Справа № 2-315/2009 року

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ          УКРАЇНИ

14 вересня  2009 року Великолепетиський районний суд Херсонської області у складі:

головуючого                                                                                               Мамаєва В.А.

при секретарі                                                                                             Шишка Н.М.

за участю представника позивача                  ОСОБА_1

за участь представника відповідача                  ОСОБА_2    

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Велика Лепетиха цивільну справу за позовом  ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5, третя особа Великолепетиська державна нотаріальна контора, про визнання договору недійсним

    В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання договору купівлі-продажу недійсним, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що його батьки – ОСОБА_5 та ОСОБА_6 проживали, а він з 01.03.2000 року і до тепер проживає з сім»єю у будинку АДРЕСА_1, там і зареєстрований. З позовної заяви ОСОБА_4 про зняття з реєстрації та виселення і з доданих до неї документів, отриманих з Великолепетиського районного суду Херсонської області в липні 2009 року, йому стало відомо, що 06.10.2006 року через Державну нотаріальну контору ОСОБА_5 заключив договір купівлі-продажу та продав ОСОБА_4 житловий будинок АДРЕСА_1. Зі змісту договору йому стало зрозуміло, що ОСОБА_5 неправдиво повідомив нотаріуса та сторону у договорі про те, що відчуження будинку не суперечить правам та інтересам сім»ї та, що малолітні та неповнолітні у цьому будинку не проживають. У заяві, поданій до нотаріальної контори, ОСОБА_5 зазначив, що він вдівець – його дружина ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 року, спадкоємців після смерті його дружини не має, а він не має іншого члена сім»ї, з яким би спільно проживав, і який би мав право на частку у відчужуваному ним будинку. Зміст цієї заяви нотаріусом було доведено покупцю до відома. Продаж будинку за домовленістю сторін було здійснено за 7000 грн. Але фактично на момент укладення договору у будинку більш ніж шість місяців та до теперішнього часу проживав він зі своєю сім»єю та був зареєстрований з 01.03.2000 року. Таким чином, відповідачі порушили його права та інтереси на спадкове майно та порушили право неповнолітнього на проживання у вказаному будинку. При вчиненні договору купівлі-продажу ОСОБА_5 мав узгодити це питання з органом опіки та піклування щодо неповнолітнього та з ним як з особою, яка має право на частку у спадковому майні після померлої матері. Позивач просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу від 06 жовтня 2006 року житлового будинку між ОСОБА_5 та ОСОБА_4, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (в цілому літ «А» - глинобитний, житловою площею 58,5 кв.м., загальною площею 80,9 кв.м. з тамбуром літ. «а», тамбуром літ. «а1», сараєм літ. «В», погрібом з шийкою літ. «Г», гаражем літ. «Д», літньою кухнею літ. «Е», сараєм літ. «Ж», літнім душем-туалетом літ. «З», огорожею та спорудами № 1-3).

 У судовому  засіданні позивач позов підтримав та додатково пояснив, що на момент укладення між відповідачами договору купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 у вказаному будинку був зареєстрований (згідно паспорту)  і проживав неповнолітній ОСОБА_7 – син його дружини. У вказаному будинку він став проживати разом з ОСОБА_8 з 2000 року, у будинку їх зареєструвала покійна ОСОБА_6 У 2003 році вони одружилися і проживають у вказаному будинку до теперішнього часу. Весь час з ними проживав і син дружини, але в даний час він помер. Крім того, він є спадкоємцем після смерті своєї матері ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 року і має право спадкування частини спірного житлового будинку. Тому ОСОБА_5 не мав права продавати ОСОБА_4 весь будинок.        

Представник позивача ОСОБА_1 позов підтримав та пояснив, що ОСОБА_3  проживав  з матір’ю – ОСОБА_6 на момент її смерті і не заявляв про відмову від спадщини, а тому прийняв спадщину після смерті матері. Крім того,  на момент укладення оспорюваного договору у житловому будинку проживав неповнолітній ОСОБА_7, а тому при укладенні договору продажу житлового будинку ОСОБА_5 повинен був отримати попередню згоду органу опіки та піклування на здійснення правочину щодо продажу нерухомого майна, де проживає неповнолітній. Але ОСОБА_5 приховав від нотаріуса факт проживання неповнолітнього у будинку який продавав. Відповідно до ст. 203, 215 ЦПК України просить визнати договір недійсним.      

Відповідача ОСОБА_4 позов не визнав та пояснив, що дійсно 06.10.2006 року ОСОБА_5 продав йому житловий будинок по АДРЕСА_1, договір був нотаріально посвідчений. На час укладення договору у вказаному будинку дійсно проживав неповнолітній ОСОБА_7 ОСОБА_5 приходиться йому дідом, а будинок продав йому, бо його син позивач не доглядає за ним. Домова книга на  спірний будинок до 2004 року знаходилася у ОСОБА_5, а з 2004 року у нього та його батьків (вони проживали разом).      

 Представник відповідача ОСОБА_4 – ОСОБА_2 позов не визнав та пояснив, що і за життя матері позивача, і після її смерті позивач вчиняв насильство у сім'ї по відношенню до своїх батьків (ст. 173-2 КУпАП), а також не утримував ні батька, ні матір і не надавав їм допомоги. Тому, відповідно до ст. 1224 ЦК України позивач не може виступати спадкоємцем після смерті своєї матері – ОСОБА_6      

Відповідач ОСОБА_5 позов не визнав та пояснив, що він у період шлюбу з ОСОБА_6 побудував будинок по АДРЕСА_1. Дружина померла ІНФОРМАЦІЯ_4 року. У вказаному будинку також проживає його син – позивач, разом з дружиною. 06.10.2006 року він будинок продав своєму онукові ОСОБА_4 У нотаріуса дійсно сказав, що інших спадкоємців після смерті дружини не має, а також що у будинку не проживають неповнолітні. На момент продажу у будинку проживав також неповнолітній ОСОБА_7, але він йому не рідний і не прописував його у будинку, тому за нього нічого і не говорив. Син дійсно йому не допомагає, тому вирішив продати будинок онуку. Дружина заповіт не складала.

Третя особа – державний нотаріус Великолепетиської державної нотаріальної контори ОСОБА_9  позов підтримав та пояснив, що у матеріалах справи купівлі-продажу житлового будинку по АДРЕСА_1, що був укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 містяться відомості ОСОБА_5 про те, що у вказаному будинку не проживають неповнолітні діти та відсутні спадкоємці після його померлої дружини. Якщо б нотаріусу було б відомо про те, що у відчужуваному будинку проживає неповнолітній, то він би зажадав від продавця надати попередню згоду від органу опіки та піклування на вчинення правочину  щодо нерухомого майна, де проживає неповнолітній, оскільки наявність такої згоди є обов’язковим відповідно до ст. 12 ЗУ «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей».Вважає, що ОСОБА_5 є власником спірного житлового будинку, оскільки за життя ОСОБА_6, якій належала частина житлового будинку на праві спільної сумісної власності, не виділила свою частку.              

Свідок ОСОБА_10 суду пояснила, що вона являється дружиною ОСОБА_4 і, що вони 06.10.2006 року придбали житловий будинок НОМЕР_1 у ОСОБА_5, який розташований по АДРЕСА_1. На момент продажу будинку там проживав неповнолітній ОСОБА_7, чи був він там прописаний – їй не відомо. Відомо, що ОСОБА_5 не давав йому дозвіл на прописку. Також пояснила, що про домову книгу їй нічого не відомо.

    Свідок ОСОБА_11 суду пояснила, що вона являється дочкою ОСОБА_5 і, що їй не було відомо про те, що у будинку батька був прописаний ОСОБА_7 Також пояснила, що домова книга знаходилась у батьків, а з 2004 року у неї. На момент укладення договору купівлі-продажу житлового будинку ОСОБА_7 проживав у ньому.

    Свідок ОСОБА_12 суду пояснив, що на момент укладення договору купівлі-продажу житловий будинок НОМЕР_1, який розташований по АДРЕСА_1, у ньому проживали ОСОБА_5 та ОСОБА_3, та його дружина ОСОБА_13, а також син - ОСОБА_7 Про те, скільки ОСОБА_7 проживав у будинку, йому нічого не відомо.

    Свідок ОСОБА_14 суду пояснила, що вона являється сусідкою позивача. Також пояснила, що ОСОБА_3 проживав у будинку АДРЕСА_1 з дружиною приблизно 8-9 років і на протязі всього цього часу з ними проживав ОСОБА_7 - син ОСОБА_13 Позивач там побудував гараж, сарай, туалет, робив ремонт у будинку.

    Свідок ОСОБА_13 суду пояснила, що вона являться дружиною позивача і, що вони проживали у буд. НОМЕР_1 по вул. Щорса в смт. В.Лепетиха з серпня місяця 2000 року. Домова книга знаходилася у дружини відповідача  ОСОБА_5 - ОСОБА_6, саме вона і прописала їх з чоловіком у цьому будинку у 2000 році. З 2001 року, після закінчення сином школи у с. Демидівка, з ними також став проживати і її неповнолітній син ОСОБА_7 У грудні 2005 року її син – ОСОБА_7 отримав паспорт і у паспорті зареєстрували  його місце проживання за місцем реєстрації матері, тобто її, оскільки він проживав разом з нею. В даний час син помер, а саме 30.07.2007 року.    

    Вислухавши пояснення сторін вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

    06.10.2006 року ОСОБА_5 продав ОСОБА_4 житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1. Договір купівлі-продажу був нотаріально посвідчений та зареєстрований у реєстрі за № 1427(надалі спірний Договір).

    Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою – третьою, п’ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

У судовому засіданні було встановлено, що позивач є сином відповідача ОСОБА_5 та померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 року ОСОБА_6 (згідно свідоцтва про народження ОСОБА_3 серія ІНФОРМАЦІЯ_5), а тому відповідно до ст.ст. 1222, 1223, 1261 ЦК України є спадкоємцем за законом першої черги після померлої ОСОБА_6 Житловий будинок АДРЕСА_1 побудований ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за час шлюбу, а тому вказаний будинок відповідно до ст. 60 СК України, ч. 3 ст. 368 ЦК України є спільною сумісною власністю. Відповідно до ч. 1 ст. 1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. За життя ОСОБА_6 заповіт не складала. Також позивач проживав разом із спадкодавцем (ОСОБА_6) на час відкриття спадщини (підтверджується домовою книгою, копією паспортом) і не заявляв про відмову від неї, а тому відповідно до ст. 1268 ЦК України прийняв спадщину після смерті матері і має права на спадкування за законом частини житлового будинку АДРЕСА_1. Суд не погоджується з поясненням третьої особи про те, що власником всього будинку є саме ОСОБА_5 у зв’язку з тим, що за життя ОСОБА_6 не виділила свою частку в спільній сумісній власності так як це спростовується ч. 1 ст. 1226 ЦК України згідно якої частка у праві спільної сумісної власності, спадкується на загальних підставах.  

Виходячи з викладеного ОСОБА_5 не був власником всього житлового будинку, а тому відповідно до ст. 658 ЦК України не мав права продавати весь житловий будинок ОСОБА_15              

Суд вважає необґрунтованими і не бере до уваги доводи представника відповідача ОСОБА_4 – ОСОБА_2 про те, що позивач не може бути спадкоємцем після смерті матері відповідно до ст. 1224 ЦК України, так як не утримував її і не надавав їй допомоги, оскільки відповідно до ч. 3 та ч. 5  ст. 1224 ЦК України обставини ухиляння від виконання обов’язку щодо утримання спадкодавця і ухиляння від надання допомоги спадкодавцеві, який перебуває у безпорадному стані, повинні бути встановлені рішенням суду, а представником відповідача такого рішення суду надано не було.

Крім того, судом встановлено, що на момент укладення Договору (06.10.2006 року) у будинку проживав неповнолітній ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджується поясненнями всіх сторін та показами свідків – ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_16,  ОСОБА_12, ОСОБА_13, а також паспортом ОСОБА_7 (серія ІНФОРМАЦІЯ_6), де на ІІ сторінці є штамп про реєстрацію місця проживання в АДРЕСА_1 з 13.12.2005 року. Відповідно до ч.1, 3 ст.12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» № 2623-ІV від 02.06.2005 року держава охороняє і захищає права та інтереси дітей при вчиненні правочинів щодо нерухомого майна. Для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування. Таким чином, до укладення договору купівлі-продажу житлового будинку ОСОБА_5 повинен був отримати попередню згоду органів опіки та піклування на укладення договору купівлі-продажу житлового будинку, оскільки у житловому будинку проживав неповнолітній ОСОБА_7 Але ОСОБА_5 не тільки цього не зробив, а й не повідомив про це нотаріуса, при укладенні договору, що визнано ОСОБА_5 Суд вважає необґрунтованим та не бере до уваги доводи відповідача ОСОБА_5 про те, що він не давав дозвіл на реєстрацію (вселення) неповнолітнього ОСОБА_7 у житловий будинок, оскільки вони не ґрунтуються на законі. Так, ОСОБА_13 є матір’ю неповнолітнього ОСОБА_7 (згідно свідоцтва про народження ІНФОРМАЦІЯ_7) і згідно домової книги, оглянутої у судовому засіданні, зареєстрована у будинку АДРЕСА_1 померлою ОСОБА_6 з 21.08.2000 року, що не оспорюється сторонами. Відповідно до ч. 2 ст. 156 ЖК України на вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно. Тому, згода ОСОБА_5 на вселення неповнолітнього ОСОБА_7 до своєї матері не потрібна.

Таким чином, відповідачем ОСОБА_5 при укладенні договору купівлі-продажу житлового будинку від 06.10.2006 року не було дотримано загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: в порушення ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину суперечить статтям 658, 1268 ЦК України, ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» № 2623-ІV від 02.06.2005 року, а тому вказаний договір відповідно до ч. 1 та ч.3 ст. 215 ЦК України повинен бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків крім тих, що пов’язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання вказаного правочину.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стягненню з відповідача ОСОБА_5 на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 8 грн. 50 коп. (інші кошти сплачені позивачем надмірно) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи у розмірі 37 грн. 80 коп.(розмір за категорію справ не майнового характеру згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.05.2009 року № 361 «Про внесення змін до розмірів витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ», яка була чинною на момент звернення позивача з позовом до суду) сплата яких документально підтверджується квитанціями № 28 та 29 від 24.07.2009 року, а всього кошти у розмірі 46 грн. 30 коп. Суд прийшов до висновку про стягнення судових витрат саме з відповідача ОСОБА_5, оскільки саме з його вини було укладено договір з порушенням вимог чинного законодавства.              

       На підставі ст.ст. 203, 215, 216, 658, 1268 ЦК України ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» № 2623-ІV від 02.06.2005 року керуючись ст.ст. 88, 212-215  ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_3 задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 06.10.2006 року житлового будинку між ОСОБА_5 та ОСОБА_4, що розташований за адресою:  АДРЕСА_1 (в цілому літ «А» - глинобитний, житловою площею 58,5 кв.м., загальною площею 80,9 кв.м. з тамбуром літ. «а», тамбуром літ. «а1», сараєм літ. «В», погрібом з шийкою літ. «Г», гаражем літ. «Д», літньою кухнею літ. «Е», сараєм літ. «Ж», літнім душем-туалетом літ. «З», огорожею та спорудами № 1-3).

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 46 грн. 30 коп.

 Рішення суду може бути оскаржене через Великолепетиський районний суд до апеляційного суду Херсонської області. Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня  проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк , встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий                                  підпис