У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 грудня 2009 року справа №2а-150/07
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого – судді Семененка Я.В.
суддів - Дадим Ю.М., Божко В.А.
при секретарі судового засідання – Мартиросян М.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 12 листопада 2007 року у справі № 2а-150/07 за позовом ОСОБА_2 до Ленінської райадміністрації м.Запоріжжя про визнання нечинним розпорядження, -
В С Т А Н О В И Л А :
ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом в якому просив визнати нечинним та скасувати розпорядження голови Ленінської районної адміністрації м.Запоріжжя №2248р від 04.06.2007р. «Про скасування розпорядження голови Ленінської районної адміністрації міської ради від 14.09.2005р. №2076 «Про оформлення документів на частину житлового будинку, житлову прибудову по АДРЕСА_1» та від 14.09.2005р. №2071 «Про затвердження акта введення в експлуатацію житлової прибудови по АДРЕСА_1». В обґрунтуванні заявлених вимог позивач посилався на те, що у 2005 році ним проведено реконструкцію частини житлового будинку по АДРЕСА_1, власником якої він є. Вказану реконструкцію позивачем проведено на підставі розпорядження Ленінської районної адміністрації від 13 липня 2005 року №1528р. Після проведення реконструкції повноважними особами було складено акт прийому індивідуального будинку, який затверджено розпорядженням голови Ленінської районної адміністрації №2071 від 14.09.2005р. Розпорядженням голови Ленінської районної адміністрації №2076 від 14 вересня 2005 року дозволено позивачу оформлення документів на частину житлового будинку та житлову прибудову. Оскаржене розпорядження, на думку позивача, прийнято без достатніх на то підстав, тобто необґрунтовано, усі необхідні документи для прийняття в експлуатацію будівництва позивачем було надано.
Постановою Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 12 листопада 2007 року позов задоволено в повному обсязі.
Не погодившись із вказаною постановою суду, особа, яка не приймала участь у справі – ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неповне з’ясування судом обставин справи, просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ОСОБА_1 є власником квартир №1 та 3, які знаходяться в АДРЕСА_1. Між ним та позивачем у справі існують спірні правовідносини щодо використання земельної ділянки на якій знаходиться вказаний будинок, з приводу цього в порядку цивільного судочинства розглядається цивільна справа про встановлення порядку користування земельної ділянки, про знесення самочинного будівництва. Вирішивши вимоги щодо скасування оскарженого позивачем розпорядження, суд першої інстанції фактично вирішив питання про законність зведеного ОСОБА_2 будівництва.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що головою Ленінської районної адміністрації м.Запоріжжя прийнято розпорядження №2248 від 04.06.2007р. «Про скасування розпорядження голови Ленінської районної адміністрації міської ради від 14.09.2005р. №2076 «Про оформлення документів на частину житлового будинку, житлову прибудову по АДРЕСА_1» та від 14.09.2005р. №2071 «Про затвердження акта введення в експлуатацію житлової прибудови по АДРЕСА_1».
Вказане розпорядження прийнято за результатами проведеної перевірки, яку зроблено на підставі звернення громадян щодо законності будівництва ОСОБА_2 на території житлового будинку №10 по АДРЕСА_1.
Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами суд першої інстанції виходив з того, що даний спір є справою адміністративної юрисдикції.
Проте, з таким висновком суду погодитися не можливо.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Тобто, вказана норма права передбачає два критерії для відмежування справ адміністративної юрисдикції від справ іншої юрисдикції і це є: суб’єктний та предметний склад.
Предметний склад обумовлений тим, що справа адміністративної юрисдикції повинна містити в собі публічно-правовий спір.
Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є характер спірних правовідносин.
З матеріалів справи не вбачається, що між сторонами існує публічно-правовий спір, який виник в результаті виконання відповідачем своїх владних управлінських функцій. Спірні правовідносини стосуються не узгодженості порядку використання земельної ділянки на якій знаходиться житловий АДРЕСА_1. І ці спірні правовідносини виникли між власниками квартир, які знаходяться у вказаному житловому будинку.
Тобто, спір стосується цивільного права, а саме права на користування земельною ділянкою і як наслідок права будівництва на вказаній земельній ділянці.
З огляду на наявність спору про право, в порядку адміністративного судочинства не можливо вирішити питання про правомірність та обґрунтованість оскарженого розпорядження відповідача, оскільки для вирішення цього спору необхідно надати правову оцінку правомірності дій позивача щодо будівництва, встановити наявність чи відсутність у нього права на земельну ділянку, на якій здійснено будівництво, що не може бути предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства.
З матеріалів справи також вбачається, що в порядку цивільного судочинства вирішується цивільна справа за позовом ОСОБА_2 про визначення ідеальних часток та порядку користування земельною ділянкою та за зустрічним позовом ОСОБА_1 про знесення незаконного будівництва.
Відповідно до ч.1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Отже, спірні правовідносини мають вирішуватися в порядку цивільного судочинства відповідно до ч.1 ст. 15 ЦПК України.
За таких обставин розгляд справи судом першої інстанції на підставі норм КАС України суперечить ч.1 ст.17 цього Кодексу, якою передбачені межі компетенції адміністративних судів.
Частиною 1 ст.203 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених ст.ст. 155, 157 цього Кодексу.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
За встановлених обставин, колегія суддів вважає за необхідне, постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.157, 160, 198, 203, 205, 206 КАС України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Постанову Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 12 листопада 2007 року скасувати, а провадження в адміністративній справі закрити.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку передбаченому ст..212 КАС України.
(Повний текст ухвали виготовлено 11.12.2009р.)
Головуючий Я.В. Семененко
Судді Ю.М. Дадим
Л.А. Божко