ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
12:33 № 2а-11173/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О. при секретарі судового засідання Очколясу О.В. вирішив адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Державного реєстратора Відділу державного реєстратора юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації
про скасування рішення
За участю представників:
позивача : ОСОБА_1
відповідача: Бондар Т.А. (довіреність від 02.11.2009р. №16810/01)
03.12.2009 р. у судовому засіданні відповідно до п. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державного реєстратора відділу державного реєстратора юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців Солом’янської районної у м. Києві державної адміністрації Бондар Тетяни Анатоліївни про скасування рішення про відмову в реєстрації ПП «Кадрове агентство «Сабріна»та зобов’язання здійснити реєстрацію ПП «Кадрове агентство «Сабріна»на підставі статуту, завіреного 18.08.09р. приватним нотаріусом Оліферовським О.І. Київського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за №989.990 та інших необхідних документів на проведення державної реєстрації, без здійснення повторної сплати реєстраційного збору.
В судовому засіданні 10.11.2009р. позивач подав клопотання про заміну належного відповідача та просив замінити відповідача по даній справі на державного реєстратора відділу державного реєстратора юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців Солом’янської районної у м. Києві державної адміністрації, оскільки Бондар Т.А. була переведена на посаду провідного спеціаліста відділу державного реєстратора юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців Солом’янської районної у м. Києві державної реєстрації.
Через відділ документального обігу та контролю Окружного адміністративного суду м. Києва позивачем подана заява про уточнення позовних вимог (вх. №03-12/5745 від 02.12.09р.) згідно якої ОСОБА_1 просить суд визнати незаконними рішення державного реєстратора про відмову в реєстрації ПП «КА «Сабріна», яке викладене в повідомленні про відмову у проведенні державної реєстрації від 21.08.2009р. №1620/06 та скасувати вказане повідомлення; зобов’язати відповідача в разі звернення власників (або їх представників) про реєстрацію ПП «КА «Сабріна»на підставі статуту завіреного 18.09.09р. приватним нотаріусом та інших необхідних документів, провести державну реєстрацію зазначеного підприємства; відшкодувати ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 22518,00 грн. та моральну шкоду у розмірі 5100,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач неправомірно відмовив в проведенні реєстрації Приватного підприємства «Кадрове агентство «Сабріна», співвласником якого він являється, з мотивів невідповідності установчих документів вимогам ч. 3 ст. 8 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців», чим порушив вимоги ст.ст. 19, 41 Конституції України, ст.ст. 57 Господарського кодексу України. В зв’язку з неправомірними діями державного реєстратора, ПП «КА «Сабріна»було позбавлено можливості займатися підприємницькою діяльністю, чим зазнало матеріальну шкоду в сумі 22 518,00 грн., а ОСОБА_1, як призначений керівник підприємства, не зміг реалізуватися в бізнесі, укладати договори з клієнтами, що нанесло удар по його діловій репутації, внаслідок чого зазнав душевних страждань та отримав маральну шкоду, яку оцінює у розмірі 5 100,00 грн.
Відповідач позов не визнав та зазначив, що статут Приватного підприємства «Кадрове агентство «Сабріна»не містить відомостей передбачених ч. 2 та ч. 4 ст. 57 Господарського кодексу України. Відсутність таких відомостей, відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців»є підставою для відмови в державній реєстрації юридичної особи.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1, як співзасновник новоствореного підприємства, звернувся до Державного реєстратора відділу державного реєстратора юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців Солом’янської районної у м. Києві державної реєстрації Бондар Т.А. та подав документи на державну реєстрацію Приватного підприємства «Кадрове агентство «Сабріна».
Документи були подані позивачем на підставі довіреностей, які були надані засновниками за рішенням установчих зборів, яким ОСОБА_1 було обрано керівником новоствореного підприємства.
Згідно повідомлення від 21.08.09р. №1620/06 «Про відмову у проведенні реєстрації»Державний реєстратор відділу державного реєстратора юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців Солом’янської районної у м. Києві державної реєстрації Бондар Т.А. повідомила про відмову в проведенні реєстраційної дії «державна реєстрація новоутвореної шляхом заснування юридичної особи»на підставі невідповідності установчих документів вимогам ч. 3 ст. 8 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців». Крім того, повідомлено, що відповідно до ч. 3 ст. 27 вказаного Закону відмова у проведенні державної реєстрації не перешкоджає повторному зверненню та поданню документів до державного реєстратора в загальному порядку після усунення причин, що стали підставою для відмови.
