Дата документу 20.02.2015
Справа № 334/10370/14-ц
Провадження № 2/334/209/15
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.02.2015р. Ленінський райсуд м.Запоріжжя у складі:
головуючого - МАХІБОРОДА Н.О.;
при секретарі - КУЗЬМЕНКО О.О.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за заповітом /3-і особи: Третя Запорізька державна нотаріальна контора та Запорізька міська Рада/,
ВСТАНОВИВ:
Позивачка звернулася до суду з позовом про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1, в порядку спадкування за заповітом від 18.01.2014р., складеним за житті матіррю позивачки ОСОБА_4, померлою 20.03.2014р. Після смерті матері, у передбачений законом строк позивачка звернулася з заявою про прийняття спадщини до 3-ї Запорізької державної нотаріальної контори, однак, отримала постанову від 03.10.2014р. про відмову у вчиненні нотаріальних дій, т.я. позивачка не надала в нотаріальну контору правовстановлюючий документ на спадкове майно – вищевказану квартиру, бо мати позивачки за життя не оформила на своє ім’я свідоцтва про право власності на цю квартиру. Спадкоємцями за заповітом матері від 18.01.2014р. є також і відповідачі по справі: рідний брат позивачки – ОСОБА_2 та його син ОСОБА_3, які вже отримали свідоцтва про право власності після смерті матері на інше спадкове майно: житловий будинок №1 по вул.Фадєєва в м.Запоріжжі. За вищевказаним заповітом, єдиним спадкоємцем на квартиру за адресою: АДРЕСА_2, ОСОБА_4 зазначила тільки свою дочку - позивачку по справі. Однак, позивачка не може через нотаріальну контору оформити право власності на спадкове майно, оскільки є відсутнім правовстановлюючий документ на квартиру та померла ОСОБА_4 за життя не зареєструвала своє право власності на квартиру у відповідних інстанціях. Тому, позивачка звернулася до суду з позовом, в якому просить встановити факт належності на праві власності її матері ОСОБА_4, померлій 20.03.2014р., квартири за адресою: АДРЕСА_2, та визнати за позивачкою право власності на цю квартиру в порядку спадкування за заповітом від 18.01.2014р. після смерті матері ОСОБА_4
В судові засідання позивачка не з’явилася, бо зараз мешкає за межами України, її інтереси в судовому засіданні представляла ОСОБА_5, яка діє на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 12.08.2014р., яка уточнила в ході судового слідства вищевказані позовні вимоги та наполягала на їх задоволенні.
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не з’явилися, однак, в підготовчому судовому засіданні від 04.12.2014р. вони надали суду письмову заяву про визнання позову позивачки в повному обсязі, оскільки не заперечують проти права власності в порядку спадкування за заповітом на квартиру за адресою: АДРЕСА_2, саме за позивачкою.
3-і особи по справі – 3-я Запорізька державна нотаріальна контора та Запорізька міська Рада в особі територіальної громади, просять суд розглянути справу на розсуд суду, за відсутності їх представників.
Заслухавши представника позивачки та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі за наступних обставин:
позивачка по справі – ОСОБА_1 /дівоче прізвище - ОСОБА_3/ І.Г. є рідною дочкою ОСОБА_4, як зазначено в свідоцтві про народження позивачки /а.с.6/ та свідоцтві про одружнення позивачки, відповідно до якого, вона змінила своє прізвище на ОСОБА_1 /а.с.7/.
Як встановлено в судовому засіданні, мати позивачки – ОСОБА_4 за життя склала заповіт від 18.01.2014р., яким заповіла свою майно: квартиру за адресою: АДРЕСА_2 – дочці ОСОБА_1, а житловий будинок №1 по вул.Фадєєва в м.Запоріжжі – сину ОСОБА_2 та онуку ОСОБА_3 /а.с.9/.
20.03.2014р. – ОСОБА_4 померла /а.с.4/.
Після смерті матері, у передбачений законом строк, позивачка та відповідачі звернулися з заявами про прийняття спадщини до 3-ї Запорізької державної нотаріальної контори, що підтверджується копією спадкової справи, надісланої на адресу суду /а.с.35-51/. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 отримали свідоцтва про право власності на спадкове майно за заповітом: житловий будинок №1 по вул.Фадєєва в м.Запоріжжі /а.с.52/, а позивачка отримала постанову від 03.10.2014р. про відмову у вчиненні нотаріальних дій, т.я. вона не надала в нотаріальну контору правовстановлюючий документ на спадкове майно – вищевказану квартиру, бо мати позивачки за життя не оформила на своє ім’я свідоцтва про право власності на цю квартиру /а.с.9/.
