Справа № 2-2490                                                                                                                                          

                                                                                                                                  2009 р.                                  

                                                З А О Ч Н Е

                                           Р І Ш Е Н Н Я            

                                  І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

  02.  12.  2009 р.                                                                   Біляївського районного  суду

                                                                                          Одеської області.            

в складі; головуючого судді     Груца Є.Є.

при секретарі:  Ткаченко В.М.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Біляївка справу за позовом; ОСОБА_1 до закритого акціонерного товариства « ОТП Банк «, про часткове визнання договору недійсним та внесення змін до договору ( в порядку, визначеному Законом України « Про захист прав споживачів») суд

                                                    В С Т А Н О В И В :

      Позивачка звернулася до суду з цим позовом і просить суд визнати недійсним Додаток № 1 «Графік повернення кредиту та сплати відсотків» до  Кредитного договору № ML-507/079/2008  від 16 вересня 2008 року, укладеного між Закритим акціонерним товариством „ОТП Банк”, (код ЄДРПОУ 21685166, м. Київ, вул. Жилянська, 33) та фізичною особою ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1) .

     Внести зміни у Кредитний договір № ML-507/079/2008  від 16 вересня 2008 року, укладеного між Закритим акціонерним товариством „ОТП Банк”, (код ЄДРПОУ 21685166, м. Київ, вул. Жилянська, 33) та фізичною особою ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1) в наступних частинах: Пункт 1.1. Договору кредиту доповнити новим реченням, наступного змісту: «Загальна вартість кредитного ресурсу – наданої у кредит валюти складає 174 661,20 грн.

    Зобов’язати відповідача зробити перерахунок здійснених до договору платежів в національну валюту України та скласти новий графік погашення кредиту.

     Відповідач у друге не з’явився до суду, хоча був повідомлений належним чином, про що свідчать заказані повідомлення,  і не повідомив про причину неявки.

             Представник позивача вважає, що відповідач навмисно не з’являється до суду, тому  

наполягає щоб справа розглядалася у його відсутність і  було винесено заочне рішення.    

Звернувшись до суду з цією заявою, позивачка пояснила, що 16 вересня 2008 року між відповідачем (позикодавцем) та позивачем, як фізичною особою (споживачем; позичальником) був укладений Кредитний договір № ML-507/079/2008   про надання кредиту в розмірі 36 000,00 доларів США під 15,99% річних на споживчі цілі, що підтверджується копією кредитного договору Графіком повернення кредиту та сплати відсотків.

Зобов’язання по Договору кредиту забезпечені іпотекою будинку, що знаходиться на земельній ділянці, площею 0,0508 га, що розташована: АДРЕСА_1, і підтверджується копією іпотечного договору загальною вартістю заставного майна на суму 253 625 грн. або 52 275,35 дол. США

З описаного слідує, що між сторонами склались правовідносини, на які поширюється дія Закону України „Про захист прав споживачів”, оскільки у відповідності до Преамбули Закону України „Про захист прав споживачів”, цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів, а тому в разі виникнення спору, на кредитні договори по споживчих кредитах між банками та фізичними особами поширюється дія цього закону. Аналогічної точки зору дотримується і Верховний суд України, про що прямо вказує в пункті 2 Постанови Пленуму ВСУ № 5 від 12.04.1996 р. з послідуючими змінами.

Позивачу, як громадянину України, що проживає та витрачає кошти на території України, кредит був потрібен  на єдино разову виплату в національній валюті України – гривні. Однак, при зверненні позивача до банку з проханням надати кредит, представники відповідача, як професійного надавача фінансових послуг, пояснили, що по гривневих кредитах, на відміну від валютних, вище процента ставка, а тому за умови постійної стабільності курсу національної валюти України та в умовах падіння курсу долара США, валютний кредит більш вигідний позивачу, ніж гривневий. Тому, позивач, повністю довіряючи відповідачу, вважаючи в момент укладення спірного договору, що сторони діють у повній відповідності до чинного законодавства України, що визначення валютою платежу долара США є на користь позивача, що зростання курсу долара по відношенню до гривні за час дії кредитного договору не відбудеться, уклав Кредитний договір № ML-507/079/2008  від 16 вересня 2008 року внаслідок помилки стосовно суттєвих умов договору .

