ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.2018 року Справа № 904/8861/17

місто                                                                                                                         Дніпро

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Білецької Л.М. (доповідач),

суддів: Паруснікова Ю.Б., Коваль Л.А.,

при секретарі судового засідання: Саланжій Т.Ю.,

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №7 від 10.10.2017 р., представник;

представник відповідача у судове засідання не з'явився.

розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства «Фрунзенське ЖКП» на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2018 у справі №904/8861/17

за позовом Комунального підприємства «Фрунзенське ЖКП», смт. Широке, Широківського району, Дніпропетровської області

до ОСОБА_2 управління Широківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, смт. Широке, Широківського району Дніпропетровської області

про стягнення 75821,96грн., -

                                                  ВСТАНОВИВ:

           9 жовтня 2017 року позивач ОСОБА_3 підприємство «Фрунзенське ЖКП» звернулося з позовом до суду до відповідача ОСОБА_2 управління Широківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про стягнення заборгованості за надані послуги теплопостачання. Позивач зазначав, що ним в період 2014-2015 року були надані послуги теплопостачання , але відповідач на порушення п.5 договору , укладеного між ними, не здійснив оплату, внаслідок чого позивач просив стягнути з відповідача 75 821 грн.96 коп. основного боргу, три проценти річних 2903,51 грн.. пеню 11 822,11 грн, інфляційні 19 746 грн.97 коп. згідно з наданими розрахунками.

          У відзиві на апеляційну скаргу відповідач не погоджувався з позовом і вказував, що він є бюджетною установою і здійснює розпорядження бюджетними коштами тільки в межах бюджетних видатків, оскільки ці зобов’язання не є бюджетними асигнуваннями, то вони погашенню не підлягають. Про цю обставину позивач був попереджений, але він продовжував надавати послуги поза межами бюджетного фінансування, сторонами у 2015 році були укладені додаткові угоди, в яких узгоджено це питання. Позивач не надав доказів наявності бюджетної кредиторської заборгованості станом на початок кожного бюджетного року та на останню звітну дату.

          Вирішуючи справу по суті, у рішенні 18 січня 2018 року у справі №904/8861/17 місцевий господарський суд вказав, що надані акти приймання-передачі послуг підписані лише позивачем, який не надав доказів їх направлення відповідачеві. Акти не містять жодного посилання на договір як на підставу поставки, також споживачем у них вказаний не відповідач, а районний відділ освіти. ОСОБА_4 у них розмір спожитого газу не відповідає тому, який вказаний позивачем у правовідносинах з відповідачем.

          Наразі суд також взяв до уваги, що відповідач повністю оплатив всі рахунки, які були йому направлені, і щодо послуг, підтверджених актами приймання-передачі. Отже, суд вважав, що розрахунки були здійснені у повному обсязі.

          Зміст апеляційної скарги позивача зводиться до того, що :

          - За грудень 2014 року недоплачена сума складає 3 481,02 грн.

          - За січень 2015 року заборгованість складає 3195,68 грн.

          - У лютому 2015 р недоплата складає 1816,54 грн.

          - За березень 2015 року не сплачено 20 399,58 грн.

          - За листопад 2015 року несплачена сума 882,45 грн.

          -У грудні 2015 р не сплачено 11 574,10 грн.

          Узагальнені доводи скаржника щодо апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції неповно були з’ясовані всі фактичні обставини справи, він просить скасувати рішення місцевого господарського суду і постановити нове рішення, яким задовільнити його позовні вимоги у повному обсязі.

          Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.02.2018 року, у складі колегії суддів головуючого судді Білецької Л.М. (доповідач), суддів Чередка А.Є., Верхогляд Т.А., відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Фрунзенське ЖКП» на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2018 у справі №904/8861/17 та призначено до розгляду на 01.03.2018 року.

           01.03.2018 року розгляд апеляційної скарги відкладено на 27.03.2018 року.

           27.03.2018 року розгляд справи відкладено на 03.04.2018 року.

          Розпорядженням в.о. керівника апарату суду від 02.04.2018 року, у зв'язку з відрядженням судді Чередка А.Є., призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у судовій справі №904/8861/17, за результатами якої змінено склад судової колегії на головуючого суддю: Білецьку Л.М., суддів: Верхогляд Т.А., Коваль Л.А.

           03.04.2018 року розгляд справи відкладено на 24.04.2018 року.

          Розпорядженням керівника апарату суду від 23.04.2018 року, у зв'язку з ввідпусткою судді Верхогляд Т.А., призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у судовій справі №904/8861/17, за результатами якої змінено склад судової колегії на головуючого суддю: Білецьку Л.М., суддів: Паруснікова Ю.Б., Коваль Л.А.

           24.04.2018 року оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

          В судовому засіданні представник позивача надав пояснення по справі та навів обґрунтування своїх вимог з посиланням на норми законодавства.

          Від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.                    Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2018 року у справі №904/8861/17 слід залишити без змін з наступних підстав.

          Встановлені та неоспорені обставини і відповідні їм правовідносини справи полягають у тому, що:

           30.10.2008 між ОСОБА_3 підприємством "Фрунзенське ЖКП" (постачальник) та ОСОБА_2 управлінням Широківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області (споживач) було укладено договір на відпуск теплової енергії для потреб опалення № 47- Т (надалі - договір).

          Постачальник відповідно до СНиП 2.04.07-86 “Теплові мережі” здійснює відпуск теплової енергії для потреб центрального опалення слідуючих об'єктів розміщених за адресам: адмінприміщення - смт. Широке вул. Карла Маркса б. 1 від котельної Центральна (п. 1.1. договору).

          При виконанні умов даного договору, сторони керуються “Правилами користування тепловою енергією” затверджених постановою КМУ № 1198 від 3.10.2007 р. та Законом України “Про теплопостачання” №2633-від 02.06.2005 року (п. 1.2. договору).

          Планове проектне споживання теплової енергії на опалення характеризується слідуючими показниками: назва об'єкта тепло споживання: адмінприміщення; зовнішній об'єм будівель: 1071,3 куб. м; теплове навантаження по опаленню: 0,018626993 Гкал/год (п. 1.3. договору).

          Нарахування оплати за теплову енергію здійснюється постачальником на підставі тарифу - 440,51 грн./Гкал з ПДВ, затвердженого рішенням № 8 від 30.01.2008 р. Широківською селищною радою та введений в дію з 1.01.2008 року. В разі зміни тарифу на послуги теплопостачання постачальник вносить відповідні зміни до договору шляхом укладання додаткової угоди зі Споживачем, в разі, відмови останнього від укладання додаткової угоди протягом 7 діб, з моменту її надання , постачальник припиняє надання послуг теплопостачання (п. 2.1. договору).

          Споживач теплової енергії зобов'язаний дотримуватись норм споживання теплової енергії, які вказані у договорі (п. 3.2.1. договору).

Постачальника зобов'язаний забезпечувати подачу теплової енергії в об’ємах та згідно температурного графіку згідно договору (п. 4.2.1. договору).

          При відсутності приборів обліку чи проектних навантажень Споживач оплачує фактично спожиту теплову енергію з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря згідно розрахунку, на розрахунковий рахунок постачальника, в слідуючому порядку: розрахунковим періодом для нарахування за спожиту протягом звітного місяця теплової енергії є календарний місяць; в перших числах місяця споживачеві надається рахунок в якому відображено фактична кількість спожитої теплової енергії протягом звітного місяця по показникам , передбаченими п. 1.3. дійсного договору, з метою здійснення остаточних розрахунків між постачальником та споживачем, за звітний місяць (п. 5.1. договору).

          Споживач здійснює 100 % оплату за теплову енергію згідно встановлених планових показників - щомісячно не пізніше ніж за 10-ть днів до початку місяця в якому буде здійснюватись постачання теплової енергії. разі не перерахування коштів на рахунок постачальника в термін зазначений у пункті 5.2.,5.3.даного договору постачання теплової енергії споживачеві здійснюватись не буде до повної оплати рахунків (п. 5.2. договору).

Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію здійснюється споживачем до 5-го числа місяця наступного за звітним (п. 5.3. договору).

          В платіжних дорученнях споживач повинен обов'язково вказувати свою повну назву, номер договору, рахунку за яким здійснюється оплата, призначення платежу. За наявності заборгованості у споживача за даним договором постачальник зараховує кошти, що надійшли від споживача, як погашення заборгованості за спожиту теплову енергію в минулі періоди по даному договору, незалежно від вказаному в платіжному дорученні призначенні платежу. Кошти, які надійшли від споживача, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості по даному договору (п. 5.5. договору).

          Даний договір складений у двох примірниках, по одному для кожної із сторін, які мають однакову юридичну силу на термін з “ 30” жовтня 2008 і діє в частині постачання теплової енергії до “ 09” квітня 2009, а в частині проведення розрахунків - до повного їх виконання. Термін дії договору автоматично вважається продовженим на кожен наступний рік, якщо жодна із сторін не виявила бажання розірвати його в термін до 1 вересня, кожного наступного року (п. 8.1. договору).

          Закінчення дії договору не призупиняє обов’язки споживача від повного розрахунку за спожиту теплову енергію. Сторони домовились, що строк позовної давності по даному договору та стягненню неустойки встановлюється тривалістю 3 (три) роки (п. 8.2. договору).

          У спірному періоді обсяг споживання було зменшено до ціни 25 970 (т.1 а.с. 126).

          Як докази надання відповідачеві послуг з опалення приміщень у період з грудня 2014 по грудень 2015 на загальну суму 77 076 грн. 58 коп. у справі наявні наступні документи:

          - рахунок № 269-12-1Ф від 04.01.2015. на оплату теплопостачання з 01-11 грудня 2014 у кількості 2.3906 Гкал на суму 4 578 грн. 31 коп. з ПДВ (а.с. 11);

          - рахунок № 306-12-2Ф від 04.01.2015 на оплату теплопостачання з 12-31 грудня 2014 у кількості 4.1037 Гкал на суму 8 659 грн. 92 коп. з ПДВ (а.с. 12);

          - ОСОБА_4 здачі-прийняття послуг по теплопостачанню № 14-01-Ф від 02.02.2015 про оплату теплопостачання за січень 2015 у кількості 4.8314 Гкал на суму 10 195 грн. 68 коп. з ПДВ (а.с. 13);

          - ОСОБА_4 здачі-прийняття послуг по теплопостачанню № 59-02-Ф від 02.03.2015 про оплату теплопостачання за лютий 2015 у кількості 5.1256 Гкал на суму 10 816 грн. 54 коп. з ПДВ (а.с. 14);

          - ОСОБА_4 здачі-прийняття послуг по теплопостачанню № 115-03-Ф від 01.04.2015 про оплату теплопостачання з 01-04 березня 2015 у кількості 0.9579 Гкал на суму 2 021 грн. 45 коп. з ПДВ (а.с. 15);

          - ОСОБА_4 здачі-прийняття послуг по теплопостачанню № 146-03-2Ф від 01.04.2015 про оплату теплопостачання з 05-31 березня 2015 у кількості 6.4657 Гкал на суму 18 378 грн. 13 коп. з ПДВ (а.с. 16);

          - ОСОБА_4 здачі-прийняття послуг по теплопостачанню № 223-10-П від 01.11.2015 про оплату теплопостачання з 20-31 жовтня 2015 у кількості 1.4426 Гкал на суму 3 468 грн. 96 коп. з ПДВ (а.с. 17);

          - Акт-рахунок здачі-прийняття послуг по теплопостачанню № 250-11-Ф від 01.12.2015 про оплату теплопостачання за листопад 2015 у кількості 3.0705 Гкал на суму 7 383 грн. 49 коп. з ПДВ (а.с. 18);

          - Акт-рахунок здачі-прийняття послуг по теплопостачанню № 301-12-Ф від 04.01.2016 про оплату теплопостачання за грудень 2015 у кількості 4.8132 Гкал на суму 11 574 грн. 10 коп. з ПДВ (а.с. 19).

          Судом встановлено і апеляційною скаргою не спростована та обставина, що вказані ОСОБА_4 та Акти-рахунки здачі-прийняття послуг по теплопостачанню підписані лише з боку постачальника, що позбавляє суд можливості вважати їх належними доказами та з'ясувати дійсні причини не підписання цих актів, оскільки докази направлення актів відповідачеві також відсутні.

          Також на підтвердження здійснення поставки вказаної кількості теплової енергії позивач надав ОСОБА_4 показників теплового лічильника в будівлі по вул. Карла Маркса, б. 1 районного відділу освіти Широківської РДА (т. 2 а.с. 4, 6, 8, 10, 12, 14, 16, 18, 20).

          ОСОБА_4 підписані та скріплені печаткою постачальника та містять підпис Начальника групи централізованого господарського обслуговування ОСОБА_5.

          Відповідач сплатив позивачу:

          - 26.12.2014 грошові кошти у розмірі 9 757 грн. 21 коп. з призначенням платежу: “теплопостачання з 01-23 грудня 2014, рах № 256-12-П від 24.12.2014р. дог № 47-т від 30.10.2008р. та д/у № 19 від 20.11.2014р.”;

          - 25.02.2015 грошові кошти у розмірі 7 000 грн. 00 коп. з призначенням платежу: “теплопостачання за січень 2015р., ОСОБА_4 № 47-02-П від 24.02.2015р. дог № 47-т від 30.10.2008р. та д/у № 20 від 24.02.2015р.”;

          - 19.03.2015 грошові кошти у розмірі 3 000 грн. 00 коп. з призначенням платежу: “теплопостачання з 01-08 лютого 2015р., ОСОБА_4 № 104-03-П від 13.03.2015р. дог № 47-т від 30.10.2008р. та д/у № 20 від 24.02.2015р.”;

          - 24.04.2015 грошові кошти у розмірі 3 000 грн. 00 коп. з призначенням платежу: “теплопостачання з 09-16 лютого 2015, ОСОБА_4 № 181-04-П від 23.04.2015р. дог № 47-т від 30.10.2008р. та д/у № 20 від 24.02.2015р.”;

          - 22.05.2015 грошові кошти у розмірі 2 228 грн. 63 коп. з призначенням платежу: “теплопостачання з 17-24 лютого 2015, ОСОБА_4 № 187-05-П від 21.05.2015р. дог № 47-т від 30.10.2008р. та д/у № 20 від 24.02.2015р.”;

          - 25.05.2015 грошові кошти у розмірі 771 грн. 37 коп. з призначенням платежу: “теплопостачання з 17-27 лютого 2015, ОСОБА_4 № 187-05-П від 21.05.2015р. дог № 47-т від 30.10.2008р. та д/у № 20 від 24.02.2015р.”;

          - 19.11.2015 грошові кошти у розмірі 3 468 грн. 96 коп. з призначенням платежу: “теплопостачання з 20-31 жовтня 2015р., ОСОБА_4 № 223-10-П від 11.11.2015р. дог № 47-т від 30.10.2008р. та д/у № 23 від 11.11.2015р.”;

          - 16.12.2015 грошові кошти у розмірі 6 501 грн. 04 коп. з призначенням платежу: “теплопостачання з 01-26 листопада 2015, ОСОБА_4 № 268-12-П від 15.12.2015р. дог № 47-т від 30.10.2008р. та д/у № 22 від 09.11.2015р.”. В наслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 41 349 грн. 37 коп.

          Господарський суд зазначив, що номери ОСОБА_4 та рахунку, вказані в призначеннях платежу, не співпадають із номерами рахунків та ОСОБА_4 наданих позивачем, як доказ постачання відповідачу теплової енергії за спірний період.

          Водночас, судом враховано, що відповідачем на підтвердження заперечень та відсутності заборгованості перед позивачем надані:

          - рахунок № 256-12-П від 24.12.2014, виставлений позивачем на оплату теплопостачання з 01-23 грудня 2014 згідно договору № 47-Т від 30.10.2008 на суму 9 757 грн. 21 коп. (т. 2 а.с. 46);

          - підписані сторонами та скріплені їх печатками ОСОБА_4 здачі-прийняття послуг по теплопостачанню ( № 47-02-П від 24.02.2015 про оплату теплопостачання за січень 2015 згідно договору № 47-т від 30.10.2008 на суму 7 000 грн. 00 коп. з ПДВ (т.2 а.с. 143); № 104-03-П від 13.03.2015 про оплату теплопостачання з 01-08 лютого 2015 згідно договору № 47-т від 30.10.2008 на суму 3 000 грн. 00 коп. з ПДВ (т.2 а.с. 144); № 181-04-П від 23.04.2015 про оплату теплопостачання з 09-16 лютого 2015 згідно договору № 47-т від 30.10.2008 на суму 3 000 грн. 00 коп. з ПДВ (т.2 а.с. 140); № 187-05-П від 21.05.2015 про оплату теплопостачання з 17-24 лютого 2015 згідно договору № 47-т від 30.10.2008 на суму 3 000 грн. 00 коп. з ПДВ (т.2 а.с. 142); № 223-10-П від 11.11.2015 про оплату теплопостачання з 20-31 жовтня 2015 згідно договору № 47-т від 30.10.2008 на суму 3 468 грн. 96 коп. з ПДВ (т.2 а.с. 145); № 268-12-П від 15.12.2015 про оплату теплопостачання з 01-26 листопада 2015 згідно договору № 47-т від 30.10.2008 на суму 6 501 грн. 04 коп. з ПДВ (т.2 а.с. 139);

          - докази оплати вказаних вище рахунку та ОСОБА_4 здачі-прийняття послуг по теплопостачанню, а саме:

          - платіжне доручення № 283 від 24.12.2014 про сплату позивачу грошових коштів у розмірі 9 757 грн. 21 коп. з призначенням платежу: “теплопостачання з 01-23 грудня 2014, рах № 256-12-П від 24.12.2014р. дог № 47-т від 30.10.2008р. та д/у № 19 від 20.11.2014р.” (т. 2 а.с. 46), відповідно до відтиску штемпеля Державної казначейської служби, який міститься в правому нижньому куті вказаного платіжного доручення, оплату проведено 26.12.2014;

          - платіжне доручення № 27 від 24.02.2015 про сплату позивачу грошових коштів у розмірі 7 000 грн. 00 коп. з призначенням платежу: “теплопостачання за січень 2015р., ОСОБА_4 № 47-02-П від 24.02.2015р. дог № 47-т від 30.10.2008р. та д/у № 20 від 24.02.2015р.” (т. 1 а.с. 143), відповідно до відтиску штемпеля Державної казначейської служби, який міститься в правому нижньому куті вказаного платіжного доручення, оплату проведено 25.02.2015;

          - платіжне доручення № 51 від 18.03.2015 про сплату позивачу грошових коштів у розмірі 3 000 грн. 00 коп. з призначенням платежу: “теплопостачання з 01-08 лютого 2015р., ОСОБА_4 № 104-03-П від 13.03.2015р. дог № 47-т від 30.10.2008р. та д/у № 20 від 24.02.2015р.” (т. 1 а.с. 144), відповідно до відтиску штемпеля Державної казначейської служби, який міститься в правому нижньому куті вказаного платіжного доручення, оплату проведено 19.03.2015;

          - платіжне доручення № 88 від 23.04.2015 про сплату позивачу грошових коштів у розмірі 3 000 грн. 00 коп. з призначенням платежу: “теплопостачання з 09-16 лютого 2015, ОСОБА_4 № 181-04-П від 23.04.2015р. дог № 47-т від 30.10.2008р. та д/у № 20 від 24.02.2015р.” (т. 1 а.с. 140), відповідно до відтиску штемпеля Державної казначейської служби, який міститься в правому нижньому куті вказаного платіжного доручення, оплату проведено 24.04.2015;

          - платіжне доручення № 107 від 21.05.2015 про сплату позивачу грошових коштів у розмірі 2 228 грн. 63 коп. з призначенням платежу: “теплопостачання з 17-24 лютого 2015, ОСОБА_4 № 187-05-П від 21.05.2015р. дог № 47-т від 30.10.2008р. та д/у № 20 від 24.02.2015р.” (т. 1 а.с. 141), відповідно до відтиску штемпеля Державної казначейської служби, який міститься в правому нижньому куті вказаного платіжного доручення, оплату проведено 22.05.2015;

