Справа № 133/419/17

Провадження № 22-ц/772/757/2018

Категорія: 5

Головуючий у суді 1-ї інстанції Сорока Д. В.

Доповідач:Марчук В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2018 рокуСправа № 133/419/17м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області у складі:

Головуючої: Марчук B.C.

Суддів: Денишенко Т.О., Сопруна В.В.

За участю секретаря : Торбасюк О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 133/419/17 за позовом ОСОБА_3 до Козятинської міської ради Вінницької області, Головного управління ДСНС України у Вінницькій області про визнання права власності на нерухоме майно, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 23 січня 2018 року, ухвалене під головуванням судді Сороки Д.В., повне судове рішення складене 29.01.2018 року,

В с т а н о в и в :

У березні 2017 року ОСОБА_3 звернулась у Козятинський міськрайонний суд Вінницької області з позовом про визнання права власності на нерухоме майно та на земельну ділянку і про припинення права постійного користування земельною ділянкою.

В ході розгляду справи, ухвалою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 23.01.2018 року провадження у справі щодо позовної вимоги про визнання права власності на земельну ділянку та припинення права постійного користування земельною ділянкою було закрите і дана ухвала суду не оскаржується.

Позовна вимога про визнання права власності на нерухоме майно мотивована тим, що рішенням 5 сесії 23 скликання Козятинської міської ради №111/98-мр від 17 грудня 1998 року була вилучена у СДПЧ-11 та надана в постійне користування їй, ОСОБА_3, земельна ділянка площею 30 кв. м. для гаражного будівництва за її заявою від 11 травня 1998 року.

Рішенням виконавчого комітету Козятинської міської ради №15 від 1999 року позивачці був наданий дозвіл на будівництво гаража по АДРЕСА_1, на земельній ділянці, виділеній рішенням 5 сесії 23 скликання Козятинської міської ради №111/98-мр від 17 грудня 1998 року, після чого гараж був нею побудований.

22 вересня 2003 року Козятинською міською радою, за вихідним №714 від 22 вересня 2003 року, ОСОБА_3 був наданий дозвіл на виготовлення технічної документації по складанню державного акта на право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1, яка була виділена їй рішенням 5 сесії 23 скликання Козятинської міської ради №111/98-мр від 17 грудня 1998 року. Рішенням 10 сесії 5 скликання Козятинської міської ради Вінницької області №535-V від 25 травня 2007 року вказана технічна документація була затверджена, земельна ділянка по АДРЕСА_1, яка до цього була виділена їй рішенням 5 сесії 23 скликання Козятинської міської ради №111/98-мр від 17 грудня 1998 року, передана позивачці у власність.

Протягом 2007 - 2012 років вона неодноразово зверталась до відповідачів з приводу видачі державного акту, проте з невідомих причин державний акт ОСОБА_3 виданий не був.

У відділі земельних ресурсів, в усній формі їй пояснили, що на вказану земельну ділянку вже виданий державний акт іншій особі.

13 березня 2013 року вона подала Козятинській міській раді офіційну заяву від 11 березня 2013 року, в якій просила видати державний акт про право власності на вказану земельну ділянку, проте відповіді не отримала.

11 січня 2005 року, за вихідним №881 Козятинським міським відділом земельних ресурсів Вінницької області був наданий висновок про погодження технічної документації по видачі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою для громадських потреб у АДРЕСА_1 самостійній державній пожежній частині-11, загальною площею 0,0742 га за рахунок земель Козятинської міської ради.

Рішенням 22 сесії 4 скликання №95/05-МР від 04 березня 2005 року була затверджена технічна документація по складанню державного акта на право постійного користування землею громадського призначення Козятинською самостійною державною пожежною частиною -11, площею 742 кв. метри по АДРЕСА_1.

Цим же рішенням Козятинській самостійній державній пожежній частині-11, вказана земельна ділянка була надана у постійне користування, Козятинський відділ Вінницької регіональної філії центру ДЗК при Держкомземі України був зобов'язаний провести реєстрацію державного акту.

