Єдиний унікальний номер 243/9013/15-ц Номер провадження 22-ц/775/356/2018

Суддя доповідач Никифоряк Л.П

Головуючий у суді першої інстанції Хаустова Т.А.

Категорія 27

_____________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

Іменем України

02 травня 2018 року Апеляційний суд Донецької області колегією в складі:

суддя-доповідач Никифоряк Л.П.

судді Новікової Г.В., Гапонова А.В.,

за участі секретаря судового засідання Глушка С.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Донецької області в м. Бахмут цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій подана апеляційна скарга ОСОБА_4 на заочне рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 02 серпня 2017 року, -

В С Т А Н О В И В:

В позові пред'явленому до суду 03 вересня 2015 року Публічне акціонерне товариство «ДельтаБанк» /надалі Банк/ просило суд стягнути солідарно з позичальника ОСОБА_3 та поручителя ОСОБА_4 заборгованість в розмірі 228264,93 грн., що утворилася станом на 28 липня 2015 року, з яких 207190,16 грн. сума заборгованості за кредитом та 21074,77 грн. сума заборгованості за відсотками. Існування такої заборгованості Банк пов'язував із неналежним виконанням з боку відповідачів зобов'язань взятих на підставі кредитного договору від 07 серпня 2008 року про видачу 17000,00 доларів США та договору поруки від 07 серпня 2008 року.

Заочним рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 02 серпня 2017 року позов задоволено. Суд зробив висновок про те, що підтверджені обставини з приводу неналежного виконання з боку позичальника взятого на себе зобов'язання за кредитним договором укладеним 07 серпня 2008 року між Банком та ОСОБА_3 про видачу кредиту на суму 17000,00 доларів США, також ОСОБА_4 яка поручилася за належне виконання кредитних зобов'язань позичальника на вимогу Банку борг не погасила, у зв'язку з чим виникла заборгованість розмір якої підтверджено належними та допустимими доказами.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_4 просила скасувати судове рішення та відмовити в позові повністю. В обґрунтування скарги заявник посилалася на порушення судом норм процесуального права, вказуючи що відсутні докази в підтвердження обставин щодо надання позичальнику кредиту в сумі 17000,00 доларів США та його частково погашення.

Інший довід апеляційної скарги зводився до того, що порука припинилася, оскільки Банк протягом шести місяців з дня настання строку основного зобов'язання не пред'явив вимоги до поручителя, при цьому ОСОБА_4 заперечувала обставину щодо звернення Банку до поручителя з досудовою вимогою про сплату боргу.

Також заявник посилалася та відсутність доказів в підтвердження розміру боргу.

Переглядаючи справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до положень частини 1 статті 367 Цивільного процесуального кодексу України /далі ЦПК України/ суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

В ході судового розгляду встановлено такі обставини, які підтверджені належними та допустимими доказами.

07 серпня 2008 року ОСОБА_3 та Відкрите акціонерне товариство «Сведбанк» уклали кредитний договір № 0404/0808/55-008, за умовами якого позичальник погодився на отримання кредиту в розмірі 17000,00 доларів США який зобов'язався повернути із сплатою 12,5% річних до 07 серпня 2018 року /надалі Кредитний договір а.с. 8-21/.

Виконання ОСОБА_3 зобов'язань за Кредитним договором забезпечено договором поруки № 0404/0808/55-008-З-1 укладеним 07 серпня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» та ОСОБА_4 за умовами якого остання поручилася перед кредитором за виконання позичальником зобов'язань та несе солідарну відповідальність /надалі Договір поруки а.с. 17-19/.

Згідно Заяви про видачу готівки № 2972590/0424 ОСОБА_3 отримав кредитні кошти 07 серпня 2008 року /а.с. 32/.

25 травня 2012 року Відкрите акціонерне товариство «Сведбанк» за винагороду уступило право вимоги Публічному акціонерному товариству «Дельта Банк» та передало право вимоги до ОСОБА_3 /а.с. 33-40, 46 договір та витяг з Додатку № 1/.

Згідно розрахунку заборгованості за Кредитним договором від 07 серпня 2008 року за ОСОБА_3 рахується заборгованість в розмірі 228264,93 грн., що утворилася станом на 28 липня 2015 року, з яких 9391,15 доларів США що еквіваленті 207190,16 грн. сума заборгованості за кредитом та 955,24 долари США що еквіваленті 21074,77 грн. сума заборгованості за відсотками /надалі Розрахунок заборгованості а.с. 162-165/.

Та згідно змісту розрахунку останнє погашення заборгованості відбулось за період з 10 липня 2015 року по 28 липня 2015 року в сумі 54,92 долари США.

22 серпня 2015 року на адресу позичальника ОСОБА_3 та поручителя ОСОБА_4 були надіслані Досудові вимоги Банку про дострокове погашення заборгованості за кредитом /а.с. 23/.

У даній справі сторони заперечували обставин укладення договору на умовах визначених в Кредитному договорі, також оспорювали обставини щодо фактичного отримання позичальником коштів в сумі 17000,00грн. Однак наведені обставини були предметом перевірки Слов'янського міськрайонного суду Донецької області рішенням якого від 04 квітня 2017 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ПАТ «Дельта Банк» про визнання Кредитного договору неукладеним, суд вважав що надані сторонами доказами підтверджено факт укладення договору на умовах зазначених в Кредитному договорі та факт отримання позичальником кредитних коштів /а.с. 94-100/.

Разом з тим, відповідач заперечувала обставини щодо отримання кредиту та частково виконання позичальником умов Кредитного договору, вказуючи що позивачем не надані оригінали первинних банківських документів.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції визнає, що суд першої інстанції всесторонньо і повно з'ясував обставини у справі та дотримався норм матеріального права.

