АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2018 року

м. Харків

Справа № 635/816/13-ц

Провадження № 22-ц/790/1844/18

Апеляційний суд Харківської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді Кружиліної О.А.

суддів Бурлака І.В., Кіся П.В.,

за участю секретаря Сементовської О.М.

імена (найменування сторін):

позивач – Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Слобожанське РУ» АТ «Банк «Фінанси та Кредит»

відповідач – ОСОБА_1

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1

на заочне рішення Харківського районного суду Харківської області від 01 квітня 2013 року в складі судді Шинкарчука Я.А.,

в с т а н о в и в:

12 листопада 2009 року Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» (далі - ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія здоров’я та рекреації» (далі по тексту – ТОВ «Компанія здоров’я та рекреації») про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки, яку в подальшому неодноразово уточнював та доповнював, та в остаточній редакції просило стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Слобожанське РУ» АТ «Банк «Фінанси та кредит» суму заборгованості за кредитним договором № 262/08-Ф від 31 серпня 2007 року в сумі 318 579,76 доларів США (що еквівалентно за офіційним курсом НБУ станом на 14 липня 2010 року – 2 516 780,12 грн) та 2 584 989,68 грн пені.

Позовна заява мотивована тим, що 31 серпня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» (далі по тексту ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит»), правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого останньому надано кредит у розмірі 260000 доларів США зі сплатою 14 % річних на строк до 31 серпня 2017 року.

Взяті на себе зобов’язання відповідач з січня 2009 року не виконував, у зв’язку з чим станом на 14 липня 2010 року виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 318 579, 76 доларів США, що є еквівалентом 2 516 780, 12 грн, та 2 584 989, 68 грн пені, з яких: строкова заборгованість за кредитом - 207 000, 02 доларів США, що є еквівалентом 1 635 300, 16 грн; прострочена заборгованість за кредитом - 46 223,65 доларів США, що є еквівалентом 365 166, 84 грн; строкова заборгованість за процентами - 1 407,86 доларів США, що є еквівалентом 11 122,09 грн; прострочена заборгованість за процентами - 63 948,23 доларів США, що є еквівалентом 505 191, 03 грн; пеня за прострочення погашення кредиту у розмірі 1 045 903, 71 грн, пеня за прострочення погашення процентів у розмірі 1 539 085,97 грн.

Заочним рішенням Харківського районного суду Харківської області від 01 квітня 2013 року позов ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» задоволено у повному обсязі.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором від 31 серпня 2007 року у розмірі 318 579,76 доларів США, що є еквівалентом 2 516 780, 12 грн, та 2 584 989, 68 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 207 000,02 доларів США, що є еквівалентом 1 635 300,16 грн; заборгованість за кредитом - 46 223,65 долари США, що є еквівалентом 365 166,84 грн; заборгованість за процентами - 1 407,86 доларів США, що є еквівалентом 11 122,09 грн; заборгованість за процентами - 63 948,23 доларів США, що є еквівалентом 505 191,03 грн; пеня за прострочення погашення кредиту у розмірі 1 045 903,71 грн, пеня за прострочення погашення процентів у розмірі 1 539 085,97 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

09 липня 2014 року ОСОБА_1 подав заяву про перегляд заочного рішенні.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 21 липня 2014 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду залишено без задоволення.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати заочне рішення і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції розглянув справу у відсутності відповідача, який не був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, у зв’язку з чим він був позбавлений процесуальної можливості реалізувати право на заявлення клопотань, зокрема, про застосування позовної давності, положень частини третьої статті 551 ЦК України щодо зменшення розміру неустойки, призначення судової економічної експертизи.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 19 лютого 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Заочне рішення Харківського районного суду Харківської області від 01 квітня 2013 року залишено без змін.

Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції 29 липня 2015 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Верховного Суду від 23 січня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Ухвалу апеляційного суду Харківської області від 19 лютого 2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, відповідно до статті 367 ЦПК України перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Пунктом 5 частини 5 цієї статті передбачено, що суд, зберігаючи об’єктивність і неупередженість, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов’язків.

Статтею 43 ЦПК України передбачені права та обов’язки учасників справ, зокрема пунктом 7 передбачено, що учасники справи зобов’язані виконувати інші процесуальні обов’язки, визначені законом або судом.

З матеріалів справи вбачається, що на неодноразові виклики до суду апеляційної інстанції за адресою, зазначеною відповідачем в апеляційній скарзі (АДРЕСА_1 – місце реєстрації), а також в касаційній скарзі адреса для листування (АДРЕСА_2), ОСОБА_1 не з’являвся, судові повістки про виклик у суд не отримує, що підтверджується зворотними повідомленнями Укрпошти про неможливість вручення поштового повідомлення, у зв’язку з чим судом апеляційної інстанції відповідно до частини 11 статті 128 ЦПК України виклик останнього був здійснений через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке було розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового рішення.

Пунктом 2 частини 11 цієї статті передбачено, що з опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

За таких підстав, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача ОСОБА_1, який належним чином був повідомлений про день та час розгляду справи, та розглядом справи не цікавиться, яка тривалий час знаходиться в провадженні суду.

Задовольняючи позов ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», суд першої інстанції своє рішення мотивував тим, що договір є обов’язковим для виконання, оскільки ОСОБА_1 свої зобов’язання за кредитним договором не виконав, та це є підставою для стягнення з нього заборгованості за цим договором.

З висновками суду першої інстанції щодо невиконання ОСОБА_1 прийнятих на себе зобов’язань за кредитним договором, колегія суддів погоджується у повному обсязі, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1052 ЦК України у разі невиконання позичальником обов’язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов’язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника достроково повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Судовим розглядом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що 31 серпня 2007 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого останньому надано кредит у розмірі 260 000 доларів США зі сплатою 14 % річних на строк до 31 серпня 2017 року.