Як встановлено в судовому засіданні, відповідно інвестиційного контракту №16-10/3 від 18.07.2003р., укладеного між ПБК “Запоріжінвестбуд”, ВАТ “Державний ощадбанк України” та ОСОБА_4, інвестор ОСОБА_4 зобов’язалася сплатити вартість житла через банк, а генпідрядник ПБК “Запоріжінвестбуд” зобов’язався збудувати і передати інвестору квартиру за адресою: АДРЕСА_2 /а.с.13-15/, що також, підтверджується протоколом умов сплати та погодження договірної ціни від 18.07.2003р. та квитанціями про сплату вартості житла /а.с.16-17/.
Відповідно акту здачі-прийняття робіт №ОУ-0000043 від 28.10.2004р. ПБК “Запоріжінвестбуд” передав у власність ОСОБА_4 новозбудоване житло – вищевказану квартиру /а.с.18/ та ОСОБА_4 отримала технічний паспорт на квартиру від 10.08.2004р., в якому вона зазначена власником квартири за адресою: АДРЕСА_2 /а.с.19-21/.
Після затвердження акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію житлового будинку №14 по вул.Бородінській в м.Запоріжжі /а.с.64-70, головою Запорізької міськради було винесено розпорядження №959р від 30.12.2003р. “Про затвердження акту” /а.с.71/ та рішенням Запорізької міської Ради за №408/49 від 28.10.2004р. “Про оформлення права власності на квартири в житловому будинку № 14 по вул. Бородінській в м.Запоріжжі”, за фізичною особою ОСОБА_4 оформлено право власності на вищевказану квартиру відповідно списку в додатку №3 /а.с.61-63/.
Після чого, ОСОБА_4 повинна була отримати на своє ім’я свідоцтво про право власності на вищевказану квартиру та зареєструвати її в державному реєстрі прав власності на нерухоме майно, однак, саме це вона за життя не зробила.
Відповідно до ст.3 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.
У відповідності до ст. 5 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на об'єкти нерухомого майна, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення.
У відповідності до ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
У зв'язку із не проведенням ОСОБА_4 за життя державної реєстрації права власності на квартиру № 39, яка розташована за адресою: вул.Бородінська, будинок № 14 в м.Запоріжжі, позивачці було відмовлено у вчиненні нотаріальних дій, тому, вона змушена звертатися до суду із позовом про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом. Підстава позову - неможливість у інший спосіб реалізувати право на спадкування.
Згідно вимог ст.1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до вимог ст.1269-1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини протягом 6 місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи визначені у заповіті.
Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Згідно зі ст.1296 ч.3 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Суд вважає, що у спадкоємця ОСОБА_1 не має можливості оформити право власності на спадкове майно в іншому порядку, ніж шляхом звернення до суду з позовом про встановлення фактів, що мають юридичне значення та визнання права власності на майно в порядку спадкування за заповітом.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 234, ч. 2 ст. 256 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Факт належності ОСОБА_4 квартири № 39, яка розташована за адресою: вул. Бородінська, будинок № 14 в м.Запоріжжі, ніким не заперечується та підтверджується рішенням Запорізької міської Ради за № 408/49 від 28.10.2004р., технічним паспортом на квартиру, договорами про сплату за комунальні послуги та про участь в затратах на утримання будинку і прибудинкової території, укладених з Об’єднанням співвласників багатоквартирного будинку “Бородіно” /а.с.90-94/.
Згідно з вимогами ст. 19 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”, до переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна є рішення суду.
Ст. 16 ЦК України надано право кожній особі звертатися до суду за захистом свого особистого немайнового та майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав може бути визнання права.
Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до положень ст. 392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право не визнається, а також, у разі відсутності документа, який засвідчує його право власності.
Оскільки судом встановлено, що за життя ОСОБА_4 на законних підставах набула права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2, то, судом безспірно встановлено, що ця квартира є спадковим майном після смерті ОСОБА_4, померлої 20.03.2014р., та позивачка по справі має право на спадкування за заповітом від 18.01.2014 року цієї квартири, т.я. її позовні вимоги є законними, обґрунтованими та такими, що знайшли своє підтвердження представленими по справі доказами, які відповідачі по справі не заперечують, про що надали суду письмову заяву /а.с.82/.
На підставі вищевказаного та керуючись ст.10, 60, 209,212-215,218 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати факт належності на праві власності квартири АДРЕСА_1 - ОСОБА_4, померлій 20.03.2014р.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_3 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4, померлої 20.03.2014р.
На рішення суду протягом 10 днів може бути подана апеляція до апеляційного суду Запорізької області.
Суддя: