Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
««23»травня 2007 р. Справа № 55/109-07
Колегія суддів у складі: головуючого судді О.В.Шевель
судді А.І.Бухана
судді В.О.Демченко
при секретарі Парасочці Н.В.,
за участю представників:
позивача - Гужва М.В.
відповідача - не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судового засідання № 9 Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вхідний № 1639Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 10 квітня 2007 року по справі № 55/109-07
за позовом Приватного підприємства «Новіка», місто Харків
до Приватного сільськогосподарського підприємства «Патріот», с. Рясне Золочівського району Харківської області
про стягнення 19492,08 грн.
встановила:
Рішенням господарського суду Харківської області від 10 квітня 2007 року по справі №55/109-07 (суддя Гребенюк Н.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 14700,00 грн. боргу, 1275,99 грн. інфляційних витрат, 2914,22 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, 1239,23 грн. пені.
Відповідач з даним рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати, посилаючись при цьому на неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи.
В судове засідання уповноважений представник відповідача не з’явився. Разом з тим 22 травня 2007 року канцелярією апеляційного суду зареєстровано клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв’язку із відрядженням його директора та неможливістю направлення іншого представника в судове засідання.
Позивач у своєму відзиві на апеляційну скаргу просить прийняте по справі рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення. При цьому він зазначає, що господарський суд області належним чином дослідив усі матеріали справи та дав правильну правову оцінку обставинам спору. Разом з тим його представник в судовому засіданні повідомив про те, що яких-небудь інших документів, які можуть мати відповідне відношення до розгляду поданої апеляційної скарги у нього немає, і розгляд справи може здійснюватися на підставі наявних у ній матеріалів.
Дослідивши матеріали справи, викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши пояснення уповноваженого представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.
Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд Харківської області виходив з результатів встановлення та дослідження документально підтверджених обставин спору, за якими встановив, що:
31 серпня 2006 року між сторонами по справі було укладено договір № 106, у відповідності до умов якого, а саме п.п. 1.1 та 1.2 договору, постачальник (позивач) зобов’язався поставити покупцю (відповідачу), а покупець (відповідач) зобов’язався прийняти та оплатити його вартість у сумі 14700,00 грн. Виконуючи свої зобов’язання за договором, позивач поставив відповідачу вказаний товар на суму 14700,00 грн. який ним отриманий за довіреністю ЯМХ № 338502 від 31серпня 2006 року. Відповідно до п.2.2. даного договору, відповідач зобов’язався оплатити поставлений позивачем товар у строк не пізніше 15 вересня 2006р. Але відповідач 14700,00 грн. вартості поставлених позивачем товарів не сплатив та не надав суду першої інстанції жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу чи підтверджували б сплату заборгованості. Отже суд першої інстанції визнав відповідача таким, що прострочив виконання зобов’язання з оплати поставленого позивачем товару, за договором № 106.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Ст. 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. ст. 193, 198 ГК України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону.
Приймаючи до уваги викладені обставини, суд визнав вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 14700,00 грн. вартості поставлених позивачем товарів, належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню. При цьому він виходив з того, що згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов’язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Частиною 1 ст. 624 ЦК України встановлено, що якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Відповідно до п.5.1 вищевказаного договору, за прострочку оплати вартості товарів, відповідач зобов’язався сплатити позивачу пеню в розмірі 0,5 % від простроченої до оплати вартості товарів за кожен день прострочки. Враховуючи викладене, а також те, що при розрахунку розміру заявленої до стягнення з відповідача пені ним враховано ч.2 ст.343 ГК України, щодо обмеження розміру нарахованої пені розміром подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, позовні вимоги, в частині стягнення з відповідача 1239,23 грн. пені суд задовольнив. Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Згідно з ч.1 ст. 692 ЦК України, у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Пунктом 5.2. договору № 106 від 31.08.06р., встановлено, що у випадку допущення відповідачем прострочки оплати вартості поставлених товарів, відповідач зобов’язався сплатити позивачу проценти за користування чужими грошовими коштами з розрахунку 3% на місяць від загальної вартості товарів за договором. Нарахування та сплата процентів проводиться за період з дня отримання відповідачем товарів та до дня повної сплати відповідачем вартості товарів включно.
За таких обставин, позовна вимога щодо стягнення з відповідача 2914,22 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами є законною, судом визнана обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи викладене, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1275,99 грн. інфляційних нарахувань, судом визнані правомірними та задоволені.
Провадження, в частині стягнення з відповідача 115,99 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами та 6,85 грн. пені судом першої інстанції припинено на підставі п.4 ст.80 ГПК України.
Викладені вище висновки господарського суду на думку колегії суддів відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, через що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі судового рішення, оскільки відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Як свідчать матеріали справи, господарський суд Харківської області забезпечив додержання вимог статті 43 Господарського процесуального Кодексу України, всебічно, повно та об’єктивно дослідив фактичні обставини справи та оцінив наявні у ній докази в їх сукупності, керуючись при цьому чинним законодавством України.
Позивач належним чином обґрунтував та документально підтвердив правомірність заявлених ним до відповідача вимог, останній же своїм гарантійним листом визнав наявність у нього боргу перед позивачем і зобов’язався повністю його сплатити до 15 травня 2007 року
Наведені відповідачем у обґрунтування своєї апеляційної скарги доводи не підтверджені матеріалами справи. При цьому колегія суддів враховує, що відповідач жодного разу, як при вирішенні спору господарським судом області, так і під час розгляду його ж апеляційної скарги на прийняте по справі судове рішення не забезпечив участь у судових засіданнях свого належним чином уповноваженого представника та надання доказів у обґрунтування своєї позиції по справі. Саме за цих обставин та підстав, розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, колегія суддів не знайшла підстав для його задоволення, оскільки в обґрунтування його доводів не надано жодних доказів.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України,
постановила:
Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи відхилити.
Рішення господарського суду Харківської області від 10 квітня 2007 року у справі № 55/109-07 залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.
Головуючий суддя | О.В.Шевель |
суддя | А.І.Бухан |
суддя | В.О.Демченко |