Взяті на себе зобов’язання відповідач не виконував, у зв’язку з чим виникла заборгованість за кредитним договором.

Відповідно до пункту 3.2 кредитного договору позичальник зобов’язується щомісячно, в термін з «26» по останнє число кожного місяця, здійснювати погашення позичкової заборгованості за виданими кредитними ресурсами у розмірі 2 167 доларів США, згідно з графіком зниження розміру заборгованості.

З розрахунку заборгованості, який міститься в матеріалах справи станом на 14 липня 2010 року, останній платіж за тілом кредиту відповідачем здійснено 03 грудня 2008 року, останній платіж за сплату відсотків – 31 березня 2010 року.

Доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що матеріали справи не містять жодного детального, конкретного розрахунку суми основного боргу, відсотків та пені, зокрема з урахуванням дат, у які проводилося часткове виконання договору з боку відповідача, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, а саме розрахунками заборгованості, які містяться у томі 1 на а.с. 41, 231-236.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач взятих на себе зобов’язань належним чином не виконував, у зв’язку з чим виникла заборгованість за кредитним договором, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором та вважає, що розмір заборгованості, який складається з: строкової заборгованості за кредитом - 207 000, 02 доларів США, що є еквівалентом 1 635 300, 16 грн; простроченої заборгованості за кредитом - 46 223,65 доларів США, що є еквівалентом 365 166, 84 грн; строкової заборгованості за процентами - 1 407,86 доларів США, що є еквівалентом 11 122,09 грн; простроченої заборгованості за процентами - 63 948,23 доларів США, що є еквівалентом 505 191, 03 грн є належним чином обґрунтованим та доведеним позивачем.

Разом з цим, колегія суддів не може погодиться з розміром суми нарахованої позивачем пені, яка була стягнута судом першої інстанції з відповідача, та вважає, що в цій частині суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального права, які регулюють відповідні правовідносини.

Згідно частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Частиною 3 цієї статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

З розрахунку заборгованості вбачається, що пеня позивачем нарахована за період з 09 лютого 2009 року по 01 липня 2010 року, тобто позивачем безпідставно нараховано пеню за строк, більше ніж за один рік, передбачений пунктом 1 частини 2 статті 258 ЦК України.

З огляду на встановлені судом обставини, колегія суддів приходить до висновку про те, що з періоду, за який позивачем нарахована пеня, необхідно виключити період з 09 лютого 2009 року по 01 липня 2009 року, та включити до розрахунку період з 01 липня 2009 року по 01 липня 2010 року, заборгованість за який складає: пеня за прострочення погашення кредиту – 932 086,11 грн, пеня за прострочення погашення процентів – 1 385 419,49 грн, а всього – 2 317 505 грн.

Спростувань зазначеного розрахунку з боку відповідача протягом розгляду справи не надійшло.

Що стосується доводів ОСОБА_1 щодо явно завищеного розміру неустойки за договором кредиту, то колегія суддів зазначає, що сума пені, яка визначена судом апеляційної інстанції, не перевищує загальної суми заборгованості за кредитом, яка дорівнює 2 516 780,12 грн, а тому підстав для зменшення цієї суми відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України не вбачає.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що інші доводи апеляційної скарги, які фактично зводяться до порушення судом процесуального права, не дають підстав для висновку про те, що ці порушення призвели до неправильного вирішення справи.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги змінює судове рішення з підстав, передбачених пунктом 4 частини 1 статті 376 ЦПК України.

Відповідно до статті 141 ЦПК України суд апеляційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 382-384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Заочне рішення Харківського районного суду Харківської області від 01 квітня 2013 року – змінити в частині визначення розміру пені.

Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Слобожанське РУ» АТ «Банк «Фінанси та кредит» заборгованість за кредитним договором № 262/08-Ф від 31 серпня 2007 року в сумі 318 579,76 доларів США, що еквівалентно за офіційним курсом НБУ станом на 14 липня 2010 року – 2 516 780,12 грн (два мільйони п’ятсот шістнадцять тисяч сімсот вісімдесят) грн 12 коп., з яких: заборгованість за кредитом - 207 000,02 доларів США, що є еквівалентом 1 635 300,16 грн; заборгованість за кредитом - 46 223,65 долари США, що є еквівалентом 365 166,84 грн; заборгованість за процентами - 1 407,86 доларів США, що є еквівалентом 11 122,09 грн; заборгованість за процентами - 63 948,23 доларів США, що є еквівалентом 505 191,03 грн; та також пеня за прострочення погашення кредиту в розмірі 932 086 (дев’ятсот тридцять дві тисячі вісімдесят шість) грн 11 коп., пені за прострочення погашення процентів в розмірі 1 385 419 (один мільйон триста вісімдесят п’ять тисяч чотириста дев’ятнадцять) грн 49 коп., а всього 4 834 285 (чотири мільйона вісімсот тридцять чотири тисячі двісті вісімдесят п’ять) грн 72 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Слобожанське РУ» АТ «Банк «Фінанси та кредит» (код ЄДРПОУ 09807856) судові витрати в розмірі 1 610 (одна тисяча шістсот десять) грн 87 коп., понесені у зв’язку з розглядом справи у суді першої інстанції.

Стягнути з користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Слобожанське РУ» АТ «Банк «Фінанси та кредит» (код ЄДРПОУ 09807856) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати, понесені у зв’язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції в розмірі 100 (сто) грн 97 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на постанову суду апеляційної інстанції може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 02 травня 2018 року.

Головуючий О.А. Кружиліна

Судді І.В. Бурлака

ОСОБА_2