КОПІЯ
Личаківський районний суд м. Львова
__________________________________________________________________________________________________________________
Справа № 2а-5619/09
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 листопада 2009 року Личаківський районний суд м. Львова
в складі: головуючого – судді Гірник Т.А.
при секретарі – Яричевській І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної автомобільної інспекції УМВС України в Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, просить визнати протиправною та скасувати постанову інспектора дізнання ВДАІ м. Житомира лейтенанта міліції Барановського А.Г. серії АМ № 007186 по справі про адміністративне правопорушення від 16.07.2009р. про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч. 1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 260 грн.
Позов обґрунтовує тим, що 16.07.2009 року уповноваженим працівником відповідача за результатами фіксації порушень ПДР України приладом вимірювання швидкості «Беркут» № 0511019 винесено оскаржувану постанову. Вважає, що в постанові не відображено дійсні обставини події, факт вчинення правопорушення не доведений жодними доказами. Вважає, що інспектор ДПС, всупереч вимог посадової інструкції, не склав рапорт про вчинення проступку, внаслідок чого не повідомив керівництво про вказану подію. Просить врахувати, що не встановлено і не допитано свідків – очевидців даної події, які б могли підтвердити факт вчинення інкримінованого правопорушення. Ствердив, що рухався в колоні автомобілів зі швидкістю 79 км/год згідно приладу для вимірювання швидкості руху на його транспортному засобі, рух на даній ділянці дороги досить насичений, а тому вважає, що швидкість його автомобіля була в межах допустимої. Вважає, що підтвердити швидкість, заміряну приладом «Беркут» № 0511019, приналежну його транспортному засобу, неможливо. Також звертає увагу на те, що при фіксації порушення, інспектором ДПС не були запрошені поняті, які б могли ствердити належність виміряної швидкості саме його автомобілю. Більше того, при прийнятті оскаржуваної постанови, інспектором ДПС не враховано норми ст.ст. 33, 268 КУпАП. Тому дані обставини просить врахувати при прийнятті рішення та позов задоволити в повному обсязі. У підтвердження вимог покликається на копію оскаржуваної постанови, копію протоколу про адміністративне правопорушення. У судове засідання позивач не з’явився, заявою до суду просить справу слухати у його відсутності і позов задоволити в повному об’ємі. Враховуючи представлені документи, суд вважає можливим розглянути справу у його відсутності.
Представник відповідача в судове засідання не прибув без поважних причин, хоча належним чином був повідомлений судом про дату, час і місце розгляду справи, про причини неприбуття суд не повідомив, а тому, у відповідності до вимог ст. 128 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутності на підставі наявних доказів.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши представлені суду документи, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Безспірно встановлено, що позивачу належить на праві приватної власності автомобіль Шевролє, д.н.з. НОМЕР_1.
З долученої до справи копії постанови інспектора дізнання ВДАІ м. Житомира лейтенанта міліції Барановського А.Г. серії АМ № 007186 по справі про адміністративне правопорушення від 16.07.2009р. (а.с.3) вбачається, що ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 260 грн. за вчинення адміністративного проступку, що проявилось в тому, що ОСОБА_1 16.07.2009 року о 11 год. 29 хв., керуючи автомобілем Шевролє, д.н.з. НОМЕР_1, на 218 км автодороги Київ – Чоп, в зоні дії дорожнього знаку «Обмеження максимальної швидкості руху 70 км/год», рухався зі швидкістю 96 км/год, перевищив швидкість руху на 26 км/год, чим допустив порушення п.п.12.9 «б» Правил дорожнього руху України.
У судовому засіданні встановлено, що оскаржувана постанова була винесена за результатами фіксації порушень ПДР України приладом вимірювання швидкості «Беркут» № 0511019.
Згідно з ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадській порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
У відповідності до вимог п.п.12.9 «б» Правил дорожнього руху України водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість руху на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки обмеження максимальної швидкості.
З об’єктивної сторони правопорушення, передбачене ст. 122 ч. 1 КУпАП, полягає у перевищенні водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину.
