апеляційний СУД МІСТА КИЄВА
УХВАЛА
іменем України
25 січня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого судді Лагнюка М.М.,
суддів Єленіної Ж.М., Гонти Л.С.,
з участю прокурора Карпука Ю.А.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1, на вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 05 листопада 2009 року.
Цим вироком
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрованого в АДРЕСА_2, судимого:
12.03.1998 року Старокиївським районним судом м. Києва за ст. 81 ч. І КК України ( в редакції КК 1960 року) на строк 1 рік 1 місяць позбавлення волі; 12.06.2000 року Ватутінським міським судом Черкаської області за ст. 215-3 ч.2 КК України (в редакції КК 1960 року) на строк два роки позбавлення волі; 19.02.2003 року Шевченківським районним судом м. Києва за ст. 296 ч.4 КК України на строк три роки позбавлення волі.
засуджено за ч. 3 ст. 187 КК України на строк сім років позбавлення волі з конфіскацією належного йому майна.
Постановлено стягнути з засудженого на користь ОСОБА_2, 11 695 гривень завданої шкоди.
Справа № 11-а-2424/09 Категорія: ст.187 ч.3ККУ
Головуючий у першій інстанції Дідик М.В.
Доповідач Єленіна Ж.М.
За вироком суду, ОСОБА_1, вступивши в попередню змову з особою, справа відносно якої виділена в окреме провадження, 09.04.2009 року вчинив інкримінований злочин за наступних обставин.
Так, ОСОБА_1 спільно з особою, справа відносно якої виділена в окреме провадження, 09.04.2009 року, біля 22.30 годин, знаходячись на подвір'ї будинку АДРЕСА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, з метою заволодіння чужим майном, застосовуючи насильство, яке є небезпечним для життя та здоров'я, напали на громадянина ОСОБА_2, що мешкав у вищезазначеному будинку. При цьому, ОСОБА_1, наніс удар ОСОБА_2 ногою в область тулуба, від чого той впав. Після чого особа, справа відносно якої виділена в окреме провадження, схопив ніж, що лежав на столі перед будинком, приставив до горла ОСОБА_2 і погрожуючи вбивством, став вимагати віддати йому та ОСОБА_1 гроші і коштовності, а також зірвав з руки ОСОБА_2 золотий браслет і заволодів ним. Після чого, продовжуючи свої дії направлені на заволодіння чужим майном, ОСОБА_1 та зазначена особа, під погрозою ножа, схопили за руки і тримаючи провели ОСОБА_2 в будинок, де повалили на підлогу. ОСОБА_1 сів зверху на ОСОБА_2 і став його утримувати, а особа, справа відносно якої виділена в окреме провадження, почав обшукувати будинок у пошуках грошей та коштовностей. Знайшовши в одній з шаф пневматичний пістолет, що належить потерпілому, взявши його підбіг до потерпілого і став наносити йому удари рукояткою по голові і тулубу. ОСОБА_1 в свою чергу також став наносити удари потерпілому ногами по тулубу. В результаті застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я, потерпілому ОСОБА_2 було заподіяно легкі тілесні ушкодження, у виді закритої травми грудей, що потягло короткочасний розлад здоров'я на строк понад 6 діб, але не менше 21 доби. Коли потерпілий від отриманих тілесних ушкоджень втратив свідомість, ОСОБА_1 з особою, справа відносно якої виділена в окреме провадження, зв'язали йому руки і ноги дротами від побутових електричних приладів і заволоділи його майном, на загальну суму 11695 гривень, а саме: золотим браслетом, вартістю 1600 гривень; золотою печаткою, вартістю 850 гривень; золотою обручкою, вартістю 700 гривень; телевізором «Панасонік», вартістю 5200 гривень; Ті-Ві- тюнером, вартістю 250 гривень; системним блоком від комп'ютера, вартістю 1360 гривень; радіотелефоном «Панасонік», вартістю 350 гривень;, пневматичним пістолетом, вартістю 800 гривень. Викрадені, в результаті розбійного нападу речі, винесли з будинку і поклали в автомобіль «КІА-Серато» д.н.з. НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1 Продовжуючи свої злочинні дії, проникли в житлову кімнату на другому поверсі гаража, що розміщений на при будинковій території по АДРЕСА_3 і заволоділи Ді-Ві-Ді програвачем «Самсунг», вартістю 585 гривень, що належить потерпілому, який також поклали в автомобіль. Після вчинення розбійного нападу, з викраденим майном покинули місце вчинення злочину.
В апеляційній скарзі засуджений просить вирок суду змінити, перекваліфікувати його дії на ст. 186 КК України та призначити йому покарання нижче від найнижчої межі.
Зі змісту апеляційної скарги, апелянт вважає, що суд не повно, не всебічно та не об'єктивно дослідив докази по справі. На його думку, в судовому засіданні не знайшла свого підтвердження та обставина, що до потерпілого ним було застосовано насильство, яке є небезпечним для життя та здоров'я та наявність попередньої змови на вчинення злочину
Також апелянт вважає, що при призначенні йому покарання, судом не було враховано обставин, які пом'якшують покарання, а також те, що у нього на утриманні знаходиться дружина та малолітня дитина.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора про необхідність залишення апеляції засудженого без задоволення, а вироку суду щодо засудженого-без зміни, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до наступного.
