Справа 9432                                                                                Голов. в 1 інстанц.Биліна Т.І.

Категорія 26                                                                                            Доповідач Зубова Л.М.

                                                               Ухвала

                                                                   Іменем України

22 грудня   2009 року                                                                                                         м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуюча суддя Зубова Л.М.

судді  Азевич В.Б., Єлгазіна Л.П.

секретар Крівцов В.І.  

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за  позовом  ОСОБА_2  до   відділення виконавчої дирекції Фонду  соціального  страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання України  в м. Вугледар ( далі -Фонд)про відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою відповідача     на рішення  Вугледарського міського   суду від 15 жовтня   2009  року .

Заслухавши доповідача,  пояснення  позивача , представника Фонду Царегородцева С.Ф.,              перевіривши матеріали  цивільної справи,  апеляційний суд, -

                                             в с т а н о в и в:

 Рішенням  Вугледарського міського   суду від 15 жовтня   2009  року,  за рахунок  відповідача позивачеві  відшкодовано 12 000 грн. моральної шкоди ,  завданої при  виконанні  трудових обов ’язків, з чим не погодився  відповідач  і у апеляційній скарзі просив  рішення суду скасувати та відмовити у задоволенні позову, посилаючись на  неналежну оцінку з боку  суду фактичних обставин справи, неправильне застосування норм матеріального  і процесуального права, вважав, що  позивач не надав  доказів  завдання  йому моральної шкоди.

Апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити  з наступних підстав.

Відповідно до  ст. 308 ЦПК України   апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Відповідно до  ст. 60 ЦПК України  кожна сторона зобов’язана довести ті  обставини, на які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до  ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному , об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі  доказів.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є   будь-які дані , на підставі  яких суд встановлює наявність або відсутність обставин , що обгрунтовують  вимоги і заперечення сторін   та інші обставини, які  мають  значення  для вирішення справі.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів , речових  доказів, зокрема, звуко - і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно роз’яснень , що містить   п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня  1995 року « Про судову практику в справах про відшкодування  моральної ( немайнової) шкоди»  оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з’ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати, якими правовими  нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному  виді правовідносин, коли набрав  чинності  законодавчий акт,  що    визначає умови і порядок відшкодування  моральної шкоди в  цих випадках, та коли були вчинені дії, якими  заподіяно цю шкоду.

Розрішаючи спір, суд 1 інстанції правильно визначився з характером правовідносин, що виникли, вірно застосував Закон України України " Про загальнообов'язкове державне соціальне  страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності",   оскільки встановив  та з цього виходив , що  за висновком  МСЕК від  1.10.2003 року ( а. с. 16)   позивачеві вперше  встановлено 40 % втрати професійної працездатності  та інвалідність 3 групи безстроково, визначена потреба в санаторно-курортному та медикаментозному лікуванні ( а.с.16) внаслідок професійного захворювання,  факт завдання  шкоди  підтверджений  актом  розслідування хронічного професійного захворювання  від 22.09.2002 року ( а..с14).

За матеріалами справи позивач послався   і надав відповідні письмові докази  ,  що за станом  здоров’я ,  він змушений  постійно лікуватися , витрачати додаткові   кошти на лікування, за висновком МСЕК  потребує санаторно-курортного лікування,( а..с18-43), змінився  його соціальний статус , психологічно  він  відчуває  дискоморт  -  з цими обставинами пов’язував   завдання  йому моральної шкоди і їх  суд врахував  при визначенні  розміру  відшкодування  та керувався  встановленими  законом  принципами   виваженості  та  розумності , тому підставно  визначив для відшкодування 12000 грн.  .

Доводи  апелянта  про  недоведеність  позову  спростовані  сукупністю досліджених  судом 1 інстанції  узгоджених  між собою доказів .

Не мають правового значення доводи  відповідача про  неврахування судом 1 інстанції змін до  Закону України " Про загальнообов'язкове державне соціальне  страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» про зупинення  дії  закону  на підставі    бюджетного законодавства  та  про  припинення з 1.01.2008 року  відшкодування   моральної  шкоди  потерпілим на виробництві  за  рахунок Фонду , оскільки право  на відшкодування моральної шкоди у потерпілого виникло в період   чинної  редакції   закону , яка  передбачала  таке право .

Оскільки  доказами  завдання моральної  шкоди  можуть бути будь-які докази , передбачені ст. 57 ЦПК України , а  позивач такі докази надав  про завдання  йому  стійкої втрати працездатності і суд оцінив  їх  у відповідності до вимог ст. 212 ЦПК України, то не впливають на правильність висновків суду   доводи апеляційної скарги про те, що у справі відсутній  висновок  МСЕК  про завдання  позивачеві моральної шкоди .  

Не ґрунтуються на законі  доводи   апелянта про відшкодування шкоди  за рахунок  роботодавця , як особи, яка не створила   безпечних і нешкідливих  умов праці для   позивача та про застосування   позовної давності .

Керуючись ст.  308, 303 ч. 1   ЦПК України  , апеляційний суд –

                           у х в а л и в :

Апеляційну скаргу    відхилити.

Рішення Вугледарського міського   суду від 15 жовтня   2009  року залишити без змін.

Ухвала      набирає чинності негайно та  може бути   оскаржена у касаційному порядку безпосередньо  до Верховного Суду України протягом двох  місяців  з дня проголошення.

Головуючий:                                                  Судді