ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

27.04.2018 р.                                                             Справа № 914/1027/16

Господарський суд Львівської області у складі колегії суддів: Гоменюк З.П. (головуючий), ОСОБА_1, ОСОБА_2, розглянувши матеріали

заяви ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю “Галичина-Захід”, Львівська область, Стрийський район, с.Кавсько

про відстрочку виконання судового рішення

у справі №914/1027/16

за позовом ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю “Традєкс”, Рівненська область, м.Дубно

до відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю “Галичина-Захід”, Львівська область, Стрийський район, с.Кавсько

про стягнення 2619000,00 грн.

За участю представників сторін:

від заявника ОСОБА_4; ОСОБА_5

від стягувача не з?явився

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду Львівської області надійшла заява ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю “Галичина-Захід”, Львівська область про відстрочку виконання судового рішення у справі №914/1027/16 за позовом ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю “Традєкс” до відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю “Галичина-Захід” про стягнення 2619000,00 грн.

Ухвалою суду від 23.04.2018р. розгляд заяви про відстрочку виконання судового рішення у справі №914/1027/16 призначено до розгляду в судовому засіданні на 27.04.2018р.

Представники заявника в судовому засіданні заяву про відстрочку виконання судового рішення підтримали повністю, зокрема просили відстрочити виконання Постанови Верховного суду України від 05.04.2018р. у справі №914/1027/16 на один рік.

Стягувач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

Роглянувши заяву про відстрочку виконання судового рішення, суд зазначає наступне.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 29.05.2017р. у справі №914/1027/16 в позові відмовлено повністю.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.10.2017р. апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення Господарського суду

Львівської області від 29.05.2017р. у цій справі без змін.

Постановою Верховного суду України від 05.04.2018р. касаційну скаргу ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Традєкс" задоволено. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.10.2017р. та рішення Господарського суду Львівської області від 29.05.2017р. у справі № 914/1027/16 скасовано повністю та прийнято нове рішення. Позов задоволено та вирішено стягнути з ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Галичина-Захід" на користь ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Традєкс" заборгованості у розмірі 2619000,00 грн.

Подану заяву про відстрочку виконання судового рішення заявник обгрунтовує складним фінансовим становищем, що істотно утруднює виконання рішення суду та особливістю господарської діяльності підприємства.

Так, заявник зазначає, що його основним напрямом господарської діяльності є сільське господарство, яке має сезонний характер, розмір витрат на ведення якого та доходів залежить від сезону, пори року, а економічний результат якого залежить від погодних та інших об?єктивних обставин.

ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю “Галичина-Захід” стверджує, що його фінансовий стан є складним, однак, зважаючи на сезонність господарської діяльності, підприємство очікує, що така ситуація зміниться до кінця календарного року.

Крім того, необхідність відстрочення судового рішення заявник обгрунтовує наявністю у нього кредитних зобов?язань та відсутністю вини відповідача у виникненні спору.

До заяви про відстрочку виконання судового рішення заявником долучено договори застави, іпотечні договори та договір позики, як докази того, що існують обставини, що свідчать про необхідність відстрочення виконання судового рішення. Інших доказів, які б могли свідчити про обставини, викладені у заяві, до матеріалів справи не долучено.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України.

Згідно із ч.2 ст.13 Закону України “Про судоустрій та статус суддів” судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднаннями на всій території України.

Відповідно до ст.160 ГПК України суд може внести виправлення до судового наказу, визнати його таким, що не підлягає виконанню або відстрочити чи розстрочити або змінити спосіб чи порядок його виконання в порядку, встановленому статтями 328, 331 цього Кодексу.

Питання про відстрочку або розстрочку виконання постанови апеляційної чи касаційної інстанції вирішує сама апеляційна чи касаційна інстанція, якщо обставини про необхідність відстрочки або розстрочки стали їй відомі до прийняття постанови за результатами перегляду рішення господарського суду першої інстанції. У цих випадках припис про відстрочку або розстрочку, зміну

способу та порядку виконання відповідної постанови має міститися в її резолютивній частині. В інших випадках, тобто коли відповідну заяву подано стороною, державним виконавцем після прийняття постанови апеляційною чи касаційною інстанцією, питання про відстрочку або розстрочку, зміну способу та порядку виконання цієї постанови вирішує господарський суд першої інстанції. (Постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України»)

Частиною третьою статті 331 ГПК України встановлено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. А ч.4 ст.331 ГПК України зазначає, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує ступінь вини відповідача у виникненні спору, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки (розстрочки) виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

Особа, яка подала заяву про відстрочку (розстрочку) виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у даній справі.

Так, в силу приписів до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст. ст. 76-79 ГПК України).

Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Проаналізувавши наведені у заяві про відстрочку виконання судового рішення мотиви та надані заявником документи, суд дійшов висновку, що заявником не доведено неможливість виконання рішення суду, адже подання лише договорів застави, іпотечних договорів та договору позики, не може свідчити про наявність в матеріалах справи достатніх доказів, які б могли підтвердити обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Так, в матеріалах справи відсутні документи, які б могли свідчити про відсутність коштів у заявника для погашення заборгованості, яка встановлена Постановою Верховного суду України від 05.04.2018р. у справі №914/1027/16, а

тому суд не вбачає достатніх підстав для задоволення заяви про відстрочку виконання судового рішення.

Крім того, суд звертає увагу заявника на те, що здійснення підприємницької діяльності в Україні здійснюється суб?єктами господарювання на власний ризик, а тому відсутність прибутку у підприємства не може вважатися безумовною підставою вважати про необхідність відстрочити виконання судового рішення.

Надання відстрочки (розстрочки) виконання рішення можливе за наявності обставин, що ускладнюють або роблять його неможливим. Недостатність чи відсутність коштів в даному випадку не можна вважати безумовним винятковим випадком, за наявності якого виконання судового рішення можна відстрочити.

Вирішуючи заяву про відстрочку виконання судового рішення, суд враховує також інтереси позивача у справі, а тому враховуючи викладені обставини, суд вважає, що заявником не підтверджено доказами наявність винятковості обставин, що утруднюють чи унеможливлюють виконання судового рішення. Будь-яких інших доказів в обґрунтування своєї позиції заявником не надано.

Суд зазначає, що положеннями п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст.326 ГПК України закріплено принцип обов'язковості рішень суду, згідно із яким судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковим на всій території України. Відповідно до ч. 2 ст. 326 ГПК України невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012 виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. У рішенні Конституційного Суду України від 25.04.2012 у справі № 11-рп/2012 зазначено, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини (надалі - Суд) право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція), було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hor№sby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgme№ts a№d Decisio№s 1997-II).

За певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії" , № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V), а існування заборгованості, підтверджене обов'язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому

сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (див. рішення у справі "Пономарьов проти України" від 3 квітня 2008 року, заява № 3236/03, п. 43).

П.1 ст.6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно, виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (див., наприклад, рішення від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції", Reports 1997-II, п. 40; рішення у справі "Бурдов проти Росії", заява № 59498/00, п. 34, ECHR 2002-III, та рішення від 6 березня 2003 року у справі "Ясюнієне проти Литви", заява № 41510/98, п. 27).

Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (див. рішення від 7 червня 2005 року у справі "Фуклев проти України", заява № 71186/01, п. 84).

Саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п. 1 ст. 6 Конвенції.

З огляду на встановлені судом обставини, з урахуванням принципів розумності та справедливості, враховуючи інтереси як боржника, так і стягувача, а також те, що рішення суду є обов'язковим до виконання та має бути виконане, суд не вбачає правових підстав для відстрочки виконання Постанови Верховного суду України від 05.04.2018р. у справі №914/1027/16.

Керуючись ст.ст. 234, 331 Господарського процесуального кодексу України суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви про відстрочку виконання постанови Верховного суду України від 05.04.2018р. у справі №914/1027/16 відмовити.

Ухвала господарського суду набирає законної сили відповідно до ст.235 Господарського процесуального кодексу України

Ухвалу може бути оскаржено відповідно до розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя                                          Гоменюк З.П.

Суддя                                                                                  Мороз Н.В.

Суддя                                                                                  Мазовіта А.Б.