Справа №473/1274/16-ц 23.04.2018

Провадження №22-ц/784/632/18

Суддя суду 1-ї інстанції - Висоцька Г.А.

Доповідач апеляційного суду - Локтіонова О.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2018 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого - Локтіонової О.В.,

суддів: Колосовського С.Ю., Ямкової О.О.,

із секретарем судового засідання - Горенко Ю.В.,

за участі представника заявника - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»

на ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 лютого 2018 року, постановлену о 13 год. 42 хв. під головуванням судді Висоцької Г.А. в приміщенні суду у м.Вознесенську, за скаргою публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі - АТ «Ощадбанк» або Банк) на неправомірні дії, рішення та бездіяльність державного виконавця, скасування постанови про закінчення виконавчого провадження та зобов'язання усунути порушення,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2018 року Банк звернувся до суду із зазначеною скаргою, яку обґрунтовував наступним.

Заочним рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 червня 2016 року з ОСОБА_4 на користь АТ «Ощадбанк» стягнуто заборгованість за кредитним договором №100 від 28.12.2006 р. станом на 18.06.2016 р. у сумі заборгованості за кредитом в розмірі 17 771,72 доларів США, заборгованості за процентами в розмірі 2 160,02 доларів США та пені в сумі 62 506,44 грн., а також судові витрати в сумі 8 466,05 грн. У задоволенні позовних вимог до ОСОБА_5 відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 14 вересня 2016 року вищезазначене рішення суду скасовано в частині відмови у стягненні заборгованості солідарно з ОСОБА_5. Постановлено в цій частині нове рішення. Частину заборгованості за кредитним договором у вигляді відсотків на суму 207,67 доларів США та пені на суму 24 267,08 грн. стягнуто з ОСОБА_5 солідарно з ОСОБА_4 Стягнуто з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на користь Банку по 4 656,32 грн. судових витрат за апеляційний перегляд.

05 жовтня 2016 року Вознесенським міськрайонним судом Миколаївської області видано виконавчий лист щодо стягнення з ОСОБА_4 на користь Банку витрат за апеляційний перегляд в сумі 4 656,32 грн.

Заявник вказував, що постановою головного державного виконавця Вознесенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (далі - Вознесенський ВДВС) від 22 грудня 2016 року на підставі вищезазначеного виконавчого листа відкрито виконавче провадження.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року боржник ОСОБА_4 помер.

13 вересня 2017 року АТ «Ощадбанк» звернулося до державного виконавця із заявою про необхідність звернення державного виконавця до суду із заявою про заміну боржника у виконавчому провадженні його правонаступником.

Проте, 22 грудня 2017 року державний виконавець Вознесенського ВДВС Бутковський І.В. прийняв постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.3 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження».

Заявник вказував, що вищезазначена постанова державного виконавця прийнята з порушенням Закону України «Про виконавче провадження», оскільки, незважаючи на прохання Банку про заміну сторони боржника, державний виконавець не звернувся до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження та не зупинив виконавче провадження на підставі п.5 ч.1 ст.34 зазначеного Закону. Крім того, державний виконавець не з'ясував коло спадкоємців, які б мали виступити правонаступниками за зобов'язаннями ОСОБА_4, та не притягнув їх до участі у виконавчому провадженні, проігнорувавши звернення Банку.

Посилаючись на зазначені обставини, заявник просив визнати неправомірними дії державного виконавця, а також його постанову від 22 грудня 2017 року щодо закінчення виконавчого провадження. Скасувати вказану постанову. Визнати незаконною бездіяльність державного виконавця щодо невжиття дій відносно встановлення правонаступників ОСОБА_4 та ігнорування заяви Банку про звернення до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження правонаступником. Зобов'язати державного виконавця відновити виконавче провадження №53171677 та здійснити дії, спрямовані на встановлення кола правонаступників ОСОБА_4 та заміни відповідної сторони виконавчого провадження правонаступниками, про що повідомити Банк.

Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 лютого 2018 року у задоволенні скарги Банку відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив із того, що положення п.3 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження», які діяли на час прийняття державним виконавцем оскаржуваної постанови, імперативно зобов'язували його закінчити виконавче провадження в разі смерті фізичної особи-боржника незалежно від того, чи допускається у даному випадку правонаступництво. Зупинення виконавчого провадження у даному випадку не можливе, оскільки спадкоємців не встановлено.

Не погодившись із вказаною ухвалою, АТ «Ощадбанк» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просило ухвалу скасувати та постановити нову, якою задовольнити скаргу.

В обґрунтування своїх вимог Банком зазначено, що судом першої інстанції не було враховано, що закінчення державним виконавцем виконавчого провадження без визначення кола спадкоємців померлого боржника є передчасним та позбавляє стягувача права на заміну сторони виконавчого провадження, оскільки зазначені дії можуть бути вчинені виключно в рамках зазначеного провадження.

Вознесенський ВДВС надав на апеляційну скаргу відзив, у якому вказував на законність ухвали суду першої інстанції.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що заочним рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 червня 2016 року з ОСОБА_4 на користь АТ «Ощадбанк» стягнуто заборгованість за кредитним договором №100 від 28.12.2006 р. станом на 18.06.2016 р. у сумі заборгованості за кредитом в розмірі 17 771,72 доларів США, заборгованості за процентами в розмірі 2 160,02 доларів США та пені в сумі 62 506,44 грн., а також судові витрати в сумі 8 466,05 грн. У задоволенні позовних вимог до ОСОБА_5 відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 14 вересня 2016 року вищезазначене рішення суду скасовано в частині відмови у стягненні заборгованості солідарно з ОСОБА_5. Постановлено в цій частині нове рішення. Частину заборгованості за кредитним договором у вигляді відсотків на суму 207,67 доларів США та пені на суму 24 267,08 грн. стягнуто з ОСОБА_5 солідарно з ОСОБА_4 Стягнуто з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на користь Банку по 4 656,32 грн. судового збору за апеляційний перегляд.

05 жовтня 2016 року Вознесенським міськрайонним судом Миколаївської області видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_4 на користь Банку вищезазначених витрат за апеляційний перегляд.

Постановою державного виконавця Вознесенського ВДВС від 22 грудня 2016 року відкрито виконавче провадження №53171677 про примусове виконання рішення в частині стягнення судових витрат у сумі 4656,32 грн.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року боржник ОСОБА_4 помер.

13 вересня 2017 року АТ «Ощадбанк» звернулося до державного виконавця із заявою про необхідність звернення державного виконавця до суду із заявою про заміну боржника у виконавчому провадженні його правонаступником.

07 грудня 2017 року державний виконавець звернувся до Першої Вознесенської державної нотаріальної контори Миколаївської області з приводу отримання інформації зі Спадкового реєстру щодо померлого.

Однак в отриманні вказаної інформації йому було відмовлено.

22 грудня 2017 року державний виконавець виніс постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.3 ч.1 ст.39 та ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку зі смертю боржника ОСОБА_4

Стаття 6 Конституції України визначає, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» державний виконавець є представником влади, діє від імені держави і перебуває під її захистом та уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, передбаченому законом.

Порядок виконання судових рішень та повноваження виконавців при вчиненні виконавчих дій визначені Законом України «Про виконавче провадження».

Стаття 1 цього Закону передбачає, що виконавче провадження - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (стаття 18 Закону України «Про виконавче провадження»)

В статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» визначено підстави для закінчення виконавчого провадження.

Так, зокрема, виконавче провадження підлягає закінченню у разі припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника. Рішення державного виконавця про закінчення виконавчого провадження оформлюється постановою.

Можливості прийняття виконавцем будь-яких інших процесуальних рішень у випаду смерті боржника - фізичної особи, даний Закон не передбачає.

Суд першої інстанції правильно встановивши обставини справи та норми законодавства, які підлягали застосуванню, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні скарги Банку.

Отримавши дані про смерть боржника, за правилами ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець повинен вирішити питання про закінчення виконавчого провадження.

Редакція цієї статті виписана законодавцем таким чином, що дозволяє дійти висновку, що у разі смерті боржника обов'язковим є закінчення виконавчого провадження.

Тільки, якщо виконавець та/або заінтересована особа звернуться до суду із заявою про заміну вибулої сторони правонаступником у порядку, встановленому частиною п'ятою статті 15 цього Закону, можливе зупинення вчинення виконавчих дій (п.5 ч.1 ст.34 Закону України «Про виконавче провадження»).

Отже, правонаступник на даній стадії вже повинен бути встановлений.

Як свідчать матеріали справи, правонаступників після смерті ОСОБА_4 наразі не виявлено. З заявою про заміну вибулої сторони боржника конкретним правонаступником до суду не подано.

Таким чином, дії державного виконавця щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження є правильними.

Державний виконавець вчинив необхідні виконавчі дії після встановлення факту смерті боржника.

Оскільки правонаступників ОСОБА_4 встановлено не було, то цілком правомірним були дії державного виконавця щодо закінчення виконавчого провадження, а не його зупинення.

Стаття 447 ЦПК України передбачає, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Статтею 451 ЦПК України встановлено, що у разі, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Оскільки постанова про закінчення виконавчого провадження була прийнята головним державним виконавцем Вознесенського ВДВС в межах його повноважень, на підставі прямої вказівки закону, яка міститься в пункті 3 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», колегія суддів не вбачає правових підстав вважати рішення державного виконавця незаконним, що свідчить про необґрунтованість вимог скарги про її скасування.

При цьому, відсутні також підстави вважати, що прийняттям такої постанови було порушено право заявника на отримання виконання за зобов'язанням, яке виникло на підставі рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 14 вересня 2016 року, з наступних підстав.

Так, обов'язок спадкоємців задовольнити вимоги кредиторів спадкодавця, в межах вартості одержаного у спадщину майна, передбачений статтею 1282 ЦК України.

Порядок пред'явлення кредиторами спадкодавця вимог до спадкоємців визначений статтею 1281 ЦК України.

Таким чином, АТ «Ощадбанк», як кредитор у зобов'язанні з виконання вищевказаного рішення суду, не позбавлене права пред'явити свої вимоги до спадкоємців боржника у зобов'язанні ОСОБА_4 в порядку, визначеному статтями 1281, 1282 ЦК України.

Безпідставними також є твердження Банку про те, що після встановлення факту смерті боржника ОСОБА_4 виконавець повинен був звернутися до суду з поданням про заміну сторони виконавчого провадження, оскільки законом прямо встановлено, що виконавче провадження у разі смерті боржника закінчується, а свої вимоги кредитор може пред'явити до спадкоємців померлого в іншому порядку, відповідно до статей 1281, 1282 ЦК України.

За таких обставин суд вважає, що при прийнятті оскаржуваної постанови про закінчення виконавчого провадження та вчиненні дій з моменту встановлення факту смерті боржника до винесення цієї постанови головний державний виконавець Вознесенського ВДВС Бутковський І.В. діяв з дотриманням вимог закону та не допустив порушень прав стягувача АТ «Ощадбанк».

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Банку не підлягає задоволенню, оскільки є безпідставною.

Оскаржувана ухвала суду є законною та обґрунтованою, а тому скасуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст.374, 375, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» відхилити.

Ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий О.В. Локтіонова

Судді С.Ю. Колосовський

О.О. Ямкова

Повний текст постанови складено 24 квітня 2018 року.