В судовому засіданні підтверджені обставини щодо існування між Банком та ОСОБА_3 кредитних взаємовідносин, що виникли на підставі Кредитного договору в якому сторони погодили істотні умови щодо розміру кредиту, строку виконання зобов'язання за договором, процентну ставку і порядок погашення кредитної заборгованості.

Та суд виходив з того, що обставини, встановлені рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 04 квітня 2017 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ПАТ «Дельта Банк» про захист прав споживача та визнання кредитного договору неукладеним, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини /стаття 82 ЦПК України/.

Суд вважає що отримання кредитних коштів та користування ними охоплюється поняттям кредитний договір що наведено в статті 1054 Цивільного кодексу України /надалі ЦК України/.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Та за змістом наведеної норми права кредитні взаємовідносини не вичерпують свою дію фактом продажу права вимоги Публічному акціонерному товариству «Дельта Банк» та виконання взятих за кредитним договором зобов'язань не ставиться в залежність від передачі права вимоги до ОСОБА_3 іншому банку.

Також у даній справі існування кредитних правовідносин між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_3 підтверджується фактичними діями з боку позичальника, а не лише самими правовими аргументами на які робив посилання позивач, оскільки згідно Розрахунку заборгованості ОСОБА_3 і після 25 травня 2012 року періодично погашав кредитну заборгованість та частково сплачував кредитні кошти.

Отже Кредитний договір що засвідчений підписом позичальника ОСОБА_3, свідчить про виникнення між сторонами кредитного зобов'язання, розкривають суть договору кредитування, свідчать про погодження сторонами істотних умов кредитного договору та є вирішальним для розгляду даної справи, оскільки жодного спростування відповідачем не надано.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже за загальним правилом договірне зобов'язання повинне виконуватись відповідно до тих умов, які сторони визначили при укладення договору.

Відповідач не довів що мало місце виконання ним зобов'язань ї прийняття їх кредитором, та не підтвердив обставин щодо припинення існування прав і обов'язків сторін, що складають зміст конкретних зобов'язальних правових відносин.

Встановивши факт неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором та дійшовши висновку про наявність заборгованості, суд апеляційної інстанції виходить із Розрахунку заборгованості наданого позивачем, який узгоджується із наданою Банком довідкою про розмір загальної заборгованості.

Необхідність стягнення суми боргу в розмірі визначеному в Розрахунку зумовлена тим, що відповідач не надав жодного доказу в спростування сум зазначених в розрахунку та не підтвердив жодним чином обставин щодо існування заборгованості в іншому розмірі.

Разом з тим, Банк звернувся з вимогою до ОСОБА_3 та до поручителя ОСОБА_4 яка відповідно до Договору поруки поручилася відповідати за невиконання ОСОБА_3 зобов'язань за Договором кредиту.

У статті 554 ЦК України зазначено що, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

В пункті 2 Договору поруки передбачено, що поручитель несе солідарну відповідальність з позичальником перед Банком.

У той же час, відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

В договорі поруки не встановлено строк, після якого порука припиняється, оскільки із змісту Договору поруки пункту 10 вбачається що строком припинення поруки є повне виконання позичальником або поручителем своїх обов'язків, а вказівка на певну подію не являється визначенням строку в розумінні положень цивільного законодавства.

Тобто, відповідно до змісту наведеної норми, якщо в договорі поруки не встановлено строку припинення поруки, то порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Згідно встановлених у справі обставин, Банк не пропустив строк пред'явлення вимоги до поручителя, оскільки звернувся до суду з позовом в якому викладено відповідну вимогу саме до поручителя 29 серпня 2015 року, попередньо 27 серпня 2015 року поручителю з порядку досудового врегулювання спору поштовим відправленням надіслано рекомендоване повідомлення, тобто звернення Банку мало місце в межах шестимісячного строку.

При цьому суд першої інстанції врахував що строк виконання основного зобов'язання визначено в Кредитному договорі вказівкою на дату остаточного повернення кредиту до 07 серпня 2018 року, разом з тим судом враховано що не минув строк загальної позовної давності для звернення з вимогами до позичальника з моменту коли останній почав допускати порушення зобов'язань за Кредитним договором та у Банку виникло право вимоги.

У зв'язку з наведеним висновки суду про задоволення позову і стягнення заборгованості за кредитним договором також з поручителя в солідарному порядку з позичальником ґрунтуються на нормах матеріального права.

Отже з урахуванням наведеного не знайшли підтвердження доводи апеляційної скарги про припинення договору поруки.

Порушенням принципу змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства буде звільнення відповідачів від обов'язку доказування, та не припустимим є ґрунтування судового рішення на припущеннях.

Та суд першої інстанції відреагував на аргументи заявника стосовно достовірності та доказового значення Кредитного договору, Договору поруки, довідки та Розрахунку заборгованості за кредитним договором та обґрунтовано вважав що зазначені документальні докази є належними письмовими доказами які були вирішальними для розгляду справи.

Так само рішення суду не може обґрунтовуватись лише самими правовими підставами або аргументами на які робиться посилання в апеляційній скарзі - без встановлення відповідних фактів щодо наявності між сторонами інших правовідносин чи заборгованості в іншому розмірі.

Фактично доводи апеляційної скарги за своєю суттю є ідентичними тому що було викладено в запереченнях на позов та зазначені доводи були предметом перевірки судом першої інстанції який дійшов обґрунтованого та законного висновку.

Доводи апеляційної скарги не спростовують фактичних обставин справи, встановлених судом і не дають підстав для висновку про порушення чи неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права.

Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції виконав вимоги закону про законність рішення суду, висновки суду в частині задоволення позовних вимог здійсненні з дотриманням норм матеріального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 02 серпня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня прийняття та касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 02 травня 2018 року.

Судді: