ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 квітня 2018 року № 2а-5587/11/2670

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Огурцов О.П. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомВідкритого акціонерного товариства "Укртелеком"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків

проскасування податкового повідомлення-рішення від 15.03.2011 №0000384210,

за участі:

представника позивача: Устімчева Д.В. (довіреність від 11.08.2017 № 1992),

представника відповідач : Голінея І.І. (довіреність від 28.07.2017 № 6638/9/28-10-10-01-18),

В С Т А Н О В И В:

Відкрите акціонерне товариство "Укртелеком" звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків про скасування податкового повідомлення-рішення від 15.03.2011 №0000384210.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.05.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2012, позовні вимоги ВАТ "Укртелеком" задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ від 15.03.2011 №0000384210; присуджено на користь ВАТ "Укртелеком" із Державного бюджету України витрати щодо сплати судового збору в розмірі 3,40 грн.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.12.2016 касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Києві ДПС задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.05.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2012 у справі № 2а-5587/11/2670 скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.01.2017 справу прийнято до провадження та призначено до судового розгляду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято з порушення вимог чинного законодавства. оскільки акт перевірки на підставі якого його прийнято вручений не позивачу, а оператору відділення Хмельницької філії ВАТ "Укртелеком", його прийнято з порушенням законодавчо встановлений строків та в ньому зазначені реквізити іншого акту перевірки. Також позивач посилався на те, що відповідачем невірно здійснено розрахунок застосованої до нього штрафної санкції.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги.

Відповідач проти позовних вимог заперечив надав суду письмові заперечення на адміністративний позов та додаткові пояснення, які обґрунтовує тим, що в податковому повідомленні - рішенні було зазначено реквізити за яким було зареєстровано акту перевірки відповідачем та враховуючи факт того, що акт матеріали перевірки надійшли відповідачу лише 09.03.2011 податкові повідомлення - рішення було прийнято в межах законодавчо встановлених строків. Також відповідач посилався на те, що штрафні санкції підлягають накладенню за кожен випадок нездійснення друкування фіскального звітного чеку.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України суд у судовому засіданні ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Під час судового розгляду справи, колегія суд встановив наступне.

18.02.2011 Красилівською міжрайонною державною податковою інспекцією Хмельницької області проведено фактичну перевірку господарської одиниці відділення «Телекомсервіс» (належить до Хмельницької філії ВАТ «Укртелеком»), розташованого за адресою: м. Красилів, вул. Незалежності, 3.

За результатами перевірки було складено акт перевірки дотримання суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових пантів і ліцензій, який зареєстрований в органі ДПС за місцем діяльності суб'єкта господарювання 21.02.2011 за № 067/22/10/23/01182500, Державною податковою інспекцією у Хмельницькій області 03.03.2011 за № 0033/22/25/23/01182500 та Спеціалізованою державною податковою інспекцією у місті Києві по роботі з великими платниками податків 11.03.2011 за № 0060/2665/42/21560766.

Зазначеним актом встановлено, факт того, що не було забезпечено зберігання в книзі обліку розрахункових операцій № 2225006618р/9 від 26.10.2010, фіскальних звітних чеків (Z-звітів) за 02.12.2010 та 08.12.2010.

15.03.2011 на підставі акту від 11.03.2011 № 0060/2665/42/21560766 прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000384210, яким до Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 680,00 грн.

Відкрите акціонерне товариство "Укртелеком" не погоджуючись з податковим повідомленням - рішенням від 15.03.2011 № 0000384210 вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню звернулось з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про те, що права та інтереси за захистом яких позивач звернувся до суду були частково порушені з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Частиною четвертою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частини п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній станом на 07.12.2016) постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Вищий адміністративний суд України скасовуючи ухвалою від 17.12.2016 № К/9991/26965/12 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.05.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2012 у справі № 2а-5587/11/2670 зазначив наступне: "Скасовуючи податкове повідомлення-рішення, суди попередніх інстанцій не дослідили законність підстав його прийняття, тобто порушення платником податків норм права, визначені податковим органом.

Саме по собі направлення акту перевірки відокремленому підрозділу (філії) юридичної особи не може бути безумовною підставою для висновку щодо протиправності податкового повідомлення-рішення і, як наслідок, про його скасування. У цьому випадку рішення необхідно перевіряти на порушення законодавства, згідно з яким визначено грошове зобов'язання платника податків, оскільки акт лише фіксує обставини, встановлені службовими особами контролюючих органів у процесі здійснення перевірки, а також їх висновки, юридичну кваліфікацію зазначених обставин, що потім зазначається у податковому повідомлені-рішенні, яке тягне виникнення, зміну або припинення правовідносин.

Тоді як у іншому випадку, наслідком ненаправлення акту перевірки може бути визнання протиправними дій суб'єктів владних повноважень.

При цьому слід зазначити, що акт перевірки це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявленні порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, проте посилання позивача на ту обставини, що в оскаржуваному рішенні вказано інший акт, без дослідження такого факту, свідчить про порушення судами обох інстанцій норм процесуального права.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні

Оскільки суди попередніх інстанцій, ухвалюючи судове рішення у цій справі, не перевірили та не встановили тих обставин, які є необхідними для правильного вирішення спору, а суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, то ухвалені у справі рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід урахувати, що згідно з ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильного визначити норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняте обґрунтоване і законне судове рішення.".

Таким чином рішенням суду, яке набрало законної сили встановлено, що саме по собі направлення акту перевірки відокремленому підрозділу (філії) юридичної особи не може бути безумовною підставою для висновку щодо протиправності податкового повідомлення-рішення і, як наслідок, про його скасування та у цьому випадку рішення необхідно перевіряти на порушення законодавства, згідно з яким визначено грошове зобов'язання платника податків, оскільки акт лише фіксує обставини, встановлені службовими особами контролюючих органів у процесі здійснення перевірки, а також їх висновки, юридичну кваліфікацію зазначених обставин, що потім зазначається у податковому повідомлені-рішенні, яке тягне виникнення, зміну або припинення правовідносин.

В податковому повідомленні - рішенні від 15.03.2011 № 0000384210 зазначено про те, що його прийнято на підставі акту від 11.03.2011 № 0060/2665/42/21560766.

Позивач в позовній заяві зазначає про те, що на адресу відділення Хмельницької філії ВАТ "Укртелеком" було направлено лише акт перевірки за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахункових операцій за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій від 18.02.2011.

Відповідно до розділу 8 Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів перевірок за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій затверджених від 12.08.2008 № 534 датою реєстрації акта перевірки в органі ДПС за місцем здійснення діяльності суб'єкта господарювання є дата його реєстрації (не пізніше наступного робочого дня після його складання) у журналі реєстрації матеріалів перевірки підрозділу контролю за розрахунковими операціями органу ДПС (додаток 2 до Методичних рекомендацій), посадові особи якого здійснювали перевірку такого суб'єкта. Датою реєстрації акта перевірки в органі ДПС за місцем державної реєстрації суб'єкта господарювання є дата його реєстрації (у день отримання такого акта) у журналі реєстрації матеріалів перевірки підрозділу контролю за розрахунковими операціями органу ДПС за місцем державної реєстрації такого суб'єкта господарювання. Реєстраційний номер акта перевірки складається із порядкового номера в журналі реєстрації перевірок (чотири розряди), коду області (два розряди), коду органу ДПС (два розряди), коду структурного підрозділу органу ДПС, відповідального за проведення перевірки (два розряди), коду за ЄДРПОУ суб'єкта господарювання (вісім розрядів) або ідентифікаційного номера фізичної особи за ДРФО (десять розрядів). Загальна структура реєстраційного номера акта перевірки суб'єкта господарювання - юридичної особи оооо/оо/оо/оо/оооооооо, суб'єкта господарювання - фізичної особи - оооо/оо/оо/оо/оооооооооо. У разі якщо суб'єкт господарювання здійснює свою діяльність не за місцем, яке зазначене у свідоцтві про державну реєстрацію такого суб'єкта, акт перевірки, складений посадовими особами органу ДПС, реєструється у журналі реєстрації актів перевірок і протягом трьох робочих днів після його реєстрації направляється до органу ДПС за місцем державної реєстрації вказаного суб'єкта. Копія акта перевірки з відміткою про реєстрацію у журналі реєстрації актів перевірки зберігається в органі ДПС за місцезнаходженням суб'єкта господарювання. Рішення про застосування сум штрафних (фінансових) санкцій за наслідками розгляду матеріалів перевірки приймає керівник органу ДПС (або його заступник) за місцем реєстрації суб'єкта господарювання протягом десяти робочих днів від дня реєстрації акта перевірки. Рішення про застосування сум штрафних (фінансових) санкцій вручається керівнику суб'єкта господарювання (або особі, що його заміщає) або надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення в установленому порядку та визначені терміни.

З наданої відповідачем суду копії акту перевірки за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахункових операцій за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій від 18.02.2011 судом встановлено, що його зареєстровано в органі ДПС за місцем діяльності суб'єкта господарювання 21.02.2011 за № 067/22/10/23/01182500, Державною податковою інспекцією у Хмельницькій області 03.03.2011 за № 0033/22/25/23/01182500 та відповідачем 11.03.2011 за № 0060/2665/42/21560766.

Таким чином оскільки оскаржуване податкове повідомлення - рішення приймалось відповідачем то в ньому зазначено реквізити реєстрації акту відповідачем.

Посилання позивача на те, що Методичні рекомендації щодо оформлення матеріалів перевірок за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій затверджених від 12.08.2008 № 534 не зареєстровані в Міністерстві юстиції України, а отже є незаконними не приймаються судом до уваги з огляду на те, що вказаний документ не має безпосереднього впливу на правомірність прийняття податкового повідомлення - рішення від 15.03.2011 №0000384210, а лише врегульовував порядок реєстрації акту перевірки.

Факт видання відповідачем податкового повідомлення - рішення від 15.03.2011 №0000384210 після спливу 10-ти денного строку з дня вручення оператору відділення Хмельницької філії ВАТ "Укртелеком" акта зареєстрованого відповідачем 11.03.2011 за № 0060/2665/42/21560766, може свідчити про допущення податковим органом бездіяльності щодо видання податкового повідомлення - рішення, водночас не є обставиною, яка може зумовлювати його протиправність.

Відповідно до пункту 9 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Пунктом 4 статті 17 зазначеного Закону встановлено, що за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах - двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його не зберігання.

Аналіз змісту цих норм дає підстави для висновку, що зазначена фінансова санкція встановлена за порушення суб'єктами підприємницької діяльності вимоги закону щоденно друкувати фіскальний звітний чек та зберігати його в книзі обліку розрахункових операцій. При цьому не виконуючи протягом певного періоду обов'язок щодня друкувати фіскальний звітний чек, суб'єкт підприємницької діяльності вчиняє продовжуване порушення, а не зберігаючи цей чек у книзі обліку розрахункових операцій - триваюче.

Відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Отже, за вчинення порушень, про які йдеться у пункті 4 статті 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", відповідний орган державної податкової служби України може застосувати лише одну фінансову санкцію у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян незалежно від кількості виявлених під час перевірки суб'єкта підприємницької діяльності, який здійснює розрахункові операції за товари (послуги), випадків невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку та/або його не зберігання в книзі обліку розрахункових операцій.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16.04.2013 у справі №21-89а13.

Відповідно до акта зареєстрованого відповідачем 11.03.2011 за № 0060/2665/42/21560766 перевіркою встановлено факт того, що не було забезпечено зберігання в книзі обліку розрахункових операцій № 2225006618р/9 від 26.10.2010, фіскальних звітних чеків (Z-звітів) за 02.12.2010 та 08.12.2010.

Позивачем суду доказів на спростування зазначених фактів та на підтвердження забезпечення зберігання вказаних Z-звітів суду надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості їх надання.

Таким чином, в рамках проведення однієї перевірки було встановлено факт незабезпечення позивачем зберігання 2 фіскальних звітних чеків та позивачем доказів на спростування зазначеного факту суду надано не було.

З огляду на зазначене, враховуючи те, що податковий орган може застосувати лише одну фінансову санкцію у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян незалежно від кількості виявлених під час перевірки суб'єкта підприємницької діяльності випадків не зберігання в книзі обліку розрахункових операцій фіскальних звітних чеків, суд дійшов висновку про те, що у відповідача були наявні правові підстави для застосування до позивача фінансової санкції у розмірі 340 грн. (17,00 грн.*20), а не фінансової санкції у розмірі 680,00 грн. ((17,00 грн.*20)*2).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Кодекс адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень

Позивач у позовній заяві просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення від 15.03.2011 № 0000384210, водночас враховуючи положення пункту 2 частини першої статті 5 Кодекс адміністративного судочинства України вказана вимога підлягає частковому задоволенню шляхом визнання податкового повідомлення - рішення від 15.03.2011 № 0000384210 в частині застосування суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 340,00 грн.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Керуючись статтями 241, 243, 244, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м. Київ, бульвар. Т. Шевченка, 18, код ЄДРПОУ 21560766) до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11 г, код ЄДРПОУ 39440996) про скасування податкового повідомлення-рішення від 15.03.2011 №0000384210 - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків від 15.03.2011 № 0000384210 в частині застосування суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 340,00 грн.

3. Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11 г, код ЄДРПОУ 39440996) на користь Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м. Київ, бульвар. Т. Шевченка, 18, код ЄДРПОУ 21560766) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1,70 грн. (одна грн. 70 коп.).

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.П. Огурцов