04 квітня 2007 року Управлінню ДСНС України у Вінницькій області був виданий державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 0,0742 га по АДРЕСА_1, що раніше була у користуванні Козятинської СДПЧ-11, яка стала підрозділом Управління ДСНС України у Вінницькій області. До складу цієї земельної ділянки ввійшла виділена та надана позивачці у постійне користування рішенням 5 сесії 23 скликання Козятинської міської ради №111/98-мр від 17 грудня 1998 року земельна ділянка площею 30 кв. м. для гаражного будівництва, яка була передана їй у власність рішенням 10 сесії 5 скликання Козятинської міської ради Вінницької області №535-V від 25 травня 2007 року.

За таких обставин ОСОБА_3 зверталася до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом про визнання незаконним та скасування рішення 22 сесії 4 скликання №95/05-МР від 04 березня 2005 року, яким була затверджена технічна документація по складанню державного акта на право постійного користування землею громадського призначення Козятинською самостійною державною пожежною частиною - 11, площею 742 кв. метри по АДРЕСА_1, та визнання протиправною бездіяльністю відповідачів невиконання рішення 5 сесії 23 скликання Козятинської міської ради №111/98-мр від 17 грудня 1998 року про вилучення у СДПЧ-11 та надання у постійне користування ОСОБА_3 земельної ділянки площею 30 кв. м. для гаражного будівництва, а також рішення 10 сесії 5 скликання Козятинської міської ради Вінницької області №535-V від 25 травня 2007 року, яким земельна ділянка по АДРЕСА_1 передана позивачці у власність. Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 04 листопада 2013 року їй було відмовлено у задоволенні вказаного позову.

Оскільки земельна ділянка, на якій знаходяться побудований позивачкою гараж, в теперішній час перебуває у постійному користуванні Головного управління ДСНС України у Вінницькій області, вона не може зареєструвати своє право власності на вказане майно, то просила суд у заявленому позові, визнати за нею право власності на будівлю гаражу, позначеного в технічній документації літерою «А» вартістю 65525грн., який знаходиться по АДРЕСА_1. При цьому, ОСОБА_3 керувалася нормами п.2ч.1ст.16, ст.331ЦК України та ст.120 ЗК України.

Рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 23 січня 2018 року в задоволенні позову відмовлено за його безпідставності та недоведеності.

Не погодившись з даним рішенням, ОСОБА_3 оскаржила його в апеляційному порядку, як незаконне та необґрунтоване. В апеляційній скарзі викладені обставини, якими ОСОБА_3 обгрунтовувала свій позов. Крім того, скаржник вважає, що наявність дозволу на будівництво гаража, його технічне обстеження, яким встановлена можливість надійної та безпечної експлуатації гаража; відсутність претензій з боку виконкому Козятинської міської ради щодо законності будівництва гаража, спростовує висновок суду про його самочинне будівництво.

Ще скаржниця вказала, що суд не надав оцінки рішенню 10 сесії 5 скликання Козятинської міської ради Вінницької області №535-V від 25 травня 2007 року, яким земельна ділянка по АДРЕСА_1 передана їй у власність, а до цього часу вона була виділена ОСОБА_3 рішенням 5 сесії 23 скликання Козятинської міської ради №111/98-мр від 17 грудня 1998 року.

ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове судове рішення про задоволення позову повністю.

На апеляційну скаргу відповідач - Головне управління ДСНС України у Вінницькій області, надало відзив, у якому просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. У судове засідання представник даного відповідача не з`явився без поважних причин, будучи належно повідомленим про час та місце розгляду справи, як і представник іншого відповідача - Козятинської міської ради Вінницької області.

Інтереси позивачки ОСОБА_3 у судовому засіданні апеляційного суду Вінницької області представляв її представник - адвокат ОСОБА_4, який підтримав апеляційну скаргу та викладені у ній доводи.

Відповідно до п.3 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів», апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої - п'ятої ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам відповідає.

В ході розгляду справи встановлено наступне.

Ухвалою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 23.01.2018 року провадження у справі щодо позовної вимоги ОСОБА_3 про визнання права власності на земельну ділянку та припинення права постійного користування земельною ділянкою - закрите (а/с160).

Рішенням 5 сесії 23 скликання Козятинської міської ради №111/98-мр від 17 грудня 1998 року була вилучена у СДПЧ-11 та надана в постійне користування ОСОБА_3 земельна ділянка площею 30 кв. м. для гаражного будівництва за її заявою від 11 травня 1998 року(а/с23).

Рішенням виконавчого комітету Козятинської міської ради №15 від 1999 року ОСОБА_3 був наданий дозвіл на будівництво гаража по АДРЕСА_1, на земельній ділянці, виділеній рішенням 5 сесії 23 скликання Козятинської міської ради №111/98-мр від 17 грудня 1998 року( а/с22), після чого гараж був позивачем побудований.

Зі звіту №28 від 25.04.2016 року, наданого позивачкою, видно, що гараж збудований у 1999 році. У п.1 відомостей про наявні на земельній ділянці будівлі та споруди, зазначено, що будівля гаража має несучі капітальні стіни з бетонним фундаментом (а/с 7-12).

Згідно ч.1 ст. 331 ЦК України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Частина 2 ст. 331 ЦК України говорить про те, що право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва. Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ст. 181 ЦК України, до нерухомих речей (нерухомого майна), належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

На час побудови гаража діяла Інструкція про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затверджена наказом Державного комітету будівництва, архітектури та

житлової політики України 09.06.98 №121.

У її загальних положеннях вказане наступне :

1.1. Інструкція визначає порядок здійснення державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна в Україні.

1.2. Інструкція розроблена у відповідності з чиним законодавством на підставі Положення про Державний комітет будівництва, архітектури та житлової політики України, затвердженого Указом Президента України від 09.12.97 N 1342/97.

1.3. Інструкція діє на всій території України і є обов'язковою для виконання всіма міністерствами, відомствами, місцевими органами виконавчої влади та місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм

власності.

1.4. Державній реєстрації в бюро технічної інвентаризації підлягають об'єкти нерухомості, розташовані на всій території України (населених пунктах, військових містечках, військових частинах, аеропортах, річкових і морських портах, заповідниках,

заказниках, на дорогах, полігонах і т.п.).

1.5. Державну реєстрацію права власності на об'єкти нерухомого майна здійснюють державні комунальні підприємства - бюро технічної інвентаризації.

1.6. Державна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна в бюро технічної інвентаризації є обов'язковою для власників, незалежно від форми власності.

1.7. Реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться на підставі правовстановлювальних документів за рахунок коштів власників нерухомого майна.

1.8. Державній реєстрації підлягають тільки ті об'єкти нерухомості, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку незалежно від форм їхньої власності й при наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим бюро технічної інвентаризації, яке проводить державну реєстрацію права власності на ці об'єкти.

1.9. До об'єктів нерухомого майна, що підлягають державній реєстрації, відносяться:

а) житлові і нежитлові будинки, садові будинки, дачі, гаражі, будівлі виробничого, господарського, соціально-побутового та іншого призначення, розташовані на окремих земельних ділянках вулиць, площ і провулків під окремими порядковими номерами;

б) вбудовані в житлові будинки нежитлові приміщення (як частини цих будинків);

в) квартири багатоквартирних будинків.

Належні до вказаних об'єктів допоміжні будівлі та споруди реєструються у складі цих об'єктів.

Не підлягають реєстрації тимчасові споруди, а також споруди, не пов'язані фундаментом із землею.

Отже, як видно з вказаного правовстановлюючого документа, гараж підлягав і прийняттю в експлуатацію і державній реєстрації, як і на час звернення позивачкою до суду з позовом, чого нею не було зроблено ні на час побудови гаража, ні на час розгляду справи та що унеможливлює задоволення позову.

Ще були встановлені ті обставини, що 11 січня 2005 року, за вихідним №881 Козятинським міським відділом земельних ресурсів Вінницької області був наданий висновок про погодження технічної документації по видачі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою для громадських потреб у АДРЕСА_1 самостійній державній пожежній частині - 11, загальною площею 0,0742 га за рахунок земель Козятинської міської ради. Рішенням 22 сесії 4 скликання №95/05-МР від 04 березня 2005 року була затверджена технічна документація по складанню державного акту на право постійного користування землею громадського призначення Козятинською самостійною державною пожежною частиною -11, площею 742 кв. метри по АДРЕСА_1.

Цим же рішенням Козятинській самостійній державній пожежній частині-11 вказана земельна ділянка була надана в постійне користування; Козятинський відділ Вінницької регіональної філії центру ДЗК при Держкомземі України був зобов'язаний провести реєстрацію державного акту (ас64).

04 квітня 2007 року Управлінню ДСНС України у Вінницькій області був виданий Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 0,0742 га по АДРЕСА_1, що раніше була у користуванні Козятинської СДПЧ-11, яка стала підрозділом Управління ДСНС України у Вінницькій області. До складу цієї земельної ділянки ввійшла виділена та надана позивачці у постійне користування рішенням 5 сесії 23 скликання Козятинської міської ради №111/98-мр від 17 грудня 1998 року земельна ділянка площею 30 кв. м. для гаражного будівництва, яка була передана їй у власність рішенням 10 сесії 5 скликання Козятинської міської ради Вінницької області №535-V від 25 травня 2007 року (а/с83).

Зазначений Державний акт того ж 04.04.2007 року був зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю; земельній ділянці присвоєно кадастровий номер:НОМЕР_1 та встановлено межі (а/с83). Відповідно до змін у законодавстві, 31.10.2017 року на зазначену земельну ділянку по АДРЕСА_1 у м. Козятин Вінницької області зареєстроване право постійного користування за Головним управлінням ДС України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області (а/с140).

Вказані обставини відповідають наявним у матеріалах справи доказам та ніким зі сторін не спростовані.

При цьому, наявне заперечення Головного управління ДС України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області проти задоволення позовних вимог ОСОБА_3 (а/с57-63).

З огляду на встановлене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивачка ОСОБА_3 прав на земельну ділянку по АДРЕСА_1, на якій збудований спірний гараж, ніколи не набувала, тому гараж збудований самочинно.

З таким висновком погоджується апеляційний суд у складі колегії суддів, виходячи з наступного.

Дійсно, згідно рішення 5 сесії 23 скликання Козятинської міської ради №111/98-мр від 17 грудня 1998 року була вилучена у СДПЧ-11 та надана в постійне користування ОСОБА_3 земельна ділянка площею 30 кв. м. для гаражного будівництва за її заявою від 11 травня 1998 року (а/с23). А рішенням виконавчого комітету Козятинської міської ради №15 від 1999 року ОСОБА_3 був наданий дозвіл на будівництво гаража по АДРЕСА_1, на земельній ділянці, виділеній рішенням 5 сесії 23 скликання Козятинської міської ради №111/98-мр від 17 грудня 1998 року ( а/с22), після чого гараж був позивачем побудований.

Проте, гараж побудований завчасно, оскільки на час надання позивачці у постійне користування вказаної земельної ділянки, відповідно до ст.22 ЗК України 1991 року у редакції, яка діяла на час надання ОСОБА_3 у користування земельної ділянки та на час надання їй дозволу на будівництво гаража, право користування наданою земельною ділянкою виникало після встановлення землевпорядними організаціями меж в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

У ст. 23 того ж ЗК України вказано, що право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються відповідними Радами народних депутатів.

Як вказує сама позивачка, у неї відсутній такий державний акт на землю, надану їй у користування рішенням 5 сесії 23 скликання Козятинської міської ради №111/98-мр від 17 грудня 1998 року. Межі земельної ділянки теж не встановлювалися.

Вказані у позовній заяві обставини, що 22 вересня 2003 року Козятинською міською радою, за вихідним №714 від 22 вересня 2003 року, ОСОБА_3 був наданий дозвіл на виготовлення технічної документації по складанню державного акту на право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1, яка була виділена їй рішенням 5 сесії 23 скликання Козятинської міської ради №111/98-мр від 17 грудня 1998 року, а рішенням 10 сесії 5 скликання Козятинської міської ради Вінницької області №535-V від 25 травня 2007 року вказана технічна документація була затверджена, земельна ділянка по вулиці Грушевського 111 в м. Козятині Вінницької області, яка до цього була виділена їй рішенням 5 сесії 23 скликання Козятинської міської ради №111/98-мр від 17 грудня 1998 року, передана позивачці у власність, не відповідають дійсності.

Так, на а/с 33 міститься Доручення Козятинської міської ради Вінницької області №714 від 22.09.2003 року, на яке посилається позивачка, ним дійсно Козятинська міська рада, розглянувши заяву ОСОБА_3, дозволила виготовити технічну документацію по складанню державного акту на право власності на земельну ділянку але: по АДРЕСА_1, а не по АДРЕСА_1 і у цьому Дорученні відсутнє посилання на рішення 5 сесії 23 скликання Козятинської міської ради №111/98-мр від 17 грудня 1998 року. Отже, зазначене Доручення не свідчить про те, що ним ОСОБА_3 був наданий дозвіл на виготовлення технічної документації по складанню державного акту на право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1, яка була виділена їй рішенням 5 сесії 23 скликання Козятинської міської ради №111/98-мр від 17 грудня 1998 року.

Що ж до рішення 10 сесії 5 скликання Козятинської міської ради Вінницької області №535-V від 25 травня 2007 року, то відповідно до нього та Списку громадян, яким передавалася у власність земельні ділянки та затверджувалися технічні документації ( а/с 41,42-43), ОСОБА_3 по вул. Грушевського,111 була надана у власність земельна ділянка для гаражного будівництва але площею 45 кв.м і у ньому теж відсутнє посилання на рішення 5 сесії 23 скликання Козятинської міської ради №111/98-мр від 17 грудня 1998 року.

Стаття 125 ЗК України 2001 року у редакції, яка діяла на час прийняття рішення Козятинською міською радою Вінницької області від 25.05.2007 року про надання ОСОБА_3 земельної ділянки для гаражного будівництва, теж вказує на те, що право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником документа, що посвідчує право власності на земельну ділянку та його державної реєстрації.

Документом, який посвідчує право власності на земельну ділянку ст. 126 зазначеного ЗК України, визнано державний акт, форма якого має бути затверджена КМ України.

І ці правові вимоги позивачкою не були дотримані, у неї відсутній державний акт на вказану у рішенні 10 сесії 5 скликання Козятинської міської ради Вінницької області №535-V від 25 травня 2007 року земельну ділянку, а отже і відсутня державна реєстрація такого державного акту.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 376 ЦК України, нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо воно збудоване на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту. Особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Ч.3 ст. 376 ЦК України передбачає можливість визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за рішенням суду за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку під уже збудоване нерухоме майно.

Як видно з встановлених обставин, земельна ділянка позивачці під збудований гараж не була надана у встановленому порядку. Не можна вважати наданням земельної ділянки у встановленому порядку під уже збудоване нерухоме майно обставини щодо прийняття рішення 10 сесії 5 скликання Козятинської міської ради Вінницької області №535-V від 25 травня 2007 року, яким ОСОБА_3 по вул. Грушевського,111 у м. Козятин була надана у власність земельна ділянка для гаражного будівництва площею 45 кв.м, оскільки на неї відсутній державний акт, відсутня реєстрація речового права на земельну ділянку, відведення меж в натурі.

Ч.5 ст. 376 ЦК України вказує на те, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Проте, позивачка не є ні власником земельної ділянки, на якій збудований гараж, ні її законним користувачем у правовому розумінні цього слова.

Більше того, ОСОБА_3 просить визнати за нею право власності на збудований гараж, як на новостворене майно, а не як на самочинно збудоване, а це різні правові підстави. Відповідно ж до принципу диспозитивності цивільного судочинства, передбаченого ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим, відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог.

За таких обставин, суд першої інстанції повно та всебічно дослідивши обставини справи, надавши належну оцінку наявним у справі доказам, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову.

Нявність дозволу на будівництво гаража, його технічне обстеження, яким встановлена можливість надійної та безпечної експлуатації гаража; відсутність претензій з боку виконкому Козятинської міської ради щодо законності будівництва гаража не спростовує рішення суду з огляду на обставини, щодо відсутності введення гаража у експлуатацію та його державної реєстрації, як і наявність Рішення 10 сесії 5 скликання Козятинської міської ради Вінницької області №535-V від 25 травня 2007 року, яким земельна ділянка по АДРЕСА_1, була передана позивачці у власність.

Щодо вимоги апеляційної скарги про задоволення позову у повному обсязі, вона не відповідає нормам ЦПК України, оскільки ухвалою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 23.01.2018 року провадження у справі щодо позовної вимоги про визнання права власності на земельну ділянку та припинення права постійного користування земельною ділянкою закрите і ця ухвала, відповідно до п.15 ч.1 ст. 353 ЦПК України, може бути оскаржена окремо від рішення суду, тому у апеляційній скарзі на рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 23 січня 2018 року питання, вирішені ухвалою суду, не з'ясовуються.

На думку апеляційного суду, рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, в силу ст. 375 ЦПК України.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд

П о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 23 січня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту даної постанови.

Судді/підписи/

Згідно з оригіналом

суддя-доповідач: В.С. Марчук