АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 33/796/1308/2018 Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП

Головуючий в суді першої інстанції: Коляденко П.Л.

Головуючий в апеляційній інстанції: Маліновський О.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2018 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва Маліновський О.А., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності -

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, працюючого у ПП «Детективне охоронне агентство «Вітязь», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, реєстрованого за адресою: АДРЕСА_2,

та його захисника ОСОБА_5,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Дарницького районного суду м. Києва від 28 лютого 2018 року щодо ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 28 лютого 2018 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами строком 1 рік.

Як зазначено у постанові, ОСОБА_4, 05.12.2017 року о 01 год. 20 хв., рухаючись по вул. Мішуги, 3-А в м. Києві, керував автомобілем марки «БМВ», д.н.з. НОМЕР_1, з ознаками наркотичного сп'яніння: зіниці очей не реагують на світло, порушення координації рухів, порушення мови. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, в порушення вимог п. 2.5 ПДР України, відмовився у присутності двох свідків.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову суду та провадження у справі закрити.

Вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, суд прийняв рішення без всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи.

В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_4 зазначає, що відео, надане працівниками поліції, є фрагментарним з різних нагрудних камер (крім того, відео не є суцільним як того вимагає законодавець), що тим самим унеможливлює встановити весь перебіг подій. На відеозаписах, наданих поліцейськими, не зафіксовано складання та підпис протоколу про адміністративне правопорушення.

З відеозаписів вбачається, що працівниками поліції ОСОБА_4 не були роз'яснені наслідки відмови від проходження огляду на стан сп'яніння, та всупереч вимог ст. 265-2 КУпАП транспортний засіб не затримали, ОСОБА_4 від керування транспортним засобом не відсторонили.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не підтвердили те, що на протоколі проставлені їх підписи та зазначили, що вживали алкогольні напої та згадати, які саме документи вони взагалі підписували не можуть.

Разом з тим, як убачається з пояснень, то останні самого факту керування автомобілем ОСОБА_4 не бачили, тим самим, відповідно, не достатньо доказів тому, що дійсно ОСОБА_4 керував даним автомобілем.

Свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 підтвердили, що не бачили, як ОСОБА_4 був зупинений та/або виходив з транспортного засобу. Тобто свідками не підтверджено, що ОСОБА_4 керував транспортним засобом. Ці пояснення узгоджуються з матеріалами відеозапису, на яких зафіксовано перебування ОСОБА_7 та ОСОБА_8 біля патрульних машин, коли прийшли ОСОБА_4 з поліцейським після проведення заходів, що за ознаками відповідають обшуку (автомобіля та особи ОСОБА_4).

ОСОБА_4 також вказує, що працівники поліції, склавши відносно нього протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, в порушення вимог ст.ст. 265-2 та 266 КУпАП не здійснили тимчасове затримання керованого ним транспортного засобу, не відсторонили його від керування цим транспортним засобом та дозволили йому продовжувати управляти автомобілем, підтвердивши цим необґрунтованість підозри щодо перебування ОСОБА_4 у стані наркотичного сп'яніння та відсутність підстав для направлення його для медичного огляду.

Отже, суд не взяв до уваги усі матеріали справи, відомості про особу ОСОБА_4, його професію (тілоохоронець), виконання посадових обов'язків на добовій зміні 05.12.2017, а більш того, сам характер дій працівників поліції, які не виконали весь комплекс заходів, які вони зобов'язані вжити щодо водія, який має ознаки наркотичного сп'яніння, спростовують наявність у ОСОБА_4 ознак наркотичного сп'яніння.

Із зазначеного вбачається, що працівники поліції вимагали від ОСОБА_4 проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння за відсутності передбачених законом підстав, внаслідок чого необґрунтовано склали відносно нього протокол про адміністративне правопорушення.

Відмова від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння не може становити складу адміністративного правопорушення за умови, коли вимога про проходження медичного огляду була безпідставною, а дії працівників поліції не відповідали вимогам закону.

З відеозапису вбачається, що коли ОСОБА_4 погодився на пропозицію поліцейського пройти огляд на стан сп'яніння на місці, надалі поліцейський відмовив у такому огляді. Після чого кваліфікацію адміністративного правопорушення було змінено, та поліцейський почав говорити, що водій знаходиться у стані наркотичного сп'яніння.

Судом першої інстанції була проігнорована та обставина, що ОСОБА_4 спочатку було запропоновано пройти тест на місці, а надалі йому було відмовлено у проходженні тесту у зв'язку з відсутністю приладів (незважаючи на наявність трьох патрульних машин на місці де знаходились свідки).

Як вбачається з відеозапису оформлення адміністративного правопорушення, працівниками поліції не встановлювалось жодних ознак як алкогольного так і наркотичного сп'яніння. Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 також не підтвердили наявність у ОСОБА_4 жодних з перелічених у вказаній вище інструкції та протоколі про адміністративне правопорушення ознак сп'яніння.

ОСОБА_4 постійно наголошував, що має бажання пройти тест на місті складення протоколу, однак останньому було відмовлено у проходження даного тесту хоча за декілька хвилин до цього було повідомлено про можливість забезпечення швидкого проходження огляду на місці.

Пояснення ОСОБА_4, про те, що він не керував автомобілем, підтверджуються відеозаписом з нагрудної камери поліцейських.

Зокрема, з даного відеозапису видно, що ОСОБА_4 знаходився біля припаркованого автомобіля. При цьому, факт керування ОСОБА_4 автомобілем відеозаписом не зафіксовано. Також з відеозапису не вбачається, щоб автомобіль знаходився з увімкненим двигуном.

Таким чином, наведені докази у справі як окремо, так і в їх сукупності свідчить про відсутність об'єктивних даних про те, що ОСОБА_4 керував транспортним засобом.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_5, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а постанову суду першої інстанції слід залишити без змін, з наступних підстав.

При розгляді справи судом першої інстанції у відповідності зі ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП були повно, всебічно та об'єктивно встановлені фактичні обставини та зібрані у справі докази в їх сукупності, дана їм належна оцінка, керуючись законом суд прийшов до законного та обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_4 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що підтверджено протоколом про адміністративне правопорушення, письмовими поясненнями свідків, відеозаписами з нагрудних камер працівників поліції.

Зміст протоколу про вчинення ОСОБА_4 правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідає вимогам ст. 256 КУпАП щодо особи, фактичних обставин справи, нормативного акту, що передбачає відповідальність, свідків, роз'яснення прав, пояснень особи та інших даних.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 про необхідність скасування постанови суду першої інстанції та закриття справи у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого. 1 ст. 130 КУпАП, є безпідставними, не підтверджені належними доказами та спростовуються матеріалами справи.

Зазначені доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні правопорушення, передбаченого. 1 ст. 130 КУпАП.

Винуватість ОСОБА_4 підтверджується відеозаписом події, поясненнями свідків ОСОБА_9, ОСОБА_8, матеріалами справи, які були повно, всебічно та об'єктивно досліджені судом першої інстанції, висновки суду належним чином вмотивовані та підтверджені належними доказами, які повністю спростовують доводи апеляційної скарги.

Крім того, при розгляді справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_4 підтвердив, що дійсно керував автомобілем та відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в закладах охорони здоров'я, не заперечуючи проти огляду на місці події.

Відповідно до розділу ІІІ Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного та іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції огляд на стан наркотичного сп'яніння проводиться лише у визначених закладах охорони здоров'я.

За таких обставин посилання особи, яка подала апеляційну скаргу, на згоду ОСОБА_4 на проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння на місці події, а також на не відсторонення водія від керування транспортним засобом та не вилучення транспортного засобу, проходження медичного огляду за місцем роботи, як доказу невинуватості у вчиненні правопорушення є неспроможними та необґрунтованими, враховуючи також, що ОСОБА_4 притягується до відповідальності саме за відмову від проходження огляду, а не за керування транспортним засобом в стані наркотичного сп'яніння.

Суд першої інстанції, врахувавши положення ст. ст. 33, 34 КУпАП, наклав на ОСОБА_4 стягнення, що за своїм видом та розміром є законною і обґрунтованою мірою відповідальності за вчинене правопорушення, і відповідає меті виховання особи, що його вчинила, та запобіганню вчиненню нових правопорушень, як це передбачено ст. 23 КУпАП.

За таких обставин постанова суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, підстав для її скасування у справі апеляційним переглядом не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Дарницького районного суду м. Києва від 28 лютого 2018 року щодо ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 130 КУпАП - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя

Апеляційного суду міста Києва О.А. Маліновський