Категорія 6.13
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 грудня 2009 року Справа № 2а-27974/09/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого – судді Островської О.П.,
при секретарі – Кір’ян О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Луганська адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області до Відкритого акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» в особі Відокремленого підрозділу ВАТ «Лисичанськвугілля» «Шахта «Новодружеська» про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій,
ВСТАНОВИВ:
23.11.2009 року позивач УПФУ в м. Лисичанську Луганської області звернувся до суду з позовом, в якому послався на наступне. ВАТ «Лисичанськвугілля» в особі ВП «Шахта «Новодружеська» є платником страхових внесків та зборів до УПФУ в м. Лисичанську Луганської області. ВП «Шахта «Новодружеська» не має права юридичної особи. Згідно п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», відповідач повинен вносити до Пенсійного фонду України плату, яка покриває витрати на доставку та виплату пільгових пенсій, у тому числі призначених відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Відповідач має заборгованість перед Пенсійним фондом України з відшкодування виплачених пільгових пенсій, призначених відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», за період з 01.06.2009 року по 01.10.2009 року в сумі 1164975,82 грн. У добровільному порядку сума боргу не сплачена. Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по відшкодуванню виплачених пільгових пенсій у сумі 1164975,82 грн.
Представник позивача в судове засідання не з’явився, до його початку надав суду заяву, в якій підтримав позовні вимоги та просив розглянути справу без його участі.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про причини неявки суду не повідомив, про розгляд справи був повідомлений належним чином, заперечень проти позову не надав.
Дослідивши надані докази, суд приходить до наступного.
У відповідності до п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» № 1058 від 09.07.2003 року передбачено, що підприємства та організації з грошових коштів, які призначені на оплату праці, вносять до Пенсійного Фонду України плату, яка покриває витрати на доставку та виплату пільгових пенсій, у тому числі, призначених згідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», при цьому зберігається порядок покриття цих витрат, який діяв до набрання чинності Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. № 21-1 (зареєстровано в Мінюсті України 16 січня 2004 року за № 64/8663), плату Пенсійному фонду на покриття фактичних витрат на виплату пенсій за віком на пільгових умовах вносять підприємства незалежно від форм власності та господарювання. Несвоєчасно перераховані суми витрат на виплату і доставку пенсій вважаються боргом (недоїмкою).
Відповідно до п. 6.1. вказаної Інсрукції відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 “Прикінцевих положень” Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” в таких розмірах: для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Iнструкції, - фактичні витрати на виплату і доставку пенсій працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, крім працівників, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, у таких розмірах: 20 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2004 році; 30 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2005 році; 40 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2006 році; 50 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2007 році; 60 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2008 році; 70 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2009 році.
Пунктом 6.4. Інструкції визначено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 “Прикінцевих положень” Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.
Отже, підприємство зобов’язане відшкодовувати фактичні витрати на виплату і доставку пільгових пенсій.
Судом встановлено, що відповідач ВАТ «Лисичанськвугілля» в особі ВП «Шахта «Новодружеська» у встановленому порядку зареєстрований у позивача, як платник страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, що підтверджується повідомленням про взяття на облік (а.с. 83).
Позивач здійснював доставку та виплату пільгових пенсій працівникам відповідача, що підтверджується розрахунками (а.с. 7-81). Наданими доказами підтверджується, що заборгованість ВАТ «Лисичанськвугілля» в особі ВП «Шахта «Новодружеська» перед УПФУ в м. Лисичанську Луганської області по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що виникла за період з 01.06.2009 року по 01.10.2009 року, становить 1164975,82 грн.
Відповідач зазначену суму заборгованості не сплатив у добровільному порядку.
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 КАС України не передбачено їх стягнення у даних випадках.
Керуючись ст. ст. 2, 11, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області задовольнити повністю.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» в особі Відокремленого підрозділу ВАТ «Лисичанськвугілля» «Шахта «Новодружеська» (93193, Луганська область, м. Новодружеськ, р/р 2600130141298, код 26349208, МФО 304416 у відділенні «Промінвестбанку» м. Лисичанськ) на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області (93113, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Свердлова, 347, р/р 25600301733 в ЛОУ ВАТ «Державний ощадний банк України» МФО 304665, код 21792407) заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 1 за період з 01.06.2009 року по 01.10.2009 року в розмірі 1164975,82 грн. (один мільйон сто шістдесят чотири тисячі дев’ятсот сімдесят п’ять грн. 82 коп.).
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу – з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Повний текст постанови складено 17 грудня 2009 року.
Суддя: