Справа № 22- 5436 головуючий по 1 інстанції- Бобровник О.В.
Доповідач- Журавель В.І.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 липня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеля- ційного суду м.Києва в складі:
головуючого- Журавель В.І,
суддів Антоненко Н.О., Карпенко С.О.
при секретарі Денисенко С.С.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Солом»янського районного суду м.Києва від 16 лютого 2010 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, треті особи: приватний но- таріус Київського міського нотаріального округу Шевченко О.Г., Київська біржа нерухомості «Джи-Ай-Ти» про визнання договорів недійсними та за зустрі- чним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шев- ченко О.Г., Київська біржа нерухомості «Джи-Ай-Ти», ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання добросовісним набувачем та визнання права власності.
Заслухавши доповідь судді Журавель В.І., пояснення учасників процесу, переві- ривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія
встановила:
У лютому 2009 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, в якому проси- ла визнати недійсними на підставі ст..215 ЦК України договори купівлі-продажу бу- динку по АДРЕСА_1 від 19 травня 1996 року та від 04 квітня 2008 року, посилаючись на те, що вона є власником частини будинку та земельної ділянки за вказаною адресою. У вересні 2008 року їй стало відомо, що будинок та земельна ділянка були двічі продані, але жодних договорів відчуження майна вона не підпи- сувала, мети відчуження будинку не мала, інші особи продавці за договором від 19.05.1996 року ОСОБА_8 та ОСОБА_9 померли відповідно у ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_2, а покупець за цим договором ОСОБА_10, який виступав продавцем згідно договору від 4.04.2008 року помер ще у ІНФОРМАЦІЯ_4.
ОСОБА_4 подала зустрічний позов про визнання права власності на спі- рний будинок та визнання її добросовісним набувачем, посилаючись на те, що вона в установленому законом порядку уклала договір купівлі-продажу із ОСОБА_10, договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко О.Г., який перевіряв особу продавця. На момент відчуження бу- динку право власності продавця було зареєстроване в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, належність будинку продавцю була підтверджена іншими необхідними документа- ми, на момент укладення договору від 04 квітня 2008 року договір від 19 травня 1996 року був дійсним, про обставини на які посилається ОСОБА_2, вона не знала і не повинна була знати, тому як покупець, є добросовісним набувачем.
Рішенням Солом»янського районного суду м.Києва від 16.02.2010 року по- зов ОСОБА_2 задоволений. Визнані недійсними:
- договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 від 19 травня 1996 року № 1-7131/96, укладений між ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_12 та ОСОБА_10.
- договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 від 4 квітня 2008 року, укладений між ОСОБА_13 та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевче- нко О.Г. за № 763.
Зустрічний позов ОСОБА_4 задоволено, визнано її добросовісним на- бувачем будинку АДРЕСА_1 по укладеному договору купівлі-продажу будинку від 4 квітня 2008 року та визнано за нею право власності на цей будинок.
Не погоджуючись з даним рішенням в частині задоволення зустрічного позову, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати в повному об- сязі і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_4 відмови- ти.
У скарзі зазначає, що судом першої інстанції неповно з»ясовані дійсні обста- вини справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам, не дана оцінка тій обставині, що на момент укладення договору купівлі-продажу у 1996 році вона не була присутня і його не підписувала, ОСОБА_8 помер у ІНФОРМАЦІЯ_1, а ОСОБА_9 помер- ла у ІНФОРМАЦІЯ_2. На час купівлі будинку ОСОБА_4 у ньому були прописані ОСОБА_19 (онука) та ОСОБА_14(син). Суд визнав недійсним договір купівлі- продажу на підставі якого відповідачка набула право власності і при цьому задоволь- нив її вимоги.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши закон- ність і обгрунтованість постановленого рішення в цій частині, колегія дійшла виснов- ку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 оспорила відчуження буди- нку АДРЕСА_1, яке відбулось у 1996 році, тобто правовід- носини регулюються нормами ЦК УРСР в редакції 1963 року .
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в постанові від 28.04.ІНФОРМАЦІЯ_3 року № З "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними", угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. При цьому суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настанням певних юридичних наслідків".
Судом встановлено, що 19 травня 1996 року був укладений договір купівлі- продажу № 1-7131/96 спірного будинку між покупцем ОСОБА_10, а продав- цями його виступили 5 осіб:
- ОСОБА_9, якій належало 7/60 на підставі свідоцтва про спадщину,
- ОСОБА_11, їй належало 7/60 на підставі свідоцтва про спадщину
- ОСОБА_2, їй належало 7/60 на підставі свідоцтва про спадщину,
- ОСОБА_8, йому належала 1/5 на підставі договору купівлі-продажу,
- ОСОБА_12, їй належала 1/5 на підставі договору дарування.