В своїх запереченнях відповідач вказує, що статут ПП «Кадрове агентство «Сабріна», яке відповідно до ч. 3 та ч. 5 ст. Господарського кодексу України є корпоративним підприємством, не містить відомостей, передбачених ч. 2, 4 ст. 57 Господарського кодексу України, а саме: не визначений порядок формування статутного фонду способом, передбаченим для корпоративних підприємств; не визначені органи управління підприємством; відсутній порядок прийняття рішення органом управління; відсутній порядок формування майна приватного підприємства, який врегульовано ст. 66 Господарського кодексу України; не визначено орган контролю та його компетенцію.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд погоджується з доводами позивача частково та бере до уваги наступне.
Порядок проведення державної реєстрації юридичних осіб встановлено статтею 25 Закону України від 15.05.2003р. №755-ІV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (далі - Закон про реєстрацію).
Згідно з пунктом 1 ст. 24 Закону про реєстрацію засновник (засновники) або уповноважена ними особа повинна особисто подати державному реєстратору (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) такі документи:
заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації юридичної особи (форма № 1, зареєстрована наказом Держпідприємництва України «Про затвердження форм реєстраційних карток»від 20.04.2007 р. № 54);
примірник оригіналу або нотаріально засвідчену копію рішення засновників або уповноваженого ними органу про створення юридичної особи;
два примірники установчих документів;
документ, що засвідчує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації юридичної особи (копія квитанції, виданої банком, або копія платіжного доручення з відміткою банку).
У разі подання документів особою, уповноваженою засновником (засновниками) юридичної особи, крім її паспорта надається документ, що засвідчує її повноваження на представництво інтересів.
Відповідно до частини першої цієї статті державний реєстратор за відсутності підстав для залишення документів, які подані для проведення державної реєстрації юридичної особи без розгляду, зобов'язаний перевірити ці документи на відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи, які передбачені частиною першою ст. 27 цього Закону, а саме:
невідповідність відомостей, які вказані в реєстраційній картці на проведення державної реєстрації юридичної особи, відомостям, які зазначені в документах, поданих для проведення державної реєстрації юридичної особи;
невідповідність установчих документів вимогам частини третьої ст. 8 цього Закону, згідно з якою установчі документи (установчий акт, статут або засновницький договір, положення) юридичної особи повинні містити відомості, передбачені ;
порушення порядку створення юридичної особи, який встановлено законом, зокрема:
наявність обмежень на зайняття відповідних посад, встановлених законом щодо осіб, які зазначені як посадові особи органу управління юридичної особи;
невідповідність відомостей про засновників (учасників) юридичної особи відомостям щодо них, які містяться в Єдиному державному реєстрі;
наявність обмежень щодо вчинення засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженою ними особою юридичних дій, які встановлені абзацом четвертим частини другої ст. 35 цього Закону, а саме: проведення державної реєстрації юридичної особи, засновником (учасником) якої є юридична особа, щодо якої прийнято рішення щодо припинення;
наявність в Єдиному державному реєстрі найменування, яке тотожне найменуванню юридичної особи, яка має намір зареєструватися;
використання у найменуванні юридичної особи приватного права повного чи скороченого найменування органу державної влади або органу місцевого самоврядування, або похідних від цих найменувань, або історичного державного найменування, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 63 Господарського кодексу України визначено, що в залежності від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємства різних видів, в тому числі приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи).
У відповідності до статті 113 ГК України приватним підприємством являється підприємство, що діє на підставі приватної власності одного або декількох громадян, іноземних осіб, осіб без громадянства и його праці або з використанням найманої праці.
Статтею 81 ЦК України встановлено, що юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до статті 87 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 87 Цивільного кодексу України для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлений інший порядок їх затвердження. Установчим документом товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом. Товариство, створене однією особою, діє на підставі статуту, затвердженого цією особою. Юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.
Загальні вимоги до змісту установчих документів юридичної особи передбачені ст. 88 Цивільного кодексу України, зокрема у статуті товариства вказуються найменування юридичної особи, органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього, якщо додаткові вимоги щодо змісту статуту не встановлені цим Кодексом або іншим законом.
