ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2018 року

м. Київ

справа № 743/330/16-к

провадження № 51-587км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального

суду у складі

головуючого Яковлєвої С. В.,

суддів Мазура М. В., Матієк Т. В.,

за участю:

секретаря судового

засідання ЗамковогоІ. А.,

прокурора Ємця І. І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора

Гапєєвої Н. П., яка брала участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від

6 червня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015270220000571, за обвинуваченням

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Яблунівка Прилуцького району Чернігівської області, жителя АДРЕСА_1, раніше судимого - за вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 26 жовтня 2011 року за ч. 3 ст. 185, ст. 69 КК; ч. 3

ст. 15, ч. 3 ст. 185, ст. 69, ст. 70 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк

6 місяців 1 день,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені

судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 10 лютого

2017 року ОСОБА_3 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 5 місяців. На підставі статей 75, 76 КК

ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено на нього певні обов'язки.

Питання щодо речових доказів та судових витрат вирішено судом відповідно до вимог закону.

Згідно з вироком суду, 11 грудня 2015 року близько опівночі ОСОБА_3, у стані алкогольного сп'яніння, діючи повторно, за попередньою змовою з особою, судове провадження щодо якої зупинено до її розшуку, зламавши за допомогою лома три навісні замки, проник до приміщення кафетерію (АДРЕСА_2), звідки викрав товарно-матеріальні цінності та грошові кошти, чим спричинив особі-підприємцю ОСОБА_4 майнову шкоду в сумі 7125,50 грн.

Апеляційний суд Чернігівської області ухвалою від 6 червня 2017 року апеляційну скаргу прокурора залишив без задоволення, а вирок районного суду щодо ОСОБА_3 - без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого через м'якість, а також на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просив ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вказував, що поза увагою суду апеляційної інстанції залишились доводи прокурора про безпідставне звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, оскільки він характеризується негативно, не працює, не навчається, вчинив умисний тяжкий злочин у стані алкогольного сп'яніння, раніше притягався до кримінальної відповідальності за вчинення аналогічних злочинів, відбував покарання у місцях позбавлення волі, однак належних висновків для себе не зробив, а також не враховано суспільну небезпеку та наслідки протиправних дій засудженого. Таким чином, рішення апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК та підлягає скасуванню.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор підтримав касаційну скаргу подану прокурором і просив її задовольнити.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_3у вчиненні злочину, за який його засуджено, та кваліфікацію діяння за ч. 3 ст. 185 КК прокурор у касаційній скарзі не оспорює. Розгляд кримінального провадження проводився в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК.

Що ж стосується доводів скарги про призначення засудженому надто м'якої міри покарання, то Суд вважає їх безпідставними.

Відповідно до вимог ст. 65 КК суд призначає покарання у межах санкції закону з урахуванням ступеня тяжкості злочину, даних про особу винного та обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Згідно з ч. 2 ст. 50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Вирішуючи питання про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК, суд також повинен урахувати тяжкість вчиненого злочину, особу винного, дотримуючись загальних принципів, встановлених законом щодо призначення покарання.

Призначаючи ОСОБА_3 покарання, суд дав належну оцінку тяжкості вчиненого злочину, даним про особу винного, наявним обставинам, що пом'якшують покарання, а саме: щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, та беручи до уваги повне визнання вини засудженим, дійшов висновку про можливість застосування ст. 75 КК і звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням.

Наявність обставини, що обтяжує покарання - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння, а також те, що ОСОБА_3 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення аналогічних злочинів у віці 15 років, з урахуванням обставин цього кримінального провадження не спростовують висновків суду про можливість застосування ст. 75 КК.

Таким чином, призначене ОСОБА_3 покарання відповідає положенням ст. 65 КК, а застосування судом положень ст. 75 КК є обґрунтованим.

Суд апеляційної інстанції належним чином перевірив доводи апеляційної скарги прокурора, які за змістом є аналогічними доводам касаційної скарги. Ці доводи не були підтвердженні.

У своєму рішенні суд зазначив, що відповідно до матеріалів кримінального провадження засуджений проживає у великій сім'ї в сільській місцевості, залучений до праці в домашньому господарстві, має постійне місце проживання, не притягався до адміністративної відповідальності, не перебуває на обліку у лікарів психіатра та нарколога. Фактично перебуває у шлюбних відносинах, утримує сім'ю, веде законослухняний спосіб життя, що свідчить про стійки соціальні зв'язки.

Допитаний у суді апеляційної інстанції ОСОБА_3 повністю визнав вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, щиро розкаявся, та пояснив, що не пам'ятає, як викрав майно, оскільки був п'яний.

Вранці прокинувшись у знайомого, де також перебувала особа, з якою вчиняв злочин, він пішов додому, залишивши у знайомого усе викрадене майно. Зазначив, що працевлаштувався охоронником та має намір відшкодувати завдані потерпілій збитки. Через те, що постраждав у дорожньо-транспортній пригоді та лікувався, не міг відшкодувати збитки ОСОБА_4. А, за заявою ОСОБА_4, остання не бажала брати участь в судовому розгляді, у зв'язку з чим не наполягала на можливому призначенні засудженому суворого покарання.

З огляду на викладене, враховуючи принцип індивідуалізації покарання, суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого суду щодо визначеного засудженому заходу примусу та з можливістю звільнення його від відбування покарання з випробуванням. На обґрунтування свого рішення суд навів переконливі мотиви, зазначивши про відсутність правових підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції. Таке рішення, на думку Суду, є належним чином умотивованим, справедливим, а покарання - необхідним та достатнім.

Ухвалу апеляційного суду постановлено згідно з вимогами кримінального процесуального закону, вона відповідає статтям 370, 419 КПК, а тому Суд не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги прокурора.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд,

ухвалив:

Ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 6 червня 2017 року щодо ОСОБА_3 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

С. В. Яковлєва   М. В. Мазур   Т. В. Матієк