          - платіжне доручення № 108 від 21.05.2015 про сплату позивачу грошових коштів у розмірі 771 грн. 37 коп. з призначенням платежу: “теплопостачання з 17-27 лютого 2015, ОСОБА_4 № 187-05-П від 21.05.2015р. дог № 47-т від 30.10.2008р. та д/у № 20 від 24.02.2015р.” (т. 1 а.с. 141), відповідно до відтиску штемпеля Державної казначейської служби, який міститься в правому нижньому куті вказаного платіжного доручення, оплату проведено 25.05.2015;

          - платіжне доручення № 233 від 12.11.2015 про сплату позивачу грошових коштів у розмірі 3 468 грн. 96 коп. з призначенням платежу: “теплопостачання з 20-31 жовтня 2015р., ОСОБА_4 № 223-10-П від 11.11.2015р. дог № 47-т від 30.10.2008р. та д/у № 23 від 11.11.2015р.” (т. 1 а.с. 145), відповідно до відтиску штемпеля Державної казначейської служби, який міститься в правому нижньому куті вказаного платіжного доручення, оплату проведено 13.11.2015;

          - платіжне доручення № 258 від 15.12.2015 про сплату позивачу грошових коштів у розмірі 6 501 грн. 04 коп. з призначенням платежу: “теплопостачання з 01-26 листопада 2015, ОСОБА_4 № 268-12-П від 15.12.2015р. дог № 47-т від 30.10.2008р. та д/у № 22 від 09.11.2015р.” (т. 1 а.с. 139), відповідно до відтиску штемпеля Державної казначейської служби, який міститься в правому нижньому куті вказаного платіжного доручення, оплату проведено 16.12.2015.

          З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що відповідач надав належні, достовірні та достатні докази надання позивачем послуг теплопостачання у спірному періоді та докази їх повної оплати.

          Відповідно до ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживачем є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу; виконавцем - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

          Таким чином, позивач і відповідач є учасниками правовідносин з приводу надання виконавцем та своєчасної оплати споживачем вартості одержаних житлово-комунальних послуг.

          Відповідно до ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

          Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору, є господарськими зобов’язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

          Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

          Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

          За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується (ч.1 ст. 275 Господарського кодексу України).

          Приписами статті 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов’язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов’язкові умови договору відповідно до законодавства.

          Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

          Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов’язковим до виконання.

          Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов’язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов’язання.

          За приписами ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

          Згідно із ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

          Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

          Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

          За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

          Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

          Згідно із положеннями ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

          Ураховуючи вищенаведені норми законодавства, колегія суддів повністю погоджується з оцінкою судом першої інстанції доказів щодо недоведеності позивачем обставин надання послуг у спірних періодах на зазначену у позові сум, яка перевищує планові показники споживання, і щодо наявності заборгованості.

          Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками в апеляційній скарзі або відзиві на неї:

          Так колегія суддів не може погодитися з твердженням скаржника, яке ґрунтується припущенні щодо того, що якщо частина боргу, яка визнана відповідачем, ним оплачена, то має бути присуджена до сплати і інша частина боргу, яка ним не визнана, і таке надання послуг презюмується.

          Але, за змістом ч.1 ст. 73 ГПК України, обставини, які визнаються, не підлягають доказуванню. І саме через визнання їх відповідачем, вони зазначені у рішенні як встановлені та неоспорені. Що ж до питання заборгованості, про яку йдеться в апеляційній скарзі, вона жодним чином не підтверджена, розрахунок її відсутній, не наведені у позові обставини її виникнення. Проміжні розрахунки, на які посилається скаржник в апеляційній скарзі, умовами договору не передбачені, акти приймання - передачі чи інші докази фактичного надання послуг у справі відсутні. Помісячні розрахунки з урахуванням площі, показників лічильників, тарифів, також не надано. За таких обставин наведені аргументи в апеляційній скарзі не підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку.

          Відповідно до ст. 129 ГПК України           судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.          

Керуючись ст.ст. 269, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

                                                            ПОСТАНОВИВ:

          Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Фрунзенське ЖКП» на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2018 у справі №904/8861/17 – залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2018 у справі №904/8861/17 – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний тест постанови складений 26.04.2018 року.

Головуючий суддя                                                            Л.М. Білецька

Суддя                                                                                Ю.Б. Праусніков

          Суддя                                                                                Л.А. Коваль