Висновок суду про доведеність вини засудженого у вчиненні зазначеного у вироку злочину є обґрунтованим. Доводи апеляції про те, що досудове слідство й судовий розгляд проведені необ''єктивно, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, є безпідставними.
При перевірці матеріалів справи встановлено, що органами досудового слідства у справі додержано вимог ст. 22 КПК України, спрямованих на встановлення у справі об'єктивної істини. Сформульовані у вироку висновки про винність засудженого відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені дослідженими в судовому засіданні та детально викладеними у вироку доказами, яким суд дав оцінку в їх сукупності та взаємозв'язку.
Мотивуючи висновки про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні злочину, суд обґрунтовано послався на показання потерпілого ОСОБА_2; покази свідка ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6.
Як вбачається з матеріалів справи потерпілий ОСОБА_2 на протязі досудового слідства і в судовому засіданні, логічно і послідовно пояснював про обставини вчиненого засудженим та особою, справа відносно якого виділена в окреме провадження, злочину, при цьому конкретизував дії кожного з них.
Покази потерпілого відповідають фактичним обставинам справи, так як вони логічні і узгоджуються між собою з іншими доказами по справі, підстав сумніватися в їх достовірності у колегії суддів немає.
Не встановлено по справі підстав для обмови засудженого в ході досудового слідства з боку потерпілого, крім того, сам засуджений яких- не будь заслуговуючих на увагу доводів про причини його обмови з боку потерпілого також не навів.
З огляду наведеного, ставити під сумнів ті показання потерпілого, які визнані судом достовірними і покладені в основу вироку, чи визнавати вирок необгрунтованим, як зазначається в скарзі, колегія суддів не знаходить підстав.
З матеріалів справи, протоколу судового засідання видно, що органами слідства і судом досліджені всі обставини, які могли мати значення для справи, і даних, що свідчили б про упередженість слідчих органів чи суду щодо засудженого немає, тому доводи в апеляції про, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, є безпідставними.
Виходячи з тих доказів, які суд поклав в основу обвинувального вироку, колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 обґрунтовано засуджено за ч. 3 ст. 187 КК України.
Посилання в апеляції засудженого на те, що його дії за ст. 187 ч. 3 КК України кваліфіковані не вірно, так як в судовому засіданні не було встановлено попередньої змови є безпідставними, оскільки не відповідають матеріалам справи.
Як встановлено по справі, дії засудженого та особи, справа щодо якої виділена в окреме провадження, носили узгоджений, цілеспрямований характер, були продиктовані єдиним умислом, про це свідчить їх узгоджені та взаємодоповнюючі дії під час вчинення інкримінованого діяння.
У даному разі, засуджений, з особою, справа щодо якої виділена в окреме провадження, діючи з метою заволодіння чужим майном потерпілого, усвідомлюючи весь обсяг дій, який вчинювався ними на досягнення цієї поставленої мети, кожен з них виконував саме ту частину дій, яку належало вчинити, і яка була невід'ємною складовою частиною загального обсягу дій, і знаходилась в причинному зв'язку з тим злочинним результатом, який вони разом досягли.
Безпідставними є також є доводи засудженого в апеляції про те, що в справі відсутні докази щодо застосування до потерпілого насильства, яке є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, оскільки вони спростовуються послідовними показами потерпілого та письмовими доказами в справі.
З урахуванням викладеного, підстав для зміни вироку, як про це ставиться питання в апеляції засудженого, не вбачається.
Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах установлених санкцією статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Вирішуючи питання про міру покарання, суд взяв до уваги ступінь тяжкості вчиненого діяння, дані про особу засудженого.
Обставиною, що пом'якшує покарання, суд першої інстанції визнав щире каяття, і визнання вини. Обставиною, що обтяжує покарання Трохименка визнано судом, вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння і рецидив злочинів.
Виходячи з фактичних обставин справи, даних про особу ОСОБА_1, його сімейний стан, його характеристику, його ставлення до вчиненого діяння, суд першої інстанції обґрунтовано визначив йому покарання за ст. 187 ч. 3 КК України у виді позбавлення волі, але не в максимальній межі санкції даної статті.
Посилання апелянта на обставини, які, на його думку, давали підстави для призначення більш м'якого покарання, не заслуговують на увагу, оскільки зазначені пом'якшуючі обставини були враховані судом при обранні виду покарання.
Обране покарання за своїм видом і розміром є справедливим, відповідає тяжкості вчиненого, особі засудженого, а також є необхідним для виправлення і попередження нових злочинів, тому підстав до його пом'якшення колегія суддів не убачає.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 05 листопада 2009 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляцію засудженого ОСОБА_1 − без задоволення.
Судді:
______________, ________________, _________________