Категорія № 6.14
ПОСТАНОВА
Іменем України
14 грудня 2009 року Справа № 2а-22837/09/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді: Островської О.П.,
при секретарі: Кір’ян О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом прокурора Кам’янобрідського району м. Луганська в інтересах держави в особі Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Закритого акціонерного товариства «Агротон» про стягнення коштів за невиконання 4% нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, -
ВСТАНОВИВ:
20.05.2009 року прокурор в інтересах Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернувся до суду з позовом до відповідача ЗАТ «Агротон», в обґрунтування якого вказав наступне. Відповідно до ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для всіх підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи і організації, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. ЗАТ «Агротон» у порушення зазначеного закону не працевлаштувало необхідну кількість інвалідів і тому підлягає відповідальності за порушення чинного законодавства. На підприємстві відповідача у 2008 році замість 28 інвалідів працювало 18 інвалідів. У порушення ст. 20 Закону за 2008 рік підприємством не було перераховано 189132,20 грн. адміністративно-господарських санкцій. Крім того, відповідач не інформував Луганський міський центр зайнятості про вакансії для інвалідів протягом 2008 року. Відповідачеві було нараховано пеню за порушення строків сплати адміністративно-господарської санкції в сумі 1513 грн. Прокурор просить стягнути з ЗАТ «Агротон» на користь Державного бюджету України несплачені адміністративно-господарські санкції за невиконання 4% нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2008 році в розмірі 189132,20 грн. та пеню за порушення терміну сплати санкції в розмірі 1513 грн., всього – 190645,20 грн.
Прокурор у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.
Представник позивача також підтримав позовні вимоги, пояснив, що відповідач зобов’язаний самостійно забезпечити працевлаштування інвалідів відповідно до вимог ст. 18 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо професійної і трудової реабілітації інвалідів». У порушення вимог закону ЗАТ «Агротон» не працевлаштувало необхідну кількість інвалідів та не перерахувало адміністративно-господарські санкції. У зв’язку з порушенням строків сплати адміністративно-господарських санкцій відповідачеві було нараховано пеню в сумі 1513 грн. Тому позивач просить стягнути з відповідача несплачені адміністративно-господарські санкції за невиконання 4% нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2008 році в розмірі 189132,20 грн. та пеню за порушення терміну сплати санкції в розмірі 1513 грн., а всього – 190645,20 грн.
Представник відповідача проти позовних вимог заперечив, обґрунтовуючи свої доводи наступним. Постановою Кабінету Міністрів України № 502 від 21.05.2009 року тимчасово припинені проведення перевірок суб’єктів господарювання до 31.12.2010 року. Також, ч. 3 п.п. 1 п. 1 вказаної постанови передбачено, що у випадку проведення перевірки суб’єкта господарювання видавати припис про усунення порушень протягом 30 днів та лише після того як суб’єкт господарювання не усуне виявлене порушення, на підставі складеного акту проведення перевірки приймати рішення про застосування фінансових чи адміністративних санкцій. Як убачається із тексту позовної заяви, проведена перевірка була камеральною, тобто проводилася виключно на підставі наданої звітності. Таким чином, за результатами проведеної перевірки позивач повинен був скласти відповідний акт та надіслати відповідачеві припис про усунення порушень, що не було виконано позивачем. Щодо ненадання інформації про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів, відповідач посилається, що протягом 2008 року ЗАТ СПФ «Агротон» відділення Новоайдарський переробний комплекс направляв звіт про наявність вакансій за формою 3-ПН від 28.11.2008 року до Новоайдарського центру зайнятості, в якому зазначав, що на підприємстві є 10 вакансій для інвалідів. Крім того, станом на кінець 2008 року на підприємстві ЗАТ СПФ «Агротон» працюючих інвалідів нараховувалося 20 чоловік, а у звіті за формою 10-ПІ була допущена технічна помилка, де зазначено, що їх 18. Таким чином, відповідач виконав вимоги закону, тому відповідач просить відмовити в задоволенні позову. У разі задоволення позову просив розглянути питання про розстрочку стягнення у зв’язку з важким фінансовим станом підприємства.
Вислухавши думку прокурора, пояснення сторін, дослідивши надані докази, суд приходить до наступного.
Справи за участю відділень Фонду, є адміністративними, оскільки відповідають вимогам пункту 1 частини першої статті 3 КАС стосовно визначення поняття адміністративної справи.
Відповідно до покладених на нього завдань Фонд здійснює контроль за своєчасним перерахуванням сум штрафних санкцій, що надходять від роботодавців за невиконання ними нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів (підпункт 3 пункту 4 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів).
Таким чином, Фонд та його відділення є органами державної влади, які у правовідносинах з роботодавцям, зокрема у зв'язку із здійсненням контролю за перерахуванням штрафних санкцій, передбачених статтею 20 Закону, реалізують владні управлінські функції, а право відділень Фонду на звернення до суду у відповідних відносинах визначено в законодавчому порядку (частина 9 статті 20 Закону).
Пункт 4 частини першої статті 17 КАС визначає, що до компетенції адміністративних судів відносяться спори за зверненнями суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Окрім того, такі справи не підпадають під перелік публічно-правових справ, визначених частиною другою статті 17 КАС, на які не поширюється компетенція адміністративних судів.
За таких обставин, суд вважає, що справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Статтею 43 Конституції України задекларовано право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Виконання та реалізація зазначеної конституційної норми забезпечується законами України, підзаконними актами та актами ненормативного характеру, які встановлюють механізм реалізації права на працю.