Договір підписаний вказаними особами, посвідчений нотаріально, право власності ОСОБА_10 було зареєстроване в БТІ м.Києва.
Ніхто із зазначених осіб, крім ОСОБА_2, його не оспорювали.
При цьому сама ОСОБА_2 не надала будь-яких доказів про те, що підпис на договорі виконаний не нею, а тому у суду не було підстав для висновку про від-
сутність її волевиявлення на відчуження своєї частки.
Колегія відхиляє твердження позивачки про те, що в договорі її паспортні да- ні не відповідають дійсності, оскільки у неї паспорт має номер НОМЕР_1 і вида- ний Жовтневим РУГУ МВС України в м.Києві 02.07.1996 року, а в договорі зазна- чено НОМЕР_2 виданий Залізничним РУГУ 19.11.1995 року, оскільки новий па- спорт ОСОБА_2 виданий 02.07.1996 року, а спірний договір був укладений 19.05.1996 року, тобто за два місяці до отримання нею нового паспорта.
Письмова заява третьої особи ОСОБА_6 про те, що вона спірний дого- вір не підписувала також не може бути підставою для визнання його недійсним,
оскільки докази з цього приводу відсутні і продаж своєї частки в установленому законом порядку вона не оспорювала, а до участі в даній справі просила її допус- тити без самостійних вимог.
Заяву третьої особи ОСОБА_7 колегія оцінює критично. З неї вбачаєть- ся, що вона є дочкою ОСОБА_15, яка була співвласником спірного будинку на підставі свідоцтва про право на спадщину, а тому рішення по справі може вплину- ти на її права та обов»язки. Проте, ОСОБА_15 не була навіть стороною спірно- го договору, а ще у 1970 році продала свою частку ОСОБА_8
Докази про смерть ОСОБА_8 у 1972 році суду не були надані, а тверджен- ня ОСОБА_2 з даного приводу є голослівними.
Такими, що не можуть бути прийняті до уваги є і доводи про те, що ОСОБА_9 на момент укладення договору також була померлою. На підтвердження вка- заної обставини позивачка надала фотокартки з кладовища, на яких зображений пам»яник померлої особи ОСОБА_20 і табличка з написом «...ОСОБА_20 ІНФОРМАЦІЯ_2»,
Відповідно до ст..49 ЦК України смерть особи − є актом цивільного стану, який підлягає обов»язковій державній реєстрації, про що органами РАГС видається свідоцт- во.
В матеріалах справи відсутні свідоцтва про смерть ОСОБА_8 і ОСОБА_9 За повідомленням Відділу РАГС Солом»янського РУЮ від 25.06.2010 року у відділі РАГС 05.10.1992 року було зареєстровано актовий запис про смерть ОСОБА_17 Прізвище є іншим. Суд не може припустити, що ОСОБА_9 і ОСОБА_17 є однією і тією ж особою і рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях.
Крім того, ніхто із спадкоємців ОСОБА_9 не оспорював вчинення нею спір- ної угоди, а тому дані обставини не мають правового значення для вирішення позову ОСОБА_2
Ні при зверненні до суду, ні під час розгляду справи, позивачка не довела про порушення свого права на частку у власності на будинок АДРЕСА_1 та укладення договору від її імені іншою особою.
За таких обставин ОСОБА_2 не має і права вимоги визнання недійсним договору купівлі-продажу укладеного 04.04.2008 року іншими особами.
Враховуючи наведене, у суду першої інстанції не було підстав для задоволення позову про визнання угод недійсними, а тому в цій частині рішення підлягає скасу- ванню з ухваленням нового.
Що стосується зустрічного позову, то в цій частині колегія погоджується з висно- вком суду першої інстанції.
Придбавши спірний будинок 04.04.2008 року в установленому законом порядку у ОСОБА_10 (пізніше було встановлено, що на той час він був померлим), ОСОБА_18 не може належним чином здійснити своє право власності.
По даному факту у грудні 2008 року була порушена кримінальна справа, матері- алами перевірки встановлено, що договір уклала невідома особа шахрайським шляхом, на даний час ця особа невстановлена.
Відповідно до ст..392 ЦК власник майна може пред»явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою,а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Оскільки висновки, які суд вважав встановленими не відповідають фактичним обставинам, оскаржене рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового.
Керуючись ст..41,42,48 ЦК України (1963р), ст..4,48 Закону України «Про влас- ність», ст. 303, 307, 309, 314,316 ЦПК України, колегія
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Солом»янського районного суду м.Києва від 16 лютого 2010 року в частині задоволення позову ОСОБА_2 скасувати і ухвалити но- ве наступного змісту:
В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевченко О.Г., Київська біржа нерухомості «Джи-Ай-Ти» про визнан- ня договорів недійсними відмовити.
В решті рішення залишити без мін.
Рішення набирає чинності з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двох місяців.
головуючий:
судді: