ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.04.2018р.                                                                                          справа №908/896/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3

секретар судового засідання ОСОБА_4

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Комунального закладу «Палац культури «Орбіта», м. Запоріжжя

на рішення господарського суду Запорізької області

ухваленого 21.02.2018р. (повний текст підписано 05.03.2018р.) у м. Запоріжжі

по справі №908/896/17 (суддя Топчій О.А.)

за позовом Комунального закладу «Палац культури «Орбіта», м. Запоріжжя

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Орбіта–Сервіс», м.Запоріжжя

про відшкодування земельного податку

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_5 зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції:

1. Комунальний заклад «Палац культури «Орбіта», м. Запоріжжя (далі - Позивач) звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Орбіта-Сервіс», м. Запоріжжя (далі - Відповідач) про відшкодування земельного податку за договором оренди нежитлових приміщень №1 від 01.09.2001р. (в редакції додаткової угоди від 02.04.2007р.) за період з січня по березень 2017р.

2. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 06.06.2017р. (повний текст підписано 08.06.2017р.) у справі №908/896/17, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 25.07.2017р., у задоволенні позовних вимог Комунального закладу «Палац культури «Орбіта» було відмовлено в повному обсязі.

3. Рішення місцевого суду було вмотивоване тим, що права/охоронювані законом інтереси Позивача ніяким чином не порушені, оскільки Відповідач (Орендар) несе грошовий обов’язок, в т.ч. по відшкодуванню земельного податку, саме перед Орендодавцем (Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради), а не перед Комунальним закладом «Палац культури «Орбіта» (Позивачем), таким чином право вимоги заборгованості по відшкодуванню земельного податку має саме Орендодавець (а не Балансоутримувач, яким є Позивач).

4. Постановою Вищого господарського суду України від 21.11.2017р. у справі №908/896/17 постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25.07.2017р. у справі №908/896/17 та рішення Господарського суду Запорізької області від 06.06.2017р. у справі №908/896/17 скасовано та направлено справу на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області, зазначивши, що «судами попередніх інстанцій не було встановлено суб’єкта, який є платником земельного податку, адже сама ця особа може вимагати компенсації відповідних сум. Крім того, попередні судові інстанції нормативно не обґрунтували ні наявність у Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради обов’язку по сплаті земельного податку, ані відсутність такого обов’язку у Позивача та не звернули увагу на те, що вказаний обов’язок не є цивільним, який би набувався/втрачався за господарськими зобов’язаннями не пов’язаними зі зміною власника/балансоутримувача майна, а отже похідне від нього право на компенсацію земельного податку залишається за платником цього податку.»

5. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 21.02.2018р. (повний текст підписано 05.03.2018р.) у справі №908/896/17 за результатами нового розгляду у задоволені позовних вимог Комунального закладу «Палац культури «Орбіта» було відмовлено в повному обсязі.

6. Означене рішення суду було вмотивоване встановленням факту відсутності у Позивача права вимоги від Відповідача коштів з відшкодування земельного податку, адже між сторонами було укладено додаткову угоду від 29.04.2011р. до договору №1 оренди нежитлових приміщень від 01.09.2001р., за якою саме Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, в силу умов п.п.2, 4 та 6 означеної додаткової угоди від 29.04.2011р., прийняв на себе всі права (в тому числі права вимоги), обов'язки та відповідальність Орендодавця за договором оренди. При цьому, права, обов'язки та відповідальність сторони по договору оренди перейшли до Орендодавця (Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради) в тому обсязі, в якому вони належали Орендодавцю, що вибув. Таким чином, місцевий суд зазначив, що Відповідач, як Орендар несе грошовий обов’язок, в т.ч. по відшкодуванню земельного податку, саме перед Орендодавцем - Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, а не перед Позивачем, як Балансоутримувачем. Окрім того, суд зауважив, що згідно ст.282.1.4 Податкового кодексу України Позивач є юридичною особою, яка звільнена від сплати податку на землю.

ІІ. ОСОБА_5 зміст вимог та узагальнених доводів апеляційної скарги:

7. Комунальний заклад «Палац культури «Орбіта», не погодившись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою до Донецького апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду Запорізької області від 21.02.2018р. у справі №908/896/17 скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та віднести на рахунок Відповідача судовий збір за подання апеляційної скарги.

8. Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає:

- твердження місцевого суду про звільнення Позивача від сплати податку на землю на підставі ст.282.1.4 Податкового кодексу України, відповідно до якої, зокрема, заклади культури, які повністю отримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджетів, звільняються від сплати земельного податку - є хибним, оскільки в силу приписів ст.284.3 Податкового кодексу України платники податку, що користуються пільгами з цього (земельного) податку та надають в оренду земельні ділянки, окремі будівлі, споруди або їх частини сплачують податок на такі земельні ділянки та земельні ділянки під такими будівлями на загальних підставах з урахуванням прибудинкової території;

- безпідставне залишення судом поза увагою посилання Позивача на докази оплати ним земельного податку, що свідчить про наявність у останнього статусу суб’єкту земельного податку та права на стягнення з Відповідача понесених витрат на оплату означеного податку;

- судом не були враховані висновки Вищого господарського суду України, викладені у постанові від 21.11.2017р. щодо наявності підстав для стягнення спірної суми як безпідставного збагачення однієї особи за рахунок іншої;

- ч.4 п.9.3. Положення про порядок передачі в оренду об’єктів права комунальної власності територіальної громади м. Запоріжжя, затвердженого рішенням міської ради №42 від 27.04.2012р. передбачає укладання окремої угоди з компенсації частини витрат зі сплати земельного податку у розглядуваному випадку між Орендарем та Балансоутримувачем.

ІІІ. Узагальнені доводи та заперечення Відповідача:

9. Відповідачем в межах визначеного апеляційним судом строку наданий відзив на апеляційну скаргу б/н від 18.04.2018р. (а.с.а.с.245-247), за змістом якого проти її доводів та вимог заперечував та зазначив про обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, оскільки:

- Позивач неправомірно намагається залучити до матеріалів справи на стадії апеляційного провадження нові докази (копії податкових декларацій з плати на землю, довідку про сплату земельного податку у 2017-2018р.р. довідку щодо розрахунку податку на землю на 2018р., копії виписок по рахунку ДСКУ у Запорізькій області про сплату земельного податку за 2017-2018р.р.), що суперечить положенням ч.3 ст.269 Господарського процесуального кодексу України;

- вимоги Позивача про відшкодування (компенсацію) земельного податку на підставі приписів законодавства, якими, зокрема, врегульовані договірні відносини сторін, що виникають з договору, є безпідставними, оскільки Позивач не є Орендодавцем, якому на підставі п.3.4 договору оренди (в редакції додаткової угоди від 02.04.2007р.) надано право стягувати таку компенсацію;

- посилання апелянта на приписи Положення про порядок передачі в оренду об’єктів права комунальної власності територіальної громади м. Запоріжжя, затвердженого рішенням міської ради №42 від 27.04.2012р., які передбачають необхідність укладення окремої угоди між Орендарем та Балансоутримувачем, є хибними, оскільки така угода була укладена саме між Орендарем та Орендодавцем, а не Балансоутримувачем.

IV. Щодо процедури апеляційного провадження:

10. Відповідно до ч.1 ст.253 Господарського процесуального кодексу України судом апеляційної інстанції у господарських справах є апеляційний господарський суд, у межах апеляційного округу якого знаходиться місцевий господарський суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

11. Указом Президента України №454/217 від 29.12.2017р. «Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах» (набрання чинності 16.01.2018р. з публікацією в Офіційному віснику України №5 за 2018р.) постановлено ліквідувати, у тому числі Донецький апеляційний господарський суд та утворити Східний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Донецьку, Луганську, Полтавську та Харківську області, з місцезнаходженням у місті Харкові.

12. Згідно з п.3 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VІІІ апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ч.6 ст.148 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VІІІ у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Наразі, відповідної публікації про початок роботи Східного апеляційного господарського суду на момент прийняття цієї постанови здійснено не було.

13. У відповідності до вимог ст.32 та ч.1 ст.260 Господарського процесуального кодексу України протоколом автоматизованого розподілу від 12.03.2018р. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: ОСОБА_1 (головуючий, суддя-доповідач), ОСОБА_2 та ОСОБА_3

14. Ухвалою від 02.04.2018р. зазначена судова колегія відкрила апеляційне провадження у справі №908/896/17, а ухвалою від 19.04.2018р. призначила розгляд апеляційної скарги Комунального закладу «Палац культури «Орбіта» в порядку письмового провадження в світлі приписів ч.10 ст.270 Господарського процесуального кодексу України, оскільки ціна позову в означеній справі менша ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, враховуючи, що відповідного клопотання від учасників справи не надходило, а судова колегія з власною ініціативи не вбачає необхідності розгляду означеної апеляційної скарги з повідомленням учасників справи. Учасники справи були повідомлені про розгляд означеної апеляційної скарги в порядку письмового провадження належним чином.