У засновницькому договорі товариства визначаються зобов'язання учасників створити товариство, порядок їх спільної діяльності щодо його створення, умови передання товариству майна учасників, якщо додаткові вимоги щодо змісту засновницького договору не встановлені цим Кодексом або іншим законом.
В установчому акті установи вказується її мета, визначаються майно, яке передається установі, необхідне для досягнення цієї мети, структура управління установою. Якщо в установчому акті, який міститься у заповіті, відсутні окремі із зазначених вище положень, їх встановлює орган, що здійснює державну реєстрацію.
Вимоги до установчих документів приватного підприємства передбачені ст. 57 Господарського кодексу України. Частина 2 статті 57 ГК України містить загальні вимоги до змісту установчих документів незалежно від їх виду, організаційно-правової форми суб'єктів, що створюються, тощо. До них належать вимоги щодо наявності інформації про найменування суб'єкта господарювання, мету і предмет господарської діяльності, склад і компетенцію його органів управління, порядок прийняття ними рішень, порядок формування майна, розподілу прибутків та збитків, умови його реорганізації та ліквідації, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 57 ГК України статут суб'єкта господарювання повинен містити відомості про його найменування, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації суб'єкта господарювання, а також інші відомості, пов'язані з особливостями організаційної форми суб'єкта господарювання, передбачені законодавством. Статут може містити й інші відомості, що не суперечать законодавству.
Відповідно до рішення засновників про створення ПП «Кадрового агентства «Сабріна»від 18.08.2009р. гр.гр. ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 вирішили створити підприємство, визначили статутний фонд який в грошовому еквіваленті складає 300,00 грн., та визначили частки статутного фонду, що відповідно складає 1/4 –1/4 –1/2 частки. Крім того затвердили статут підприємства, обрали керівника підприємства, затвердили місцезнаходження підприємства та інші питання створення та діяльності підприємства. Обов’язок державної реєстрації підприємства, відкриття банківського рахунку і з наданням всі відповідних повноважень покладено на ОСОБА_1
Статут юридичної особи за своєю правовою природою є актом, який визначає правовий статус юридичної особи, оскільки він містить норми, обов'язкові для учасників товариства, посадових осіб товариства та інших працівників, враховуючи порядок затвердження та внесення змін до статуту.
Як свідчать матеріали справи та встановлено судом, статут ПП «Кадрового підприємства «Сабріна»містить всі передбачені ст. 57 ГК України відомості, а саме: найменування (ст. 1 статуту), мета і предмет діяльності (ст. 2), розмір і порядок утворення статутного та іншого фондів (ст. 3), порядок розподілу прибутків і збитків (ст. 4), органи управління і контролю, їх компетенція (ст. 5), умови реорганізації та ліквідації (ст. 6), відповідальність власників (ст. 7) та інші положення.
Поданий на реєстрацію статут підписаний власниками ПП «Кадрового агентства «Сабріна» гр.гр. ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, особу яких встановлено. Статут завірений 18.09.2009р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Оліферовським О.І., зареєстрований в реєстрі за №989.990.
Крім того, позивачем до державного реєстратора подано реєстраційну картку, за формою встановленою Наказом Держпідприємництва від 20.04.2007р. №54 на проведення державної реєстрації Приватного підприємства «Кадрового агентства «Сабріна», утвореного шляхом заснування нової юридичної особи із зазначенням відомостей про найменування, місцезнаходження, ідентифікаційний номер, засновників, видів економічної діяльності юридичної особи.
Згідно із частиною першою статті 17 Закону про реєстрацію відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток.
Таким чином, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що установчі документи Приватного підприємство «Кадрове агентство «Сабріна»містять відомості передбачені законодавством, що регулює дані правовідносини, а тому відсутні законні підстави для відмови в державній реєстрації даного підприємства.
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що повідомлення Державного реєстратора відділу державного реєстратора юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців Солом’янської районної у м. Києві державної адміністрації про відмову у проведенні реєстрації є незаконним та суперечать вимогам діючого законодавства.
Щодо позовних вимог про відшкодування ОСОБА_1 матеріальної шкоди, суд зазначає наступне.
Позивач зазначає, що протягом вересня –листопада 2009 року, внаслідок відмови державного реєстратора провести державну реєстрацію новоствореного підприємства, ПП «КА «Сабріна»не змогла укласти договори посередництва із працевлаштування з ТОВ «Ковад»та ТОВ «Альфа Корпорейшн». Дану обставину позивач підтверджує листом ТОВ «Ковад»від 11.09.09р. про пропозицію укласти договір по підбору персоналу та листом ТОВ «Альфа Корпорейшн»від 23.09.09р. про необхідність забезпечення трьома працівниками після 15.10.2009р. Позивач визначив розмір матеріальної шкоди в сумі 22 518,00 грн., в т.ч. 170 грн. –збір за проведення реєстрації, 9698,00 грн. –не нарахована та не отримана заробітна плата як керівника підприємства, 3650,00 грн. –очікуваний прибуток (винагорода) підприємства.
Окружний адміністративний суд міста Києва, вважає що відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється на основі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.
Позивач, в обгрунтування вимоги про відшкодування позивачу матеріальної шкоди в сумі 22518 грн., посилається на листи Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковад», товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа Корпорейшн»та довідку про середньомісячну заробітну плату за регіонами з січня по жовтень 2009 року.
Окружний адміністративний суд м. Києва вважає за необхідне звернути увагу на те, що відповідно до положень статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками, в розумінні зазначеної статті, є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
3. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлені загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду. Так, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позивачем не вказано у позовній заяві та не надано суду жодних пояснень з приводу того, в чому полягає матеріальна шкода, яка, на думку позивача, нанесена йому діями відповідача, а також не додано жодних доказів в обґрунтування розміру заявленої до відшкодування матеріальної шкоди.
З огляду на викладене, вимога позивача відшкодувати йому матеріальну шкоду відхиляється судом як необґрунтована та безпідставна.
Крім того, позивач вказує на моральну шкоду, яку оцінює в розмірі 5100,00 грн., яка полягає в неможливості займатися підприємництвом, реалізації в бізнесі та в якості керівника підприємства, через що зазнав душевних страждань. Дані обставини підтвердив довідкою від 08.09.2009р., наданою лікарем-невропатологом здравпункту заводу «Маяк» Крикуновою М.В., до якого ОСОБА_1 звертався з скаргами на наслідки стресової ситуації.
Щодо позовних вимог про відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди, суд зазначає наступне.
Так, відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
Позивачем не вказано у позовній заяві та не надано суду жодних пояснень з приводу того, в чому полягає моральна шкода, яка, на думку позивача, нанесена йому діями відповідача, а також не додано жодних доказів в обґрунтування розміру заявленої до відшкодування моральної шкоди.
З огляду на викладене, вимога позивача сплатити йому моральну шкоду також відхиляється судом як необґрунтована та безпідставна.
Згідно ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Позивач надав суду належні докази щодо правомірності заявлених вимог про визнання незаконним та скасування повідомлення державного реєстратора відділу державного реєстратора юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців Солом’янської районної у м. Києві державної адміністрації №1620/06 від 21.08.09р. про відмову у проведенні державної реєстрації Приватного підприємства «Кадрове агентство «Сабріна».
Однак, позовна вимога про зобов’язання відділу державного реєстратора юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців Солом’янського району міста Києва в разі звернення належним чином на підставі Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців»власників (або їх представника) про реєстрацію приватного підприємства «Кадрове агентство «Сабріна»на підставі статуту, завіреного 18.09.2009р. приватним нотаріусом Оліферовським О.І. Київського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за №989.990, та інших необхідних документів, провести державну реєстрацію зазначеного підприємства, на думку Окружного адміністративного суду м. Києва задоволена бути не може. Так, суд вважає, що резолютивна частина судового рішення не може бути викладена альтернативно, або ставитись в залежність від настання чи ненастання певних обставин, а має бути викладена вичерпно, чітко і безумовно.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково.
За таких умов, судові витрати, здійснені позивачем, згідно ч.3 ст. 94 КАС України, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Визнати незаконним та скасувати повідомлення державного реєстратора відділу державного реєстратора юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців Солом’янської районної у м. Києві державної адміністрації №1620/06 від 21.08.09р. про відмову у проведенні державної реєстрації Приватного підприємства «Кадрове агентство «Сабріна».
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1,70 грн.
4. В задоволені іншої частини позовних вимог відмовити.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Київському апеляційному адміністративному суду через Окружний адміністративний суд міста Києва.
Суддя Григорович П.О.