ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2018 року справа №812/225/18

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією в складі

головуючого судді Гайдара А.В.

суддів Василенко Л.А.,

Блохіна А.А.,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2018 року у справі № 812/225/18 (головуючий І інстанції Борзаниця С.В.) складену в повному обсязі 28 лютого 2018 року в м. Сєвєродонецьку Луганської області за позовом ОСОБА_2 до Територіального управління державної судової адміністрації України в Луганській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2018 року у справі № 812/225/18 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Територіального управління Державної судової адміністрації в Луганській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено повністю. (арк.справи 54-57)

Позивач не погодилася з таким рішенням, подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення суду першої інстанції через порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. (арк.справи 63-67)

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Указом Президента України від 23.08.2012 № 484/2012 ОСОБА_2 відповідно до статті 127 та частини першої статті 128 Конституції України призначено строком на п'ять років на посаду судді Рубіжанського міського суду Луганської області (арк.справи 13-16).

Наказом Рубіжанського міського суду Луганської області від 27.09.2012 № 41-ОС позивачу наказано приступити до виконання обов'язків судді Рубіжанського міського суду Луганської області з окладом згідно штатного розпису з 01.10.2012 (арк.справи 16).

Згідно з штатним розписом Рубіжанського міського суду Луганської області на 2017 рік посадовий оклад судді складає 16000,00 грн (арк. справи 18).

Згідно довідки Державної судової адміністрації України від 15.01.2018 № 85/18-вих, суддівська винагорода нарахована позивачу, виходячи з посадового окладу судді, який не пройшов кваліфікаційного оцінювання, у розмірі 16000,00 грн. (арк. справи 19).

Листом від 15.01.2018 року № 88/18вих Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Луганській області на звернення ОСОБА_2 від 07.12.2017 року повідомило про те, що відповідно до пункту 23 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402 до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону № 2453, а саме: посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат. Регіональні коефіцієнти до посадового окладу не застосовуються. Згідно із статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" з 01.01.2017 року прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлений у розмірі 1600,00 грн. Пунктом 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1774 установлено, що мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень.

З 1 січня 2017 року в штатному розписі місцевих судів суддям, які не пройшли кваліфікаційне оцінювання, встановлено посадовий оклад у розмірі 16000 гривень. Враховуючи викладене, територіальне управління Державної судової адміністрації України в Луганській області здійснило нарахування та виплату суддівської винагороди позивачу, виходячи з посадового окладу у розмірі 16000,00 гривень, на підставі положень чинного законодавства України та відповідних роз'яснень Державної судової адміністрації України, як головного розпорядника бюджетних коштів (арк.спр.21-22).

Між сторонами немає розбіжностей щодо вищезазначених обставин, позивач просить визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області, зобов'язати ТУ ДСА України у Луганській області здійснити донарахування та виплату суддівської винагороди за грудень 2017 року у розмірі 32000 грн. з урахуванням раніше сплачених сум.

Згідно п. 17 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Суддя - це посадова особа державного органу судової влади, яка наділена повноваженнями здійснювати правосуддя і виконувати свої обов'язки на професійній основі.

Позивач є суддею, обраним на посаду строком на п'ять років, тобто перебуває на публічній службі.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Основним завданням Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області є організаційне забезпечення діяльності місцевих судів Луганської області та фінансове забезпечення місцевих загальних судів Луганської області з метою створення належних умов для діяльності судів, суддів цих судів та забезпечення роботи органів місцевого самоврядування.

Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Луганській області здійснює функції розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області та місцевих загальних судів Луганської області.

Тобто, відповідач у справі - суб'єкт владних повноважень на якого покладені функції розпорядника коштів Державного бюджету України та фінансового забезпечення діяльності Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області та місцевих загальних судів Луганської області.

Пунктом 7 частини 1 статті 7 Бюджетного кодексу України визначений принцип збалансованості Державного бюджету України.

Згідно ст. 95 Конституції України бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами. Виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Держава прагне до збалансованості бюджету України.

Конституційний Суд України, даючи офіційне тлумачення статті 95 Конституції України, зазначив, що однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов'язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами та територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України.

Відповідно до правової позиції Конституційного суду України, викладеної в рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011, передбачені законом соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства.

Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною 1 статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Згідно ч. 2 ст. 130 Конституції України розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначено положеннями Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII.

Відповідно до ч. 1 ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 1 частини 3 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлений базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Відповідно до абз. 1 ст. 22 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

Згідно п. 23 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 рік, № № 41- 45, стаття 529; 2015 рік, № № 18 - 20, стаття 132 із наступними змінами).

Відповідно до ч. 3 ст. 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VI посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.

З системного аналізу норм чинного законодавства, вбачається, що посадовий оклад судді, який не пройшов кваліфікаційне оцінювання визначається відповідно до розміру визначено частиною 3 статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 рік, № № 41- 45, стаття 529; 2015 рік, № № 18 - 20, стаття 132 із наступними змінами).

Колегією суддів встановлено та підтверджено матеріалами справи, позивач призначений на посаду до набрання чинності Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII та не проходив кваліфікаційного оцінювання на підтвердження відповідності займаній посаді (здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді), що у своїй сукупності є підставою обрахунку йому посадового окладу з огляду на розмір визначений частиною 3 статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 рік, № № 41- 45, стаття 529; 2015 рік, № № 18 - 20, стаття 132 із наступними змінами).

Згідно ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" у 2017 році розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня становить 3200 гривень.

Наряду з викладеним, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" з 1 січня 2017 року прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлений у розмірі 1600 грн.

Державна судова адміністрація України в своєму листі від 24 травня 2017 року № 05-593/17 вказує на те, що пунктом 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень.

Статтею 8 Закону № 1801-VIII встановлено, що у 2017 році розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня становить 200 грн.

Згідно зі статтею 7 Закону № 1801-VIII з 1 січня 2017 року прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлений у розмірі 1600 грн.

Окрім того, пунктом 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII (далі - Закон № 1774-VIII), встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 грн.

Колегія суддів зазначає, що вказаний пункт не змінює частину третю статті 133 Закону № 2453 у частині визначення саме мінімальної заробітної плати як величини, на основі якої обчислюється суддівська винагорода, оскільки цим пунктом встановлено розмір мінімальної заробітної плати, а не розмір "розрахункової величини".

Крім того, колегія суддів вважає положення пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1774-VIII спеціальними стосовно обчислення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат по відношенню до загального правового регулювання розміру мінімальної заробітної плати, встановленого Законом №1801-VIII. Тому, відсутність внесених змін до бланкетної норми частини третьої статті 133 Закону № 2453 не є перешкодою для застосування вказаного пункту.

Отже, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що ТУ ДСА в Луганській області при виплаті ОСОБА_2 суддівської винагороди діяло на підставі, в межах і спосіб передбачені Конституцією України та Законами України, тому заявлені вимоги є необґрунтовані.

Крім того, колегія суддів вважає неприйнятними доводи апеляційної скарги стосовно посилання на рішення Європейського суду з прав людини від 10.03.2011 року у справі «Сук проти України», оскільки дане рішення не стосується спірних правовідносин.

Колегія суддів зазначає, що пунктами 2 та 3 Рішення Конституційного Суду України від 13.01.2012 року № 3-рп/2012 вирішено наступне:

«2. В аспекті конституційного подання положення частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116 Конституції України треба розуміти так, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов'язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

3. В аспекті конституційного подання положення частини другої статті 95, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України та пункту 2 частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв'язку з положеннями статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 117 Конституції України треба розуміти так, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції‚ на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України».

Таким чином, колегія суддів вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 23, 33, 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2018 року у справі № 812/225/18 - залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2018 року у справі № 812/225/18 - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 24 квітня 2018 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: А.В. Гайдар

Судді: Л.А.Василенко

А.А.Блохін