Справа  № 2 – 618/09

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

9 грудня 2009 року                               м. Звенигородка

        Звенигородський районний  суд Черкаської області

         у складі: головуючої судді             Демченко  В.С.

                   при секретарі                 Некречій Н.Я.

        за участі: позивачки                     ОСОБА_1

                    представника відповідача      Кулика В.Л.

     Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Звенигородки цивільну справу провадження в якій відкрито за позовом ОСОБА_1 до Будищенської сільської ради Звенигородського району Черкаської області про визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування

в с т а н о в и в:

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Будищенської сільської ради з вказаним позовом і просить внести нині покійну її матір ОСОБА_3 в списки додані до Дежавного акта на право колективної власності на землю КСП ім. Шевченка с. Будище, Звенигородського району Черкаської області, та визнати за нею право власності на земельну частку (пай) розміром 2,34 га, вартістю 35989 гривень, розташовану в резервному фонді Будищенської сільської ради; поновити пропущений нею з поважних причин строк позовної давності на звернення до суду за захистом порушеного права та визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом після сметрі її матері ОСОБА_3 на вказану земельну частку (пай). Позов обгрунтовується тим, що її мати до виходу на пенсію в 1973 році, працювала в колгоспі в с. Будище. В 1993 році мати захворіла і вона її забрала до себе в м. Дніпродзержинськ, де мати померла ІНФОРМАЦІЯ_1. Оскільки мати була членом колгоспу, вона мала право на земельну частку (пай), проте вона безпідставно не була включена в списки осіб, які мають право на земельну частку (пай), а тому вважає своє право як спадкоємця порушеним. На обгрутнування поважності причин пропуску строку позовної давності, зазначила, що спочатку вона не знала, чи мати включена до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай), а потім вона не могла звернутись до суду через те, що в 1999 році було скрутне матеріальне становище сім’ї, в 2001, 2004 році хворів її чоловік, в 2005 році хворіла вона сама.

В судовому засіданні позивачка просила позов задовольнити повністю та пояснила суду, що її мама більше 40 років пропрацювала в колгоспі, тому вона безпідставно не була включена до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай), доданого до Державного акта на право колективної власності  на землю КСП ім. Шевченка с. Будище, чим порушено її право як спадкоємця матері, оскільки вона в 1993 році забрала маму до себе в м. Дніпродзержинськ, доглянула до смерті, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1, і поховала її, свій будинок мама подарувала їй ще в 1989 році.

Представник відповідача голова села Будище, Звенигородського району Черкаської області, не заперечує проти задоволення позову та визнання за позивачкою права власності на земельну частку (пай), на яку мала право нині покійна ОСОБА_3, яка була членом колгоспу ім. Шевченка і працювала в ньому близько 40 років.

Судом встановлено, що:

мати позивачки ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Дніпродзержинську (а.с. 8-10).

Згідно архівної довідки Трудового архіву Звенигородського району Черкаської області № 209 від 04.09.2009 року в документах архівного фонду СТОВ ім. Шевченка  ( з січня 1944  колгосп ім. Воршилова, з січня 1958 року  колгосп ім. Жовтневої  революції, з січня 1964 року колгосп  Батьківщина Шевченка, з 28 січня  1987 року колгосп ім. Шевченка, з 17 лютого 1992 року  колективне  сільськогосподарське товариство  ( КСП) ім. Шевченка , з 7 березня 2000 року по 31 березня 2003 року  сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю  СТОВ  ім. Шевченка) ОСОБА_3 значиться в у книгах обліку трудоднів членів колгоспу та розрахунків з оплати праці за 1948-1973 роки, є дані про вироблений стаж та  заробітну плату. (а.с. 16).

Згідно виписки з протоколу загальних зборів колгоспу  ім. Шевченка  від 05.02.1993 року, колгосп ім. Шевченка перетворено в сільськогосподарське колективне підприємство.

Згідно п. 3.9 статуту КСП ім. Шевченка с. Будище, Звенигородського району Черкаської області, прийнятого загальними зборами членів КСП ім. Шевченка 05.02.1993 року, членство в підприємстві зберігається за громадянами, які тимчасово вибули із підприємства в таких випадках: проходження дійсної строкової військової служби; обрання на виборну посаду; навчання з відривом від виробництва за направленням підприємства; направлення на роботу в інші підприємства і організації з ініціаиви підприємства на строк, установлений правлінням підприємства; припинення роботи по старості або інвалідності, якщо працівники не виїхали на постійне місце проживання в іншу місцевість.

Відповідно до довідок відділу Держкомзему у Звенигородському районі Черкаської області № 465 від 12.09.2009 року, № 592 від 12.10.2009 року, Державний акт серії ЧР № 4-27 від 28.12.1995 року на право колективної власності на землю видано колективному сільськогосподарському підприємству ім. Шевченка с. Будище Звенигородського району Черкаської області, для ведення сільськогосподарського виробництва, відповідно до рішення Звенигородської районної адміністрації від 26.12.1995 року № 178/95; до списку громадян-членів КСП доданого до вказаного Державного акта, гр. ОСОБА_3 не вклоючена.

Згідно акта депутата міської ради м. Дніпродзержинська, гр. ОСОБА_3 проживала у дочки ОСОБА_1.в в  квартирі АДРЕСА_1,    з вересня 1993 року до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1. Цей факт підтверджується також довідкою дочірнього підприємства «Верховина» комунального підприємства «Дніпродзержинське житлове об’єднання» № 911 від 26.11.2009 року.

Згідно довідки Звенигородської державної нотаріальної контори № 965 від 04.11.2009 року, після смерті ОСОБА_3 спадкова справа не заводилась, спадкоємці до нотаріальної контори не звертались.

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав:

Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести  ті обставини, на які вонна посилається  як на підставу  своїх вимог і заперечень, крім обставин, які не підлягають доказуванню.

Відповідно до п. 1, 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, правила книги шостої ЦК України застосовуються до спадшини, яка відкрилась, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом. Зазначене також підтверджується  роз’ясненнями  постанов Пленуму Верховного Суду України, зокрема в п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» зазначено,що спадкові відносини регулюються Цивільним кодексом України, законами України: від 02.09.1993 року № 3425-XII «Про нотаріат», від 23.06.2005 року № 2709-IV «Про міжнародне приватне право», іншими законами, а також прийнятими відповідно до них підзаконними нормативно-правовими актами.

У випадках відкриття спадщини до 01.01.2004 року, необхідно застосовувати чинне на час її відкриття законодавство, а саме – відповідні норми ЦК УРСР (розділ VII Спадкове право ст. ст. 524-564).

 Враховуючи те, що мати позивачки померла ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто до набрання чинності ЦК України в редакції від 01.01.2004 року, до вирішення спору в даній цивільній справі необхідно застосовувати норми ЦК УРСР.

Згідно ст. ст. 22, 23 Земельного кодексу України ( в редакції 1990 року), п. 2 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» № 720 від 08.08.1995 року, право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

    Виходячи із змісту  вказаних вимог закону особа  набуває права  на земельний пай за наявності трьох  умов: перебування в членах КСП, включення до списку осіб, долученого до Державного акта  на право  колективної власності на землю, одержання КСП цього акта.

Проаналізувавши надані позивачкою докази, суд вважає, що мати позивачки ОСОБА_3 не була членом КСП ім. Шевченка с. Будище, Звенигородського району Черкаської області, на час отримання ним 28.12.1995 року Державного акта серії ЧР № 4-27 від 28.12.1995 року на право колективної власності на землю, оскільки втратила членство в ньому, через те, що в 1993 році виїхала на постійне місце проживання в іншу місцевість (п. 3.9 статуту КСП ім. Шевченка). Даний факт, крім показів позивачки,  підтверджується актом депутата міської ради м. Дніпродзержинська, довідкою дочірнього підприємства «Верховина» комунального підприємства «Дніпродзержинське житлове об’єднання» № 911 від 26.11.2009 року. Тому, на думку суду,  вона правильно не була включена  до списку осіб доданого до  Державного акта  на право колективної власності на землю виданого 18.12.1995 року КСП ім. Шевченка.

Оскільки з часу проведення паювання земель КСП ім. Шевченка з 1995 року до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 в списки осіб, які мають право на земельну частку (пай), включена не була, сертифікат, який посвідчує право на земельну частку (пай) на її ім’я не видавався, тому у матері позивачки право на земельну частку (пай) за життя не виникло, а тому це право не увійшло і до складу спадщини, яку могла прийняти позивачка.

З пояснень позивачки вбачається, що про порушення свого права на отримання земельної частки (паю) покійної матері ОСОБА_3 вона дізналась до 2000 року, коли приїжджала в село після смерті матері.

За таких обставин, коли до пред’явлення позову закінчився строк позовної давності, то підлягають застосуванню положення ст. ст. 71,75,80 ЦК України (в редакції 1963 року) щодо відмови в позові з підстав закінчення строку позовної давності до пред’явлення позову незалежно від заяви сторони у спорі.

Згідно ч.2 ст. 50  Закону України від 07.02.1991 року  « Про власність»,чинного на  час виникнення  спірних правовідносин, на вимоги про повернення майна  з чужого незаконного  володіння встановлюється трирічна позовна  давність.

 Суд вважає, що строк позовної давності позивачка пропустила без поважних причин і підтав для його поновлення немає.

Позовна вимога  про внесення ОСОБА_3 до списку громадян-членів КСП доданого до Державного акта на право колективної власності на землю виданого КСП  ім.  Шевченка, задоволенню не підлягає, оскільки вчинення вказаних  дій  до компетенції суду не входить і як обгрунтовано вище ОСОБА_3 такого  права немає.

Згідно ч. 4 ст. 174 ЦПК України, суд приймає визнання позову відповідачем, якщо це не суперечить закону та не порушує права свободи чи інтереси інших осіб. Суд вважає, що визнання позову представником відповідача, суперечить інтересам територіальної громади с. Будище, Звенигородського району Черкаської області, тому не може бути прийнято судом.

На підставі ст. 71, 75, 80, 524-564 ЦК України в редакції 1963 року, ст. 22, 23 Звемельного кодексу України в редакції 1990 року, п. 2 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» № 720 від 08.08.1995 року, керуючись ст. 10, 11, 60, 61, 174, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

    в задоволенні позову ОСОБА_1 до Будищенської сільської ради Звенигородського району Черкаської області про визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування відмовити.

    Повне рішення суду складено 14.12.2009 року.

    Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку  подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.    

    Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано   апеляційному  суду  Черкаської  області  через Звенигородський районний суд протягом  десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду  може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження чи   без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

          Суддя