Відповідно до п. 2.13 «Інструкції з організації провадження та діловодства у справах про адміністративні порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22 жовтня 2003 р. N 1217, до протоколу, складеного з використанням показань технічних приладів, долучаються фото-, відео- та інші матеріали, в тому числі пояснення свідків, на яких зафіксовані показання цих приладів, та довідкові матеріали про власника транспортного засобу або особу, яка має право керування цим транспортним засобом. Однак, в порушення наведеного положення, до оскаржуваної постанови не додано матеріалів, на яких зафіксовано показання приладу, яким вимірювалась швидкість руху.
Крім того, суд враховує, що у виконання вимог ст. 10 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» результати вимірювань можуть бути використані за умови, якщо відомі відповідні характеристики похибок або невизначеності вимірювань. Однак, як вбачається з оскаржуваної постанови працівник ДАІ не врахував похибку результатів вимірювань та не зафіксував це як в протоколі про адміністративне правопорушення так і в оскаржуваній постанові.
Також, суд враховує, що згідно п.13.2 Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України (затверджено наказом МВС від 13.11.2006 №1111), до роботи зі спеціальними технічними засобами допускаються працівники, які вивчили інструкції з їх експлуатації та склали заліки з правил їх застосування. Тому при оцінці як законності, так і достовірності фіксації порушень ПДР необхідно мати відомості про цих співробітників. У постанові по справі про адміністративне правопорушення серії АМ № 007186 від 16.07.2009 року відсутні вказівки на те, хто саме проводив фіксацію порушень ПДР України.
Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Беручи до уваги наведені вище обставини, у суду немає підстав вважати, що зафіксована приладом вимірювання швидкості «Беркут» № 0511019 швидкість руху автомобіля позивача, яка на думку інспектора ДПС в межах дії дорожнього знаку «Обмеження максимальної швидкості руху 70 км/год» становила 96 км/год, належала саме автомобілю Шевролє, д.н.з. НОМЕР_1. Водночас суд надає віри поясненням позивача про рух у колоні автомобілів зі швидкістю 79 км/год, що не дає склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122 ч. 1 КУпАП, оскільки є загальновідомим факт проведення капітальних ремонтних робіт майже на усіх ділянках автодороги Київ – Чоп.
Крім того, суд вважає, що оскаржувана постанова винесена з порушенням ст. 33 КУпАП, яка визначає, що стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених КУпАП та іншими законами України. При накладанні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність. Однак, вказані вимоги Закону не були враховані посадовою особою при винесенні оскаржуваної постанови.
Також при винесенні постанови було грубо порушено права позивача ОСОБА_1, передбачені ст. 268 КУпАП, а саме - особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Отже, при винесенні оскаржуваної постанови відповідач в особі інспектора дізнання ВДАІ м. Житомира лейтенанта міліції Барановського А.Г. позбавив позивача прав, гарантованих чинним законодавством України, та не виконав вимоги матеріального і процесуального права України.
Крім того, не може залишитись поза увагою суду той факт, що оскаржувана постанова винесена в день фіксації події – 16.07.2009р., що свідчить про передчасність та необ’єктивність розгляду справи про адміністративне правопорушення з врахуванням наведених вище мотивів
Враховуючи вищенаведене, а також вимоги ч. 2 ст. 71 КАС України, якою обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, суд приходить до висновку про визнання протиправною та скасування оспорюваної постанови, а відтак про задоволення адміністративного позову в цілому.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 69-72, 86, 158-163 КАС України, ст.ст. 9, 33, 251, 268 КУпАП, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 задоволити.
Визнати протиправною та скасувати постанову інспектора дізнання ВДАІ м. Житомира лейтенанта міліції Барановського А.Г. серії АМ № 007186 по справі про адміністративне правопорушення від 16.07.2009р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч. 1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 260 грн.
На постанову суду може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного адміністративного суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 186, 187 КАС України.
Суддя (підпис):
З оригіналом згідно:
Суддя Т.А. Гірник
Постанова не набрала законної сили.