АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М.КИЄВА

Справа № 33/796/1302/2018 Суддя у першій інстанції: ДомарєвО.В.

Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП Головуючий у апеляційній інстанції: Фрич Т.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2018 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м.Києва ФричТ.В., за участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_4, та його захисника ОСОБА_5, розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Дарницького районного суду м. Києва від 26 лютого 2018 року щодо

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1

за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

в с т а н о в и л а:

Постановою судді Дарницького районного суду м. Києва від 26 лютого 2018 року ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) гривень в дохід держави, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Цією ж постановою стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір, що на день винесення постанови становить 352 грн., 40 коп.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Дарницького районного суду м. Києва від 26 лютого 2018 року та закрити провадження у справі щодо ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв'язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення, та звільнити ОСОБА_4 від сплати судового збору.

Свої вимоги мотивує тим, що 24 лютого 2018 року його захисник подав заяву про відкладення розгляду справи, оскільки за станом здоров'я не міг прибути на судове засідання, що підтверджується медичною довідкою, в якій зазначалося, що особа знаходиться на лікарняному, та також він подав заяву, в якій просив відкласти розгляд справи, оскільки сам себе захищати не може. Тому вважає, що суд першої інстанції в порушення вимог закону розглянув дану справу за відсутністю ОСОБА_4 та його захисника, чим позбавив його можливості реалізувати свої права, передбачені ст. 268 КУпАП.

Також апелянт зазначає, що відхилення судом першої інстанції клопотання про відкладення розгляду справи призвело до того, що судом не в повному обсязі з'ясовано обставини, що мають значення для справи.

Крім того апелянт зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення він не підписував, заявлені свідки допитані не були, в зв'язку з чим даний протокол не може визнаватися належним доказом по справі.

Також захисник звернув увагу апеляційного суду на те, що ОСОБА_4 скоїв адміністративне правопорушення 05 грудня 2017 року, а тому 05 березня 2018 року закінчуються строки притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності.

Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_5, які підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи на обґрунтування апеляційної скарги, вважаю, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст.ст.245, 280, 256 КУпАП, одним із завдань провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи. Необхідно також встановити, чи вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для справи. Наявним у матеріалах справи доказам, суд повинен дати належну оцінку.

Згідно положень ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Так, відповідно до оскаржуваної постанови, 05.12.2017 року приблизно о 03 год. 50 хв. біля буд. № 4-Б по вул. Трипільській в м. Києві, ОСОБА_4, керуючи автомобілем НОМЕР_1, був зупинений працівниками поліції, які виявили у водія ознаки алкогольного сп'яніння, а саме, різкий запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, нечітке мовлення, почервоніння обличчя. Від проходження огляду у встановленому законом порядку на стан сп'яніння ОСОБА_4 відмовився в присутності двох свідків.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції.

Відповідно до п.2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративне стягнення накладається на особу у разі керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Так, положеннями статті 130 КУпАП визначено декілька діянь, які утворюють об'єктивну сторону зазначеного правопорушення. Зокрема, адміністративна відповідальність за цією нормою закону передбачена за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно ж з пунктом 1 розділу ІІ Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735, за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.

Отже, відмова водія від проходження огляду на стан, зокрема, алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку за допомогою спеціальних технічних засобів є підставою притягнення особи до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Так, матеріали адміністративної справи щодо ОСОБА_4 містять достатньо фактичних даних, які свідчать про обґрунтованість висновку суду щодо доведеності вини останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Приймаючи рішення про встановлення винуватості ОСОБА_4 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд першої інстанції дослідив наявні у справі матеріали справи, протокол про адміністративне правопорушення БД № 100464 від 05.12.2017 року /а.с. 1/, письмові пояснення свідків /а.с. 2/, пояснення свідка ОСОБА_6 /а.с. 3/, рапорт інспектора поліції /а.с. 5/, допитав особу стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_4, а також допитав свідка ОСОБА_6, та інспекторів патрульної поліції ОСОБА_7 та ОСОБА_8, та дослідив інші матеріали справи у їх сукупності.

Так, відповідно до наданих пояснень суду першої інстанції, ОСОБА_4 в судовому засіданні, що відбулося 16.02.2018 року, свою провину у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не визнав та пояснив, що 05.12.2017 року у нічний час він приїхав до своєї цивільної дружини ОСОБА_6 до автозаправної станції в Бортничах в м. Києві, де вона працює. Там він з нею посварився, після чого сів в автомобіль «Chevrolet» та поїхав. Проїхавши незначну відстань, схвильований сваркою з дружиною, він з'їхав з дороги та подзвонив своєму товаришу, щоб той приїхав до нього та підтримав його. Сам же він, з'їхавши з дороги, спеціально заїхав на земляний насип таким чином, щоб унеможливити подальший рух свого автомобіля, після чого, впевнившись в тому, що подальший рух автомобіля без сторонньої допомоги неможливий, він дістав з багажника пляшку горілки та почав її вживати в салоні автомобіля на протязі двох годин в очікуванні товариша, який мав намір потім відігнати цей автомобіль. В цей час до нього під'їхали працівники поліції, витягли з автомобіля, наділи кайданки, після чого спочатку звинуватили його у викраденні автомобіля, а потім у керуванні цим автомобілем в стані алкогольного сп'яніння, однак ніхто з працівників поліції не пропонував йому пройти огляд на стан сп'яніння.

Відповідно до наданих пояснень суду першої інстанції, свідок ОСОБА_6 пояснила, що 05.12.2017 року після опівночі до неї на роботу на АЗС по вул. Автотранспортній в мкрн. Бортничі в тверезому стані приїхав її цивільний чоловік ОСОБА_4, з яким вона посварилась оскільки останній всупереч її волі мав намір їхати на належному їй автомобілі «Chevrolet» до Житомирської області. Після сварки ОСОБА_4 поїхав. Приблизно через годину-дві вона подзвонила ОСОБА_4, але той не відповідав. Хвилюючись з приводу того, що ОСОБА_4, будучи поганим водієм, вирушив додому в Житомирську область, вона подзвонила в поліцію та повідомила про те, що не знає де знаходиться її автомобіль. Через недовгий проміжок часу після того, як вона подзвонила в поліцію, до неї на роботу приїхали поліцейські та повідомили про те, що її автомобіль був знайдений неподалік в мкрн. Бортничі, біля якого перебував чоловік в стані алкогольного сп'яніння, а сам автомобіль знаходився на узбіччі та рух його був заблокований. Після цього вона разом з поліцейськими прибули на місце, де вона побачила автомобіль «Chevrolet», біля якого на землі в кайданках сидів ОСОБА_4 в стані незначного алкогольного сп'яніння. Сам автомобіль знаходився на земляному насипі, зрушити який без сторонньої допомоги було неможливо. В її присутності ОСОБА_4 працівники поліції не пропонували пройти огляд на стан сп'яніння.

Відповідно до наданих пояснень суду першої інстанції, в якості свідка інспектор патрульної поліції ОСОБА_7 пояснив, що 05.12.2017 року у нічний час екіпаж поліції, в складі якого він перебував, отримав виклик про те, що в мкрн. Бортничі був викрадений автомобіль «Chevrolet». Після повідомлення вони одразу направились в Бортничі, де він помітив, що назустріч екіпажу, маневруючи в різні боки рухався схожий за прикметами автомобіль «Chevrolet», після чого, не впоравшись з керуванням, заїхав на земляний пагорб. Під'їхавши до цього автомобіля, з нього вийшов ОСОБА_4 з ознаками сильного алкогольного сп'яніння. У зв'язку із підозрою у незаконному заволодінні цією особою транспортним засобом, ОСОБА_4 був затриманий. Інший екіпаж, який прибув пізніше, поїхав до заявниці, та в подальшому привіз її на місце зупинення автомобіля. Там вона пояснила, що ОСОБА_4 є її цивільним чоловіком, який приїхав до неї на роботу на АЗС в Бортничах, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, після чого, вони посварились та ОСОБА_4 поїхав в невідомому напрямку, у зв'язку з чим вона звернулась до поліції. Після з'ясування цих обставин, з ОСОБА_4 зняли кайданки та в присутності свідків йому було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатора або в медичному закладі, однак ОСОБА_4 відмовився від проходження такого огляду.

Відповідно до наданих пояснень суду першої інстанції, в якості свідка інший інспектор патрульної поліції ОСОБА_8 надав аналогічні показам свідка ОСОБА_7 пояснення та зазначив, що також перебував в складі екіпажу разом із ОСОБА_7 та під час опрацювання повідомлення про викрадення автомобіля «Chevrolet», патрулюючи мкрн. Бортничі, приблизно через 10-15 хв. після повідомлення про незаконне заволодіння автомобілем він помітив, що назустріч патрульному автомобілю рухався автомобіль «Chevrolet», маневруючи в різні сторони, після чого, не впоравшись з керуванням заїхав на земляний пагорб. За кермом цього автомобіля перебував ОСОБА_4 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, які перелічені в протоколі. У зв'язку з цим ОСОБА_4 було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння за допомогою газоаналізатора «Драгер» або в медичній установі, але ОСОБА_4 від проходження огляду відмовився.

А також, судом першої інстанції об'єктивно встановлено, що ОСОБА_4 під час зупинення за керуванням транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння, відмовився пройти у встановленому порядку зазначений медичний огляд всупереч вимогам п. 2.5 ПДРУкраїни. Обговорюючи позицію ОСОБА_4 та свідка ОСОБА_6, суд не взяв до уваги їх твердження про те, що працівники поліції не пропонували ОСОБА_4 пройти огляд на стан сп'яніння, оскільки ці твердження спростовуються сукупністю вищенаведених та досліджених в судовому засіданні доказів, серед яких пояснення інспекторів патрульної поліції ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які в судовому засіданні підтвердили, що ОСОБА_4 було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння, але ОСОБА_4 в присутності двох свідків відмовився від проходження цього огляду. Також в матеріалах справи містяться пояснення свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які засвідчили, що в їх присутності водій ОСОБА_4 відмовився від огляду на стан сп'яніння. Крім того, суд критично оцінив покази свідка ОСОБА_6 - цивільної дружини ОСОБА_4 про те, що ОСОБА_4 приїхав до неї на роботу без ознак алкогольного сп'яніння та про те, що працівники поліції не пропонували ОСОБА_4 пройти огляд на стан сп'яніння, оскільки ці твердження спростовуються показами свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8, а також поясненнями, написаними свідком ОСОБА_6 власноручно та які містяться в матеріалах справи, з яких вбачається, що по прибуттю до неї на роботу на АЗС ОСОБА_4 перебував у нетверезому стані, після чого сів за кермо та поїхав в невідомому напрямку \а.с.3\. Крім того, суд вважає неспроможними покази ОСОБА_4 в тій частині, що він не керував транспортним засобом, а впродовж двох годин перебував в салоні автомобіля, рух якого був свідомо заблокований, та вживав алкоголь, оскільки ці твердження спростовуються показами інспекторів поліції, які в судовому засіданні пояснили, що через 10-15 хв. після отримання повідомлення про викрадення автомобіля, вони виявили автомобіль «Chevrolet» під керуванням ОСОБА_4, який мав ознаки сильного алкогольного сп'яніння, та який здійснив наїзд на земляний насип, не впоравшись з керуванням автомобілем. Разом з тим, суд враховував, що посилаючись на неправомірні дії працівників поліції, які змусили свідка ОСОБА_6 надати неправдиві пояснення, ні ОСОБА_6, ні її чоловік ОСОБА_4 зі скаргами на неправомірні дії поліцейських в передбаченому законом порядку не звертались.

А в цілому позицію ОСОБА_4 суд вважав такою, що протирічить встановленим обставинам, спростовується сукупністю належних доказів та свідчить про намагання ОСОБА_4 уникнути від адміністративної відповідальності за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за наявності ознак такого сп'яніння після зупинення за керуванням транспортним засобом.

Тому на думку апеляційного суду такі висновки суду першої інстанції є обґрунтованими та узгоджуються як з поясненнями свідків так із матеріалами справи.

Що стосується тверджень апелянта, що протокол про адміністративне правопорушення він не підписував, то дійсно, цей факт має місце, про те, як убачається з даного протоколу про адміністративне правопорушення БД № 100464 /а.с. 1/ в ньому містяться відомості, про те, що ОСОБА_4, відмовився від надання будь яких пояснень в присутності двох свідків, що розцінюється апеляційним судом, також як відмова від підписання даного протоколу, тому дане твердження є безпідставне, а стосовно того, що заявлені свідки допитані не були, в зв'язку з чим даний протокол не може визнаватися належним доказом по справі, то вони є голослівними, так як судом було допитано свідка ОСОБА_6, та інспекторів патрульної поліції ОСОБА_7 та ОСОБА_8

Крім того слід зауважити, що відповідно до норм статтей 272, 278-279 КУпАП не передбачено обов'язкової участі свідків при розгляді справ про адміністративні правопорушення.

