Справа № 22-2690/3685/2012 Головуючий у І інстанції - Бобровник О.В.

Доповідач - Качан В.Я.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого : Качана В.Я.

Суддів: Барановської Л.В., Побірченко Т.І.

при секретарі: Грабовій Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу відповідача СПД ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 09 липня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_2 до СПД ОСОБА_1 про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати, оплати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, -

встановила:

У січні 2005 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до СПД ОСОБА_1 про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати, оплати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 09 липня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Зобов'язано СПД ОСОБА_1 видати належно оформлену трудову книжку. Стягнено з відповідача вихідну допомогу в розмірі тримісячного середнього заробітку 2 326,50 грн.; середній заробіток за час затримки розрахунку по заробітній платі в сумі 10 857,00 грн.; невиплачену заробітну плату за липень та серпень 2004 року в сумі 1 182,00 грн.; індекс інфляції з невиплаченої заробітної плати за період з листопада 2004 року по листопад 2008 року в сумі 930,24 грн.; невиплачені відпускні за вересень-жовтень 2004 року в сумі 1200,00 грн.; індекс інфляції з невиплачених відпускних за період з листопада 2004 року по листопад 2008 року в сумі 944,40 грн.; моральну шкоду в розмірі 1500,00 грн.

В апеляційній скарзі відповідач СПД ОСОБА_1 просить суд скасувати рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 09 липня 2009 року та постановити нове, яким відмовити в позовних вимогах ОСОБА_2

В своїх вимогах апелянт посилається на порушення норм процесуального права та неправильне дослідження доказів.

Заслухавши доповідь головуючого, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивач працювала у СПД ОСОБА_1 продавцем-консультантом в магазині «Зоосалон» з 20.12.2003 року, а з лютого 2004 року по жовтень 2004 року - директором газети «Зооринок», за що кожного місяця отримувала ставку 600 грн. та відсотки за розміщення оголошень в газеті. 24.10.2004 року.

Відповідно до ст. 24 КЗпП трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

З огляду на зазначену норму, позивач фактично була допущена до роботи, а саме у виданих випусках газети було зазначено, що директором газети є саме позивач, а відповідач вказується як видавник даної газети. Крім того, на платіжних документах, які були засвідчені печаткою СПД ОСОБА_1, було вказано посаду позивача - директор. В актах виконаних робіт зазначається посада позивача - директор газети та розмір її місячної заробітної плати. Зазначені акти були складені безпосередньо відповідачем та фактично є розрахунком щодо прибутків та видатків.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, матеріали справи містять докази про те, що позивач перебувала у трудових відносинах з відповідачем, а саме виконувала роботу згідно внутрішнього трудового розпорядку, а відповідач виплачував позивачу заробітну плату і забезпечував умови праці, необхідні для виконання роботи.

Відповідно до ст. 24-1 КЗпП у разі укладення трудового договору між працівником і фізичною особою фізична особа повинна у тижневий строк з моменту фактичного допущення працівника до роботи зареєструвати укладений у письмовій формі трудовий договір у державній службі зайнятості за місцем свого проживання у порядку, визначеному Міністерством праці та соціальної політики України.

Однак, всупереч даному положенню, відповідач не зареєстрував трудовий договір з позивачем в районному центрі зайнятості.

Згідно ст.ст. 47, 48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів. Працівникам, що стають на роботу вперше, трудова книжка оформляється не пізніше п'яти днів після прийняття на роботу. Відповідач зобов'язаний був в день звільнення позивача видати їй належним чином оформлену трудову книжку та провести з нею розрахунок. Всупереч зазначеному положенню, відповідач не оформив трудову книжку позивачу.

Також, з матеріалів справи спостерігається порушення відповідачем законодавства про працю по відношенню до своїх працівників, зокрема до позивача, а саме не ведення відомостей про нарахування заробітної плати і табелів обліку використання робочого часу, не ознайомлення працівників з умовами праці та її оплати, чим порушено вимоги ст.ст. 24-1,

29 КЗпП України, ст. 30 Закону України «Про оплату праці» та наказу Мінстату України № 253 «Про затвердження типових форм первинного обліку», що було підтверджено перевіркою Територіальної державної інспекції праці в м. Києві, внаслідок чого видано припис про усунення виявлених порушень трудового законодавства.

Разом з тим, відповідно до перевірки діяльності відповідача Державною Податковою Інспекцією у Солом'янському районі м. Києва ОСОБА_2 була найманим працівником та виконувала роботу, пов'язану з випуском газети. Їй виплачувалася заробітна плата в середньому 600 грн. в місяць за період з лютого по серпень 2004 року. З результатів даної перевірки було складено Акт від 12.10.2005 року № 17-306/449, в якому зазначено, що СПД ОСОБА_1, згідно наданих дозволів, міг займатися лише торгово- посередницькою діяльністю, а фактично займався виданням газети, залучивши до цього свого робітника ОСОБА_2 Також, у даному Акті зазначено, що відповідач неналежно вів облік доходів і витрат, у нього відсутні книги обліку доходів та витрат, не перераховував до бюджету суми податку на доходи з фізичних осіб при виплаті фізичним особам доходів, чим порушував вимоги ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». Згідно перевірки, на СПД ОСОБА_1 за порушення законодавства, був накладений штраф.

