o
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"04" червня 2009 р. справа № А23/588(А27/148
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Бишевської Н.А.
суддів: Юхименка О.В. Мірошниченка М.В.
при секретарі судового засідання: Галоян О.Г.
за участю представників сторін:
позивача : Копнінський-Петриченко О.В. довідка №15730 від 21.11.2007р. –керівник;
відповідача: Таран Д.М. дов.№39080/10/10/012 від 04.09.2008р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська
на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2008 року
у справі №А23/588(А27/148)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Нафтова Торгівельна Компанія, м.Дніпропетровськ
до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,-
ВСТАНОВИЛА:
ТОВ "Нафтова торговельна компанія" звернулася з позовом до ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000232302/0 від 22.03.05р.
Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.05р. по справі № А27/148, яке залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.02.06р., в задоволенні позову товариству з обмеженою відповідальністю "Нафтова Торговельна Компанія" відмовлено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.09.07 по справі № А27/148 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтова Торговельна Компанія" задоволено частково, постанову господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.05р., ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.02.06р. по справі № А27/148 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підставою для направлення справи на новий розгляд стало те, що при вирішенні даного спору слід було встановити обставини, які складають сукупність юридичних фактів, що породжують право платника податку на нарахування податкового кредиту, зокрема, відповідність податкової накладної № 45 від 21.10.03р., виписаної ПП "Олена" на суму поставки 590000,00 грн., в тому числі ПДВ –98333,00 грн., вимогам пп. 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", заперечення відповідача щодо такої відповідності, викладені в акті перевірки. При цьому зазначено, що незначні недоліки в змісті податкової накладної, які не стосуються змісту оподатковуваної операції, її вартісних та кількісних показників або які не ставлять під сумнів її учасників, при доведеності факту здійснення цієї операції самі по собі не можуть виключати право платника податку на нарахування податкового кредиту за рахунок суми податку, на яку виписана така податкова накладна. Визначивши за дату виникнення права платника податку на податковий кредит дату здійснення першої операції з операцій, передбачених в пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", цей Закон не поставив в залежність право на податковий кредит у звітному періоді, в якому було здійснено перерахування грошових коштів платником податку –покупцем за придбаний товар (послугу) або отримання ним податкової накладної, від фактичної поставки товару (виконання роботи, надання послуги) постачальником покупцю в цьому чи в інших звітних періодах.
Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2008 року у справі №А23/588(А27/148) (суддя –Добродняк І.Ю.) адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Нафтова Торгівельна Компаніядо Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення - задоволено.
Постанова суду з посиланням на Закони України "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про податок на додану вартість" мотивована тим, що на момент видачі ПП "Олена", яка є контрагентом позивача та відносно якого розпочато ліквідаційну процедуру за рішенням суду від 20.10.04р. № 5/84б, податкової накладної № 45 від 21.10.03р. підприємство було зареєстрованим в якості платника податку на додану вартість, виписана ним податкова накладна відповідає вимогам щодо порядку складення та видачі податкових накладних, а дії позивача щодо включення зазначеної в цій податковій накладній суми податку на додану вартість 98333,00 грн. до складу податкового кредиту у жовтні 2003 року є правомірними.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2008 року у справі №А23/588 як таку, що суперечить нормам чинного законодавства та прийняту без врахування всіх обставин справи. Скаржник вважає, що суд не врахував факту не подання ПП "Олена" звітності, відсутні докази сплати до бюджету податків контрагентом позивача, судом не прийнято до уваги положень п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість.
В запереченнях на апеляційну скаргу позивач не погоджується з викладеними в апеляційній скарзі доводами та вважає їх необґрунтованими, постанову суду –законною та такою, що скасуванню не підлягає.
Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції згідно матеріалів справи, 22.03.05р. Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська (відповідачем) прийнято податкове повідомлення-рішення №0000232302/0, яким визначено суму податкового зобов’язання позивача з податку на додану вартість в сумі 147499,50 грн., із яких 98333,00 грн. –основний платіж, 49166,50 грн. –штрафні (фінансові) санкції.
Зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акту від 18.03.05р. №006540, складеного відповідачем за результатами проведеної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ "Нафтова торговельна компанія" за період з 01.10.03р. по 30.09.04р.
Під час перевірки встановлено, що позивачем в порушення пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" до податкового кредиту віднесено суму податку на додану вартість в розмірі 98333,00 грн. по витратах, вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва, оскільки вказана операція з отримувачем коштів –ПП "Олена" здійснена без укладення угоди купівлі-продажу або поставки продукції, у зв'язку з чим не є можливим виділити коло зобов'язань постачальника та покупця стосовно строків поставки товару або повернення грошей. На момент перевірки товар не отримано, грошові кошти не повернуті.
Згідно отриманої відповіді Прилуцької ОДПІ від 24.02.05р. № 696/7/23-123 ПП "Олена" не подавало звітність до ДПІ з серпня 2003 року і розпочата ліквідаційна процедура за рішенням суду від 20.10.04р. № 5/84б, тобто сума отриманих коштів від позивача підприємством не задекларована і не включена до складу валового доходу та податкових зобов'язань з податку на додану вартість.
Крім того, в податковій накладній ПП "Олена" індивідуальний податковий номер не відповідає номеру покупця ТОВ "Нафтова торговельна компанія", не вказана повна назва покупця та його адреса.
Вказані обставини стали підставою для висновку відповідача про заниження податку на додану вартість за жовтень 2003 року у розмірі 98333,00 грн.
Судом з урахуванням матеріалів справи здійснено висновок, що зазначені в справі обставини не впливають на право позивача віднести до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі виписаної контрагентом податкової накладної.
Судова колегія Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду погоджується з даним твердженням суду першої інстанції, виходячи з наступного:
Як вбачається з матеріалів справи, позивач з ПП "Олена" знаходиться в договірних відносинах, що оформлені договором купівлі-продажу товару від 20.10.03р.
За умовами цього договору продавець (ПП "Олена") зобов’язувався поставити позивачу насіння соняшника в кількості 500 тонн на загальну суму 590000,00 грн., в тому числі ПДВ –98333,00 грн. Поставка товару здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту підписання договору зі 100% передплатою за товар (п.п.2, 4 договору).
На виконання умов договору 21.10.03р. позивачем перераховано ПП "Олена" 590000,00 грн., в тому числі ПДВ –98333,00 грн., що підтверджується копіями платіжного доручення та випискою з банківського рахунку.
По факту отримання грошових коштів ПП "Олена" виписана податкова накладна № 45 від 21.10.03р. на суму 590000,00 грн., в т.ч. ПДВ –98333,00 грн., на підставі якої позивачем вказана сума податку на додану вартість включена до складу податкового кредиту відповідного податкового (звітного) періоду.
Зобов’язання з поставки товару ПП "Олена" фактично на момент перевірки не виконані.
Зазначена вище операція визначена відповідачем як така, що не підпадає під поняття господарської діяльності. Таке твердження відповідача суд обґрунтовано зазначив таким, що суперечить вимогам Законів України "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про податок на додану вартість", та фактичним обставинам справи.
Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи (п.1.32 ст.1 цього Закону).
Виходячи з предмету діяльності підприємства-позивача, обумовленого його статутними документами, суті укладеного позивачем з ПП "Олена" договору купівлі-продажу, операція з передоплати за насіння соняшника в сумі 590000,00 грн. за цим договором здійснена позивачем в межах власної господарської діяльності.
Факт неотримання оплаченого за господарським договором товару, невиконання контрагентом позивача договірних зобов'язань з продажу цього товару не виключає зазначену операцію із власної господарської діяльності позивача.
Згідно пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" який діяв в редакції на момент здійснення спірної операції податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням (спорудженням) основних фондів, що підлягають амортизації, включаються до складу податкового кредиту такого звітного періоду, незалежно від строків введення в експлуатацію основних фондів, а також від того, чи мав платник податку оподатковувані обороти протягом такого звітного періоду.
Пунктом 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої із подій: або дата списання грошових коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) –в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 зазначеного Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.
Як встановлено судом першої інстанції , по факту перерахування позивачем попередньої оплати за насіння соняшника позивачу видана податкова накладна, яка відповідно до закону дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість в загальній сумі 98333,00 грн.
Відповідно до пп.7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а також п.6 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97р. № 165, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця, тобто, відповідно до вимог пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", на дату здійснення будь-якої з подій, що сталася раніше, а саме: - або дату зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дату їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дату інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; - або дату відвантаження товарів, а для робіт (послуг) –дату оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) продавця у книзі обліку продажу товарів (робіт, послуг) (п. 4 Порядку заповнення податкової накладної).
Порядок ведення книги обліку продажу товарів (робіт, послуг) затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року N 165.
Відповідно до зазначеного Порядку облік продажу товарів продавцем проводиться у книзі продажу обліку товарів (робіт, послуг) у момент виникнення податкових зобов'язань, дата виникнення яких визначена пунктом 7.3 статті 7 Закону. У разі, коли відвантаженню товарів передує зарахування коштів на банківський рахунок чи оприбуткування в касі платника податку як попередня оплата за продаж, який ще не відбувся, в книзі продажу товарів (робіт, послуг) така операція обліковується датою надходження коштів на розрахунковий рахунок у банківській установі, що обслуговує платника податку.
Особи, що зареєстровані як платники податку на додану вартість, у момент виникнення податкових зобов'язань, незалежно від факту, що сталося раніше - відвантаження товарів чи зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів, що підлягають продажу, до граф 2-5 книги обліку продажу товарів (робіт, послуг) переносять відповідні реквізити податкової накладної.
З дати здійснення покупцем (позивач у справі) передоплати у продавця визначаються податкові зобов'язання, відповідно, покупець одержує право на податковий кредит.
Таким чином, видача продавцем податкової накладної за фактом перерахування коштів не суперечить нормам Закону України "Про податок на додану вартість", підзаконним актам, які регулюють спірні відносини. Норми Закону України "Про податок на додану вартість", на які посилається відповідач - пп.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 - визначають порядок виписування податкової накладної, а не підстави для її видачі.
Судова колегія зауважує про обґрунтований висновок суду першої інстанції, що виникнення у платника податків права на податковий кредит законодавець не ставить в залежність від фактичного одержання товару і фактичного переходу права власності на цей товар.
Договір від 20.10.03, на виконання якого позивачем здійснена спірна передоплата, є договором купівлі-продажу, оплатним, який передбачає одержання товару позивачем у власність. Умови, на яких укладений зазначений договір, діючому законодавству, предмету діяльності сторін за договором, не суперечать.
Питання виконання договірних зобов’язань з боку контрагента позивача не впливає та не може впливати на право позивача по включенню суми податку на додану вартість, сплаченої продавцю в складі вартості придбаного товару, до складу податкового кредиту.
Відповідно до п.4.5 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" підставою для зменшення податкових зобов'язань платника податку –продавця та для збільшення податкових зобов'язань платника податку –покупця є, зокрема, визнання недійсним боргу саме покупця, а не заборгованість продавця по поставці.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачем здійснені витрати по передоплаті товару в процесі своєї господарської діяльності та по операціям, що здійснювались згідно з договором купівлі-продажу, які передбачають передачу права власності на товар за плату на умовах передоплати.
Посилання відповідача на той факт, що сума податку на додану вартість –98333,00 грн. віднесена до складу податкового кредиту по податковій накладній, в якій зазначений індивідуальний податковий номер не відповідає номеру покупця –ТОВ "ТНК", без повної назви покупця та його адреси, суд не приймає до уваги.
Як вбачається з податкової накладної № 45 від 14.10.03р., а також податкової накладної № 45 від 21.10.03, виданої ПП "Олена" позивачеві на його вимогу на суму отриманої ПП "Олена" попередньої оплати в загальному розмірі 590000,00 грн., в т.ч. ПДВ –98333,00 грн., податкова накладна, на підставі якої формувався податковий кредит жовтня 2003 року, має всі реквізити стосовно змісту оподатковуваної операції, її вартісних та кількісних показників, її зміст не ставлять під сумнів її учасників, внаслідок чого перелічені відповідачем недоліки самі по собі не можуть виключати право платника податку на нарахування податкового кредиту за рахунок суми податку, на яку виписана така податкова накладна.
Відповідно до п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. При цьому згідно із п.9.6 ст.9 Закону України "Про податок на додану вартість" свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання.
Відповідно до п.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.97р. № 165, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість". Згідно абз.1 п.5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у випадку її заповнення іншою особою, ніж вказано у п.2 цього Порядку.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, щодо наявності інформації, наданої Прилуцькою ОДПІ Чернігівської області від 10.02.05р. №92/7/26-90 стосовно ненадання ПП "Олена" податкової звітності з серпня 2003 року та наявності ухвали господарського суду Чернігівської області від 20.10.04р. по справі №5/84б про ліквідацію ПП "Олена", вказані обставини не впливають на право позивача віднести до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі виписаної ПП "Олена" податкової накладної № 45 від 21.10.03р. по факту перерахованої позивачем суми грошових коштів. Зазначене спростовує аргументи апеляційної скарги стосовно того, що суд першої інстанції не прийняв до уваги зазначене. Суд визначився з даного питання відповідно до вимог діючого законодавства на підставі наявних матеріалів справи.
Приймаючи до уваги, що на момент видачі ПП "Олена" податкової накладної № 45 від 21.10.03р. підприємство було зареєстрованим в якості платника податку на додану вартість, виписана ним податкова накладна відповідає вимогам щодо порядку складення та видачі податкових накладних, визначеним п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", дії позивача щодо включення зазначеної в цій податковій накладній суми податку на додану вартість 98333,00 грн. до складу податкового кредиту у жовтні 2003 року є правомірними, оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню недійсним, позовні вимоги –підлягають задоволенню в повному обсязі.
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, викладеними в оскаржуваній постанові, зазначаючи при цьому по фактам доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі , що зазначені скаржником обставини досліджені судом першої інстанції на підставі наданих в судове засідання доказів. Порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, не вбачається.
В межах апеляційної скарги підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст. 196, ст.198, 200, п.1.ч.1.ст.205, 206 КАС України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська на господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2008 року у справі №А23/588(А27/148) - залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2008 року у справі №А23/588(А27/148) - залишити без змін .
Ухвала суду набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у місячний строк до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги.
Ухвалу в повному обсязі складено та підписано 07.07.2009 р.
Головуючий: Н.А Бишевська
Суддя: О.В. Юхименко
Суддя: М.В. Мірошниченко