Стовно тверджень апелянта, що 24 лютого 2018 року його захисник та він подали заяви про відкладення розгляду справи, з поважних причин, однак суд першої інстанції в порушення вимог закону розглянув дану справу за їх відсутністю, чим позбавив його можливості реалізувати свої права, передбачені ст. 268 КУпАП, слід зазначити наступне.

Як зазначив суд першої інстанції, що ОСОБА_4 у судове засідання не з'явився, про день час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, проте надав заяву з проханням відкласти розгляд справи на іншу дату у зв'язку із перебуванням його захисника на лікарняному до 02.03.2018 р. включно. Таку ж саму заяву з проханням відкласти судове засідання надав його захисник ОСОБА_5 Розглянувши вказані клопотання, суд вважав, що підстави для їх задоволення відсутні, оскільки ОСОБА_4 був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, однак не надав суду відомостей, які б свідчили про неможливість його особистої участі у судовому засіданні. Крім того, посилаючись на відсутність юридичної освіти, ОСОБА_4 не зазначив, які саме обставини завадили йому скористатись правом відповідно до ст. 268 КУпАП залучити до участі у справі іншого захисника. Крім того, суд врахував, що під час судового розгляду ОСОБА_4 та свідок з його боку ОСОБА_6висловили свою позицію з приводу складеного протоколу, а також те, що подальший судовий розгляд після закінчення строку перебування захисника на лікарняному буде відбуватись поза межами передбачених ст. 38 КУпАП строків накладення адміністративного стягнення, що зумовить необхідність закриття провадження у справі з причин спливу зазначених строків.

Також суд першої інстанції проаналізував наведені обставини та положення ст. 268 КУпАП, відповідно до якої неявка особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не перешкоджає розгляду справи по сутті у його відсутність, та прийшов до висновку про необхідність відмови у задоволенні клопотань ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_5 про відкладення судового засідання, у зв'язку з чим суд постановив розглянути справу у відсутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності на підставі пояснень, наданих ОСОБА_4 особисто та свідками у судовому засіданні, а також матеріалів справи, з таким висновком суду погоджується і апеляційний суд, так як убачається з матеріалів справи, суд першої інстанції не одноразово відкладав розгляд справи за клопотанням захисника, /а.с. 10/, /а.с. 14/.

Таким чином враховуючи скорочені строки розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 277 КУпАП, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні клопотання про відкладення судового засідання.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає вину ОСОБА_4 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, повністю доведеною, а доводи апеляційної скарги про недоведеність його винуватості у вчиненні правопорушення такими, що не знайшли свого підтвердження.

З приводу того, що на момент апеляційного розгляду закінчились строки притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності, а саме 05 березня 2018 року, про що зазначає захисник ОСОБА_5 в апеляційній скарзі, слід зазначити наступне.

Зміст діяльності апеляційного суду спрямовано на забезпечення законності та обгрунтованості рішень суду першої інстанції та на виправлення судових помилок, які вплинули на правосудність судового рішення. Під правосудністю рішення суду слід розуміти сукупність вимог, що пред'являються до постанови як до акта правосуддя.

Виходячи з зазначених засад вважаю, що рішення суду першої інстанції, яке переглянуто за апеляційною скаргою ОСОБА_4 є законним, обґрунтованим та вмотивованим. Стягнення на ОСОБА_4 на підставі оскаржуваного рішення накладено в межах строку визначеного ст.38 КУпАП, а тому підстави його скасування відсутні, незважаючи на те, що на момент апеляційного перегляду такі строки закінчились.

Будь-яких інших переконливих доводів, які були би підставою для скасування постанови Дарницького районного суду м. Києва від 26 лютого 2018 року, апелянтом не наведено та судом апеляційної інстанції не встановлено.

Враховуючи викладене, не вбачаючи підстав для скасування чи зміни постанови суду, вважаю за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Дарницького районного суду м. Києва від 26 лютого 2018 року - без зміни.

На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП України, суддя,-

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - залишити без задоволення.

Постанову судді Дарницького районного суду м. Києва від 26 лютого 2018 року, якою ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого за ч. 1 ст. 130 КУпАП, - без зміни.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

міста Києва   Т.В.Фрич