Так, відповідачем було порушено право позивача, а саме розрахунки з нею по заробітній платі.

Відповідно до ст. 115 КЗпП України визначено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно у робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шість календарних днів. Статтею 16 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сумм, що належать йому від підприємства, провадиться в день звільнення. Заробітна плата працівників за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.

Таким чином, суд першої інстанції вірно приходить до висновку про те, що відповідач заборгував позивачу заробітну за липень та серпень у розмірі 1 182 грн., а також заробіток за вересень - 1 200,00 грн.

Крім того, згідно Постанови ПВС України N 13 від 24.12.99 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", якщо трудовий договір розривається на вимогу працівника внаслідок порушення роботодавцем законодавства про охорону праці, вихідна допомога стягується на його користь у розмірі тримісячного середнього заробітку, коли колективним договором не передбачено більшого її розміру, а також ст. 44 КЗпП України, внаслідок порушення власником СПД ОСОБА_1 трудового договору по відношенню до свого працівника ОСОБА_2, він повинен виплатити вихідну допомогу у розмірі не менше тримісячного середнього заробітку. А тому слід стягнути з відповідача на користь позивача вихідну допомогу у розмірі тримісячного середнього заробітку.

Відповідно до ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника уповноваженого ним органу, належних звільненому працівникові сум у відповідні строки при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. В разі, якщо звільнений працівник до одержання остаточного розрахунку стане на іншу роботу, розмір зазначеної в частині першій статті компенсації зменшується на суму заробітної плати, одержаної за новим місцем роботи.

Суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що у зв'язку з поданням позивачем до суду копії нової трудової книжки, що підтверджує час її працевлаштування з 24.12.2005 року на нову посаду, СПД ОСОБА_1 зобов'язаний виплатити на користь позивача середню заробітну плату за час затримки виплати заробітної плати по день фактичного оформлення на нову роботу, тобто з 24 жовтня 2004 року по 23 грудня 2005 року (за 14 місяців) у розмірі 10 857,00 грн.

Згідно договору від 30.09.2003 року засновник газети «Зооринок» ТОВ «Інформаційно-аналітичний центр «Знання» передав ексклюзивне право на видавництво газети СПД ОСОБА_1 Строк дії Договору було зазначено - з 01.10.2003 року по 31.12.2003 рікта передбачено можливість пролонгації його дії терміном на один рік. За додатковою угодою від 30.12.2004 року видавець втратив право на видавництво газети з 01.01.2005 року. Газета «Зооринок» з 2005 року не виходила згідно листа-відповіді Державного підприємства по розповсюдження періодичних видань «Пресса» від 22.10.2008 року № 09-209.

У з зв'язку з вищевказаним колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що поновити позивача на раніше займаній посаді директора газети "Зооринок" з 01.01.2005 року, тобто з моменту втрати права на видавництво відповідачем газети, не можливо, а тому вважає обов'язком відповідача внести до трудової книжки позивача запис про час її роботи на посаді директора газети «Зооринок» з 24.10.2004 року по 31.12.2004 рік, а у зв'язку з тим, що відбулася реорганізація суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2, та згідно ст.ст. 36, 40 КЗпП України дія трудового договору з позивачем має бути продовжена, внести до трудової книжки позивача запис про час її роботи з 01.01.2005 року по 23.12.2005 рік на раніше займаній посаді продавця-консультанта.

Враховуючи те, що з моменту невиконання обов'язків відповідачем пройшов значний проміжок часу і керуючись Листом Верховного Суду України від 3 квітня 1997 року № 62-97-р стосовно рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ слід нарахувати за період з листопада 2004 року по листопад 2008 року індекс інфляції.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Таким чином, суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що через дії відповідача, які полягають у тривалій невиплаті позивачу заробітної плати і відпускних та неналежного розрахунку при звільнені, їй завдано моральну шкоду, яка полягає у переживаннях, що є порушенням законних прав позивача, а саме - гарантованих Конституцією України права на своєчасне одержання винагороди за працю та права на достатній життєвий рівень, тому визначає до сплати відповідачем моральну шкоду у розмірі 1500,00 грн. на користь позивача.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції винесено з дотриманням норм процесуального права, є обґрунтованим та вмотивованим, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу відповідача СПД ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 09 липня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_2 до СПД ОСОБА_1 про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати, оплати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з

дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий:

Судді: