Справа №487/5756/17 02.05.2018

Провадження №22-ц/784/734/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 487/5756/17

Провадження № 22-ц/784/734/18

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2018 року судова колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Миколаївської області в складі :

головуючого - Темнікової В.І.,

суддів - Бондаренко Т.З., Крамаренко Т.В.,

із секретарем судового засідання - Андрієнко Л.Д.,

за участю позивачки - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві виділені матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 20 березня 2018 року, постановлену під головуванням судді Біцюк А.В. в приміщенні суду, за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А :

В жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальних збитків у розмірі 91582 грн. та моральної шкоди у розмірі 500 000 грн.

В березні 2018 року вона звернулася до суду з заявою про збільшення позовних вимог і просила стягнути з ОСОБА_2 матеріальні збитки у розмірі 100 000 грн. та моральну шкоду у розмірі 500 000 грн.

14 березня 2018 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про забезпечення позову, в якій посилалась на те, що відповідачем можуть бути здійсненні дії по переоформленню майна з метою невиконання майбутнього рішення суду, а тому просила суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на будинок, що знаходиться по АДРЕСА_2 і належить на праві власності ОСОБА_2

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 20 березня 2018 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову відмовлено.

Не погодившись з даною ухвалою суду, ОСОБА_1 звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду та постановити нову, якою задовольнити заяву про забезпечення позову, посилаючись на порушення судом вимог цивільно - процесуального законодавства.

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала доводи апеляційної скарги, надавши пояснення, аналогічні змісту апеляційної скарги, просила її задовольнити.

Відповідач до судового засідання не з'явилися, хоча про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Вислухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу від 20 березня 2018 року, суд виходив з того, що позивачкою не обґрунтовано необхідність забезпечення позову та не доведено існування обставин, за яких невжиття заходів забезпечення позову може утруднити виконання рішення суду в майбутньому, а тому дійшов висновку, що у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Проте, приймаючи таке рішення суд не в повній мірі врахував положення ч.2 ст. 149 ЦПК України, яка передбачає, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно п.1 ч.1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до ч.3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Однак, згідно п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006р."Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справі про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Як убачається із матеріалів справи, судом під час винесення ухвали від 20 березня 2018 року вказані вимоги закону в повній мірі виконані не були. Зокрема, судом не було встановлено чи дійсно між сторонами виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Не було з'ясовано судом також обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також співмірність виду забезпечення позову заявленим позовним вимогам.

Із матеріалів справи вбачається, що між сторонами дійсно існує спір щодо відшкодування матеріальних збитків у розмірі 100 000грн., спричинених пошкодженням будинку позивачки, а також відшкодування спричиненої їй діями відповідача моральної шкоди у розмірі 500 000грн.

Тобто, предметом спору по даній справі є вимоги про стягнення коштів у зазначеному вище розмірі.

Із пояснень позивачки вбачається, що відповідач не має постійного джерела доходу, на який у разі задоволення позову про стягнення даних коштів з відповідача на користь позивачки може бути звернено стягнення. Матеріали справи не спростовують цих пояснень позивачки. Не містять матеріали справи також даних про кошти, що перебувають на рахунках відповідача у банках чи інших фінансових установах, на рахунках в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

Враховуючи зазначене, а також підстави заявленого позову, згідно якого відповідач заперечує спричинення шкоди майну позивачки та наявність підстав для стягнення з нього зазначених в позові коштів, суд помилково дійшов висновку про відсутність реальної загрози того, що не вжиття заходів забезпечення позову не може ускладнити або зробити неможливим виконання у подальшому рішення суду у разі задоволення позову.

Тому ухвалу суду слід скасувати та ухвалити постанову про часткове задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача в межах ціни позову про стягнення матеріальних збитків.

При цьому колегія суддів враховує те, що майно, на яке позивачка просить накласти арешт, а саме будинок, що знаходиться по АДРЕСА_2 і належить на праві власності ОСОБА_2, не є предметом позову по даній справі, так як позов заявлено про стягнення грошових коштів. Під час виконання рішення про задоволення такого позову боржник у разі відсутності у нього коштів для виконання рішення, згідно ч. 5 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження" має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. При накладенні арешту на будинок він фактично позбавляється такого права. Слід врахувати також те, що відповідно до вимог ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження" звернення стягнення на об'єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідачу на праві власності належить і інше майно, крім будинку, в якому він зареєстрований.

Проаналізувавши викладені вище обставини в їх сукупності апеляційний суд вважає, що клопотання позивачки про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню шляхом накладення арешту на майно відповідача в межах ціни позову стосовно реальних збитків у розмірі 100 000грн., які на думку позивачки спричинені їй діями відповідача.

Керуючись ст. ст. 367,368,376, 381,382 ЦПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнии часково.

Ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 20 березня 2018 року скасувати.

Заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 задовольнии частково.

Накласти арешт на майно на загальну суму 100 000грн., яке належить на праві власності ОСОБА_2, який мешкає за адресою - АДРЕСА_1

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання її повного тексту в порядку та випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий

Судді

Повний текст постанови складено 04 травня 2018 року