Однак, вже через місяць  курс долара США значно зріс. На утриманні у позивачки знаходиться син, який потребує значних коштів для підтримання здоров’я  внаслідок важкої травми. Та навіть за цих умов позивачка виконує свої зобов’язання перед банком в повному обсязі по цей час. Знаходячись в тяжкому фінансовому стані (взимку розмір щомісячного платежу в еквіваленті зріс з 2 592 грн. до 4 800 грн.) та з метою недопущення будь-якої заборгованості зі своєї сторони позивачка звернулась до банку з проханням надати розстрочку, в результаті чого відповідачем була запропонована додаткова угода, яка надавала тимчасове (кінця поточного року) зменшення щомісячного платежу та загальне його удорожчення. Знаходячись під тиском страху втратити здобуття всього життя та не маючи можливості вплинути на умови угоди 18.05.09р позивачка підписала додаткову угоду в саме такій редакції. Але, станом на сьогодні стабілізації національної валюти, гарантованої ст.99 Конституції України, не спостерігається, вже становить 8,01 грн./дол. США за курсом НБУ та 8,5 грн./дол. за обмінним курсом при придбанні валюти в банках, що є загально відомим фактом.

На даний час між сторонами виник спір по причині не визначеності ціни кредитного продукту – отриманої іноземної валюти (доларів США). Так, у відповідності до статей  524, 632 Цивільного кодексу України, ціна договору визначається в момент укладення договору або передачі речі і повинна бути обов’язково визначена в національній валюті України – гривні. Однак в кредитному договорі відсутня ціна договору, виражена в національній валюті України.

З наведеного очевидно, що відповідач, надавши кредит в іноземній валюті (доларах США), переклав всі ризики, пов’язані із знеціненням національної валюти, на позивача, як споживача, тобто включив у договір положення, які завідомо є невигідними для споживача.

Оскільки надана у кредит валютна цінність використана позивачем за призначенням, повернути долари США в натурі в разі визнання договору недійсним позивач не може, то він вимагає у даному позові внесення змін до кредитного договору в судовому порядку.

Так, договір дає право відповідачеві ініціювати збільшення процентної ставки за користування кредитом, а також дає право розривати достроково Договір кредиту в разі відмови позичальника від укладення додаткової угоди про підвищення процентної ставки за користування кредитом. Однак, право позивача (позичальника) ініціювати зменшення процентної ставки за певних умов взагалі Договором кредиту не передбачене. За таких умов, описані вище пункти договору порушують принцип справедливості (паритету цивільних прав та інтересу сторін), а тому, є несправедливими і підлягають виключенню з Договору кредиту в судовому порядку.

З налізу тексту спірного кредитного договору в цілому, та його статті 4 „Відповідальність сторін”, зокрема, слідує, що у договорі за порушення його умов передбачена лише цивільно – правова відповідальність позичальника (споживача ОСОБА_1.), а цивільно – правова відповідальність кредитора («ОТП Банк») за порушення умов договору взагалі відсутня.

У відповідності до статті 627 Цивільного кодексу України, в Україні діє принцип свободи договору.

Однак, у відповідності до абзацу 2 частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України, сторони у договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов’язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

У відповідності до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені сторонами на розсуд сторін і погоджені ними, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до частини 1 абзацу 4 ст. 21 Закону України „Про захист прав споживачів”, права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач.

У відповідності до частини 2 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду споживача.

Таким чином, відсутність у договорі цивільно – правової відповідальності відповідача, за наявності лише цивільно – правової відповідальності споживача, є порушенням принципу рівності сторін при укладенні та виконанні договору, що є базовим принципом цивільного законодавства.

У відповідності до статті 203 частини 1 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

У відповідності до вимог закону, зміст правочину (договору) повинен відповідати вимогам закону та актам законодавства.

Крім наведених вище правових підстав, відповідачем при укладенні спірного договору порушено і спеціальний акт законодавства – Постанову № 168 від 10.05.2007 р. Національного банку України, яка зареєстрована у Міністерстві юстиції 25.05.2007 р. за № 541/13808.»

У відповідності до пункту 2 Частини 1 Кредитного договору, валютою кредиту визначені долари США (36 000,00 доларів США). При цьому, ціна кредиту у національній валюті України – гривні, як в цьому пункті, так і в договорі в цілому не визначена.

Частина 1 статті 524 Цивільного кодексу України зобов’язує виражати у договорі зобов’язання в грошовій одиниці України – гривні.

Частина 4 статті 632 Цивільного кодексу України встановлює, що, якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору. Офіційний курс валют в Україні встановлювався на момент вчинення спірного правочину Національним банком України і складав 4,8517 гривень за 1 долар США.