15. Враховуючи викладене в п.п.10-14 цієї постанови, та відсутність визначених ст.ст.38, 39 Господарського процесуального кодексу України підстав для відводу/самовідводу члені судової колегії, сформована судова колегія Донецького апеляційного господарського суду у складі ОСОБА_1 (головуючий, суддя-доповідач), ОСОБА_2 і ОСОБА_3 відповідає вимогам «суду, створеним відповідно до закону» у розумінні п.1 ст.6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р.

16. Згідно із вимогами ст.269 Господарського процесуального кодексу України справа переглядається за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, якщо під час розгляду не буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

17. Питання стосовно додаткових документів, наданих Скаржником до суду апеляційної інстанції (копії податкових декларацій з плати на землю, копії виписок по рахунку ДСКУ у Запорізькій області про сплату земельного податку за 2017-2018р.р. (а.с.а.с.220-224), довідку про сплату земельного податку у 2017-2018р.р. (а.с.а.с.240-242) та довідку щодо розрахунку податку на землю на 2018р. (а.с.а.с.225, 226), відповідно до приписів ст.ст.118, 119 Господарського процесуального кодексу України вирішено апеляційним судом в ухвалі від 19.04.2018р.

V. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини:

18. 01.09.2001р. між Комунальним підприємством «Палац культури «Орбіта» (Орендодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Орбіта-Сервіс» (Орендарем) було укладено договір №1 оренди нежитлових приміщень, розташованих в палаці культури «Орбіта» за адресою: м. Запоріжжя, вул. Лермонтова, 9 (договір – а.с.а.с.10-11), за умовами якого Орендодавець на підставі Наказу управління комунальної власності Запорізької міської ради №96 від 07.05.2001р. передає, а Орендар приймає в строкове платне користування частину підвалу та приміщення палацу культури, розташованих за адресою: м. Запоріжжя, вул. Лермонтова, 9.

19. Відповідно до п.2.1 договору, вступ Орендаря у користування об’єктом оренди настає одночасно з підписанням сторонами договору та акту прийому-передачі вказаного об’єкту.

Так на виконання вказаного пункту договору сторонами було підписано акт прийому-передачі об’єкта оренди (а.с.12 зворотна сторона).

20. Згідно з п.10.1 договору, останній укладено строком на 10 років з 01.09.2001р. по 01.09.2011р.

Своєю чергою, як було визначено сторонами у п.10.6 договору, в разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору оренда протягом одного місяця після закінчення його строку, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Місцевим судом було встановлено, що враховуючи відсутність заяви про припинення або зміну умов договору, в силу п.10.6 договору строк оренди був продовжений з 2011р. на десять років, тобто до 01.09.2021р.

21. З матеріалів справи вбачається, що сторонами неодноразово вносилися зміни до договору, оформлені відповідними додатковими угодами (а.с.а.с.13-28).

Зокрема, 02.04.2007р. сторонами було підписано додаткову угоду (а.с.17), якою п.3.4 договору доповнили обов’язком Орендаря компенсувати Орендодавцю частину плати податку на землю пропорційно орендованій площі згідно з діючим законодавством України. Вказана компенсація здійснюється згідно з п.3.3 додаткової угоди від 01.04.2004р. (а.с.13).

22. 01.02.2008р., у зв’язку з перереєстрацією Комунального підприємства «Палац культури «Орбіта» в Комунальний заклад «Палац культури «Орбіта», сторонами було укладено трьохсторонню додаткову угоду до договору (а.с.20), за якою функції/статус Орендодавця перейшли до Управління комунальної власності Запорізької міської ради, а Комунальний заклад «Палац культури «Орбіта» став Балансоутримувачем наданого в оренду майна.

Своєю чергою, відповідно до статуту Комунального закладу «Палац культури «Орбіта» (а.с.а.с.37-42) останній є правонаступником прав та обов’язків Комунального підприємства «Палац культури «Орбіта».

23. Згодом, п.2 додатковою угодою від 29.04.2018р. (а.с.27), функції Орендодавця перейшли від Управління комунальної власності Запорізької міської ради до Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради. Цією угодою сторони (зокрема, і Позивач) визначили, що з дати її підписання Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради приймає на себе всі права (в тому числі права вимоги), обов'язки та відповідальність Орендодавця за договором оренди, що належали Управлінню комунальної власності Запорізької міської ради.

За змістом п.п.4, 6 додаткової угоди від 29.04.2018р., права, обов'язки та відповідальність сторони по договору оренди переходять до Орендодавця в тому обсязі, в якому вони належали Орендодавцю, що вибув, до набуття чинності цією додатковою угодою. З моменту набрання чинності цією додатковою угодою, Орендодавець, що вибув, втрачає, а Орендодавець набуває право вимагати виконання від Орендаря своїх обов’язків щодо договору оренди №1 від 01.09.2001р. нежитлового приміщення по вул. Лермонтова, 9, які виникли до моменту набрання чинності цією додатковою угодою, а також тих, що виникнуть у майбутньому.

24. Як свідчать матеріали справи, Позивач неодноразово протягом 2016-2017р.р. звертався до Відповідача з вимогами про сплату заборгованості по орендній платі та відшкодуванню земельного податку, що були оформлені претензіями №11 від 09.08.2016р. вих. №440 (а.с.30), №12 від 28.09.2016р. вих. №506 (а.с.32) та претензією від 13.03.2017р. вих. №171 (а.с.35).

Так, з відповідей Відповідача на означені претензії (а.с.а.с.31, 34) вбачається, що останнім заборгованість з відшкодування земельного податку визнається та вчиняються дії для її погашення.

25. Відповідно до довідки щодо розрахунку податку на землю на 2017р., що підлягає відшкодуванню Відповідачем (а.с.50) розмір означеного податку за спірний період становить 6138,89грн. на місяць. Позивачем, на підтвердження оплати ним земельного податку за спірний період з січня по березень 2017р. до суду було надано платіжні доручення №13 від 30.01.20174р. на суму 7552,00грн., №34 від 22.02.2017р. на суму 9470,21грн., №60 від 22.03.2017р. на суму 8004,49грн. (а.с.а.с.72, 74, 76) та виписки з банківського рахунку (а.с.а.с.73, 75, 76).

26. Так, враховуючи несплату Відповідачем заборгованості з оплати земельного податку за договором №1 оренди нежитлових приміщень від 01.09.2001р. за період з січня по березень 2017р. в сумі 18416,67грн., Комунальний заклад «Палац культури «Орбіта» звернувся до господарського суду з позовними вимогами про стягнення означеної суми заборгованості.

27. Зважаючи на вказані обставини, спірні правовідносини розглянуті місцевим судом, що не заперечується сторонами, з урахуванням приписів законодавства про оренду (найм), зокрема в контексті приписів Закону України «Про оренду державного та комунального майна», а також, враховуючи характер розглядуваного питання, нормами Податкового кодексу України.

VІ. Оцінка апеляційного суду:

28. За змістом ст.ст.4, 5 Господарського процесуального кодексу України, ст.15 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України можливість задоволення позовних вимог вимагає наявності та доведеності наступної сукупності елементів: наявність у Позивача захищуваного суб’єктивного права/охоронюваного законом інтересу, порушення (невизнання або оспорювання) такого права/інтересу з боку визначеного Відповідача та належність (адекватність характеру порушення та вимогам діючого законодавства) обраного способу судового захисту. Відсутність або недоведеність будь-якого із вказаних елементів, що становлять предмет доказування для Позивача, унеможливлює задоволення позову.

29. Сутність розглядуваного спору полягає у спонуканні Відповідача до примусового виконання порушених грошових зобов’язань з відшкодування Позивачу частини сплаченого ним земельного податку розрахованого пропорційно орендованій Відповідачем площі за період з січня по березень 2017р. відповідно до п.3.4 договором оренди нежитлових приміщень №1 від 01.09.2001р. (в редакції додаткової угоди від 02.04.2007р.).

30. Беручи до уваги правову природу укладеного договору №1 оренди нежитлових приміщень від 01.09.2001р., кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства про оренду (найм), зокрема Закону України «Про оренду державного та комунального майна», а також враховуючи характер предмету спору – нормами Податкового кодексу України.

Викладене зумовлює погодження із доводами місцевого суду щодо визначення норм матеріального права, у світлі яких має вирішуватися питання відносно розглядуваного спору.

31. Беручи до уваги встановлену ст.204 Цивільного кодексу України та неспростовану в межах цієї справи в порядку ст.215 цього Кодексу презумпцію правомірності означеного договору, апеляційний суд вважає його належною у розумінні ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України та ст.ст.173, 174 Господарського кодексу України підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором кореспондуючих прав і обов’язків сторін.

32. Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

33. Відповідно до ст.202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Наразі, будь-яких доказів сплати стягуваної заборгованості чи припинення відповідних зобов’язань іншим передбаченим законом способом, Відповідачем всупереч ст.ст.13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України до справи не надано.

34. Так, розглянувши матеріали означеної справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає, що факт здачі в оренду частини приміщення об’єкту нерухомості, який знаходиться на земельній дільниці, наданої правонаступнику Позивача (а.с.85) на праві постійного користування (а.с.126) дійсно в силу п.284.3 ст.284 Податкового кодексу України обумовлює незастосування передбаченої п.282.1.4 ст.282 цього Кодексу пільги для Позивача відносно сплати земельного податку, що не було враховано місцевим судом. Тобто Позивач відносно розглядуваного спірного періоду має статус платника земельного податку, що слушно було зауважено Скаржником, а заперечення такого статусу місцевим судом не відповідає змісту вказаної норми податкового законодавства, яка мала бути застосована в цьому випадку.

35. Як було зазначено в постанові Вищого господарського суду України від 21.11.2017р. в силу п.п.14.1.72, 14.1.147, 269.1 та 270.1 Податкового кодексу України, зобов’язання Позивача зі сплати земельного податку не є цивільним та не набувається з господарського зобов’язання, та відповідно, не може бути втрачено у зв’язку зі втратою Позивачем статусу Орендодавця по відношенню до Відповідача. Проте, захищуване суб’єктивне право опосередковує не стягнення цього податку з платника (таке право реалізується державними органами й в межах адміністративного судочинства), а компенсацію витрат зі сплати цього податку, понесених платником, підставою якого в силу ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України виступає договір №1 оренди нежитлових приміщень від 01.09.2001р. (п.3.4 в редакції додаткової угоди від 02.04.2007р.) Відтак, природа цього захищуваного права та кореспондуючих йому обов’язків Відповідача, про примусове виконання якого заявлені позовні вимоги, є виключно цивільно/господарсько-правовою.

36. Право вимоги вказаної компенсації, яка передбачає не тільки попереднє здійснення відповідних платежів самим платником податку, на що підставно вказує Відповідач, підпадають під визначення майнових прав у розумінні ч.2 ст.190 Цивільного кодексу України, право розпорядження якими в силу ст.137 Господарського кодексу України та п.п.2.7, 4.4, 5.4 та 6.6 Статуту віднесено до повноважень Позивача, оскільки не є майном, що передано власником в оперативне управління (на відміну від будівлі, в межах орендних правовідносин у якій й виникло майнове право вимоги).

До моменту втрати Позивачем статусу Орендодавця об’єкту оренди, визначеного суб’єктом, якому належить розглядуване право вимоги компенсації частини плати земельного податку (до 01.02.2008р.), саме перед Позивачем існувало зобов’язання по компенсації у Відповідача.

37. Укладення трьохсторонньої додаткової угоди від 01.02.2008р., яке опосередковує узгоджену з Орендарем передачу від Позивача статусу Орендодавця Управлінню комунальної власності Запорізької міської ради, як належного суб’єкта отримання компенсації згідно умов договору, мало своїм наслідком, серед іншого, й передачу (відступлення у розумінні у розумінні ст.ст.513, 514 Цивільного кодексу України або делегацію у розумінні ч.1 ст.195 Господарського кодексу України) права вимоги компенсації частини плати земельного податку від платника такого податку (цей статус за Позивачем зберігається) до іншої особи - Управління комунальної власності Запорізької міської ради, а з 29.04.2011р. – Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради.

Дійсно, за текстом означених додаткових угод не вбачається, що сторонами зроблено застереження, що право вимоги компенсації частини земельного податку зберігається за Позивачем як платником цього податку та до нового Орендодавця не переходить.

38. Передача спірного суб’єктивного цивільного права Позивачем на користь Орендодавця, незалежно від зберігання у Позивача статусу суб’єкта сплати земельного податку, зумовлює відсутність у нього захищуваного в межах розглядуваного позову права по відношенню до Відповідача, адже в силу ст.ст.204, 215 та 629 Цивільного кодексу України правова підстава для передання платником земельного податку зобов’язального права вимоги компенсації відповідних витрат і набуття такого права іншою особою є чинною та має дотримуватися сторонами.

