РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2018 року Справа № 902/953/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Тимошенко О.М., суддя Огороднік К.М. , суддя Саврій В.А.

секретар судового засідання Саган І.О.

за участю секретаря судового засідання Саган І.О.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

розглядаючи у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ситковецьке" на рішення господарського суду Вінницької області, ухваленого 07.12.17р. суддею Банаськом О.О. у м.Вінниці, повний текст складено 12.12.17 р. у справі № 902/953/17

за позовом Приватне підприємство "Вектор 2008"

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Ситковецьке"

про стягнення заборгованості 2 434 368 грн. 13 коп. за договором поставки № 7 від 10.04.2015 р.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 07.12.2017 року у справі №902/953/17 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ситковецьке" на користь Приватного підприємства "Вектор 2008" 1 913 401 грн 00 коп. боргу, 520 967 грн 13 коп. інфляційних втрат, 36 515 грн 52 коп. судового збору. Прийнято відмову позивача від позову в частині стягнення 1 222 679 грн 41 коп. пені. В частині стягнення 1 222 679 грн 41 коп. пені нарахованої за період з 01.11.2015 р. по 30.11.2017 р. провадження припинено в порядку п.4 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги відповідають чинному законодавству і фактичним обставинам справи та підтверджені належними доказами.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_1 "Ситковецьке" подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить останнє скасувати в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 25 000 грн 13 коп.

Доводи апеляційної скарги підтримані скаржником в засіданні 17.04.2018 р.

Правом подання письмового відзиву позивач не скористався.

В судовому засіданні 17.04.2018 р. оголошувалась перерва для подання доказів укладення мирової угоди до 27.04.2018 р., про що сторони повідомлені належним чином.

В подальшому суду такі докази не надано.

Згідно статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 10.04.2015 р. між Приватним підприємством "Вектор 2008" (постачальник/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ситковецьке" (покупець/відповідач) укладено договір поставки № 7 (по тексту – договір, (а.с. 16-18, у т. 1), за умовами якого продавець зобов'язується в строки, визначені договором, передати у власність покупця (поставити) товар, а покупець зобов’язується прийняти товар і оплатити його вартість (п. 1.1 договору).

За умовами п.п. 1.2, 2.1, 2.2 договору найменування товару визначене в додатках до договору, які складають його невідємну частину. Розгорнутий асортимент та кількість товару, що постачається, визначаються у додатках до договору. У випадку розбіжності даних у додатках до договору та у видаткових накладних щодо кількості товару має видаткова накладна.

Згідно п.п. 3.2, 3.5 договору претензії (рекламації) щодо якості товарів повинні бути пред’явлені покупцем продавцю протягом 15 (п’ятнадцяти) календарних днів від дати придбання (поставки) товару, що визначається відповідно до видаткових накладних та умов зазначених у додатках до цього договору. Претензії щодо прихованих недоліків товару приймаються до розгляду протягом 1 (одного) місяця з дати поставки товару. Претензії (рекламації) покупця щодо якості товару повинні бути надіслані в письмовій формі, підписані уповноваженою особою покупця та скріплені печаткою покупця. В претензії зазначаються реквізити партії та кількість товару, у відношенні яких вона виставлена, умови придбання товару. До претензії додаються письмові докази, включаючи акт обстеження, висновок складений незалежними інспекторами (експертами) лабораторії, яка акредитована в системі УкрСЕПРО або УКРЦСМ на проведення таких досліджень.

Термін поставки товару визначається у додатках до договору. Допускається дострокова поставка товару. У разі дострокової поставки продавець зобов’язаний повідомити (в будь-якій формі) покупця про дату дострокової поставки товару (п.п. 4.1, 4.2. договору).

Згідно із п. 5.2 договору загальна вартість товару (в тому числі ПДВ) в гривнях та її еквівалент в іноземній валюті визначаються шляхом складання вартості окремих партій товару, визначених у додатках до договору.

Сторони крім встановлення валюти зобов’язання в гривнях, додатково визначають грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті, використовуючи середній Міжбанківський валютний курс продажу відповідної іноземної валюти за даними сайту http://minfin.com.ua/currency/mb на дату що передує даті підписання договору та відповідно додатка до договору.

Пунктом 5.3 договору передбачено, що ціна товару сплачується покупцем (з урахуванням вимог п. 5.4 договору) наступним чином:

- 30 % ціни заявленої партії товару визначеної до умов п. 5.4 договору до 14.04.2015 р. (п. 5.3.1 договору);

- 70 % ціни фактичного отриманого товару до 31.10.2015 р. (п. 5.3.2 договору).

Згідно із п.п. 7.3, 9.1, 9.2 договору перехід права власності на товар відбувається в момент фактичної передачі товару та підписання видаткових накладних на товар. Передача-приймання товару здійснюється в пункті поставки, вказаному в додатках до договору. Приймання товару за кількістю та якістю здійснюється в порядку, що визначається чинним законодавством. Приймання товару за кількістю та видимими недоліками здійснюється покупцем в день його отримання від продавця. Покупець зобов’язаний перевірити комплекстність, цілісність тари (упаковки), пломб на ній (при їх наявності), а також відсутність наявних ознак пошкодження товару і у випадку їх виявлення негайно, до закінчення приймання, письмово заявити продавцю. При відсутності такої заяви товар вважається прийнятим покупцем як належний. Підписання покупцем видаткової накладної також засвідчує факт передачі разом з товаром всієї товаросупровідної документації, в тому числі сертифікатів якості.

Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженим представниками та скріплення печатками сторін. Строк дії договору становить 12 (дванадцять) місяців. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (розділ 10 договору).

Отже, матеріали справи свідчать, що між сторонами існували господарські відносини щодо поставки товарів, що підтверджується належними та допустимими доказами.

10.04.2015 року між тими ж сторонами укладено додаток № 1 до договору № 7 від 14.04.2015 (а.с. 19 у т. 1), за умовами якого сторони погодили найменування товару, одиницю виміру та кількість товару, ціну за одиницю товару в доларах США та гривнях та загальну вартість товару з ПДВ, яка становить 2 733 430 грн 00 коп., що станом на 14.04.2015 р. за курсом продажу долару США до гривні на міжбанківському валютному ринку України еквівалентно 119 000 доларів США. Курс продажу долару США до гривні за даними сайту http://minfin.com.ua/currency/mb/ на "14" квітня 2015 року складає: 1 долар США – 22,97 грн.

Пунктами 3, 4 додатку визначено, що товар поставляється на умовах ЕХW (згідно Інкотермс у редакції 2010 р.) склад постачальника. Строк поставки до 15.04.2015 р.

Як встановлено судами обох інстанцій, позивач на виконання умов договору поставив відповідачу товар (насіння гібрида кукурудзи) на суму 2 733 430 грн 00 коп., згідно видаткової накладної № 21 від 14.04.2015 р. та виставив рахунок № 22 від 14.04.2015 р. на оплату товару на вказану суму, вказавши в ньому, що передоплата 30 % становить 820 029 грн 00 коп. (а.с. 20-21, т. 1).

Зазначений товар прийнято уповноваженою особою відповідача на підставі довіреності № 49 від 14.04.2015 р. в повному обсязі без будь-яких зауважень та без претензій про що свідчить підпис вказаної особи на вказаній видаткові накладні (а.с. 22, у т. 1).

Відповідач за поставлений товар розраховувався частково в сумі 820 029 грн. 00 коп. що підтверджується карткою рахунку 361 за 01.01.2015 - 09.10.2017 (а.с. 24, у т. 1),

Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами та претензіями, щодо оплати поставленого насіння кукурудзи, які як слідує з матеріалів справи Товариством з обмеженою відповідальністю не виконано, що слугувало підставою звернення позивача з даним позовом до суду.

Оскільки відповідачем не надано доказів погашення заборгованості в сумі 1 913 401 грн 00 коп., місцевий господарський суд за результатами розгляду даного спору дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (ЦК України) зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини, що випливають з договорів поставки.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 ЦК України одна сторона - продавець передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу (ч. 1 ст. 694 ЦК України).

Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки, в порушення п. 5.3.2 договору відповідач не здійснив оплату отриманого товару у строк до 31.10.2015 року, він є боржником, що прострочив.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 1 913 401 грн 00 коп. обгрунтовані, законні та, відповідно, правомірно задоволені судом першої інстанції на підставі ст.ст. 509, 525, 526, 655, 712 ЦК України.

Відповідно до п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012, до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому, сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р “Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ” для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.

Колегія суддів, превіривши розрахунок заявлених до стягнення з відповідача (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 06.12.2017р.) інфляційних втрат в сумі 520 967 грн. 13 коп. за період з 01.11.2015 р. по 06.12.2017 р., погоджується з висновком суду першої інстанції, про їх задоволення в заявленій сумі, оскільки розмір інфляційних не перевищує перерахований судом.

Крім того, судами встановлено, що вірним періодом нарахування інфляційних є 01.11.2015 р. по 01.12.2017 р.

Провадження у справі в частині стягнення з відповідача 1 222 679 грн. 41 коп. пені нарахованої за період з 01.11.2015 р. по 30.11.2017 р., суд першої інстанції правомірно припинив з підстав п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки відмова від позову є правом позивача та не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Відповідачем не доведено факту поставки йому неякісного товару. Доказів звернення в порядку п.3.2 договору із препензією (рекламацією) до продавця матеріали справи також не містять.

При цьому, жодних заяв щодо невідповідності товару під час його приймання складено не було. Доводи скаржника про те, що йому не надано сертифікату (паспорту) якості насіння, колегією суддів відхиляються, як необґрунтовані відповідно до п. 9.2 договору

Колегія суддів вважає посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими та такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору. Відтак, скаржник, в порушення вимог ст.ст. 33. 34 ГПК України (в ред. до 15.12.2017 р.) та ст.ст.73, 74, 76-80, 91 ГПК України (в ред. після 15.12.2017 р.), не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права (стаття 276 ГПК України).

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Вінницької області від 07.12.2017 р. ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю " Ситковецьке" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Вінницької області від 07.12.2017 року у справі №902/953/17 - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку, встановленому ст.ст. 287-291 ГПК України.

4. Матеріали справи №902/953/17 повернути господарському суду Вінницької області.

Повний текст постанови складений "02" травня 2018 р.

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Огороднік К.М.

Суддя Саврій В.А.