П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2018 року місто Київ

Єдиний унікальний номер справи 759/8638/16-ц

Апеляційне провадження № 22-ц/796/3105/2018

Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Вербової І. М., суддів Поліщук Н.В., Шахової О. В.,

при секретарі - Іваницькій О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОТРАНСЛОГІСТИКА» на рішення Святошинського районного суду міста Києва, ухвалене під головуванням судді Миколаєць І.Ю. 29 листопада 2017 року, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОТРАНСЛОГІСТИКА» до ОСОБА_2, Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» про відшкодування збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

в с т а н о в и в :

Згідно п.3 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій та статус суддів» (зі змінами від 15 грудня 2017 року) апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Виходячи зі змісту пункту 8 ч.1 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (в редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У червні 2017 року Довбій Юрій Юрійович в інтересах Товариства з обмеженою відповідальність «АВТОТРАНСЛОГІСТИКА» звернувся до Святошинського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2, Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» про солідарне стягнення з відповідачів на користь позивача різниці між сумою виплаченого страхового відшкодування та реальною вартістю виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженого в результаті ДПТ автомобіля «Лексус», державний номерний знак НОМЕР_1 в розмірі 79 898 грн. 05 коп., покладення на відповідача відшкодування судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 29 листопада 2017 року позовні вимоги ТОВ «АВТОТРАНСЛОГІСТИКА» до ОСОБА_2, Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» про відшкодування збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «АВТОТРАНСЛОГІСТИКА» 79 898 грн. 05 коп. у якості відшкодування матеріальних збитків та 1 600 грн. судового збору, у задоволенні вимог до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» відмовлено (а. с. 109 - 112).

Не погоджуючись з вищевказаним судовим рішенням, 23 лютого 2018 року ТОВ «АВТОТРАНСЛОГІСТИКА» надіслало апеляційну скаргу, підписану Директором Булищенком П. О., у якій просило суд скасувати частково рішення Святошинського районного суду міста Києва від 29 листопада 2017 року, а саме про відмову у задоволенні позовних вимог до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» та ухвалити у відповідній частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант», і стягнути на користь позивача різницю між сумою виплаченого страхового відшкодування та реальною вартістю виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженого в результаті ДПТ автомобіля «Лексус», державний номерний знак НОМЕР_1 в розмірі 79 898 грн. 05 коп., вирішити питання про розподіл судових витрат скаржника, пов'язаних із зверненням до судів першої та апеляційної інстанцій.

Апеляційну скаргу, мотивував, зокрема, необґрунтованістю рішення суду першої інстанції, невірним застосуванням норм матеріального права, якими регламентуються спірні правовідносини, порушенням норм процесуального права, а також не наданням належної правової оцінки доказам, якими підтверджуються вимоги і заперечення сторін.

На думку скаржника, у Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» виникло зобов'язання щодо здійснення страхової виплати, що складається з вартості відновлюваного ремонту автомобіля, на користь позивача. При цьому проведені витрати підтверджуються рахунком-фактурою № 000000691, Актом виконаних робіт № Ф-000000394 та платіжним дорученням про оплату цих витрат, що містяться в матеріалах справи.

Зазначеним договором про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів було встановлено обов'язковий ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у розмірі не більше 100 000 грн. на одного потерпілого. Зазначена сума повністю покривала витрати позивача, які він поніс у результаті відновлення пошкодженого автомобіля. Відтак, посилання суду першої інстанції на положення статті 1194 ЦК України є безпідставними, так як умовами договору страхування встановлено достатній розмір страхової виплати для повного відшкодування завданих позивачеві документально підтверджених реальних збитків.

В грудні 2016 року позивач звернувся до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» із заявою про виплату страхового відшкодування, до якої було додано рахунок-фактуру № Ф-000000691 від 16 грудня 2016 року про фактичну вартість відновлювального ремонту автомобіля «Лексус», державний номерний знак НОМЕР_1, на загальну суму 97 302 грн. У квітні 2017 року Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» перерахувало позивачеві суму страхового відшкодування у розмірі 17 403 грн. 95 коп.

Скаржник наголошує, що в матеріалах справи містяться копії звітів: № 5668/12/16 від 16 грудня 2016 року, за яким вартість відновлювального ремонту складає 79 453 грн. 87 коп., № 03-D/27/4 від 19 лютого 2017 року, де вартість матеріальних збитків становить 22 084 грн. 74 коп. та акт виконаних робіт № Ф-000000394, відповідно до якого вартість вже оплаченого відновлювального ремонту становить 97 302 грн. Тобто, в матеріалах справи містяться два суперечливих висновки автотоварознавчого дослідження про розмір матеріальних збитків і доданого рахунку СТО щодо вартості відновлювального ремонту автомобіля, яким суд не надав належної оцінки.

В суді апеляційної інстанції представник ТОВ «АВТОТРАНСЛОГІСТИКА» - Довбій Ю.Ю., підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, з підстав, викладених у ній.

Представник ТДВ СК «Альфа-Гарант» - Поліщук Л.І. заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та просила її відхилити.

ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, двічі ознайомлювався з матеріалами справи в суді апеляційної інстанції, за його письмовим клопотанням його представником було відкладено судове засідання, призначене на 04 квітня 2018 року, у зв'язку з чим колегія суддів вважала за можливе відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України розглядати справу за відсутності останнього та його представника.

Як вбачається зі зворотного повідомлення, яке надійшло на адресу Апеляційного суду міста Києва 28 березня 2018 року, відзив на апеляційну скаргу, направлений поштою Поліщук Л.І. в інтересах Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» 28 березня 2018 року є таким, що поданий в установлений судом строк, оскільки Товариством отримано ухвалу про відкриття апеляційного провадження з копією апеляційної скарги 26 березня 2018 року.

З даного відзиву, зокрема, вбачається, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та ухваленим з дотриманням вимог чинного законодавства України та судової практики, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Так, у дорожньо-транспортній пригоді ТОВ «АВТОТРАНСЛОГІСТИКА» є потерпілою стороною, а ТДВ СК «Альфа-Гарант» є страховиком і дані відносини регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» і виплата з боку ТДВ СК «Альфа-Гарант» на користь ТОВ «АВТОТРАНСЛОГІСТИКА» здійснювалась на підставі норм вищевказаного Закону. На виконання вимог Закону, ТДВ СК «Альфа-Гарант» було направлено представника ТОВ «Всеукраїнська експертна компанія «СОВА» для оцінки шкоди, завданої власнику транспортного засобу «Лексус», державний номерний знак НОМЕР_1 та складено протокол огляду пошкодженого транспортного засобу, який був підписаний з боку представника позивача без жодних зауважень, тобто відповідним чином було погоджено перелік пошкоджень та необхідних ремонтних операцій. На підставі даного протоколу огляду складено Звіт №03-D/27/4 від 19 лютого 2017 року про вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Лексус», що складає (з урахуванням ПДВ) 22 084 грн. 74 коп. Отже, вартість відновлювального ремонту пошкодженого у ДТП транспортного засобу більша за вартість матеріального збитку, а вартість матеріального збитку - це та сума, яку за Законом України №1961-IVмає сплатити страховик як страхове відшкодування.

Таким чином, ТДВ СК «Альфа-Гарант» виплатило на користь позивача оцінену у встановленому законом порядку шкоди, виконану сертифікованим суб'єктом оціночної діяльності.

Разом з тим, відповідно до ст.29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленому законодавством. Підставою для нарахування коефіцієнту фізичного зносу при розрахунку вартості матеріального збитку стало те, що роком випуску транспортного засобу «Лексус», державний номерний знак НОМЕР_1 є 2007 рік, крім того, в протоколі огляду зафіксовані пошкодження, які не відносились до дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 12 грудня 2016 року. Наданий позивач рахунок-фактура від 16 грудня 2016 року не можна вважати належним доказом матеріального збитку, оскільки огляд, на підставі якого складено рахунок, проводився без присутності відповідачів, крім того, вказаний рахунок не містить зменшення на фізичний знос та на ті запчастини, які були пошкоджені до дорожньо-транспортної пригоди. Що стосується наданого позивачем Звіту №5668/12/16 від 16 грудня 2016 року, виконаного ТОВ «Салет Груп», вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Лексус» становить 34 017 грн. 80 коп., ціни на запасні частини є значно завищеними та не відповідають середньо ринковим цінам, ТДВ СК «Альфа-Гарант» не було запрошено взяти участь в огляді транспортного засобу, а також, вказаний Звіт виконаний на підставі акту огляду, у якому перелік ремонтних операцій та пошкоджень не погоджений з ТДВ СК «Альфа-Гарант». Також, у заяві на виплату страхового відшкодування від 29 грудня 2016 року особою, яка має право на виплату страхового відшкодування, зазначено ТОВ «АВТОТРАНСЛОГІСТИКА», а не на рахунок СТО, де нібито здійснюється відновлювальний ремонт транспортного засобу, крім того, акт виконаних робіт не додавався до матеріалів справи, а факт оплати виконаних робіт на СТО платіжним дорученням не підтверджений.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши доводи та заперечення учасників справи та їх представників, які з'явились в судове засідання, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши матеріали справи та письмові докази у їх сукупності, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги позивача, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 12 грудня 2016 року в містіКиєві по вул. Ак.Туполєва, 19 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Ніссан»,державний номерний знак НОМЕР_2під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля «Лексус», державний номерний знак НОМЕР_1, власником якого є ТОВ «АВТОТРАНСЛОГІСТИКА». В результаті ДТП було пошкоджено транспортні засоби.

Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 09 березня 2017 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст.124, 130 ч.1 КУпАП та встановлено, що вина останнього у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди підтверджується протоколами про адміністративне правопорушення, поясненнями свідків, рапортом працівника міліції, поясненнями потерпілого ОСОБА_5, який підтвердив обставини, зазначені в протоколах про адміністративне правопорушення (місце, учасників, час вчинення ДТП та перебування ОСОБА_2 з ознаками алкогольного сп'яніння) (а.с.5).

На час дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність автомобіля «Ніссан», державний номерний знак НОМЕР_2 була застрахована в ТДВ СК «Альфа-Гарант» за договором обов'язкового страхування наземного транспорту за полісом серії АЕ № 7979009.

Так, відповідно до складеного експертом-оцінювачем Звіту № 5668/12/16 від 16 грудня 2016 року, розмір матеріального збитку власнику автомобіля «Лексус», державний номерний знак НОМЕР_1 становить 34 017 грн. 80 коп., вартість відновлювального ремонту становить 79 453 грн. 87 коп.

13 грудня 2016 року позивач звернувся до ТДВ СК «Альфа-Гарант» з заявою-повідомленням про настання страхового випадку. 05 квітня 2017 року страховик ТОВ СК «Альфа-Гарант» перерахував на поточний банківський рахунок позивача суму страхового відшкодування в розмірі 17 403 грн. 95 коп.

З метою відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля, позивач звернувся до спеціалізованої СТО ТОВ «Автоцентр «Форто», фактична вартість відновлювального ремонту становить 97 302 грн. 00 коп. за рахунком-фактурою № Ф-000000691 від 16 грудня 2016 року. Проте, страховиком було здійснено лише частину виплати страхового відшкодування в розмірі 17 403 грн. 95 коп., тим сам не виконавши в повному обсязі свого обов'язку за укладеним договором обов'язкового страхування наземного транспорту за полісом серії АЕ № 7979009.

Наведене вище змусило позивача звернутись до суду з даним позовом до відповідачів про солідарне стягнення з них різниці між виплаченою сумою страхового відшкодування та реальною вартістю виконання робіт, необхідних для відновлення автомобіля «Лексус», заподіяної в результаті ДТП в розмірі 79 898 грн. 05 коп. та судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «АВТОТРАНСЛОГІСТИКА» 79 898 грн. 05 коп. в якості відшкодування матеріальних збитків та 1 600 грн. судового збору, та відмовляючи в задоволенні позову до ТДВ СК «Альфа-Гарант», суд першої інстанції виходив з того, що з вини відповідача 1 в ДТП було пошкоджено транспортний засіб, належний позивачу, в повному обсязі не здійснено страхову виплату для відшкодування матеріальної шкоди позивачу, а також зважаючи на відсутність між обома відповідачами солідарного обов'язку, який би випливав із солідарного зобов'язання.

Виходячи зі змісту частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів не може в повній мірі погодитися з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Так, згідно з с. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно роз'яснень п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 (з наступними змінами) «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» шкода заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним.

Відповідно до ст.1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Таким чином, суд першої інстанції, з урахуванням вищенаведених встановлених обставин та виходячи з норм діючого законодавства України дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «АВТОТРАНСЛОГІСТИКА» 79 898 грн. 05 коп. у якості відшкодування матеріальних збитків, оскільки вина відповідача 1 у вчиненні ДТП, внаслідок якої було пошкоджено транспортний засіб позивача знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду належними доказами, крім того, страхова виплата для відшкодування матеріальної шкоди позивачу була здійснена не в повному обсязі.

Відповідачі рішення суду першої інстанції не оскаржували в установленому законом порядку.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитись з висновком суду в частині позовних вимог до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант».

Так, при вирішенні питання про відкриття провадження у справі, серед інших питань, перш за все, суд з'ясовує, чи підлягає позовна заява розгляду за правилами цивільного судочинства. Критеріями розмежування справи цивільного судочинства від справи іншого виду судочинства, як правило, є суб'єктивний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.

Згідно вимог процесуального Закону, не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Виходячи зі змісту ч.1 ст.377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України визначено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З урахуванням вимог Закону, провадження в частині вирішення позовних вимог юридичної особи ТОВ «АВТОТРАНСЛОГІСТИКА» до юридичної особи Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок ДТП підлягає закриттю, оскільки такі вимоги підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

В іншій частині рішення суду слід залишити без змін, оскільки воно є законним та обґрунтованим.

Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, не впливають на законність та обґрунтованість висновків суду першої інстанції, а тому відхиляються колегією суддів.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 377, 381-384 ЦПК України, Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОТРАНСЛОГІСТИКА» - задовольнити частково.

Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 29 листопада 2017 року в частині відмови в задоволенні позову до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» - скасувати та ухвалити нове судове рішення у цій частині про закриття провадження у справі.

В іншій частині рішення суду - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач: І.М.Вербова

Судді: Н.В. Поліщук

О.В.Шахова

Повне судове рішення складено 19 квітня 2018 року