П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2018 року м. Рівне

справа № 569/16243/17

провадження № 22-ц/787/547/2018

Апеляційний суд Рівненської області в складі колегії суддів: Бондаренко Н. В. (суддя-доповідач), Шимківа С.С., Гордійчук С.О.

секретар судового засідання: Москалик Т.В.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3

відповідач - фізична особа-підприємець ОСОБА_4

представник позивачки - адвокат ОСОБА_5

представник відповідача - адвокат ОСОБА_6

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області в складі судді Кучиної Н.Г. від 22 січня 2018 року, проголошеного в 15 год.14хв. в м.Рівне, 24.01.2018року виготовлено повний текст

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 звернулася до суду із вищевказаним позовом, в якому просить стягнути з фізичної- особи підприємця ОСОБА_4 на її користь компенсацію за порушення майнових авторських прав у розмірі 10 мінімальних заробітних плат, а саме 37230 грн. та 640 грн. сплаченого судового збору.

Позов мотивований тим, що у 1979 році вона створила літературний твір «ІНФОРМАЦІЯ_1» (російською), «ІНФОРМАЦІЯ_1» (українською). У 1980 році літературно-художній образ «ІНФОРМАЦІЯ_1» оприлюднено в анімаційному фільмі з однойменною назвою. У 1989 році був оприлюднений твір «ІНФОРМАЦІЯ_2» українською та російською мовами.

Позивачка зазначила, що дані анімаційні фільми були створені на кіностудії «Київнаукфільм», і автором сценарію в титрах зазначених анімаційних фільмів визнано її, а даний факт є загальновідомим і не потребує додаткового доказування. Відповідно до статті 483 ЦК Української РСР, який діяв на час створення анімаційного фільму, авторське право на кінофільм належало підприємству, яке здійснювало зйомку, а авторові сценарію, художнику постановникові та авторам інших творів, які увійшли складовою частиною у фільм, належало авторське право, кожному на свій твір.

17.02.2017року у барі-ресторані «ІНФОРМАЦІЯ_3», що знаходиться за адресою АДРЕСА_2, в якому свою господарську діяльність здійснює відповідач зафіксоване неправомірне використання оригінальної назви твору «ІНФОРМАЦІЯ_1» у найменуванні страви у дитячому меню, а саме салат «ІНФОРМАЦІЯ_1»(120-124грн.)

Посилаючись на те, що відповідач порушив її авторські права на оригінальну назву твору «ІНФОРМАЦІЯ_1» та уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_3 просила стягнути з відповідача компенсацію за порушення майнових авторських прав у розмірі 10 мінімальних розмірів заробітних плат, встановлених законом на час ухвалення рішення та понесені судові витрати.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 22 січня 2018 року стягнуто з фізичної особи підприємця ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 компенсацію за порушення майнових авторських прав у розмірі 10 мінімальних заробітних плат в сумі 37230грн. та понесені судові витрати у розмірі 640грн.

Рішення мотивоване тим тим, що 17.02.2017 року в дитячому меню, у барі-ресторані «ІНФОРМАЦІЯ_3», що знаходиться за адресою АДРЕСА_2, в якому свою господарську діяльність здійснює відповідач, зафіксоване неправомірне використання оригінальної назви літературного твору «ІНФОРМАЦІЯ_1», саме у найменуванні страви «Салат «ІНФОРМАЦІЯ_1» ( 120 гр. 24 грн.). З урахуванням заявлених позовних вимог підлягає стягненню з відповідача компенсація за порушення авторських прав саме у розмірі 10 розмірів мінімальних заробітних плат та понесені нею судові витрати.

В поданій на вказане рішення суду апеляційній скарзі відповідач покликається на його незаконність в зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції помилково застосовано положення ст. ст. 50,52 ЗУ «Про авторське право та суміжні права» та не враховано того, що дитяче меню, яке використовується у барі-ресторані «ІНФОРМАЦІЯ_3» з початку 2017року овочевий салат має в складі помідори, огірки, цибулю, зелень та олію, його зовнішній вигляд не викликає жодних асоціацій з твором «ІНФОРМАЦІЯ_1». Як товар, овочева страва не має ознак контрафактного примірнику твору, не є відтворенням чи розповсюдженням об'єктів авторського права і її назвою є «салат», а не «ІНФОРМАЦІЯ_1».

Зазначає, що рішення постановлено судом першої інстанції на підставі показів свідка ОСОБА_7, який є членом сім'ї представника позивачки - ОСОБА_5, що може свідчити про його упередженість, а тому його покази не можуть бути доказом у справі.

Стверджує, що у представників позивачки відсутній оригінал дитячого меню, фотозображення якого ними було долучено до справи та є підставою для сумнівів щодо достовірності наданого ними зображення дитячого меню, вона не містить інформації про використання його у барі - ресторані «ІНФОРМАЦІЯ_3».

Доводить, що висновки, викладені у рішеннях господарськими судами, постановлені у справі за позовом Анімаккорд ЛТД до нього та підприємця ОСОБА_8 про стягнення компенсації за порушення майнових авторських прав має приюдиційне значення у даній справі з підстав зазначених у частинах 4 та 5 ст.82 ЦПК України.

Вважає, що зазначення у рахунку №18911 від 17.02.2017року словосполучення «салат «ІНФОРМАЦІЯ_1» не можна вважати виготовленням та розповсюдженням примірника твору, оскільки він є розрахунковим платіжним документом, що визначає вартість страв та напоїв.

Зазначає, що позивачем не доведено наявність 4 кваліфікуючих ознак, які є необхідними для майнової відповідальності, передбаченої законом та судом безпідставно взято до уваги докази та рішення судів у справах, які не мають жодного відношення до правовідносин, що склалися між сторонами у даній справі.

Просить рішення суду першої інстанції скасувати, постановити нове-про відмову у задоволенні позовних вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивачки ОСОБА_9 зазначає, що відповідачем не надано жодних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на спростування встановлених судом першої інстанції обставин. Щодо факту оригінальності твору позивачем надано рішення судів, якими встановлено вказаний факт і, який не доказується у даній справі. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Указом Президента України № 452/2017 від 29.12.2017 "Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах" ліквідовано Апеляційний суд Рівненської області та утворено Рівненський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Рівненську область, з місцезнаходженням у місті Рівному.

У відповідності до ч. 6 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п. 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Пунктом 8 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції, яка діє з 15.12.2017) передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду Апеляційним судом Рівненської області.

Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

У 1979 році ОСОБА_3 створила літературний твір «ІНФОРМАЦІЯ_1» (російською мовою), «ІНФОРМАЦІЯ_1» (українською мовою).

У 1980 році літературно-художній образ «ІНФОРМАЦІЯ_1» був вперше оприлюднений в анімаційному фільмі з однойменною назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1» (рос.) «ІНФОРМАЦІЯ_1» (укр.), а у 1989 році був оприлюднений твір «ІНФОРМАЦІЯ_2» українською та російською мовами.

Дані анімаційні фільми були створені на кіностудії «Київнаукфільм». Авторські (майнові) права на фільм належать кіностудії «Укранімафільм», яка є правонаступником кіностудії «Київнаукфільм».

Належність авторського права ОСОБА_3 на літературний твір «ІНФОРМАЦІЯ_1» підтверджується свідоцтвом про реєстрацію авторського права на твір від 11 травня 2004 року.

Виходячи з викладеного, позивачкою доведено наявність у неї авторського права на вищевказаний твір.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» контрафактний примірник твору, фонограми, відеограми - примірник твору, фонограми чи відеограми, відтворений, опублікований і (або) розповсюджуваний з порушенням авторського права і (або) суміжних прав, у тому числі примірники захищених в Україні творів, фонограм і відеограм, що ввозяться на митну територію України без згоди автора чи іншого суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав, зокрема, з країн, в яких ці товари, фонограми і відеограми ніколи не охоронялись або перестали охоронятися.

Статтями 435, 437 ЦК України та статтею 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права» визначено, що первинним суб'єктом авторського права є автор твору, а авторське право виникає з моменту створення твору.

Згідно із статтею 9 Закону України «Про авторське право і суміжні права» частина твору, яка може використовуватися самостійно, у тому числі й оригінальна назва твору, розглядається як твір і охороняється відповідно до цього Закону.

За змістом статей 440, 441 ЦК України, статті 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права» до майнових прав автора належить виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами, а саме дозволяти або забороняти, зокрема, розповсюдження творів шляхом продажу, відчуження іншим способом, а також подання своїх творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором.

Відповідно до статті 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права» порушенням авторського права, що дає підстави для судового захисту, є: вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14, 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені статтями 15, 39, 40, 41 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21-25, 42, 43 цього Закону обмежень майнових прав.

Національним стандартом № 4 «Оцінка майнових прав інтелектуальної власності», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2007 року № 1185, визначено, що контрафактна продукція - це продукція або примірник, які випускаються, відтворюються, публікуються, розповсюджуються, реалізуються тощо з порушенням майнових прав інтелектуальної власності.

За положеннями ЦПК України позивач повинен довести факт наявності в нього авторського права і (або) суміжних прав, факт порушення його прав відповідачем або загрозу такому порушенню, розмір шкоди (за винятком вимоги виплати компенсації), якщо вона завдана, та причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою і діями відповідача.

Позивач стверджує, що 17.02.2017 року у барі-ресторані «ІНФОРМАЦІЯ_3», що знаходиться за адресою АДРЕСА_2, де відповідач провадив свою господарську діяльність, було здійснено використання оригінальної назви літературного твору «ІНФОРМАЦІЯ_1», саме у найменуванні страви «Салат «ІНФОРМАЦІЯ_1» ( 120 гр. 24 грн.), у дитячому меню бару-ресторану під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_3».

На підтвердження вказаних обставин позивачем надані фотографії дитячого меню, рахунок закладу про вартість та сплату замовлення від 17 лютого 2017року та за клопотанням сторони допитаний свідок ОСОБА_7

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Оцінивши надані представником позивачки у справі фотографії дитячого меню, як доказ порушення відповідачем прав останньої, апеляційний суд приходить до висновку, що вони не є доказом у розумінні ст.77 ЦПК України, оскільки дане меню не містить ідентифікуючих ознак, які б свідчили про те, що воно має відношення до відповідача, виготовлялося, використовувалося ним у його господарській діяльності, а не іншою особою, оскільки на ньому відсутні назва закладу "ІНФОРМАЦІЯ_3" та підпис ФОП ОСОБА_4, як того вимагає абз. 2 п.3.4. "Правил роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства", затверджених Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України 24.07.2002р. №219, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.08.2002р. за №680/6968 та ч.3.п.9 Інструкції "Про порядок позначення роздрібних цін на товари народного споживання в підприємствах роздрібної торгівлі та громадського харчування" №2 від 4.01.1997 р.

Разом з тим відповідач надав суду першої інстанції належним чином завірену копію дитячого меню бару-ресторану "ІНФОРМАЦІЯ_3" у якому відсутня страва «Салат «ІНФОРМАЦІЯ_1» ( 120 гр. 24 грн.) та яке засвідчене підписом ФОП ОСОБА_4

Окрім цього, як пояснила представник позивачки - ОСОБА_5 надані фотографії були зроблені її мобільним телефоном у вказаному вище закладі та в подальшому роздруковані.

Однак ці фотографії не містять даних про дату, місце та час їх створення, тобто позивачкою не доведено, що вказані знімки були зроблені саме 17.02.2017 року у барі - ресторані "ІНФОРМАЦІЯ_3". Наявність на знімках візитки із реквізитами закладу не підтверджує факт використання ним вказаного меню.

На підтвердження, того, що 17.02.2017 року у барі - ресторані "ІНФОРМАЦІЯ_3" діяло меню, у якому було використано оригінальну назву літературного твору «ІНФОРМАЦІЯ_1» позивачем також долучено рахунок № 18911 від 17.02.2017р., у якому міститься серед іншого і назва страви "салат "ІНФОРМАЦІЯ_1".

Однак рахунок № 18911 від 17.02.2017 року відповідно до ст.2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", п.6 Розділу ІІ Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016р. №13 свідчить лише про вартість та сплату відвідувачами закладу страв та напоїв, поданих в барі-ресторані "ІНФОРМАЦІЯ_3" та не дає підстав вважати використанням оригінальної назви літературного твору «ІНФОРМАЦІЯ_1».

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що ОСОБА_3 не доведено, що саме у дитячому меню бару-ресторану "ІНФОРМАЦІЯ_3" містилася страва під назвою "Салат "ІНФОРМАЦІЯ_1", що було зафіксовано 17.02.2017 року.

Апеляційний суд критично оцінює покази свідка ОСОБА_7, оскільки він є зацікавленою особою у результаті розгляду справи, так як є чоловіком представника позивачки. Вони нічим не підтверджені, ґрунтуються на припущеннях, а не на фактичних обставинах.

За таких обставин апеляційний суд вважає, що відсутні підстави для висновку про доведеність факту порушення відповідачем авторських прав позивача, оскільки останньою не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх вимог. Рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з постановленням нового - про відмову у задоволенні позову.

За змістом ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що в задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі, судові витрати позивачці не відшкодовуються. З неї підлягають стягненню понесені відповідачем судові витрати по оплаті судового збору при подачі апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України ст.ст.50,52 ЗУ «Про авторське право та суміжні права», суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задовольнити

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 22 січня 2018 року скасувати.

ОСОБА_3 у задоволенні позову до фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про стягнення компенсації за порушення майнових авторських прав відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 (місце реєстрації АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (місце реєстрації АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) понесені витрати по оплаті судового збору при подачі апеляційної скарги у сумі 1057(одна тисяча п'ятдесят сім)грн.20коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення. Касаційна скарга може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Судді: Бондаренко Н.В.

Гордійчук С.О.

Шимків С.С.

Повне судове рішення виготовлено 2 травня 2018року.