОСОБА_5 в умовах виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди не відповідали вимогам зазначених пунктів Правил, що з технічної точки зору знаходиться у причинному зв»язку з настанням події даної пригоди, колегія суддів не вбачає (т.1, а.с. 151-157).
Необґрунтованими є аргументи захисника засудженого про те, що суд безпідставно відмовив йому у задоволенні клопотання про призначення автотехнічної та трасологічної експертиз. Як вбачається із змісту клопотання, захисник просив поставити на вирішенні питання, які вже були викладені у висновку експерта від 29 серпня 2007 року № 9-144 та фактично просив про проведення повторної експертизи.
Відповідно до вимог ст. ст. 312, 75 КПК України суд вправі призначити повторну експертизу у разі, коли висновок експерта буде визнано необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи або інакше викликає сумніви в його правильності.
Разом з тим, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що висновок автотехнічної експертизи від 29 серпня 2007 року № 9-144 є обґрунтованим та узгоджується з іншими зібраними у справі доказами.
Не заслуговують на увагу також доводи захисника Корнілова В. А. про те, що суд невмотивовано відмовив йому у проведенні судово-медичної та психологічної експертиз щодо потерпілого, оскільки із наявної у матеріалах справи медичної документації вбачається, що потерпілий ОСОБА_6 є інвалідом першої групи «Б» внаслідок тяжкої відкритої черепно-мозкової травми та періодично проходить курс реабілітації у лікувальних закладах (т. 3 а. с. 80 - 144), самостійно пересуватись не може, контакти із сторонніми особами для нього заборонені (т. 1 а. с. 139 - 142), відповідно до довідки щодо акта огляду МСЕК, потребує постійного стороннього догляду (т. 1 а. с. 119).
У своїй постанові від 26 листопада 2009 року суд обґрунтовано відмовив адвокату Корнілову В. А. у проведенні судово-медичної та судово- психіатричної експертиз, оскільки питання про динаміку стану здоров'я потерпілого ОСОБА_6 знаходяться поза площиною з'ясування об'єктивної сторони злочину (т. 4 а. с. 57).
Доводи захисту про те, що до участі у справі в якості представників потерпілого ОСОБА_6 незаконно допущені його батько ОСОБА_3, рідна сестра ОСОБА_2, адвокат ОСОБА_9, колегія суддів вважає безпідставними.
Відповідно до ст. 52 КПК України представниками потерпілого можуть бути адвокати, близькі родичі, законні представники, а також інші особи за постановою особи, яка провадить дізнання, слідчого, судді або за ухвалою суду.
Як вбачається з матеріалів справи, слідчий у відповідності до означеної статті процесуального закону допустив до участі у кримінальній справі в якості представників потерпілого близьких родичів - батька ОСОБА_3, рідну сестру ОСОБА_2 та адвоката ОСОБА_9 (т. 1 а. с. 78, 124, 130).
Не заслуговують на увагу також доводи захисника засудженого про те, що в порушення норм закону, суд прийняв цивільний позов, пред'явлений представником потерпілого ОСОБА_3 на стадії судового слідства, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, заяву про визнання цивільним
позивачем із зазначенням суми матеріального відшкодування, ОСОБА_3 було подано під час проведення досудового слідства (т.1 а. с. 79). В подальшому, під час судового слідства, позовні вимоги ОСОБА_3 уточнювались у зв'язку із збільшенням витрат на лікування та реабілітацію потерпілого ОСОБА_6 ( т. 3 а. с. 76 - 79).
На основі зазначеного, доводи захисника засудженого адвоката КорніловаВ. А. про необхідність повернення кримінальної справи на новий судовий розгляд у зв'язку з однобічністю та неповнотою досудового та судового слідства, істотним порушенням кримінально-процесуального закону є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Таким чином, суд першої інстанції, проаналізувавши всі наявні докази у їх сукупності, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_5 та правильно кваліфікував його дії за ст. 286 ч.2 КК України.
Призначаючи ОСОБА_5 покарання за санкцією ст. 286 ч. 2 КК України, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких, особу винного, який позитивно характеризується, вперше притягується до кримінальної відповідальності, його молодий вік, сімейний стан, стан здоров'я та дійшов правильного висновку про необхідність призначення покарання в умовах ізоляції від суспільства у виді позбавлення волі у межах, ближчих до мінімальної межі санкції статті.
Враховуючи зазначені обставини, те що засуджений ОСОБА_5 в апеляційній інстанції повністю визнав свою вину, щиро розкаявся, що є пом»якшуючою покарання обставиною, за станом здоров»я потребує хірургічного втручання, частково відшкодував матеріальні збитки потерпілому, колегія суддів не знаходить підстав для призначення ОСОБА_5 більш тривалого терміну позбавлення волі, передбаченого санкцією частини другої статті 286 КК України, як про це ставиться питання в апеляціях представників потерпілого.
Призначене покарання ОСОБА_5 відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Не вбачає колегія суддів і підстав для звільнення засудженого від покарання на підставі ст. 75 КК України, як про це ставиться питання в апеляції захисника засудженого Корнілова В. А.Обставини, на які посилається захисник в апеляції, були в повній мірі враховані судом при призначенні покарання ОСОБА_5
Доводи в апеляції захисника засудженого про те, що судом при призначенні ОСОБА_5 покарання не враховано, що в ДТП ніхто не загинув, не заслуговують на увагу, оскільки злочинні дії останнього потягли безповоротні наслідки для потерпілого ОСОБА_6, який внаслідок ДТП став інвалідом першої групи та постійно потребує сторонньої допомоги.
З урахуванням зазначеного, апеляція захисника засудженого в частині
необхідності пом'якшення покарання засудженому, задоволенню не підлягає.
Враховуючи обставини порушення Правил дорожнього руху України
ОСОБА_5 та тяжкість наслідків злочину, призначене засудженому
додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними
засобами строком на три роки є доцільним.
В той же час, задовольняючи цивільний позов представника потерпілого
ОСОБА_3 в частині стягнення морального відшкодування у сумі 100 000
грн., суд першої інстанції не в повній мірі врахував характер і тривалість
страждань останнього, стан здоров'я та тяжкість завданої травми, істотність
вимушених змін у його життєвих стосунках, тому колегія суддів вбачає
підстави для збільшення суми морального відшкодування до 250 000 грн.
Враховуючи, що збільшення суми морального відшкодування не впливає
на обсяг обвинувачення та на кваліфікацію злочину, вирок суду першої
інстанції підлягає зміні в частині вирішення цивільного позову.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 365, 366, КПК України, колегія
суддів, -
Ухвалила:
Апеляцію захисника Корнілова В. А. залишити без задоволення.
Апеляцію представників потерпілого ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити частково.
Вирок Голосіївського районного суду міста Києва від 08 грудня 2009 року щодо ОСОБА_5 в частині вирішення цивільного позову змінити, збільшити розмір стягнення моральної шкоди з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 до 250 000 гривень.
В решті вирок суду залишити без змін.
Судді:
Бєлан Н.О. ТаргонійС.В. Єфімова О.І.