ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 год. 59 хв. м. Полтава Справа № 2а-44082/09/1670
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді – Клочка К.І.,
при секретарі – Міщенко Р.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 до Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції у Полтавськійобласті про скасування податкового повідомлення-рішення, -
В С Т А Н О В И В:
Суб’єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції у Полтавськійобласті (надалі – відповідач, Кременчуцька ОДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення від 27.02.2009 №0000831702/0/313 за яким визначено суму податкового зобов’язання по податку на додану вартість (надалі - ПДВ) по вітчизняних товарах у розмірі 12 000,00 грн., з яких: 8000,00 грн. – за основним платежем, 4000,00 грн. – за штрафними (фінансовими) санкціями.
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилався на те, що висновки виїзної планової перевірки, відображені Кременчуцькою ОДПІ в акті перевірки № 515/17-309/1869243171 від 13.02.2009 зроблені на фактах, що не мають свого документального підтвердження та зазначив, що Кременчуцькою ОДПІ порушено порядок оформлення результатів перевірок з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, що полягає у порушенні строку реєстрації та врученні акту перевірки.
В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги позовної заяви, просив їх задовольнити.
В судовому засіданні представник відповідача вимоги позовної заяви не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши документи та матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця від 21.05.1996 №79р, наданого в ході судового розгляду справи, Суб’єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1 зареєстрований виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області.
25.05.1996 відповідача взято на облік платників податків у Кременчуцькій ОДПІ.
Згідно свідоцтва від 10.12.1997 №77006666, оглянутого судом в судовому засіданні, позивач є платником податку на додану вартість.
Відповідно до положень статті 4 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі підпорядковуються Державній податковій адміністрації України. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об’єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Органи державної податкової служби України координують свою діяльність з фінансовими органами, органами Державного казначейства України, органами служби безпеки, внутрішніх справ, прокуратури, статистики, державними митною та контрольно-ревізійною службами, іншими контролюючими органами, установами банків, а також з податковими службами інших держав.
Завдання органів державної податкової служби є визначене статтею 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” та полягає у здійсненні контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов’язкових платежів), облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб – платників податків та інших обов’язкових платежів і таке інше.
В порядку пункту 1 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» згідно графіку проведення документальних перевірок суб’єктів господарювання та на підставі направлень від 09.01.2009 №24/000024 старшим державним податковим ревізором-інспектором, радником податкової служби третього рангу Хлістун А.І. та державним податковим інспектором Повід О.Є. 13 лютого 2009 року здійснено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 по 30.09.2008 (надалі - перевірка).
В ході перевірки встановлено порушення підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого у липні 2008 року занижено податкове зобов’язання з податку на додану вартість на суму 6 106,00 грн. Також, встановлено порушення підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», завищено податковий кредит з податку на додану вартість на суму 1094, 00 грн., в тому числі по періодах: вересень 2007 року – 801,00 грн., січень 2008 року – 120,00 грн., лютий 2008 року – 173,00 грн. Крім того, виявлено порушення підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у липні 2007 року завищено податковий кредит з податку на додану вартість на суму 800,00 грн.
За результатами перевірки складено акт №515/17-309/1862943171 від 13.02.2009.
Доказів ознайомлення позивача з актом перевірки відповідач не надав.
В розумінні Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України №253 від 21.06.2001, податкове повідомлення-рішення - це рішення керівника податкового органу (його заступника) щодо виявленого перевищення (заниження) бюджетного відшкодування або відмови у наданні бюджетного відшкодування, а також обов’язку платника податків: сплатити нараховану або донараховану суму податкового зобов’язання; сплатити суми застосованих штрафних (фінансових) санкцій (у тому числі пеню за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності) за порушення податкового законодавства та інших нормативно-правових актів, що приймаються за результатами перевірок платника податків (у т.ч. камеральних); сплатити суми штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгодженого податкового зобов’язання; сплатити штраф за самостійне відчуження активів, які перебувають у податковій заставі та потребують обов’язкової попередньої згоди податкового органу на таке відчуження.
Відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.3 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов’язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов’язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов’язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов’язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п’ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
27.02.2009 на підставі акту перевірки №515/17-309/1862943171 від 13.02.2009 Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №0000831702/0/313, яким визначено суму податкового зобов’язання з ПДВ по вітчизняних товарах у розмірі 12 000,00 грн., з яких: 8000,00 грн. – за основним платежем, 4000,00 грн. – за штрафними (фінансовими) санкціями.
Як встановлено в судовому засіданні, 13.02.2009 Кременчуцькою ОДПІ здійснено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 по 30.09.2008.
Перевіркою правильності визначення податкового зобов’язання за період з 01.01.2008 по 30.09.2008 встановлено заниження податку на додану вартість. Податкові зобов’язання суб’єкта господарювання згідно декларацій з ПДВ з 01.01.2008 по 30.09.2008 становлять 1 704 710,00 грн. Згідно інформації щодо автоматизованого співставлення податкових зобов’язань в розрізі контрагентів у Суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 виникла «податкова яма». Закритому акціонерному товариству «Кобеляцький завод продтоварів «Мрія» позивачем продано дизпаливо та видана податкова накладна від 22.08.2008 за №112 на суму 36 633,66 грн., у тому числі ПДВ 6 105,51 грн. До складу податкових зобов’язань за липень 2008 року Суб’єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1 суму ПДВ 6 105,51 грн. не включив.
В ході судового розгляду справи встановлено, що 22.07.2008 позивач виписав Закритому акціонерному товариству «Кобеляцький завод продтоварів «Мрія» рахунок-фактуру №22/07 на бензин А-76 на 4,7 тон., накладну та податкову накладну № 112. Сума рахунку склала 36 633,66 грн., в тому числі з ПДВ 6 105,61 грн.
Відповідно до копії реєстру отриманих та виданих податкових накладних за період з 01.07.2008 по 30.07.2008, яка мається в матеріалах справи, позивач вніс податкову накладну №112 від 22.07.2007.
У листопаді 2009 року позивач подав до Кременчуцької ОДПІ розшифровку податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, зазначивши у Розділі І «Податкові зобов’язання» індивідуальний податковий номер платника податку-покупця замість 329980104238 – 3826616139.
Відповідно до положень статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця у двох примірниках. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Підпунктом 7.2.8 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку. За наявності оригіналу податкової накладної невключення її до зазначеного реєстру не є підставою для відмови у зарахуванні суми податку, визначеної у такій податковій накладній, до складу податкового кредиту такого платника податку. Форма і порядок заповнення реєстрів отриманих та виданих податкових накладних встановлюються центральним податковим органом.
Згідно з підпунктами 7.5.1 та 7.5.3 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.
Таким чином, позивачем дотримано вимоги Закону України «Про податок на додану вартість» та віднесення суми 6 106,61 грн. до податкового кредиту з податку на додану вартість, виявлені податковим органом порушення підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в дійсності відсутні.
Суд вважає за необхідне зазначити, що в акті № 515/17-309/1862943171 від 13.02.2009 відповідач не вірно визначив суму ПДВ, зазначивши 6105,51 грн. тоді, як відповідно до податкової накладної №112 від 22.07.2009, копії реєстру отриманих та виданих податкових накладних за період з 01.07.2008 по 30.07.2008 сума ПДВ склала 6105,61 грн.
Стосовно посилання відповідача на включення позивачем до реєстру отриманих податкових накладних та відповідно до сум податкового кредиту сум, які не підтверджені документально та не призначені у господарській діяльності, що призвело до заниження суми податку на додану вартість суд зазначає наступне.
10.07.2007 між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «МетаКомп» укладено договір перевезень.
10.07.2007 Товариством з обмеженою відповідальністю «МетаКомп» виписано видаткову накладну №0 на транспортні послуги на суму 4800,00 грн., з яких: 800,00 грн. – ПДВ.
Дана податкова накладна внесена позивачем до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за період з 01.07.2007 по 31.07.2007, копія якого мається в матеріалах справи.
26.09.2007 Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Аксон» виписало податкову накладну №0185 на суму 4804,02, в тому числі
ПДВ-800,67грн. на придбання L715 Ноутбук SIL 715 (17”WXGA + /Turion MT34/RX700/512M/80-RW/XPH) та So-DIMM 512 Оперативная память So-DIMM 512 Mb DDR PC-3200 (надалі - ноутбук).
Дана податкова накладна унесена позивачем до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за період з 01.07.2007 по 31.09.2007, копія якого мається в матеріалах справи.
У ході судового розгляду позивач пояснив суду, що ноутбук необхідний йому для ведення обліку, складання рахунків, накладних договорів та інше. Позивач посилався на норму пункту 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №165 від 30.05.1997, де податкова накладна може друкуватися поліграфічним методом, за допомогою комп'ютера або іншим методом.
Таким чином суд вважає посилання Кременчуцької ОДПІ на те, що ноутбук не призначений для здійснення господарської діяльності є помилковим.
Відповідно до положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Посилання відповідача на те, що Суб’єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_1 до реєстру отриманих податкових накладних та відповідно до складу податкового кредиту включені суми, що не призначені для використання у господарській діяльності (витрати на оренду приміщення), в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на 293,00 грн. суд вважає безпідставними виходячи з наступного.
Позивач надав суду податкові накладні №21 від 09.01.2008 на суму 721,00 грн., в тому числі ПДВ 120,17 грн., №73 від 20.02.2008 на суму 824,00 грн., в тому числі ПДВ 137,33 грн., №75 від 29.02.2008 на суму 213,68 грн., в тому числі ПДВ 35,61 грн. та копію реєстру отриманих та виданих податкових накладних за зазначений період.
За викладених обставин позивач правомірно відніс до податкового кредиту з податку на додану вартість по операціям здійсненим вартість у липні 2007 року на суму 800,00 грн., у вересні 2007 року на суму 801,00 грн., у січні 2008 року на суму 120,00 грн. та у лютому 2008 року на суму 173,00 грн.
Таким чином, первинні документи, які підтверджують взаєморозрахунки позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «МетаКомп», Закритим акціонерним товариством «Кобеляцький завод продтоварів «Мрія», Закритим акціонерним товариством «Будтранссервіс», Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Аксон», зокрема податкові накладні, платіжні доручення оформлені з дотриманням вимог Закону України «Про податок на додану вартість».
Статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у правах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідач не скористався своїм правом, заперечення на адміністративний позов та доказів на заперечення позовних вимог не надав.
За викладених обставин суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 27.02.2009 №0000831702/0/313 за яким визначено суму податкового зобов’язання по податку на додану вартість по вітчизняних товарах у розмірі 12 000,00 грн., з яких: 8000,00 грн. – за основним платежем, 4000,00 грн. – за штрафними (фінансовими) санкціями є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.,
Зважаючи на вищевикладене, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71,159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов Суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 до Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.
Податкове-повідомлення рішення Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області від 27.02.2009 №0000831702/0/313 визнати протиправним та скасувати.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 (три) гривні 40 (сорок) копійок.
Копію постанови направити сторонам.
Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний термін з дня складання постанови в повному обсязі та подачі апеляційної скарги у 20-денний термін після подачі заяви про апеляційне оскарження в порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови виготовлено 08 грудня 2009 року.
Суддя К.І. Клочко