Категорія 6.13
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 грудня 2009 року Справа № 2а-27962/09/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого – судді Островської О.П.,
при секретарі – Кір’ян О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Луганська адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області до Лисичанського комунального підприємства Житлово-експлуатаційна контора № 4 про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій,
ВСТАНОВИВ:
23.11.2009 року УПФУ в м. Лисичанську Луганської області звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача Лисичанського КП Житлово-експлуатаційна контора № 4, в якому послався на наступне. Відповідач є платником страхових внесків та зборів до управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області. Відповідач має заборгованість перед Пенсійним фондом України з відшкодування виплачених пільгових пенсій, призначених відповідно до п. «б»-«з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в сумі 7389,43 грн. Згідно Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», відповідач повинен вносити до Пенсійного фонду України плату, яка покриває витрати на доставку та виплату пільгових пенсій, у тому числі призначених відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». 14.05.2009 року управлінням боржнику було направлено претензію на суму 7389,4 грн. 02.06.2009 року позивач отримав відповідь на претензію, в якій відповідач повністю визнав суму боргу. Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в сумі 7389,43 грн.
У судове засідання представник позивача не з’явився, до його початку надав суду заяву, в якій підтримав позовні вимоги та просив розглянути справу без його участі.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, до початку судового засідання відповідач надав суду заяву, в якій позовні вимоги визнав у повному обсязі, у зв’язку зі скрутним фінансово-економічним становищем просив розглянути справу без його участі.
Дослідивши надані докази, суд приходить до наступного.
У відповідності до п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» № 1058 від 09.07.2003 року передбачено, що підприємства та організації з грошових коштів, які призначені на оплату праці, вносять до Пенсійного Фонду України плату, яка покриває витрати на доставку та виплату пільгових пенсій, у тому числі, призначених згідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», при цьому зберігається порядок покриття цих витрат, який діяв до набрання чинності Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Згідно з абзацом 4 п. 1 ст. 2 Закону України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування» для платників збору, визначених п. 1 і 2 ст. 1 цього Закону, об’єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до п. «б»-«з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення», за ставкою 100% об’єкта оподаткування.
Відповідно до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. № 21-1 (зареєстровано в Мінюсті України 16 січня 2004 року за № 64/8663) (далі – Інструкція), плату Пенсійному фонду на покриття фактичних витрат на виплату пенсій за віком на пільгових умовах вносять підприємства незалежно від форм власності та господарювання. Несвоєчасно перераховані суми витрат на виплату і доставку пенсій вважаються боргом (недоїмкою).
Відповідно до п. 6.1. вказаної Інсрукції відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 “Прикінцевих положень” Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” в таких розмірах: для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Iнструкції (крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку), - також 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень Закону застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Пунктом 6.4. Інструкції визначено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 “Прикінцевих положень” Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.
Отже, підприємство зобов’язане відшкодовувати фактичні витрати на виплату і доставку пільгових пенсій.
Судом встановлено, що відповідач Лисичанське комунальне підприємство Житлово-експлуатаційна контора № 4 у встановленому порядку зареєстрований у позивача, як платник страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування (а.с. 7).
Позивач здійснював доставку та виплату пільгових пенсій працівникам відповідача. Копією особової картки відповідача підтверджується, що заборгованість відповідача перед УПФУ в м. Лисичанську Луганської області про відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б-з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за період з 01.01.2004 року по 01.10.2009 року становить 7389,43 грн. (а.с. 3).
Позивачем на адресу відповідача 14.05.2009 року було надіслано претензію про сплату боргу в сумі 7389,43 грн., яку відповідач визнав, однак, не сплатив суму заборгованості у добровільному порядку.
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 КАС України не передбачено їх стягнення у даних випадках.
Керуючись ст. ст. 2, 11, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з Лисичанського комунального підприємства Житлово-експлуатаційна контора № 4 (93107, Луганська область, м. Лисичанськ, кв. Дружби народів, 39, р/р 26000410431 Укркомунбанк м. Луганськ, МФО 304988, код 20187779) на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області (93113, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Свердлова, 347, р/р 25603301733 в ЛОУ ВАТ «Державний ощадний банк України», МФО 304665, код 21792407) заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 2 у розмірі 7389,43 грн. (сім тисяч триста вісімдесят дев’ять грн. 43 коп.).
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу – з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Повний текст постанови складено 17 грудня 2009 року.
Суддя: