o
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"11" червня 2009 р. справа № 27/302/08-АП
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Бишевської Н.А.
суддів: Юхименка О.В. Мірошниченка М.В.
при секретарі судового засідання: Галоян О.Г.
за участю :
представника позивача –не прибув
представників відповідача –не прибув
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Запоріжжя
на постанову господарського суду Запорізької області від 14.07.2008 року
у справі №17/304/08-АП
за позовом Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Запоріжжя
до комунального підприємства ВРЕЖО №10, м. Запоріжжя
про стягнення 9 811,87 грн. адміністративно-господарських санкцій та 196,00 грн. суми пені, -
В с т а н о в и л а :
У червні 2008 року Запорізьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до господарського суду Запорізької області із позовом про стягнення з комунального підприємства ВРЕЖО №109811,87 грн. адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу з працевлаштування інвалідів у 2007 році та 196,00 грн. суми пені за період з 16.04.2008 р. по 04.06.2008 р.
Постановою господарського суду Запорізької області від 14.07.2008 року відмовлено у задоволенні позову Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів.
Рішення суду обґрунтовано тим, що відповідачем вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення порушень зобов’язань, покладених на нього Законом України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні.
Не погодившись із постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову та постановити нову, якою задовольнити позов. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконав норматив, покрадений на нього Законом України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні.
Відповідач проти апеляційної скарги заперечив, у запереченнях на апеляційну скаргу просив апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції –без змін.
У судове засідання представники сторін не прибули, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Комунальне підприємство ВРЕЖО №10є юридичною особою та відноситься до підприємств, яким, відповідно до ст. 19 Закону №875-ХІІ встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Відповідно до ст. 19 Закону №875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Відповідно до ст. 20 Закону №875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
КП ВРЕЖО №10подано до Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2007 рік, копія якого знаходиться в матеріалах справи.
Відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою 10-ПІ середньооблікова кількість штатних працівників на підприємстві відповідача у 2007 році склала 379 осіб. Відповідно до нормативу, передбаченого ст. 19 Законом №875-ХІІ, у відповідача мали бути працевлаштовані інваліди в кількості 15 осіб. Фактично, на підприємстві відповідача у 2007 році були працевлаштовані інваліди у кількості 14 осіб.
Таким чином, матеріали справи підтверджують наявність обставин, які визначені ст. 20 Закону №875-ХІІ у якості правопорушення у сфері господарської діяльності, однак загальні принципи відповідальності за такі правопорушення визначені у ГК України, відповідно до ч. 1 ст. 218 якого, підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною другою названої статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками.
Згідно зі статтею 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21 березня 1991 року забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
В силу частини 3 статті 18-1 цього Закону державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.
За змістом Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.
Отже, за відсутності направлених для працевлаштування інвалідів, відсутності даних про відмову інваліду в прийнятті на роботу, не виникає підстав для застосування фінансових санкцій.
Як вбачається із матеріалів справи та підтверджується наданими до справи матеріалами, відповідачем вживались всі залежні від нього заходи для недопущення господарського правопорушення щодо працевлаштування інвалідів, а саме: відповідач фактично створив 15 робочих місць для працевлаштування інвалідів, систематично подавав звіти про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів, інформував державну службу зайнятості про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів тощо.
При зверненні до суду з позовною заявою та при оскарженні судового рішення, позивач не надав належних доказів того, що відповідач не створив робочі місця для інвалідів або відмовив інвалідам у прийнятті на роботу, не надав необхідну інформацію стосовно організації працевлаштування інвалідів. Фактично, доказів порушення відповідачем Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україніне надано.
Отже, відповідач довів факт відсутності вини та неможливість уникнення правопорушення з незалежних від нього причин, що виключає можливість притягнення його до відповідальності.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що в межах апеляційної скарги підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.
Звідси апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції є обґрунтованою та такою, що не підлягає скасуванню.
Керуючись ст. ст.195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -
У х в а л и л а :
Апеляційну скаргу Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Запоріжжя на постанову господарського суду Запорізької області від 14.07.2008 р. у справі №27/302/08-АП залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Запорізької області від 14.07.2008 р. у справі №27/302/08-АП –без змін.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та підлягає оскарженню відповідно до ст. 212 КАС України.
Ухвалу виготовлено відповідно до ст. 160 КАС України 14.07.2009 року
Головуючий суддя: Н.А. Бишевська
Судді: О.В. Юхименко
М.В. Мірошниченко