Ціна кредиту (вартість кредитного ресурсу – валютної цінності) на момент укладення Кредитного договору становила 174 661,20 грн. (36 000,00 дол. США * 4,8517 грн./дол. США = 174 661,20), тому споживач має право вимагати внести зміни у цій частині до спірного Кредитного договору, оскільки на даний час відповідач вимагає погашати кредит по курсу долара 8, 45 грн./ 1 дол. США.

Частина 1 статті 18 Закону України „Про захист прав споживачів” встановлює, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Частини 5, 6 статті 18 Закону України „Про захист прав споживачів” встановлюють, що якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення також підлягають зміні або договір може бути визнаним недійсним у цілому.

 У відповідності до Додатку № 1 „Графік повернення кредиту та сплати відсотків”, позивачу розрахована загальна вартість кредиту у доларах США.

Частина 1 статті 526 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 533 Цивільного кодексу України вимагає, щоб грошове зобов’язання було виконано у гривнях.

Частина 3 статті 533 Цивільного кодексу України встановлює, що використання іноземної валюти на території України є законним лише у випадках, прямо визначених у законі або інших актах законодавства.

Стаття 3 Декрету КМУ № 15-93 від 19.02.1993 р. „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” встановлює, що валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, яка приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов’язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України;

Статті 6, 7 Постанови НБУ № 200 від 30.05.2007 р. „Про затвердження Правил  використання готівкової іноземної валюти на території України та внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України” чітко встановлюють випадки використання фізичними та юридичними особами (резидентами)  іноземної валюти, як засобу платежу,  у розрахунках на території України.

Відповідний закон або інший акт законодавства, який дозволяє фізичним особам сплачувати на користь банків іноземну валюту (виконувати зобовязання в іноземній валюті, в т.ч. доларах США), а банкам, відповідно пред’являти до стягнення в судовому порядку з фізичних осіб іноземну валюту – долари США, як на момент укладення Кредитного договору, так і на даний час, відсутній.

За описаних обставин, позивач має право вимагати визнання недійсним Додатку № 1 до Кредитного договору та просити суд зобов’язати відповідача зробити перерахунок сплачених коштів у національну валюту України – гривню та скласти новий графік повернення кредиту та сплати процентів за його користування.

Іншими правовими підставами подання даного позову є:

-     Частина 3 статті 13 Цивільного кодексу України, яка забороняє зловживання правом в будь-якій формі.

-     Стаття 16 Цивільного кодексу України, яка встановлює одним із способів захисту цивільного права та інтересу зміну правовідношення.

-     Частина 1 статті 203 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

-     Частина 2 статті 651 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що договір може бути змінено судовому порядку на вимогу однієї із сторін у випадках, встановлених законом;

-     Частина 2 статті 652 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що в разі суттєвої зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні договору і вважали, що такі обставини не настануть, виконання договору порушить співвідношення майнових інтересів сторін, ризик зміни обставин повинна нести не зацікавлена сторона.

Наведені вище обставини позивач  підтверджує копією Кредитного договору № ML-507/079/2008  від 16 вересня 2008 року;

Заслухавши пояснення  представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню зі слідуючих підстав:

       16 вересня 2008 року між сторонами був укладений договір кредиту на отримання позивачем кредиту у розмірі 36 тисяч доларів США під 15,99 % річних, що підтверджується копією кредитного договору та графіком повернення кредиту і сплати відсотків.

        Позивач згідно цього договору отримав цей кредит в  доларах США.

Дана дія була виконана позивачем добровільно. Доказів того, що договір кредиту було укладено позивачем під впливом позивача, або шляхом введення його в оману, не має.

        Висловлювання позивача про те, що йому були необхідні гривні, а не долари не можуть служити підставою для зміни умов договору і для задоволення його позову.    

            Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 231-215, 224-227  ЦПК України 526, 533, 546, 549, 551, 652, 1048,1054 ЦК України суд,                                                    

                                                          В И Р І Ш И В:

       В позові ОСОБА_1 до закритого акціонерного товариства « ОТП Банк «, про часткове визнання договору недійсним та внесення змін до договору ( в порядку, визначеному Законом України « Про захист прав споживачів»), відмовити.  

             Заочне рішення може бути переглянуто судом за письмовою заявою відповідача.

              Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня        

        отримання  його копії.

     Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

     Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

      СУДДЯ:                                                                                            Груца Є.Є.