39. Колегія суддів погоджується із оцінкою Відповідача хибних посилань Скаржника на п.9.4. Положення про порядок передачі в оренду об’єктів права комунальної власності територіальної громади м. Запоріжжя, затвердженого рішенням міської ради №42 від 27.04.2012р., адже відповідної угоди між Орендарем та Балансоутримувачем укладено не було, а відповідальність за укладання такої угоди покладена саме на Позивача.

40. Аргументи Позивача відносно неврахування місцевим судом висновків Вищого господарського суду України в постанові від 21.11.2017р. відносно наявності правових підстав для стягнення спірної суми як безпідставного збагачення також відхиляються апеляційним господарським судом, беручи до уваги, що:

- ст.ст.111-7 і 111-12 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, що діяла на момент прийняття постанови Вищого господарського суду України від 21.111.2017р.) не передбачали права касаційної інстанції ні розглядати вимоги, які не були предметом розгляду судом першої інстанції, ні формулювати вказівок відносно належної до застосування під час нового розгляду норми матеріального права;

- в межах нового розгляду цієї справи Позивачем в порядку ч.2 ст.14 та ч.ч.3, 4 ст.46 чинного Господарського процесуального кодексу України не ініціювалося змін позовних вимог на спонукання Відповідача до виконання кондикційного зобов’язання, що обмежую самостійне зміну судом визначеного в позовній заяві способу судового захисту зважаючи на ч.2 ст.237 цього Кодексу;

- наразі, не вбачається підстав і для кваліфікації заявлених позовних вимог в контексті навіть не згадуваної за змістом позовної заяви ст.1212 Цивільного кодексу України, оскільки передбачений цією нормою спосіб захисту застосовується субсидіарно (за відсутністю способів, передбачених іншими нормами) і в позадоговірних відносинах (правова позиція Верховного Суду України, приведена в постанові від 14 жовтня 2014 р. у справі N 3-129гс14), тоді як підставою для існування захищуваного суб’єктивного права є положення п. 3.4. договору оренди №1 від 01.09.2001р. (в редакції додаткової угоди від 02.04.2007р.).

41. Отже, неприналежність права вимоги заявлених до стягнення сум Позивачеві в силу його власних дій з розпорядження таким правом вимоги, в світлі ч.1 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.14 Цивільного кодексу України є цілком достатньою підставою для відхилення відповідних позовних вимог саме цієї особи, безвідносно до наявності/відсутності факту заборгованості Відповідача за розглядуваний період перед належним отримувачем цих коштів.

Таким чином, судова колегія погоджується з рішенням місцевого суду щодо відсутності у Позивача суб’єктивного права вимагати компенсацію за сплачений земельний податок, передбачений п.3.4 договором оренди нежитлових приміщень №1 від 01.09.2001р. (в редакції додаткової угоди від 02.04.2007р.).

При цьому, визначене в п.34 цієї постанови неправильне застосування місцевим судом п.282.1.4 ст.282 Податкового кодексу України, допущене місцевим судом, наразі не вплинуло на правильність вирішення спору по суті, з огляду на що опосередкований переглядуваним рішенням результат такого розгляду підлягає залишенню без змін з урахуванням аргументів, приведених апеляційним судом.

42. Відтак, оскільки доводи і вимоги апеляційної скарги не підтверджують ухвалення переглядуваного рішення із порушеннями, які ст.277 Господарського процесуального кодексу України визначені у якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог в порядку ч.4 ст.269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, апеляційна скарга Комунального закладу «Палац культури «Орбіта», залишається без задоволення.

За змістом ст.129 вказаного Кодексу такий результат апеляційного перегляду має наслідком віднесення на рахунок Скаржника витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275-277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Комунального закладу «Палац культури «Орбіта», м. Запоріжжя на рішення Господарського суду Запорізької області від 21.02.2018р. (повний текст підписано 05.03.2018р.) у справі №908/896/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Запорізької області від 21.02.2018р. (повний текст підписано 05.03.2018р.) у справі №908/896/17 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв’язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, віднести на рахунок Комунального закладу «Палац культури «Орбіта», м. Запоріжжя.

4. Постанова набирає сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту, з урахуванням порядку подання касаційної скарги, передбаченого п.17.5. Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 26.04.2018р.

Головуючий, суддя-доповідач:                                                            ОСОБА_1

Судді:                                                                                                    О.В. Стойка

          ОСОБА_3

Надрук. 4 примірн.: 1-2 - сторонам, 3-у справу, 4- ГСЗО

Надіслано судом до ЄДРСР – 26.04.2018р.