Відповідно до частини восьмої статті 69 Господарського Кодексу України підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування, в тому числі й інвалідів. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.
Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями та інтересами, є Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 року № 875-ХІІ зі змінами та доповненнями.
Одним із аспектів соціальної захищеності інвалідів, відповідно до частини першої статті 17 цього Закону, є право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств (об’єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено законом.
Виходячи з цієї норми, на підприємства (об’єднання), установи та організації покладено обов’язок самостійно встановлювати норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів відповідно до законодавства. Норматив створення робочих місць для інвалідів встановлюється щорічно на весь рік, який є звітним періодом.
Згідно положень цієї ж статті Відділення Фонду соціального захисту інвалідів з метою контролю за виконанням нормативу робочих місць, передбаченого частиною першою цієї статті, мають право в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України, здійснювати перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, подачі ними звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, у тому числі шляхом зарахування, та сплати ними адміністративно-господарських санкцій.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.
Статтею 20 вказаного Закону передбачено, що підприємства (об’єднання), установи і організації, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, зобов’язані щорічно сплачувати відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
При цьому адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.
Відповідно до Порядку сплати підприємствами (об’єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку і використання цих коштів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 за № 1767 (далі - Порядок), сума штрафних санкцій дорівнює розміру середньої річної заробітної плати на даному підприємстві, установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом, а для підприємств з чисельністю працюючих від 8 до 15 осіб - розміру половини такої середньої річної плати, при цьому зазначено, що штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним, контроль за своєчасним і повним надходженням штрафних санкцій від підприємств, які не забезпечують нормативу робочих місць, здійснюють відділення Фонду соціального захисту інвалідів відповідно до законодавства, у разі несплати штрафних санкцій в установлений термін, відділення Фонду вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку.
Відповідно до Наказу Мінпраці України № 223 від 15 травня 2007 року та Постанови КМУ № 70 від 31 жовтня 2007 року, за порушення строків сплати зазначеної санкції нараховується пеня у розмірі 120% річних облікової ставки Нацбанку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Судом встановлено, що відповідач є особою, яка повинна вживати заходи до створення робочих місць для інвалідів, за даними позивача, виходячи з кількості працюючих у відповідача 711 осіб, у нього в 2008 році повинно працювати 28 інвалідів.
Згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008 рік, наданим відповідачем, штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до чотирьохвідсоткового нормативу у 2008 році для працевлаштування інвалідів, на підприємстві працювало 18 інвалідів.
Вказані обставини підтверджуються копією звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2008 рік за формою № 10-ПІ (а.с. 6), копією листа Луганського міського центру зайнятості від 13.03.2009 року № 1/07-1082 (а.с. 8).
Суд критично оцінює посилання відповідача про те, що позивачем не направлено акт перевірки та припис про виправлення порушень законодавства.
Чинне законодавство не містить посилання про необхідність складення акту при виявленні порушень законодавства про основи соціальної захищеності інвалідів. Натомість закон прямо вказує на обов’язок підприємства самостійно розрахувати та сплатити адміністративно-господарські санкції за порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону України № 875-ХІІ.
Що стосується посилання відповідача на те, що ним подавалася звітність про наявність вільних вакантних місць для працевлаштування інвалідів, суду не надано належних доказів на підтвердження цього. Як убачається зі звіту про наявність вакансій станом на 28.11.2008 року, наданого відповідачем (а.с. 82), ним було заявлено про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів лише в листопаді 2008 року. Відповідачем не надано доказів на обґрунтування того, що ним вживалися заходи щодо працевлаштування інвалідів у 2008 році та подання звітів про наявність відповідних вакансій протягом 2008 року.
Таким чином, відповідач повинен був сплатити штрафні санкції у встановленому законом розмірі та строк, який у даному випадку становить 189132,20 грн., згідно наданому позивачем розрахунку (а.с. 7).
Оскільки відповідач вказаних штрафних санкцій добровільно не сплатив у встановлені строки, тому він має також сплатити пеню за порушення строків сплати, розмір якої становить 1513 грн., згідно наданому позивачем розрахунку (а.с. 7).
За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню.
Що стосується клопотання відповідача про розстрочення сплати заборгованості, суд не вбачає підстав для розгляду цього питання одночасно з вирішенням справи по суті. Зі місту ст. 263 КАС України вбачається, що таке питання розглядається судом, який видав виконавчий документ на виконання судового рішення, що набрало законної сили.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 14.12.2009 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 17.12.2009 року, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
Керуючись ст. 11,71, 159-163 КАС України, Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», суд
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги прокурора Кам’янобрідського району м. Луганська в інтересах держави в особі Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Агротон» (91045, м. Луганськ, кв. 50 років Оборони Луганська, 9, р/р 26004190 Східно-промисловий комерційний банк, МФО 304706, код ЄДРПОУ 30280120) на користь Державного бюджету України (р/р 31218230700006 в ГУ ДКУ в Луганській області, МФО 804013, код 24046582, код платежу 50070000) несплачені штрафні санкції за невиконання 4% нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2008 році в сумі 189132 грн. 20 коп. та пеню за порушення строків сплати цих санкцій у сумі 1513 грн. 00 коп., а всього – 190645 грн. 20 коп. (сто дев’яносто тисяч шістсот сорок п’ять грн. 20 коп.).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.
Повний текст постанови складено 17 грудня 2009 року.
Суддя