Головуючий суду 1 інстанції - Ткач О.В.

Доповідач -Коновалова В.А.

Справа № 431/4150/17

Провадження № 22ц/782/116/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 квітня 2018 року м. Сєвєродонецьк

Апеляційний суд Луганської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого - Коновалової В.А.,

суддів: Карташова О.Ю., Коротенка Є.В.,

за участю секретаря Перишкіна Т.М.,

учасники справи:

позивач - кредитна спілка «Імперіал ЛТД,

відповідачі - ОСОБА_2,

- ОСОБА_3,

- ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду Луганської області в порядку спрощеного провадження справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Старобільського районного суду Луганської області від 29 листопада 2017 року ухваленого у складі судді Ткач О.В. в м. Старобільск Луганської області,

за позовом кредитної спілки «Імперіал ЛТД» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення боргу,

в с т а н о в и в:

У вересні 2017 року кредитна спілка "Імперіал ЛТД" звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення боргу, в обґрунтування якої зазначила, що відповідно до укладеного кредитного договору № 1142 від 01.06.2011 року відповідач ОСОБА_2 отримала кредит у сумі 2000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 70 % річних від загальної суми залишку кредиту за кожен день користування кредитом строком на 12 місяців від дати отримання кредиту та до повного виконання зобов'язань.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором 01.06.2011 року між позивачем та ОСОБА_4 укладено договір поруки, відповідно до умов якого, остання взяла на себе обов'язок відповідати за зобов'язаннями ОСОБА_2, що випливають з кредитного договору № 1142 від 01.06.2011 року.

В порушення вимог закону та умов договору відповідач ОСОБА_2 зобов'язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконує, постійно порушує графік сплати кредиту, у зв'язку з чим станом на 06.09.2017 року сума заборгованості по сплаті кредиту становить 3422,14 грн., а позовні вимоги - 3420,05 грн.

12.07.2012 року між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір кредитної лінії № 2282, згідно умов якого відповідач отримала кредит у сумі 2500 грн. на умовах строковості, зворотності та цільового використання на строк 24 місяця від дати отримання кредиту під 70% річних.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором 12.07.2012 року між позивачем та ОСОБА_2, ОСОБА_3 укладено договір поруки № 2282/1, відповідно до умов якого ОСОБА_3 узяла на себе обов'язок відповідати за зобов'язаннями позичальника ОСОБА_2, що випливають з договору кредитної лінії № 2282 від 12.07.2012 р.

Незважаючи на прийняті зобов'язання відповідач ОСОБА_2 постійно порушувала графік сплати кредиту, недоплачувала необхідні до сплати суми.

Станом на 06.09.2017 року, сума заборгованості за користування кредитом становить 4208,05 грн., а сума позовних вимог складає 4205,77 грн.

08.07.2013 року між Кредитною спілкою «Імперіал ЛТД» та ОСОБА_2 укладено договір кредитної лінії № 3426, згідно умов якого відповідач отримала кредит у сумі 3000 грн. на умовах строковості, зворотності та цільового використання зі сплатою 12% річних на строк 60 місяців від дати отримання кредиту.

В той же день між Кредитною спілкою «Імперіал ЛТД» та ОСОБА_2, ОСОБА_3 укладено договір поруки № 3426/1, відповідно до умов якого ОСОБА_3 узяла на себе обов'язок відповідати за зобов'язаннями позичальника ОСОБА_2, що випливають з договору кредитної лінії № 3426 від 08.07.2013 року.

В порушення вимог закону та умов договору відповідач ОСОБА_2 зобов'язання за вказаним договором кредитної лінії належним чином не виконує, постійно порушує графік сплати кредиту, у зв'язку з чим станом на 06.09.2017 року сума заборгованості по сплаті кредиту становить 3674,14 грн., а позовні вимоги - 3670,92 грн.

31.03.2015 року між Кредитною спілкою «Імперіал ЛТД» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 4850, згідно умов якого відповідач отримала кредит у сумі 3000 грн. на умовах строковості, зворотності та цільового використання зі сплатою 70% річних на строк 24 місяця від дати отримання кредиту.

Станом на 06.09.2017 року, сума заборгованості за користування кредитом становить 6919,10 грн., а сума позовних вимог складає 6914,08 грн.

30.06.2015 року між Кредитною спілкою «Імперіал ЛТД» та ОСОБА_2 укладено договір кредитної лінії № 4893, згідно умов якого відповідач отримала кредит у сумі 3000 грн. на умовах строковості, зворотності та цільового використання зі сплатою 70% річних на строк 24 місяця від дати отримання кредиту.

Станом на 06.09.2017 року, сума заборгованості за користування кредитом становить 7058,91 грн., а сума позовних вимог складає 7055,78 грн.

16.12.2015 року між Кредитною спілкою «Імперіал ЛТД» та ОСОБА_2 укладено договір кредитної лінії № 4943, згідно умов якого відповідач отримала кредит у сумі 10000 грн. на умовах строковості, зворотності та цільового використання зі сплатою 12% річних на строк 60 місяців від дати отримання кредиту.

Станом на 06.09.2017 року, сума заборгованості за користування кредитом становить 11476,14 грн., а сума позовних вимог складає 11470,81 грн.

30.06.2016 року між Кредитною спілкою «Імперіал ЛТД» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 4984, згідно умов якого відповідач отримала кредит у сумі 10000 грн. на умовах строковості, зворотності та цільового використання зі сплатою 12% річних на строк 60 місяців від дати отримання кредиту.

Станом на 06.09.2017 року, сума заборгованості за користування кредитом становить 3603,52 грн., а сума позовних вимог складає 3600,52 грн.

Позивач просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь кредитної спілки «Імперіал ЛТД» заборгованість за кредитним договором № 1142 у сумі 3420,05 грн. та судові витрати.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь кредитної спілки «Імперіал ЛТД» заборгованість за кредитними договорами № 2282, № 3426 у сумі 7876,69 грн. та судові витрати.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь кредитної спілки «Імперіал ЛТД» заборгованість за договорами кредитної лінії у сумі 29041,19 грн. та судові витрати.

Рішенням Старобільського районного суду Луганської області від 29 листопада 2017 року позовні вимоги кредитної спілки «Імперіал ЛТД» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення боргузадоволено частково. Суд стягнув солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь кредитної спілки «Імперіал ЛТД» заборгованість за кредитними договорами № 2282, № 3426 у сумі 7876,69 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь кредитної спілки «Імперіал ЛТД» заборгованість за кредитними договорами в сумі 32461,24 грн. Визнано договір поруки № 1142 від 01.06.2011 року, укладений між ОСОБА_4 і кредитною спілкою "Імперіал ЛТД" припиненим та відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості з ОСОБА_4. Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення яким відмовити кредитній спілці «Імперіал ЛТД» у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем до суду надані кредитні договори і договори кредитної лінії, але не було представлено жодного доказу про фактичне отримання ОСОБА_2 коштів. Дані обставини судом першої інстанції не були з'ясовані, а підписання договору кредитної лінії не підтверджує факт отримання грошей.

Крім того, позивачем за кредитним договором № 1142 від 01.06.2011 року пропущено строк позовної давності, який встановлений у три роки.

Судом порушені норми процесуального права, відповідач не була належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання, позовну заяву не отримувала, про рішення суду дізналася в січні 2018 року від позивача.

Представник позивача у судовому засіданні доводи апеляційної скарги не визнав. Правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3в судове засідання не з'явилися, про час і місце повідомлені належним чином і в установленому законом порядку.

Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 07 березня 2018 року розгляд справи призначено у відкритому судовому засіданні з викликом учасників справи на 26 березня 2018 року. Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, які були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи в судове засідання не з'явилися, причин неявки не повідомили. Всудовому засіданні оголошено перерву у зв'язку з витребуванням доказів.

29 березня 2018 року в судовому засіданні представником відповідача ОСОБА_2 заявлено клопотання про надання часу для ознайомлення з матеріалами справи. Ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання, задоволено клопотання представника відповідача та в судовому засіданні оголошено перерву до 05 квітня 2018 року.

Під час розгляду справи 05 квітня 2018 року представником відповідача ОСОБА_2 заявлено клопотання про витребування оригіналів документів, копії яких містяться в матеріалах справи. Ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання, задоволено клопотання представника відповідача та в судовому засіданні оголошено перерву.

Розгляд справи призначався на 12 квітня 2018 року, 24 квітня 2018 року, однак ні відповідачі, ні представник відповідача ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилися, однак були повідомлені належним чином.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_4 вважала, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким внесені зміни до Цивільного процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Отже, розгляд апеляційної скарги ОСОБА_2 здійснюється за правилами Цивільного процесуального кодексу України в редакції від 03.10.2017 року.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем, відповідачами ОСОБА_3, ОСОБА_4рішення суду не оскаржується, а відповідачем ОСОБА_2 не надано суду доказів наявності повноважень стосовно права оскарження рішення суду і в частині інших відповідачів, тому рішення суду в частині стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_3, як і в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості з ОСОБА_4 не є предметом перегляду судом апеляційної інстанції згідно положень ч. 1 ст. 303 ЦПК України та п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку" № 12 від 24.10.2008 року, згідно яких у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором та договорами кредитної лінії суд першої інстанції виходив із того, що в порушення вимог закону та умов договору остання зобов'язання за кредитними договорами належним чином не виконує, постійно порушує графіки сплати кредиту, у зв'язку з чим станом на 06.09.2017 року сума заборгованості становить 40337,93 грн., яка підлягає стягненню.

Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини по справі в оскаржуваній частині, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 зазначає про те, що справа розглянута судом першої інстанції за її відсутності. Про дату, час та місце судового засідання вона належним чином повідомлена не була, але у відповідності до положень ЦПК України повідомлення є обов'язковим.

Згідно ст. 74 ЦПК України, в редакція яка діяла до 15 грудня 2017 року, судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик, які надсилаються особам, що беруть участь у справі.

Судова повістка разом із розпискою надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере учать у справі.

В ч. 2 ст. 76 ЦПК України, в редакції яка діяла до 15 грудня 2017 року, передбачено, що розписка про одержання судової повістки разом з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручили, повертається до суду.

Отже, Цивільно-процесуальним Кодексом України чітко передбачений порядок вручення судових повісток, а саме те, що належним повідомленням є повідомлення про вручення рекомендованого поштового листа.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач з дійсним позовом звернувся до суду 12 вересня 2017 року. Ухвалою суду від 15 вересня 2017 року відкрито провадження у справі та призначено до попереднього судового засідання на 03 жовтня 2017 року.

Ухвалою суду від 03 жовтня 2017 року справу було призначено до розгляду на 24 жовтня 2017 року. Потім справа неодноразово призначалася до розгляду у судовому засіданні, а саме: на 13 листопада 2017 року, останній раз на 29 листопада 2017 року, коли судом було винесено оскаржуване рішення суду.

05 жовтня 2017 року, 02 листопада 2017 року, 15 листопада 2017 року судом першої інстанції на адресу відповідача ОСОБА_2 рекомендованим листом із повідомленням про вручення направлялися судові повістки (а.с. 66,73б,82), які повернулися «за закінченням встановленого строку зберігання».

Зазначені обставини свідчать про те, що відповідач ОСОБА_2 не була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, як це передбачено ст.ст. 74,76 ЦПК України в редакції яка діяла до 15 грудня 2017 року та було обов'язковим.

Приймаючи до уваги положення п.3 ч.3 ст.376 ЦПК України та враховуючи доводи апеляційної скарги і зазначені вище обставини, апеляційний суд вважає, що рішення Старобільського районного суду Луганської області від 29 листопада 2017 року в частині стягнення з ОСОБА_2 заборгованості підлягає скасуванню з ухваленням судом апеляційної інстанції нового судового рішення в цій частині.

Що стосується вимоги про стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 1142 від 01.06.2011 року, то апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Судом встановлено, що 01.06.2011 року між позивачем та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 1142, згідно умов якого відповідач отримала кредит у сумі 2000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 70 % річних від загальної суми залишку кредиту за кожен день користування кредитом строком на 12 місяців від дати отримання кредиту.

В порушення вимог закону та умов договору відповідач ОСОБА_2 зобов'язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконала, постійно порушує графік сплати кредиту, у зв'язку з чим станом на 06.09.2017 року сума заборгованості по сплаті кредиту становить 3422,14 грн., а позовні вимоги - 3420,05 грн., яка складається із основного боргу в сумі 1576 грн., відсотків в сумі 1844,05 грн.

Згідно зі ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

В статті 1054 ЦК України зазначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ( стаття 610 ЦЦК України).

Одним з видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття: як «строк договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання (статті 530,631 ЦК України).

Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

В пункті 2.3. кредитного договору зазначено, що позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом до закінчення строку, визначеного п. 2.1. цього договору.

Пунктом 2.1 кредитного договору передбачено, що кредит надається строком на 12 фактичних місяців від дати отримання позичальником кредиту.

Згідно п. 3.3 кредитного договору погашення кредиту та процентів за користування кредитом здійснюватиметься згідно графіка платежів, що є Додатком до цього договору.

Так, у відповідності до Додатку до кредитного договору № 1142 погашення кредиту та процентів за користування кредитом здійснюється частинами (щомісячними платежами) до 25 числа кожного місяця із визначенням сум, починаючи з 25 червня 2011 року (а.с. 6 зв.).

Таким чином, чергові платежі за зазначеним вище кредитним договором ОСОБА_2 повинна була здійснювати не пізніше 25 числа кожного місяця, а останній платіж повинна здійснити 01 червня 2012 року.

Оскільки умовами договору встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника, зокрема, щодо сплати окремих платежів, встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку сплати кожного чергового платежу, а відтак і початок перебігу позовної давності по кожному черговому платежу починається з моменту порушення його виконання.

В апеляційній скарзі відповідачем ОСОБА_2 заявлено клопотання про застосування строку позовної давності до вимог за кредитним договором № 1142 від 01.06.2011 року.

Стаття 6 Європейської конвенції про захист прав людини (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий судовий розгляд. Вона закріплює принцип верховенства права, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини невід'ємними частинами «права на суд» слід розглядати, зокрема, наступні вимоги: вимога «змагальності» процесу відповідно до статті 6 Конвенції передбачає наявність можливості бути поінформованим і коментувати зауваження або докази, представлені протилежною стороною, в ході розгляду; право на «публічне слухання», що передбачає право на усне слухання і особисту присутність сторони в цивільному судовому процесі перед судом (Екбатані проти Швеції; право на ефективну участь (T. та V. проти Сполученого Королівства).

Стаття 6 Конвенції головним чином служить для визначення того, чи були надані заявнику достатні можливості викласти свою позицію і оскаржити докази, які він вважав недостовірними, а не для того, щоб оцінювати правильність або неправильність рішення, прийнятого національними судами (Каралевічус проти Литви).

Враховуючи вищезазначене, під «повідомленням про процес» слід розуміти саме сповіщення судом учасників судового процесу про місце та час розгляду справи, що свідчитиме про ефективне забезпечення учасників судового процесу «правом на суд».

Як зазначалося вище, відповідач ОСОБА_2 не була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи яка призначалася у попереднє судове засідання 03 жовтня 2017 року о 10 год. 40 хвил. (а.с. 58), судові засідання 24 жовтня 2017 року о 09 год., (а.с.66), 13 листопада 2017 року о 13 год. (а.с. 73б), 29 листопада 2017 року о 09 год. (а.с. 82) в суді першої інстанції.

Це не забезпечує дотримання принципу рівності сторін у процесі та змагальності, відповідно до яких кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них, тобто порушує право ОСОБА_2 на справедливий суд, встановлене ст.6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, та Конституцією України.

Принцип рівності сторін у процесі у розумінні «справедливого балансу» між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно до другої сторони (рішення у справах «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів» від 27 жовтня 1993 року та «Aнкерл проти Швейцарії» від 23 жовтня 1996 року).

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них. Рішення у справі «Руїс Матеос проти Іспанії».

Оскільки ОСОБА_2 не була належним чином повідомлена про судовий розгляд справи, то це позбавило її можливості надати заперечення на позовну заяву, доводити перед судом переконливість своїх доводів, зокрема подати до Старобільського районного суду Луганської області заяву про застосування строку позовної давності.

З урахуванням зазначених вище обставин апеляційний суд вважає необхідним прийняти заяву відповідача про застосування строку позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.ч. 1,5 ст. 261 ЦК України).

Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно з частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 253 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Із системного аналізу зазначених норм права випливає, що за взаємною згодою сторони можуть збільшувати тривалість позовної давності, встановленої законом і стосується це як загальних, так і спеціальних строків.

За статтею 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Пунктом 9.5 кредитного договору № 1142 від 01 червня 2011 року передбачено, що до правовідносин, пов'язаних з укладанням та виконанням цього договору застосовується строк позовної давності тривалістю у 5 (п'ять) років (ст. 259 ЦК України).

Отже, сторони у відповідності до вимог статті 259 ЦК України досягли домовленості про збільшення строку позовної давності щодо вимог про виконання договору № 1142 від 01 червня 2011 року, визначивши його у п'ять років.

Як вбачається із розрахунку заборгованості за кредитним договором № 1142 від 01.06.2011 року, наданого кредитною спілкою «Імперіал ЛТД» та пояснень представника позивача під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, заборгованість за основною сумою боргу утворилася з 31 серпня 2011 року, а заборгованість за відсотками з 31 липня 2016 року.

Кредитна спілка «Імперіал ЛТД» звернулася до суду з позовом 12 вересня 2017 року, про що свідчить штамп вхідної кореспонденції суду. Позивачем заборгованість за тілом кредиту за договором № 1142 від 01.06.2011 року розрахована станом на 06.09.2017 року.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, в силу частини третьої цієї статті після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Наведені висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у постанові від 23 листопада 2016 року у справі № 6-2104цс16.

Судом становлено, що відповідачем ОСОБА_2, після закінчення строку на який надавався кредит за кредитним договором № 1142, а саме після 01 червня 2012 року та в межах строку позовної давності визначеної договором, періодично вносилися платежі на погашення заборгованості як за відсотками, так і за кредитом, зокрема 31.07.2012 року в сумі 104 грн., 31.08.2012 року в сумі 104 грн. , 18.09.2012 року в сумі 96 грн., 31.10.2012 року в сумі 238 грн., 01.12.2012 року в сумі 101 грн., 31.01.2013 року в сумі 101 грн., 27.02.2013 року в сумі 140 грн., 29.03.2013 року в сумі 145 грн., 30.04.2013 року в сумі 100 грн., 31.05.2013 року в сумі 95 грн., 29.06.2013 року в сумі 91 грн, 31.07.2013 року - 95 грн., 31.08.2013 року - 95 грн., 30.09.2013 року - 92 грн.. 31.10.2013 року - 95 грн., 30.11.2013 року - 92 грн. На протязі 2014 - 2015 роки відповідачем ОСОБА_2 також щомісячно вносилися платежі на погашення кредитної заборгованості. Останній платіж відповідачем здійснено 31.05.2017 року в сумі 220 грн.

На спростування зазначених обставин відповідачем суду доказів не надано.

Згідно статті 534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом:

1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання;

2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка;

3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Пунктом 3.5 кредитного договору № 1142 передбачено, що погашення кредиту та процентів за користування кредитом відбувається в такому порядку: першочергово проценти, а в наступну чергу - сума кредиту.

Таким чином, як положеннями ст. 534 ЦК України, так і умовами договору передбачена черговість погашення вимог за договором, у першу чергу сплата нарахованих банком проценти.

Зазначені вище платежі кредитною спілкою «Імперіал ЛТД» у відповідності до умов договору та вимог ст. 534 ЦК України зараховувалися спочатку на погашення заборгованості за відсотками, а потім на погашення заборгованості за кредитом.

Відповідно до ч. 3 ст. 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Зазначені вище обставини свідчать про переривання строку позовної давності за кредитним договором № 1142 від 01.06.2011 року.

Позивач звернувся до суду з позовом 12 вересня 2017 року, тобто в межах строку позовної давності.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що позивачами не пропущено строк позовної давності до вимог про стягнення з відповідача ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором№ 1142 від 01.06.2011 року у зв'язку з вчиненням нею дій, які свідчать про визнання боргу.

Тому відсутні підстави для задоволення заяви відповідача ОСОБА_2 щодо застосування позовної давності до вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1142 від 01.06.2011 року, оскільки здійснювані відповідачем на протязі 2012-2016 років платежі свідчать про визнання останнім за вказаним кредитним договором боргу, та є підставою для переривання перебігу строку позовної давності.

Разом з тим, слід зауважити, що статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

В часті першої статті 1048 передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Отже, якщо договором не встановлено розмір процентів після спливу строку їх повернення, то розмір процентів визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Саме така правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 07 вересня 2016 року справа № 6-1412цс16.

Як зазначалося вище в кредитному договорі № 1142 встановлений строк повернення процентів за користування кредитом до 01.06.2012 року (п. 2.1, п. 2.3 кредитного договору). Договором не встановлено розмір процентів після спливу зазначеного вище строку, тому з урахуванням положень ст.ст. 536,1048 ЦК України, колегія суддів вважає, що після закінчення строку повернення процентів їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

В наданому позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором № 1142, нарахування кредитною спілкою «Імперіал ЛТД» процентів здійснювалося, виходячи із відсоткової ставки 70% та 140%, яка передбачена договором.

Стягуючи з відповідача ОСОБА_2 проценти за кредитним договором № 1142 у розмірі, передбаченому пунктами 3.1, 3.8 кредитного договору, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що кредитним договором передбачено сплату цих процентів у межах дії договору, договором не передбачено ставки нарахування процентів за користування кредитом після закінчення строку його дії.

За період з 01 червня 2012 року по 06 вересня 2017 року відповідачу підлягали нарахування проценти, на рівні облікової ставки Національного банку України, розмір нарахованих процентів складає 1181,85 грн., виходячи із наступного розрахунку:

з 01.06.2012 року по 09.06.2013 року, виходячи із облікової ставки НБУ 7,5% розмір нарахованих процентів складає 134,10 грн. (1744,97 х 7,5% / 365 днів, як передбачено п. 3.2. кредитного договору, х 374 дні);

з 10.06.2013 року по 12.08.2013 року, виходячи із облікової ставки НБУ 7%, розмір нарахованих процентів складає 19,53 грн. (1591,95 х 7% / 365 днів х 64 дня);

з 13.08.2013 року по 14.04.2014 року, виходячи із облікової ставки НБУ 6,5%, розмір нарахованих процентів складає 69,45 грн. (1591,95 х 6,5% / 365 днів х 245 днів);

з 15.04.2014 року по 16.07.2014 року, виходячи із облікової ставки НБУ 9,5%, розмір нарахованих процентів складає 38,42 грн. (1587,58 х 9,5% / 365 днів х 93 дня);

з 17.07.2014 року по 12.11.2014 року, виходячи із облікової ставки НБУ 12,5%, розмір нарахованих процентів складає 64,61 грн. (1585,53 х 12,5% / 365 днів х 119 днів);

з 13.11.2014 року по 05.02.2015 року, виходячи із облікової ставки НБУ 14%, розмір нарахованих процентів складає 51,58 грн. (1582,12 х 14% / 365 днів х 85 днів);

з 06.02.2015 року по 03.03.2015 року, виходячи із облікової ставки НБУ 19,5%, розмір нарахованих процентів складає 21,10 грн. (1580,23 х 19,5% / 365 днів х 25 днів);

з 04.03.2015 року по 27.08.2015 року, виходячи із облікової ставки НБУ 30%, розмір нарахованих процентів складає 229,85 грн. (1580,09 х 30% / 365 днів х 177 днів);

з 28.08.2015 року по 24.09.2015 року, виходячи із облікової ставки НБУ 27%, розмір нарахованих процентів складає 32,67 грн. (1579,69 х 27% / 365 днів х 28 днів);

з 25.09.2015 року по 21.04.2016 року, виходячи із облікової ставки НБУ 22%, розмір нарахованих процентів складає 199,68 грн. (1579,69 х 22% / 365 днів х 210 днів);

з 22.04.2016 року по 26.05.2016 року, виходячи із облікової ставки НБУ 19%, розмір нарахованих процентів складає 199,68 грн. (1578,69 х 19% / 365 днів х 35 днів);

з 27.05.2016 року по 23.06.2016 року, виходячи із облікової ставки НБУ 18%, розмір нарахованих процентів складає 22,34 грн. (1578,69 х 18% / 365 днів х 28 днів);

з 24.06.2016 року по 28.07.2016 року, виходячи із облікової ставки НБУ 16,5%, розмір нарахованих процентів складає 27,97 грн. (1578,69 х 16,5% / 365 днів х 35 днів);

з 29.07.2016 року по 15.09.2016 року, виходячи із облікової ставки НБУ 15,5%, розмір нарахованих процентів складає 32,84 грн. (1578 х 15,5% / 365 днів х 49 днів);

з 16.09.2016 року по 27.10.2016 року, виходячи із облікової ставки НБУ 15%, розмір нарахованих процентів складає 27,23 грн. (1578 х 15% / 365 днів х 42 дня);

з 28.10.2016 року по 13.04.2017 року, виходячи із облікової ставки НБУ 14%, розмір нарахованих процентів складає 101,68 грн. (1578 х 14% / 365 днів х 168 днів);

з 14.04.2017 року по 25.05.2017 року, виходячи із облікової ставки НБУ 13%, розмір нарахованих процентів складає 23,60 грн. (1578 х 13% / 365 днів х 42 дня);

з 26.05.2017 року по 06.09.2017 року, виходячи із облікової ставки НБУ 12,5%, розмір нарахованих процентів складає 56,20 грн. (1578 х 12,5% / 365 днів х 104 дня).

За період з 01 червня 2011 року по 06 вересня 2012 року відповідачу позивачем були нараховані проценти, виходячи із відсоткової ставки, яка передбачена договором, і становлять 2082,96 грн.

Отже, за період з 01 червня 2011 року по 06 вересня 2017 року відповідачу підлягали нарахування проценти, розмір яких становить 3264,81 грн. (2082,96 грн. + 1181,85 грн.). В період з червня 2011 року по травень 2017 року відповідачем періодично вносилися платежі на погашення заборгованості за відсотками, і згідно наданого позивачем розрахунку сплачено відповідачем за вказаний вище період 6994,68 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем, за основною сумою заборгованість відповідача ОСОБА_2 за кредитним договором № 1142 складає 1578,09 грн.

Зазначені вище обставини свідчать про те, що у відповідача ОСОБА_2 відсутня перед позивачем заборгованість за кредитним договором № 1142 від 01.06.2011 року.

Тому, вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_2 на користь

кредитної спілки "Імперіал ЛТД" заборгованість за кредитним договором № 1142 у сумі 3420 грн. 05 коп. не підлягають задоволенню.

Задовольняючи позовні вимоги в частині позовних вимог кредитної спілки «Імперіал ЛТД» про стягнення з відповідача ОСОБА_2 заборгованості за договором кредитної лінії № 2282 від 12.07.2012 року, суд першої інстанції виходив із того, що 12.07.2012 року між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір кредитної лінії № 2282, згідно умов якого відповідач отримала кредит у сумі 2500 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 70 % річних від загальної суми залишку кредиту за кожен день користування кредитом строком на 24 місяці від дати отримання кредиту.

За згодою сторін (п. 3.3 Кредитного договору та Додатку № 1 до Кредитного договору) було складено графік погашення кредиту, згідно з яким відповідач ОСОБА_2 зобов'язувалася до 25 числа кожного місяця сплачувати відсотки за користування кредитом та сам кредит.

Однак, незважаючи на прийняті зобов'язання відповідач ОСОБА_2 постійно порушувала графік сплати кредиту, недоплачувала необхідні до сплати суми. Станом на 06 вересня 2017 року, сума заборгованості за користування кредитом становить 4208,05 грн., а сума позовних вимог складає 4205,77 грн. (а.с. 17).

Суд вважав доведеним факт порушення відповідачем ОСОБА_2 зобов'язань за договором кредитної лінії, правомірність і правильність нарахування кредитною спілкою «Імперіал ЛТД» пред'явлених грошових вимог, а тому, відповідно до ст. ст. 526, 530, 536, 549, 553-554, 1046, 1048, 1049, 1050-1056 ЦК України дійшов висновку, що вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню в сумі 4205,77 грн.

Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини по справі, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції, в зазначеній вище частині позовних вимог, не в повній мірі відповідають матеріалам справи та законодавству, зазначеному в тексті рішення.

Згідно ч. 4 та 5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Ці обставини можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Із матеріалів справи № 431/2219/15-ц за позовом кредитної спілки «Імперіал ЛТД» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, яка досліджувалась в суді апеляційної інстанції, вбачається, що заочним рішенням Старобільського районного суду Луганської області від 24 липня 2015, яке набрало законної сили, стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь кредитної спілки «Імперіал ЛТД» заборгованість за договором кредитної лінії № 2282 від 12 липня 2012 року в сумі 1926,43 грн., яка виникла станом на 06 травня 2015 року.

Заочне рішення суду відповідачами отримано 29 серпня 2015 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.28,29).

Заочне рішення відповідачами в установленому законом порядку не оскаржено до теперішнього часу.

За заявою кредитної спілки «Імперіал ЛТД», останній 11 лютого 2016 року видано два виконавчих листа (а.с.31 ).

З урахуванням викладеного, у даній справі не підлягають доказуванню обставини, встановлені під час розгляду іншої справи за позовом кредитної спілки «Імперіал ЛТД» до ОСОБА_2, а саме про надання позивачем ОСОБА_2 коштів за договором кредитної лінії № 2282 від 12 липня 2012 року, що спростовує твердження відповідача про неотримання коштів за цим договором.

У зв'язку з наявністю таких обставин, ухвалою апеляційного суду Луганської області від 24 квітня 2018 року оскаржене судове рішення скасоване в частині стягнення солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 заборгованості за договором кредитної лінії № 2282, яка виникла станом на 06 травня 2015 року в сумі 1926,43 грн. і складається із простроченої заборгованості за тілом кредиту в сумі 1800 грн. та провадження в цій частині закрито на підставі п. 3 ч.1 ст.255 ЦПК України.

Таким чином, оскільки позивач просив стягнути солідарно з ОСОБА_2 та поручителя ОСОБА_3 заборгованість, яка виникла станом на 06 вересня 2017 року в сумі 4205,77 грн. грн., яка складається із простроченої заборгованості за тілом кредиту в сумі 1821 грн., зі сплати процентів в сумі 2384,77 грн., а в частині стягнення з ОСОБА_2 та поручителя ОСОБА_3 заборгованості за договором кредитної лінії станом на 06 травня 2015 року скасовано та провадження по справі в цій частині закрито, тому предметом спору є стягнення солідарно з ОСОБА_2 та поручителя ОСОБА_3 заборгованості за період з 07 травня 2015 року по 06 вересня 2017 року, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 1 грн. та процентами в сумі 2384,77 грн.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем був наданий договір кредитної лінії № 2282 від 12 липня 2012 року, але не було представлено жодного доказу про фактичне отримання ОСОБА_2 коштів за цим договором, а підписання договору не може підтверджувати факт отримання грошей не заслуговують на увагу з зазначених вище підстав та виходячи з наступного.

В пункті 1.1 договору кредитної лінії № 2282 укладеного 12.07.2012 року між кредитною спілкою «Імперіал ЛТД» та ОСОБА_2 зазначено, що кредитодавець надає позичальнику кредитну лінію з лімітом в сумі 2500 грн., в межах якого позичальник може отримувати будь-які суми кредиту, та зобов'язується повертати їх на умовах, що передбачені цим договором.

Пунктом 2.2. договору кредитної лінії № 2282 передбачено, що кредитодавець зобов'язується надати позичальнику всю суму кредиту або здійснити перший транш за кредитом не пізніше 3 банківських днів від дати підписання цього договору.

Згідно пункту 2.4 договору кредитної лінії № 2282 кредит надається позичальнику готівкою у касі кредитодавця або (згідно заяви позичальника) шляхом безготівкового перерахування суми кредиту на рахунок, вказаний позичальником у заяві.

На підтвердження видачі ОСОБА_2 кредитних коштів в сумі 3283,57 грн. за договором кредитної лінії № 2282, позивачем до суду надані копії:

видаткового касового ордеру від 12 липня 2012 року на суму 1800 грн.

видаткового касового ордеру від 30 січня 2013 року на суму 425,57 грн.

видаткового касового ордеру від 13 серпня 2013 року на суму 400 грн.

видаткового касового ордеру від 16 червня 2014 року на суму 74 грн.

видаткового касового ордеру від 28 лютого 2015 року на суму 584 грн.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції оглядалися оригінали зазначених вище касових ордерів.

Зазначені касові ордери містять обов'язкові реквізити, визначені Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, так містятьпідпис керівника, головного бухгалтера, касира і одержувача ОСОБА_2, та в яких зазначено підставу видачі суми - договір 2282 від 12 липня 2012 року.

Отже, позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження видачі ОСОБА_2 коштів за договором кредитної лінії № 2282 від 12 липня 2012 року, а саме видатково-касові ордери які відносяться до первинних меморіальних документів, що підтверджують надання кредитною спілкою послуг з розрахунково-касового обслуговування.

Відповідач у рахунок часткового погашення заборгованості за спірним договором кредитної лінії неодноразово вносив кошти на погашення кредиту, чим визнавав отримання кредитних коштів.

Відповідачем на спростування зазначених обставин доказів не надано.

Оскільки договором кредитної лінії № 2282 від 12 липня 2012 року не встановлено розмір процентів після спливу строку їх повернення, то розмір процентів необхідно визначати на рівні облікової ставки Національного банку України.

За період з 07 травня 2015 року по 06 вересня 2017 року відповідачу підлягали нарахуванню проценти, на рівні облікової ставки Національного банку України, розмір нарахованих процентів складає 807,18 грн., виходячи із наступного розрахунку:

з 07.05.2015 року по 27.08.2015 року, виходячи із облікової ставки НБУ 30%, розмір нарахованих процентів складає 170,08 грн. (1580,09 х 30% / 365 днів х 113 днів);

з 28.08.2015 року по 24.09.2015 року, виходячи із облікової ставки НБУ 27%, розмір нарахованих процентів складає 37,89 грн.;

з 25.09.2015 року по 21.04.2016 року, виходячи із облікової ставки НБУ 22%, розмір нарахованих процентів складає 231,59 грн;

з 22.04.2016 року по 26.05.2016 року, виходячи із облікової ставки НБУ 19%, розмір нарахованих процентів складає 33,29 грн.;

з 27.05.2016 року по 23.06.2016 року, виходячи із облікової ставки НБУ 18%, розмір нарахованих процентів складає 25,23 грн.;

з 24.06.2016 року по 28.07.2016 року, виходячи із облікової ставки НБУ 16,5%, розмір нарахованих процентів складає 29,91 грн.;

з 29.07.2016 року по 15.09.2016 року, виходячи із облікової ставки НБУ 15,5%, розмір нарахованих процентів складає 38,02 грн.;

з 16.09.2016 року по 27.10.2016 року, виходячи із облікової ставки НБУ 15%, розмір нарахованих процентів складає 31,47 грн.;

з 28.10.2016 року по 13.04.2017 року, виходячи із облікової ставки НБУ 14%, розмір нарахованих процентів складає 117,49 грн.;

з 14.04.2017 року по 25.05.2017 року, виходячи із облікової ставки НБУ 13%, розмір нарахованих процентів складає 27,27 грн.;

з 26.05.2017 року по 06.09.2017 року, виходячи із облікової ставки НБУ 12,5%, розмір нарахованих процентів складає 64,94 грн.

В період з травня 2015 року по липень 2016 року відповідачем періодично вносилися платежі на погашення заборгованості за процентами, і згідно наданого позивачем розрахунку сплачено 1476,30 грн.

Заборгованість за основною сумою боргу, по цій справі становить 1 грн., яка поглинається сумою 1476,30 грн. грн.

Зазначені вище обставини свідчать про те, що у відповідача ОСОБА_2 відсутня перед позивачем заборгованість за договором кредитної лінії № 2282 від 12 липня 2012 року за період з 07 травня 2015 року по 06 вересня 2017 року.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_2 на користь кредитної спілки "Імперіал ЛТД" заборгованості за договором кредитної лінії № 2282 за період з 07 травня 2015 року по 06 вересня 2017 року не підлягають задоволенню.

Апеляційний суд, керуючись положеннями ч. 4 ст. 367 ЦПК України, вважає необхідним вийти за межі апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно частини першої, другої статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як вбачається із матеріалів справи, з метою забезпечення виконання зобов'язань за договором кредитної лінії № 2282, 12 липня 2012 року між позивачем та ОСОБА_2, ОСОБА_3 укладено договір поруки № 2282/1, відповідно до умов якого ОСОБА_3 узяла на себе обов'язок відповідати за зобов'язаннями позичальника ОСОБА_2, що випливають з договору кредитної лінії № 2282 від 12 липня 2012 року.

Пунктом 1.1. договору поруки передбачено, що поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов'язання за договором кредитної лінії № 2282 від 12 липня 2012 року, а також додатковими угодами до нього, що укладені та можуть бути укладені в майбутньому.

Оскільки за період з 07 травня 2015 року по 06 вересня 2017 року у відповідача ОСОБА_2 відсутня перед позивачем заборгованість за договором кредитної лінії № 2282 від 12 липня 2012 року, то позовні вимоги кредитної спілки "Імперіал ЛТД" про стягнення з поручителя ОСОБА_3 заборгованості не підлягають задоволенню.

Задовольняючи позовні вимоги в частині позовних вимог кредитної спілки «Імперіал ЛТД» про стягнення з відповідача ОСОБА_2 заборгованості за договором кредитної лінії № 3426 від 08.07.2013 року суд першої інстанції виходив із того, що 08.07.2013 року кредитна спілка «Імперіал ЛТД» з ОСОБА_2 уклали між собою договір кредитної лінії № 3426, за умовами якого відповідач отримала кредит у розмірі 3000,00 грн. на умовах строковості, зворотності та цільового використання на строк 60 фактичних місяців від дати отримання кредиту під 12% річних.

За згодою сторін було складено графік погашення кредиту, згідно з яким відповідач ОСОБА_2 зобов'язувалася до 25 числа кожного місяця сплачувати відсотки за користування кредитом та сам кредит.

В порушення вимог закону та умов договору відповідач ОСОБА_2 зобов'язання за вказаним договором кредитної лінії належним чином не виконує, постійно порушує графік сплати кредиту, у зв'язку з чим станом на 06.09.2017 року сума заборгованості по сплаті кредиту становить 3674,14 грн., а позовні вимоги - 3670,92грн., яка складається із основного боргу в сумі 2974 грн., відсотків в сумі 696,92 грн., та яка підлягає стягненню з ОСОБА_2.

Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини в зазначеній вище частині позовних вимог апеляційний суд вважає, що рішення суду в цій частині відповідає вимогам закону та обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем був наданий договір кредитної лінії № 3426 від 08 липня 2013 року, але не було представлено жодного доказу про фактичне отримання ОСОБА_2 коштів за цим договором, а підписання договору не може підтверджувати факт отримання грошей не заслуговують на увагу з зазначених вище підстав та виходячи з наступного.

Преамбулою Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 №637 (в редакції чинній на час видачі коштів) визначено, що це Положення розроблено відповідно до статті 33 Закону України "Про Національний банк України" та визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою.

В пункті 1.2 Положення визначено, що касовий ордер - первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси.

Згідно п. 3.4 Положення видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами (додаток 3) або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або працівник підприємства, який на це уповноважений керівником.

Пунктом 3.5 Положення передбачено, що у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або

видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред'являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа. Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.

В пункті 1.1 договору кредитної лінії № 3426 укладеного 08 липня 2013 року між кредитною спілкою «Імперіал ЛТД» та ОСОБА_2 зазначено, що кредитодавець надає позичальнику кредитну лінію з лімітом в сумі 3000 грн., в межах якого позичальник може отримувати будь-які суми кредиту, та зобов'язується повертати їх на умовах, що передбачені цим договором.

Пунктом 2.2. договору кредитної лінії № 3426 передбачено, що кредитодавець зобов'язується надати позичальнику всю суму кредиту або здійснити перший транш за кредитом не пізніше 3 банківських днів від дати підписання цього договору.

Згідно пункту 2.4 договору кредитної лінії № 3426 кредит надається позичальнику готівкою у касі кредитодавця або (згідно заяви позичальника) шляхом безготівкового перерахування суми кредиту на рахунок, вказаний позичальником у заяві.

На підтвердження видачі ОСОБА_2 кредитних коштів в сумі 3003 грн. за договором кредитної лінії № 3426, позивачем до суду надані копії:

видаткового касового ордеру від 08 липня 2013 року на суму 500 грн.

видаткового касового ордеру від 09 липня 2013 року на суму 50 грн.

видаткового касового ордеру від 31 липня 2013 року на суму 495 грн.

видаткового касового ордеру від 30 вересня 2013 року на суму 600 грн.

видаткового касового ордеру від 09 грудня 2013 року на суму 498 грн.

видаткового касового ордеру від 16 червня 2014 року на суму 860 грн.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції оглядалися оригінали зазначених вище касових ордерів.

Зазначені касові ордери містять обов'язкові реквізити, визначені Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, так містятьпідпис керівника, головного бухгалтера, касира і одержувача ОСОБА_2, та в яких зазначено підставу видачі суми - договір 3426 від 08 липня 2013 року.

Отже, позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження видачі ОСОБА_2 коштів за договором кредитної лінії № 3426 від 08 липня 2013 року.

Відповідачем на спростування зазначених обставин доказів не надано.

Зазначені вище докази підтверджують факт виконання кредитною спілкою «Імперіал ЛТД» зобов'язань та отримання відповідачем ОСОБА_2 коштів за договором кредитної лінії № 3426 від 08 липня 2013 року в сумі 3003 грн.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення з відповідача ОСОБА_2 заборгованості за договором кредитної лінії № 4850 від 31.03.2015 року, то суд першої інстанції вважав, що вони підлягають задоволенню.

Рішення суду в цій частини мотивоване тим, що 31.03.2015 року між кредитною спілкою «Імперіал ЛТД» та ОСОБА_2 укладено договір кредитної лінії № 4850, за умовами якого відповідач отримала кредит у розмірі 3000,00 грн. на строк 24 фактичних місяця від дати отримання кредиту під 70% річних (а.с. 29-30).

За згодою сторін складено графік погашення кредиту, згідно з яким відповідач ОСОБА_2 зобов'язувалася до 25 числа кожного місяця сплачувати відсотки за користування кредитом та сам кредит.

Незважаючи на прийняті зобов'язання відповідач ОСОБА_2 постійно порушувала графік сплати кредиту, недоплачувала необхідні до сплати суми, тому станом на 06.09.2017 року, сума заборгованості за користування кредитом становить 6919,10 грн., а сума позовних вимог складає 6914,08 грн., яка складається із основного боргу в сумі 2920 грн., відсотків в сумі 3994,08 грн.

Однак, встановивши дійсні обставини по справі, а саме факт порушення відповідачем ОСОБА_2 зобов'язання за договором кредитної лінії № 4850, суд першої інстанції при визначенні розміру заборгованості за договором не врахував положення ст.ст. 536, 1048 ЦК України, що розмір процентів після спливу строку їх повернення визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Оскільки договором кредитної лінії № 4850 від 31 березня 2015 року не встановлено розмір процентів після спливу строку їх повернення (після 31 березня 2017 року), то розмір процентів необхідно визначити на рівні облікової ставки Національного банку України.

За період з 01 квітня 2017 року по 06 вересня 2017 року відповідачу підлягали нарахуванню проценти, на рівні облікової ставки Національного банку України, розмір нарахованих процентів складає 162,24 грн., виходячи із наступного розрахунку:

з 01.04.2017 року по 13.04.2017 року, виходячи із облікової ставки НБУ 14%, розмір нарахованих процентів складає 14,56 грн.;

з 14.04.2017 року по 25.05.2017 року, виходячи із облікової ставки НБУ 13%, розмір нарахованих процентів складає 43,68 грн.;

з 26.05.2017 року по 06.09.2017 року, виходячи із облікової ставки НБУ 12,5%, розмір нарахованих процентів складає 104 грн.

За період з 31 березня 2015 року по 31 березня 2017 року відповідачу позивачем були нараховані проценти, виходячи із відсоткової ставки, яка передбачена договором, і становлять 4458,13 грн.

Отже, за період з 31 березня 2015 року по 06 вересня 2017 року відповідачу підлягали нарахуванню проценти, розмір яких становить 4620,37 грн. (4458,13 грн. + 162,24 грн.). В період з березня 2015 року по червень 2016 року відповідачем періодично вносилися платежі на погашення заборгованості за процентами, і згідно наданого позивачем розрахунку сплачено 2248,02 грн.

Отже, заборгованість за процентами ОСОБА_2 перед позивачем за договором кредитної лінії № 4850 становить 2372,35 грн. (4620,37 грн. - 2248,02 грн.)

Заборгованість за основною сумою боргу за договором № 4850, згідно наданого позивачем розрахунку становить 2920 грн.,

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем був наданий договір кредитної лінії № 4850 від 31 березня 2015 року, але не було представлено жодного доказу про фактичне отримання ОСОБА_2 коштів за цим договором, а підписання договору не може підтверджувати факт отримання грошей не заслуговують на увагу з зазначених вище підстав та виходячи з наступного.

В пункті 1.1 договору кредитної лінії № 4850 укладеного 31 березня 2015 року між кредитною спілкою «Імперіал ЛТД» та ОСОБА_2 зазначено, що кредитодавець надає позичальнику кредитну лінію з лімітом в сумі 3000 грн., в межах якого позичальник може отримувати будь-які суми кредиту, та зобов'язується повертати їх на умовах, що передбачені цим договором.

Пунктом 2.2. договору кредитної лінії № 4850 передбачено, що кредитодавець зобов'язується надати позичальнику всю суму кредиту або здійснити перший транш за кредитом не пізніше 3 банківських днів від дати підписання цього договору.

Згідно пункту 2.4 договору кредитної лінії № 4850 кредит надається позичальнику готівкою у касі кредитодавця або (згідно заяви позичальника) шляхом безготівкового перерахування суми кредиту на рахунок, вказаний позичальником у заяві.

На підтвердження видачі ОСОБА_2 кредитних коштів в сумі 2929 грн. за договором кредитної лінії № 4850, позивачем до суду надані копії:

видаткового касового ордеру від 31 березня 2015 року на суму 800 грн.

видаткового касового ордеру від 05 травня 2015 року на суму 952 грн.

видаткового касового ордеру від 30 травня 2015 року на суму 777 грн.

видаткового касового ордеру від 31 жовтня 2015 року на суму 400 грн.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції оглядалися оригінали зазначених вище касових ордерів.

Зазначені касові ордери містять обов'язкові реквізити, визначені Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, так містятьпідпис керівника, головного бухгалтера, касира і одержувача ОСОБА_2, та в яких зазначено підставу видачі суми - договір 4850 від 31 березня 2015 року.

Отже, позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження видачі ОСОБА_2 коштів за договором кредитної лінії № 4850 від 31 березня 2015 року.

Відповідачем на спростування зазначених обставин доказів не надано.

Зазначені вище докази підтверджують факт виконання кредитною спілкою «Імперіал ЛТД» зобов'язань та отримання відповідачем ОСОБА_2 коштів за договором кредитної лінії № 4850 від 31 березня 2015 року.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що з ОСОБА_2 на користь кредитної спілки «Імперіал ЛТД» підлягає стягненню заборгованість за договором кредитної лінії № 4850 у сумі 5292 (п'ять тисяч двісті дев'яності дві) грн. 35 коп., яка складається із заборгованості зі сплати основного боргу в сумі 2920 грн., зі сплати відсотків в сумі 2372 грн. 35 коп.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення з відповідача ОСОБА_2 заборгованості за договором кредитної лінії № 4893 від 30.06.2015 року, то суд першої інстанції вважав, що вони підлягають задоволенню.

Рішення суду в цій частини мотивоване тим, що 30.06.2015 року кредитною спілкою «Імперіал ЛТД» з ОСОБА_2 укладено договір кредитної лінії № 4893, згідно до якого відповідач отримала кредит у розмірі 3000,00 грн. на умовах строковості, зворотності та цільового використання на строк 24 фактичних місяця від дати отримання кредиту під 70% річних (а.с. 34-35).

За згодою сторін складено графік погашення кредиту, згідно з яким відповідач ОСОБА_2 зобов'язувалася до 25 числа кожного місяця сплачувати відсотки за користування кредитом та сам кредит (а.с. 35).

Однак, незважаючи на прийняті зобов'язання відповідач ОСОБА_2 постійно порушувала графік сплати кредиту, недоплачувала необхідні до сплати суми.

Станом на 06.09.2017 року, сума заборгованості за користування кредитом становить 7058,91 грн., а сума позовних вимог складає 7055,78 грн., яка складається із основного боргу в сумі 2981 грн., відсотків в сумі 4074,78 грн.

Однак, встановивши дійсні обставини по справі, а саме факт порушення відповідачем ОСОБА_2 зобов'язання за договором кредитної лінії № 4893, суд першої інстанції при визначенні розміру заборгованості за договором не врахував положення ст.ст. 536, 1048 ЦК України, що розмір процентів після спливу строку їх повернення визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Оскільки договором кредитної лінії № 4893 від 30 червня 2015 року не встановлено розмір процентів після спливу строку їх повернення (після 30 червня 2017 року), то розмір процентів необхідно визначити на рівні облікової ставки Національного банку України.

За період з 01 липня 2017 року по 06 вересня 2017 року відповідачу підлягали нарахуванню проценти, на рівні облікової ставки Національного банку України, розмір нарахованих процентів складає 62,42 грн., виходячи із наступного розрахунку:

з 01.07.2017 року по 06.09.2017 року, виходячи із облікової ставки НБУ 12,5%, розмір нарахованих процентів складає 62,42 грн.

За період з 30 червня 2015 року по 30 червня 2017 року відповідачу позивачем були нараховані проценти, виходячи із відсоткової ставки, яка передбачена договором, і становлять 4541,20 грн.

Отже, за період з 30 червня 2015 року по 06 вересня 2017 року відповідачу підлягали нарахуванню проценти, розмір яких становить 4610,62 грн. (4541,20 грн. + 69,42 грн.). В період з березня 2015 року по червень 2016 року відповідачем періодично вносилися платежі на погашення заборгованості за процентами, і згідно наданого позивачем розрахунку сплачено 1588,13 грн.

Заборгованість за процентами ОСОБА_2 перед позивачем за договором кредитної лінії № 4893 становить 3022,49 грн. (4610,62 грн. - 1588,13 грн.)

Заборгованість за основною сумою боргу за договором № 4893, згідно наданого позивачем розрахунку становить 2981 грн.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем був наданий договір кредитної лінії № 4893 від 31 червня 2015 року, але не було представлено жодного доказу про фактичне отримання ОСОБА_2 коштів за цим договором, а підписання договору не може підтверджувати факт отримання грошей не заслуговують на увагу з зазначених вище підстав та виходячи з наступного.

В пункті 1.1 договору кредитної лінії № 4893 укладеного 31 червня 2015 року між кредитною спілкою «Імперіал ЛТД» та ОСОБА_2 зазначено, що кредитодавець надає позичальнику кредитну лінію з лімітом в сумі 3000 грн., в межах якого позичальник може отримувати будь-які суми кредиту, та зобов'язується повертати їх на умовах, що передбачені цим договором.

Пунктом 2.2. договору кредитної лінії № 4893 передбачено, що кредитодавець зобов'язується надати позичальнику всю суму кредиту або здійснити перший транш за кредитом не пізніше 3 банківських днів від дати підписання цього договору.

Згідно пункту 2.4 договору кредитної лінії № 4893 кредит надається позичальнику готівкою у касі кредитодавця або (згідно заяви позичальника) шляхом безготівкового перерахування суми кредиту на рахунок, вказаний позичальником у заяві.

На підтвердження видачі ОСОБА_2 кредитних коштів в сумі 2986 грн. за договором кредитної лінії № 4893, позивачем до суду надані копії:

видаткового касового ордеру від 30 червня 2015 року на суму 836 грн.

видаткового касового ордеру від 31 жовтня 2015 року на суму 2150 грн.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції оглядалися оригінали зазначених вище касових ордерів.

Зазначені касові ордери містять обов'язкові реквізити, визначені Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, так містятьпідпис керівника, головного бухгалтера, касира і одержувача ОСОБА_2, та в яких зазначено підставу видачі суми - договір 4893 від 30 червня 2015 року.

Отже, позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження видачі ОСОБА_2 коштів за договором кредитної лінії № 4893 від 30 червня 2015 року.

Відповідачем на спростування зазначених обставин доказів не надано.

Зазначені вище докази підтверджують факт виконання кредитною спілкою «Імперіал ЛТД» зобов'язань та отримання відповідачем ОСОБА_2 коштів за договором кредитної лінії № 4893 від 30 червня 2015 року в сумі 2986 грн.

За таких обставин, з ОСОБА_2 на користь кредитної спілки «Імперіал ЛТД» підлягає стягненню заборгованість за договором кредитної лінії № 4893 у сумі 6003,49 грн., яка складається із заборгованості зі сплати основного боргу в сумі 2981 грн., зі сплати відсотків в сумі 3022 грн. 49 коп.

Задовольняючи позовні вимоги в частині позовних вимог кредитної спілки «Імперіал ЛТД» про стягнення з відповідача ОСОБА_2 заборгованості за договором кредитної лінії № 4943 від 16.12.2015 року суд першої інстанції виходив із того, що 16.12.2015 року між кредитною спілкою «Імперіал ЛТД» та ОСОБА_2 укладено договір кредитної лінії № 4943, згідно до умов якого відповідач отримала кредит у розмірі 10000,00 грн. на умовах строковості, зворотності та цільового використання на строк 60 фактичних місяців від дати отримання кредиту під 12% річних (а.с. 38-39).

Незважаючи на прийняті зобов'язання відповідач ОСОБА_2 постійно порушувала графік сплати кредиту, недоплачувала необхідні до сплати суми.

Станом на 06.09.2017 року, сума заборгованості за користування кредитом становить 11476,14 грн., а сума позовних вимог складає 11470,81 грн., яка складається із основного боргу в сумі 9292 грн., відсотків в сумі 2176,81 грн.

Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини в зазначеній вище частині позовних вимог апеляційний суд вважає, що рішення суду в цій частині відповідає вимогам закону та обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем був наданий договір кредитної лінії № 4943 від 16 грудня 2015 року, але не було представлено жодного доказу про фактичне отримання ОСОБА_2 коштів за цим договором, а підписання договору не може підтверджувати факт отримання грошей не заслуговують на увагу з зазначених вище підстав та виходячи з наступного.

В пункті 1.1 договору кредитної лінії № 4943 укладеного 16 грудня 2015 року між кредитною спілкою «Імперіал ЛТД» та ОСОБА_2 зазначено, що кредитодавець надає позичальнику кредитну лінію з лімітом в сумі 10000 грн., в межах якого позичальник може отримувати будь-які суми кредиту, та зобов'язується повертати їх на умовах, що передбачені цим договором.

Пунктом 2.2. договору кредитної лінії № 4943 передбачено, що кредитодавець зобов'язується надати позичальнику всю суму кредиту або здійснити перший транш за кредитом не пізніше 3 банківських днів від дати підписання цього договору.

Згідно пункту 2.4 договору кредитної лінії № 4943 кредит надається позичальнику готівкою у касі кредитодавця або (згідно заяви позичальника) шляхом безготівкового перерахування суми кредиту на рахунок, вказаний позичальником у заяві.

На підтвердження видачі ОСОБА_2 кредитних коштів в сумі 9300 грн. за договором кредитної лінії № 4943, позивачем до суду надана копія видаткового касового ордеру від 16 грудня 2015 року на суму 9300 грн.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції оглядався оригінал зазначеного касового ордеру.

Зазначений касовий ордер містить обов'язкові реквізити, визначені Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, так міститьпідпис керівника, головного бухгалтера, касира і одержувача ОСОБА_2, та в якому зазначено підставу видачі суми - договір 4943 від 16 грудня 2015 року

Отже, позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження видачі ОСОБА_2 коштів за договором кредитної лінії № 4943 від 16 грудня 2015 року.

Відповідачем на спростування зазначених обставин доказів не надано.

Зазначені вище докази підтверджують факт виконання кредитною спілкою «Імперіал ЛТД» зобов'язань та отримання відповідачем ОСОБА_2 коштів за договором кредитної лінії № 4943 від 16 грудня 2015 року в сумі 9300 грн.

Задовольняючи позовні вимоги в частині позовних вимог кредитної спілки «Імперіал ЛТД» про стягнення з відповідача ОСОБА_2 заборгованості за договором кредитної лінії № 4984 від 30.06.2016 року суд першої інстанції виходив із того, що 30.06.2016 року між кредитною спілкою «Імперіал ЛТД» та ОСОБА_2 укладено договір кредитної лінії № 4984, згідно до якого відповідач отримала кредит у розмірі 10000,00 грн. на умовах строковості, зворотності та цільового використання на строк 60 фактичних місяців від дати отримання кредиту під 12% річних.

Незважаючи на прийняті зобов'язання відповідач ОСОБА_2 постійно порушувала графік сплати кредиту, недоплачувала необхідні до сплати суми.

Станом на 06.09.2017 року, сума заборгованості за користування кредитом становить 3603,52 грн., а сума позовних вимог складає 3600,52 грн., яка складається із основного боргу в сумі 2917 грн., відсотків в сумі 683,52 грн.

Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини в зазначеній вище частині позовних вимог апеляційний суд вважає, що рішення суду в цій частині відповідає вимогам закону та обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем був наданий договір кредитної лінії № 4984 від 30 червня 2015 року, але не було представлено жодного доказу про фактичне отримання ОСОБА_2 коштів за цим договором, а підписання договору не може підтверджувати факт отримання грошей не заслуговують на увагу з зазначених вище підстав та виходячи з наступного.

В пункті 1.1 договору кредитної лінії № 4984 укладеного 30 червня 2016 року між кредитною спілкою «Імперіал ЛТД» та ОСОБА_2 зазначено, що кредитодавець надає позичальнику кредитну лінію з лімітом в сумі 10000 грн., в межах якого позичальник може отримувати будь-які суми кредиту, та зобов'язується повертати їх на умовах, що передбачені цим договором.

Пунктом 2.2. договору кредитної лінії № 4984 передбачено, що кредитодавець зобов'язується надати позичальнику всю суму кредиту або здійснити перший транш за кредитом не пізніше 3 банківських днів від дати підписання цього договору.

Згідно пункту 2.4 договору кредитної лінії № 4984 кредит надається позичальнику готівкою у касі кредитодавця або (згідно заяви позичальника) шляхом безготівкового перерахування суми кредиту на рахунок, вказаний позичальником у заяві.

На підтвердження видачі ОСОБА_2 кредитних коштів в сумі 2920 грн. за договором кредитної лінії № 4984, позивачем до суду надана копія видаткового касового ордеру від 30 червня 2016 року на суму 2920 грн., оригінал досліджувався під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Зазначений касовий ордер містить обов'язкові реквізити, визначені Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, так міститьпідпис керівника, головного бухгалтера, касира і одержувача ОСОБА_2, та в якому зазначено підставу видачі суми - договір 4984 від 30 червня 2016 року

Отже, позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження видачі ОСОБА_2 коштів за договором кредитної лінії № 4984 від 30 червня 2016 року.

Відповідачем на спростування зазначених обставин доказів не надано.

Зазначені вище докази підтверджують факт виконання кредитною спілкою «Імперіал ЛТД» зобов'язань та отримання відповідачем ОСОБА_2 коштів за договором кредитної лінії № 4984 від 30 червня 2016 року в сумі 2920 грн.

У відповідності до ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Апеляційний суд вважає необхідним вийти за межі апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції не в повній мірі врахував положення ст. 11 ЦПК України (в редакції на час розгляду справи) про те, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У розумінні цивільно-процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

Підстава позову - обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, які об'єктивуються у поданих доказах.

Як вбачається із тексту позовної заяви, з якою кредитна спілка «Імперіал ЛТД» звернулася до суду, остання просила суд стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь кредитної спілки «Імперіал ЛТД» заборгованість за кредитним договором № 1142 у сумі 3420,05 грн. та судові витрати. Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь кредитної спілки «Імперіал ЛТД» заборгованість за договорами кредитної лінії № 2282, № 3426 у сумі 7876,69 грн. та судові витрати. Стягнути з ОСОБА_2 на користь кредитної спілки «Імперіал ЛТД» заборгованість за договорами кредитної лінії у сумі 29041,19 грн. та судові витрати.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач на протязі усього часу розгляду справи із письмовими заявами про зміну предмету або підстав позову не звертався.

Під час розгляду справи відповідачі із зустрічним позовом до суду не зверталися.

При цьому, суд не врахував, що у випадку невизнання кредитором права поручителя, передбаченого ч. 1 ст. 559 ЦК України на припинення зобов'язання за договором поруки, таке право підлягає захисту судом за позовом поручителя шляхом визнання поруки припиненою на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, виходячи із загальних засад цивільного законодавства і судочинства, права особи на захист в суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов'язків сторін (ст. ст. 3, 12-15, 20 ЦК України, ст. ст. 3 - 5, 11, 15, 31 ЦПК України в редакції до 15.12.2017 року).

Право поручителя не підлягає захисту шляхом припинення договору поруки.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 21.05.2012 року за № 6-69цс11, від 21.05.2012 року за № 6-18цс11.

При цьому звернення особи до суду з позовом про визнання поруки такою, що припинена, на підставі ч. 1 ст. 559 ЦК України не є необхідним, проте такі вимоги можуть розглядатися судом у разі наявності відповідного спору.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 03 лютого 2016 року № 6-1599цс15, від 20 квітня 2016 року № 6-2662цс15.

Таким чином, у суду першої інстанції не було достатніх правових підстав для визнання договору поруки № 1142 від 01.06.2011 року, укладеного між ОСОБА_4 і кредитною спілкою «Імперіал ЛТД» припиненим, оскільки право відповідача не підлягає захисту судом за вимогою про визнання договору поруки припиненим і з такою вимогою відповідач у встановленому законом порядку не звертався.

Проаналізувавши зазначені обставини по справі у їх сукупності, апеляційний суд вважає, що рішення суду в оскаржуваній частині про стягнення з ОСОБА_2 на користь кредитної спілки «Імперіал ЛТД» заборгованості за договорами кредитної лінії та в частині визнання договору поруки № 1142 від 01.06.2011 року, укладеного між ОСОБА_4 і кредитною спілкою "Імперіал ЛТД" припиненим, стягнення з поручителя ОСОБА_6 заборгованості за договором кредитної лінії № 2282 від 12.07.2012 року слід скасувати відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України та в цій частині постановити нове судове рішення.

Визначаючи розмір судового збору та стягуючи його з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у солідарному порядку, судом не було враховано, що судові витрати підлягають стягненню у частці пропорційно від розміру задоволених позовних вимог.

В ч. 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В п. 36 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року зазначено, що вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову (частина перша статті 88 ЦПК) застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір, (наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою, визначеною Законом України «Про судовий збір»).

Ухвалою Старобільського районного суду Луганської області від 15 вересня 2017 рокувідстрочено кредитній спілці «Імперіал ЛТД» сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі.

Згідно ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", в редакції на час подання позовної заяви, судовий збір за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою, сплачується у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2017 року становить 1600 грн.

Оскільки позивачу відстрочено сплату судового збору за подання позовної заяви в сумі 1600 грн. та позовна заява задоволена частково, тому з ОСОБА_2 в доход держави підлягає стягненню судовий збірпропорційно задоволеній частині позовних вимог в сумі 1188 грн. 66 коп., з ОСОБА_3 судовий збір в доход держави в сумі 72 грн. 80 коп., а з кредитної спілки «Імперіал ЛТД» в доход держави судовий збір в сумі 408 грн. 54 коп.

Згідно квитанції № 36 від 05.02.2018 року та квитанції № 30 від 26.02.2018 року ОСОБА_2 понесені витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 2643 грн., а оскільки позовні вимоги задоволені частково, то з кредитної спілки «Імперіал ЛТД» на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 675 грн.

Керуючись, ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, 376, 383, 384 ЦПК України, Апеляційний суд Луганської області у складі колегії суддів,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Старобільського районного суду Луганської області від 29 листопада 2017 року в оскаржуваній частині про стягнення з ОСОБА_2 на користь кредитної спілки «Імперіал ЛТД» заборгованості за договорами кредитної лінії та в частині визнання договору поруки № 1142/1 від 01.06.2011 року, укладеного між ОСОБА_4 і кредитною спілкою "Імперіал ЛТД" припиненим, стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за договором кредитної лінії № 2282 від 12.07.2012 року, судового збору скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позовні вимоги кредитної спілки «Імперіал ЛТД» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договорами кредитної лінії задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце реєстрації: АДРЕСА_1), на користь Кредитної спілки "Імперіал ЛТД" (вул. Трудова, 18, м. Старобільськ, Луганська область, код ЄДРПОУ 35520810) заборгованість за договором кредитної лінії № 3426 у розмірі 3670 (три тисячі шістсот сімдесят) грн. 92 коп., яка складається із заборгованості зі сплати основного боргу в сумі 2974 грн., зі сплати відсотків 696,92 грн. солідарно з ОСОБА_3.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце реєстрації: АДРЕСА_1) на користь Кредитної спілки "Імперіал ЛТД" (вул. Трудова, 18, м. Старобільськ, Луганська область, код ЄДРПОУ 35520810) заборгованість за договором кредитної лінії № 4850 у розмірі 5292 (п'ять тисяч двісті дев'яності дві) грн. 35 коп., яка складається із заборгованості зі сплати основного боргу в сумі 2920 грн., зі сплати відсотків в сумі 2372 грн. 35 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце реєстрації: АДРЕСА_1) на користь Кредитної спілки "Імперіал ЛТД" (вул. Трудова, 18, м. Старобільськ, Луганська область, код ЄДРПОУ 35520810) заборгованість за договором кредитної лінії № 4893 у сумі 6003 (шість тисяч три) грн. 49 коп., яка складається із заборгованості зі сплати основного боргу в сумі 2981 грн., зі сплати відсотків в сумі 3022,49 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце реєстрації: АДРЕСА_1) на користь Кредитної спілки "Імперіал ЛТД" (вул. Трудова, 18, м. Старобільськ, Луганська область, код ЄДРПОУ 35520810) заборгованість за договором кредитної лінії № 4943 у розмірі 11470 (одинадцять тисяч чотириста сімдесят) грн. 81 коп., яка складається із заборгованості зі сплати основного боргу в сумі 9294 грн., зі сплати відсотків в сумі 2176,81 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце реєстрації: АДРЕСА_1) на користь Кредитної спілки "Імперіал ЛТД" (вул. Трудова, 18, м. Старобільськ, Луганська область, , код ЄДРПОУ 35520810) заборгованість за договором кредитної лінії № 4984 у розмірі 3600 (три тисячі шістсот) грн. 52 коп., яка складається із заборгованості зі сплати основного боргу в сумі 2917 грн., зі сплати відсотків в сумі 683,52 грн.

У задоволенні позовних вимог Кредитної спілки «Імперіал ЛТД» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1142 від 01.06.2011 року відмовити за необґрунтованістю.

У задоволенні позовних вимог Кредитної спілки «Імперіал ЛТД» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення солідарно заборгованості за договором кредитної лінії № 2282 від 12.07.2012 року відмовити за необґрунтованістю.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце реєстрації: АДРЕСА_1) в доход держави судовий збір в сумі 1118,66 грн.

Стягнути з ОСОБА_3, (ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2), в доход держави судовий збір в сумі 72,80 грн.

Стягнути з Кредитної спілки «Імперіал ЛТД» (вул. Трудова, 18, м. Старобільськ, Луганська область, 92703, код ЄДРПОУ 35520810) в доход держави судовий збір в сумі 408,54 грн.

Стягнути з Кредитної спілки «Імперіал ЛТД» на користь ОСОБА_2 675 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текс постанови складено 25 квітня 2018 року.

Головуючий В.А. Коновалова

Судді: Є.В. Коротенко

О.Ю.Карташов